Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №334/4650/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 05.10.2026

Справа № 334/4650/26

Провадження № 2-а/334/82/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Нагорних О.С.,

представника позивача Щасливого О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпровського районного суду місті Запоріжжя перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В позові позивач зазначив, що з відкритих джерел мною ним було виявлено, що 04.05.2026 заступником начальника Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гінатуліною Аліною Рафаелівною було винесено постанову про розшук майна боржника по виконавчому провадженню №808875087, якою оголошено у розшук належний йому транспортний засіб. Використанням онлайн застосунків та інших відкритих джерел встановлено, що на примусовому виконанні в даному відділі ДВС перебуває згадане виконавче провадження №808875087 з примусового виконання постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №4921 від 17.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Ознайомившись із змістом завантажених в АСВП матеріалів, було встановлено, що 17 жовтня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно позивача та винено постанову №4921 від 17.10.2025 р., якою його притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено штраф в сумі 17 000 грн.

За фабулою постанови відповідач вказав, що позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, та відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону, з дня набрання ним чинності і до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

В обґрунтування відсутності складу правопорушення позивач посилається на те, що визначений вищевказаною нормою строк є присічним (встановлений до конкретної дати та після цієї дати не поновлюється), а отже й порушення вчинено 06.06.2025. При всьому цьому, ОСОБА_3 як наразі, так і станом на 06.06.2025 перебуває і перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

А відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_4 як структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» є органом адміністрування реєстру та здійснює аналітичну обробку даних призовників, військовозобов`язаний і резервістів в межах власних повноважень. До цих даних входять також й дані про медичний огляд (ступінь придатності, дату постанови ВЛК, тощо). Таким чином, оскільки датою вчинення порушення є 06.06.2025 то відповідно ця дата і є датою виявлення порушення, адже ці відомості внесені до Реєстру та відразу стали відомі відповідачу. Звідси, порушення було виявлено 06.06.2025 та тримісячний строк на накладення адміністративного стягнення сплив 06.09.2025. В даній справі протокол про адміністративне правопорушення за даним фактом складено 13.10.2025, а постанову винесено 17.10.2025, тобто обидві процесуальні дії мали місце за межами тримісячного строку на притягнення до адміністративної відповідальності із дня виявлення порушення.

Крім того, позивач вказує, що оскаржувана постанова не містить посилання на докази щодо обставин, викладених у ній. Тобто, не наведено посилань на попередні постанови ВЛК щодо позивача, тощо. Наявне лише формальне констатування факту без підкріплення доказами. А резолютивна частина постанови не містить посилання за статтю, за якою позивача притягнуто до відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_4 , про накладення адміністративного стягнення від 17.10.2025 №4921, прийняту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 25.05.2026 року було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву.

11.06.2026 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло клопотання про долучення доказів, зокрема матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

В судовому засіданні 05.10.2026 року представник позивача адвокат Щасливий О.Р. позовну заяву підтримав, просив позов задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача в жодне з призначених судових засідань не з`явився, про дату та час судових засідань відповідача було повідомлено, шляхом направлення судових повісток в електронний кабінет системи «Електронний суд». Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України, державні органи та їх посадові особи зобов`язані діяти у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України

Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.10,11 КУпАП).

Нормами ст.23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , за результатами чого ухвалено постанову №4921, якою вирішено притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності накласти на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

За змістом постанови у справі про адміністративне правопорушення №4921 від 17.10.2025, відповідач вказав, що ОСОБА_1 відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 28.01.2023 був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Термін «обмежено придатний» був скасований Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, та відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону ОСОБА_1 мав пройти огляд військово-лікарською комісією у строк до 05.06.2025, однак цього не зробив, тому його дії кваліфікуються за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Водночас, згідно ч.ч. 1, ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Разом з тим, суд визнає слушними зауваження сторони позивача про те, що резолютивна частина постанови у справі про адміністративне правопорушення не містить посилання на норму закону про адміністративну відповідальність, за якою позивача притягнуто до відповідальності, тобто не вказану статтю Особливої частини КУпАП.

Більш того, описова частина оскаржуваної постанови містить посилання на те, що 28.01.2023 позивач був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Проте, постанова не містить номеру відповідного рішення ВЛК та найменування установи, яка таке рішення ухвалила. Так само у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відповідної копії постанови ВЛК від 28.01.2023 немає.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так суд дослідив надані представником відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення №4921 та встановив наступне.

