Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №444/4047/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/4047/26

Провадження № 3/444/1810/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Зеліско Р. Й., з участю ОСОБА_1 , як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника - адвоката Вольського А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовкві Львівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Жовківським РВ ГУМВС України у Львівській області 15.11.2011 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

До суду надіслано протокол серії ЕПР-1 №756556 від 23.10.2024 року, який складено поліцейським ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Макаринським Р.В. відносно ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 04.08.2026 року о 18.40 год. в м. Рава-Руська Львівського району Львівської області по вулиці Грушевського, 70, керував електричним велосипедом марки «POWERFUL CORSO» в стані алкогольного сп?яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 04.08.2026 року після 17.00 год. в м. Рава-Руська Львівського району Львівської області по вулиці Грушевського він дійсно керував електричним велосипедом марки «POWERFUL CORSO». Рух велосипедом він здійснював шляхом крутіння педалей. Акумуляторної батареї на велосипеді вмонтовано не було. Такої батареї у нього на той час не було так як велосипед він купив без неї та в подальшому мав намір на її придбання. В стані алкогольного сп?яніння не перебував. Алкогольні напої не вживає взагалі, так як після отриманої на війні баротравми (контузії) йому за станом здоров?я цього робити не можна. Обставин події не пам?ятає, оскільки втрачав свідомість та доставлявся до лікарні. Пригадує лише, що він їхав, потім як лежав на узбіччі і біля нього були люди, а також окремі фрагменти подій у лікарні. Також зазначає, що йому на місці події та в лікарні давали якісь ліки, які саме та в яких дозах не знає. Яким чином проводився огляд на стан сп?яніння не знає. Пояснення в нього поліцейські відбирали 27.08.2026 року. Вважає, що в його діянні відсутні подія і склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому просить провадження по справі закрити.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Вольський А.Б. просив закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або за відмову від проходження такого огляду. ОСОБА_1 в інкримінований час керував електричним велосипедом шляхом крутіння педалей. Марка його велосипеда «POWERFUL CORSO». В електровелосипедах передбачена можливість руху в електро режимі в якому велосипед рухається внаслідок електроприводу - джерела тяги, та механічному режимі, в якому рух досягається внаслідок того, що велосипедист здійснює силовий привід внаслідок крутіння педалей. На електровелосипеді можна здійснювати рух незалежно від того, функціонує електропривід чи ні.

Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Одночасно звертає увагу суду про наявність спеціальної норми в КУпАП, яка встановлює відповідальність для велосипедистів. Зокрема, в ст. 127 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин. Частина 3 ст. 127 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху особами, які керують велосипедами та, які перебувають у стані сп`яніння. Таким чином, велосипедисти несуть відповідальність за порушення правил дорожнього руху згідно спеціальної норми ст. 127 КУпАП, а не загальної для усіх водіїв транспортних засобів ст. 130 КУпАП.

Отже, велосипедисти на відміну від водіїв інших транспортних несуть відповідальність за спеціальною нормою ст. 127 КУпАП.

Працівник поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не здобув доказів тому, що ОСОБА_1 здійснював рух велосипедом за допомогою електроприводу - джерела тяги, що призвело до невірної кваліфікації його дій.

Також зазначає, що згідно повідомлення по лінії 112 ОСОБА_1 в непритомному стані був виявлений 04.08.2026 року о 18.40 год. Відповідно до листа відокремленого підрозділу «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «Львівське територіальне медичне об?єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» за вих. №286533-2026 від 12.08.2026 року у ОСОБА_1 відбір зразків біологічного матеріалу на токсилогічне дослідження проведено 04.08.2026 року о 22.48 год. Тобто, більш ніж через чотири години після події. Жодна інформація про приймання (введення в організм) протягом цього часу ОСОБА_1 медичних препаратів, які б могли показати позитивний результат щодо алкогольного сп?яніння у матеріалах справи відсутня. Вказане свідчить про наявність сумнівів та припущень, що у відповідності до ст. 62 Конституції України тлумачиться на користь ОСОБА_1 , а не йому у вину. Враховуючи викладене, просить суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів по адміністративні правопорушення, в даному випадку на посадових осіб ВП № 2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області.

З матеріалів справи встановлено, а саме з фотокопії та інших, що ОСОБА_1 керував саме електровелосипедом.

Пунктом 1.10 Правил визначено, що терміни, що наведені в цих Правилах, мають такі значення:

-транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

-велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому;

-мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

-водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

-велосипедист - особа, яка керує велосипедом;

Відповідно, ключовою різницею між велосипедистом та водієм є три аспекти:

1) наявність або відсутність у транспортного засобу двигуна;

2) метод приведення транспортного засобу в дію – мускульною силою чи за допомогою двигуна;

3)необхідність отримання в установленому порядку прав на керування транспортним засобом.

