Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №317/1687/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 06.10.2026

Справа № 317/1687/26

Провадження № 2-а/334/68/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Нагорних О.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 531 від 20 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпровського районного суду місті Запоріжжя перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 531 від 20 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності.

В позові позивач зазначив, що з відкритих джерел ним було виявлено, що оскаржувана постанова № 531 від 20 лютого 2026 року є незаконною, необґрунтованою, прийнятою з грубим порушенням встановленої процедури розгляду справ про адміністративні правопорушення, прав особи на захист та за повної відсутності в його діях події і складу адміністративного проступку.

Свої вимоги Позивач мотивує такими фактичними та правовими доводами.

Оскаржуваною постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № 531 від 20.02.2026 Позивача визнано винним за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн за те, що він, будучи військовозобов`язаним та маючи попередній статус «обмежено придатний», буцімто не пройшов повторний медичний огляд військово-лікарською комісією (ВЛК) у строк, визначений Законом України № 3621-IX, а саме до 05 червня 2025 року.

Позивач зазначає, що фактичного розгляду справи уповноваженою посадовою особою не відбувалося, розгляд проведено формально за його відсутності, а копію оскаржуваної постанови йому було вручено лише 17 березня 2026 року. У зв`язку з цим, визначений частиною 2 статті 286 КАС України десятиденний строк звернення до суду з позовом про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень з дати фактичного отримання акта Позивачем не пропущено.

Відповідач у порушення статей 268, 277-2, 278 КУпАП не повідомив Позивача завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Повістка про розгляд справи на 20 лютого 2026 року Позивачу не надсилалася та не вручалася.

Розгляд справи за відсутності Позивача без наявності доказів його своєчасного сповіщення позбавив його базових процесуальних гарантій, передбачених статтею 268 КУпАП, зокрема: знайомитися з матеріалами справи, давати особисті пояснення, подавати докази на спростування обвинувачення, заявляти процесуальні клопотання.

Крім того, Позивача було протиправно позбавлено гарантованого статтею 59 Конституції України та статтею 268 КУпАП права на отримання професійної правничої допомоги адвоката, оскільки Позивач не є фахівцем у галузі права і за відсутності виклику не мав змоги залучити захисника.

Відповідно до статті 258 КУпАП, якщо під час складання постанови без протоколу особа оспорює допущене правопорушення або стягнення, посадова особа зобов`язана була скласти протокол про адміністративне правопорушення в порядку статті 256 КУпАП. Позбавивши Позивача участі у засіданні, Відповідач унеможливив реалізацію цього права та виніс постанову без дослідження заперечень.

Позивач наголошує на взаємовиключності дій органу військового управління: посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 було виписано повістку № 3001 від 13 лютого 2026 року, якою Позивача викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на 13 березня 2026 року о 08:00 год з метою постановки на військовий облік, уточнення облікових даних, визначення призначення та направлення на медичний огляд.

При цьому сама оскаржувана постанова № 531 винесена начальником ТЦК та СП ще 20 лютого 2026 року - тобто за три тижні до дня явки, офіційно призначеного в повістці органу влади.

До того ж, розписка повістки № 3001 не відрізана, підпису Позивача про її вручення немає, а службова відмітка ТЦК на ній датована 12.03.2026.

Наголошено, що Позивач самостійно, без офіційного направлення уповноваженого органу військового управління, не мав правових підстав пройти військово-лікарську комісію, адже Положенням про військово-лікарську експертизу в ЗСУ (наказ МОУ № 402) та постановою КМУ № 560 передбачено проходження ВЛК виключно за відповідним направленням ТЦК та СП. Жодних викликів або направлень для проходження ВЛК у період до 05.06.2025 Позивачеві Відповідачем взагалі не вручалося, що виключає наявність у його діях умислу чи протиправної бездіяльності.

Посадова особа Відповідача при розгляді справи не з`ясувала обставин, передбачених статтею 280 КУпАП: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, характер діяння, ступінь вини особи, її майновий стан, наявність пом`якшуючих чи обтяжуючих обставин.

У матеріалах справи повністю відсутні докази того, коли саме та за яких обставин суб`єктом владних повноважень було виявлено стверджуване правопорушення, що є необхідною передумовою для перевірки дотримання строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП.

Згідно зі статтею 251 КУпАП та частиною 2 статті 77 КАС України тягар доказування правомірності рішення покладається виключно на орган владних повноважень. В оскаржуваній постанові не наведено жодного належного та допустимого доказу вини Позивача (актів фіксації, підтверджень належного оповіщення, корінців направлень).

Позивач зазначає, що відповідно до статті 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини трактуються на користь особи, а недоведена вина у вчиненні правопорушення прирівнюється до доведеної невинуватості.

Підсумовуючи викладене, Позивач наголошує, що в його діях повністю відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, а тому на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП та статті 286 КАС України оскаржувана постанова № 531 від 20.02.2026 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 15.05.2026 року було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 531 від 20 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні 06.10.2026 року позивача адвокат Плодовський М.В. позовну заяву підтримав, просив позов задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача в жодне з призначених судових засідань не з`явився, про дату та час судових засідань відповідача було повідомлено, шляхом направлення судових повісток в електронний кабінет системи «Електронний суд». Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України, державні органи та їх посадові особи зобов`язані діяти у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України

Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.10,11 КУпАП).

Нормами ст.23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 № 531 від 20 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Зі змісту мотивувальної частини постанови вбачається, що підставою її винесення зазначено протокол № 531 від 13.02.2026, а правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним та визнаним обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону зобов`язаний був до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, проте вказаний огляд у зазначений строк не пройшов.