Електровелосипед відноситься до засобів, які можуть приводитись в рух як мускульною силою особи, яка ним керує, так і наявним у нього електродвигуном. При цьому пункти 1.10 та 2.13 Правил встановлюють виключно верхню межу потужності цього двигуна, яка відрізняє категорію А1 від категорії А (і, відповідно, право на отримання прав на керування транспортними засобами відповідної категорії).

В той же час нижньої межі потужності двигуна чинними Правилами не передбачено та, відповідно, будь-який засіб за умови наявності у нього електродвигуна потужністю менше 4 кВТ відноситься до транспортних засобів згідно цих Правил.

Верховний Суд в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 дійшов висновку, що одним із визначальних критеріїв для визначення, чи відноситься електросамокат до джерел підвищеної небезпеки в тлумаченні статті 1187 Цивільного кодексу України є приведення електросамоката в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

Суд вважає, що тлумачення «джерело підвищеної небезпеки» та «транспортний засіб» не є тотожніми, в той же час саме критерій наявності у електровелосипеда можливості приведення в рух за допомогою двигуна відрізняє його від звичайного велосипеда та є визначальним при вирішенні питань, чи відноситься він як до «транспортних засобів» так і до «джерел підвищеної небезпеки».

Наявність можливості приведення електровелосипеда в рух мускульною силою велосипедиста не позбавляє його наявності електродвигуна та можливості руху на транспортному засобі із застосуванням виключно електродвигуна без застосування мускульної сили.

Суд додатково звертає увагу на той факт, що електровелосипед може приводитись у рух не тільки мускульною силою, але й за допомогою двигуна, що є ключовою різницею електровелосипеда від звичайного велосипеда, який приводиться у рух виключно мускульною силою.

За таких обставин, електровелосипед у відповідності до пункту 1.10 Правил, може відноситись до транспортних засобів, а не до велосипедів і, як наслідок, особа, яка керує електровелосипедом, водієм, а не велосипедистом, лише за умови коли рух електровелосипеда здійснюється за допомогою електротяги. В іншому випадку слід вважати, що особа яка керує є велосипедистом, а транспортний засіб велосипедом.

Підпунктом «б» частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктом 2.9-а Правил дорожнього руху України визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів, а статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом.

При цьому, як описано вище, необхідно зазначити, що тлумачення «транспортний засіб» не є тотожним тлумаченню «велосипед - транспортний засіб», а заборона керування в стані алкогольного сп`яніння і відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння не завжди підпадає під ознаки ст. 130 КУпАП, оскільки законодавцем щодо велосипедистів прийнято спеціальну норму у вигляді ч. 3 ст. 127 КУпАП яка звучить - порушення правил дорожнього руху особами, що керують велосипедами, які перебувають у стані сп`яніння.

За результатами дослідження доказів у справі відповідно до вимог статті 252 кодексу України про адміністративні правопорушення, суд не вбачає у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 кодексу України про адміністративні правопорушення.

По справі не здобуто жодного доказу керування ОСОБА_1 електровелосипедом за допомогою електричного джерела тяги, та перебування його у стані алкогольного сп?яніння.

Факт керування електровелосипедом за допомогою електричного джерела тяги відображено лише у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до cт.ст. 254-256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків потерпілих якщо вони є; пояснення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, має провадитися судовий розгляд.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Отже, з цього випливає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Також згідно повідомлення по лінії 112 ОСОБА_1 був виявлений 04.08.2026 року о 18.40 год. в непритомному стані. Відповідно до листа відокремленого підрозділу «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «Львівське територіальне медичне об?єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» за вих. №286533-2026 від 12.08.2026 року у ОСОБА_1 відбір зразків біологічного матеріалу на токсилогічне дослідження проведено 04.08.2026 року о 22.48 год.

У матеріалах справи відсутня інформація про приймання (введення в організм) протягом цього періоду часу ОСОБА_1 медичних препаратів, які б могли показати позитивний результат щодо алкогольного сп?яніння, що свідчить про сумніви та припущення які у відповідності до ст. 62 Конституції України тлумачиться на користь ОСОБА_1 , а не йому у вину.

Таким чином, суд вважає, що є достатньо доказів для прийняття правильного, законного рішення.

Згідно ч. 1 ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, огляд особи на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського, який її доставив. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Приходжу до висновку, що справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так як відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, оскільки його вина не доведена жодними належними доказами.

Відповідно до ст. 4 ч . 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи, що справа підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а тому відповідно судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 266, 283, ч. 2 ст. 284, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення- закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Суддя: Зеліско Р. Й.