Зі змісту мотивувальної частини постанови вбачається, що підставою її винесення зазначено протокол № 531 від 13.02.2026, а правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним та визнаним обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону зобов`язаний був до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, проте вказаний огляд у зазначений строк не пройшов, тому його дії кваліфікуються за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Водночас, згідно ч.ч. 1, ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Разом з тим, у копії оскаржуваної постанови № 531 від 20.02.2026 графа «Копію постанови отримав» не містить підпису Позивача та дати вручення. Як встановлено судом, примірник оскаржуваного рішення Позивач фактично отримав лише 17 березня 2026 року, що підтверджується змістом матеріалів справи та не спростовано Відповідачем. Адміністративний позов подано до суду 23 березня 2026 року, тобто в межах визначеного частиною 2 статті 286 КАС України строку.

Також, до матеріалів справи у судовому засіданні позивачем додано повістку № 3001, складену 13 лютого 2026 року посадовою особою ТЦК та СП, відповідно до якої військовозобов`язаного ОСОБА_1 викликано на 13 березня 2026 року о 08:00 год за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 21 (Центральний стадіон «Славутич-Арена»), з метою «уточнення військово-облікових даних, визначення призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду». Відповідно до розписки повістки № 3001 (лінія відрізу) не містить підпису Позивача, даних щодо її вручення особі під розписку чи відправлення засобами поштового зв`язку з описом вкладення. У нижній лівій частині бланка міститься службовий штамп « ІНФОРМАЦІЯ_3 , м. Запоріжжя, вул. Одеська, 2» від 12.03.2026.

Доказів виклику Позивача на розгляд справи про адміністративне правопорушення саме на 20 лютого 2026 року матеріали справи не містять, і Відповідачем таких доказів суду не надано.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення чітко регламентований нормами КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, чи належить до його компетенції розгляд даної справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про день і час її розгляду, а також чи підлягають задоволенню скарги й клопотання.

Статтею 268 КУпАП імперативно визначено обсяг прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, приписами статті 277-2 КУпАП закріплено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді (органі).

У порушення вказаних процесуальних вимог керівником Відповідача справу було розглянуто 20.02.2026 за відсутності Позивача, при цьому в постанові взагалі відсутні посилання на будь-які докази своєчасного та належного його виклику.

Судом також констатується виняткова суперечливість дій посадових осіб ТЦК та СП: у матеріалах справи міститься повістка № 3001, складена 13.02.2026 (тобто тим же органом і того ж дня, що й складання протоколу), якою Позивачу призначено дату явки до ТЦК та СП на 13 березня 2026 року. Всупереч власноруч визначеній у повістці даті виклику особи (13.03.2026), начальник ТЦК та СП 20 лютого 2026 року одноособово провів розгляд справи та ухвалив оскаржувану постанову, фактично позбавивши військовозобов`язаного права на участь у розгляді справи, надання заперечень і користування правничою допомогою адвоката (стаття 59 Конституції України).

Велика Палата Верховного Суду та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово підкреслювали, що розгляд уповноваженою особою справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності без належного повідомлення цієї особи про дату, час та місце розгляду позбавляє її можливості реалізувати права, передбачені статтею 268 КУпАП, що є самостійною і безумовною підставою для визнання постанови протиправною та її скасування.

Диспозиція частини 3 статті 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил військового обліку в особливий період.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Водночас порядок проходження медичного огляду військовозобов`язаними чітко врегульовано спеціальним законодавством, зокрема:

?Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

?Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402;

?Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів військовозобов`язані направляються на медичний огляд військово-лікарською комісією виключно на підставі розпорядження або направлення, оформленого районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Військово-лікарська комісія функціонує за направленням уповноваженої посадової особи та не здійснює медичний огляд осіб за їхньою самостійною ініціативою без оформлених облікових документів ТЦК та СП.

Таким чином, обов`язку особи з`явитися для проходження повторного медичного огляду кореспондує обов`язок органу військового управління (ТЦК та СП) належним чином викликати таку особу та надати їй направлення до відповідної ВЛК.

Як встановлено судом, Відповідач не надав жодного документального доказу того, що Позивачу у період до 05 червня 2025 року взагалі вручалося направлення на проходження ВЛК або що його у встановленому законом порядку було викликано для отримання такого направлення, як і доказів умисного ухилення чи відмови Позивача від проходження медичного огляду.

За відсутності належно врученого направлення на медичний огляд та доказів відмови від його проходження, невиконання вимог щодо проходження комісії не може ставитися в провину громадянину, оскільки об`єктивна сторона правопорушення за статтею 210 КУпАП передбачає наявність протиправної поведінки та вини особи (ст. 9 КУпАП).

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких орган встановлює наявність чи відсутність порушення, винність особи та інші обставини. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

За таких обставин справи, суд констатує, що відповідач не довів правомірності притягнення скаржника до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, а оскаржувана постанова винесена за межами накладення адміністративного стягнення, що є підставою для скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1)

Суд наголошує, що відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідач - суб`єкт владних повноважень не надав належних і допустимих доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено в установленому порядку наявності в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, що є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 531 від 20.02.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 , у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1, 7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду із позовом сплачено судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп., що підтверджується квитанцією доданої до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 77, 139, 241-246, 257, 262, 286, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 531 від 20 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 № 531 від 20 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.)

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя: Баруліна Т. Є.