13 жовтня 2025 року стрільцем другого відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдатом ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення №4921, за фабулою якого ОСОБА_3 був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, та відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону, з дня набрання чинності цим Законом до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

До матеріалів справи про адміністративне правопорушення також долучено довідку ВЛК Запорізького об`єднаного мобілізаційного центру при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 06.10.2025 №2025-1006-1312-5682-7, якою ОСОБА_1 на підставі ст. 44 графи ІІ Розкладу хвороб визнано тимчасово непридатним до військової служби до 06.01.2026.

Судом також досліджено долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення документ із назвою « ОСОБА_1 . Результати проходження ВЛК», в якому відображено вищевказану довідку ВЛК від 06.10.2025 та також результати проходження огляду 28.01.2023, при цьому, по огляду від 28.01.2023 в графі «Тип документу», «Номер документу» відомості відсутні.

Більш того, даний документ судом не може бути визнано за належний та допустимий доказ, оскільки він не містить обов`язкових реквізитів документа: дати, номеру та підпису, а більшість його граф та рядків не заповнена. Так само цей документ не може бути визнаний як витяг з інформаційно-аналітичних систем, оскільки такий витяг не оформлений належним чином: не містить інформації про походження цього документа, його автора та засвідчення вірності витягу.

Також у складі матеріалів справи про адміністративне правопорушення надано довідку про доставлення (супроводження) громадянина (ки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яким оформлено доставлення ОСОБА_1 13.10.2025 начальником СЮП ВП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, майором поліції Безруковим Дмитром Вікторовичем до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Окрім того, у складі матеріалів справи про адміністративне правопорушення надано пакет документів щодо звернення постанови до примусового виконання до органів примусового виконання рішень. Цей пакет документів судом досліджено та суд констатує, що вони не містять доказової цінності до предмету доказування у даній справі.

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належним чином оформленого доказу на підтвердження тез протоколу про адміністративне правопорушення та постанови у справі про адміністративне правопорушення щодо того, що ОСОБА_1 мав статус «обмежено придатного» (відсутня належним чином оформлена копія довідки ВЛК чи витягу із інформаційно аналітичних систем із відображенням даних відповідного рішення військово-лікарської комісії).

При цьому, в дослідженій судом довідці про доставлення (супроводження) громадянина (ки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в графі «Порушення ВО» вказано наступне: «Порушення ВО з 11.08.2025 по 10.08.2026 коментар: Особу доставлено. Скасовано автоматично».

Разом з тим, суд не може погодитись із зазначеними датами, вказаними в довідці, як з датою виявлення інкримінованого позивачу порушення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, нормою статті 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Так, диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).

Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

При цьому, слід врахувати й висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.07.2018 по справі № 308/8763/15-а (реєстраційний номер у ЄДРСР 75285478), зокрема: визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тобто, визначений даною нормою строк є присічним (встановлений до чіткої календарної дати та після цієї дати не поновлюється), а отже порушення (не проходження медичного огляду до визначеного строку) вважається вчиненим 06.06.2025.

При цьому, із доданих до позову доказів та із досліджених в ході судового розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення слідує, що ОСОБА_1 як на час ухвалення оскаржуваної постанови, так і станом на дату звернення до суду із позовом у даній справі, перебував і перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з п. 17-1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 даного Закону, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з абз.абз. 1, 4 ч. 5 ст. 5 Закону, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно з абз. 3 п. 3 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 5 Закону, органи адміністрування Реєстру здійснюють аналітичну обробку даних.

Отже, відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_4 як структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_2 є органом адміністрування реєстру та відповідно здійснює аналітичну обробку даних призовників, військовозобов`язаний і резервістів в межах власних повноважень. До цих даних входять також й дані про медичний огляд (ступінь придатності, дату постанови ВЛК, тощо).

Поряд із цим, сам відповідач в оскаржуваній постанові використовує як джерело даних та доказів для висновку про винуватість ОСОБА_1 відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, оскільки датою вчинення порушення є 06.06.2025 то відповідно саме ця дата і є датою виявлення порушення, адже ці відомості внесені до Реєстру та відразу стали відомі відповідачу.

Звідси, порушення було виявлено 06.06.2025 та тримісячний строк на накладення адміністративного стягнення сплив 06.09.2025.

В даній справі з матеріалів доданих до позову та доказів, зібраних в ході судового розгляду, слідує, що протокол про адміністративне правопорушення за даним фактом складено 13.10.2025, а постанову винесено 17.10.2025.

Тобто обидві процесуальні дії мали місце за межами тримісячного строку на притягнення до адміністративної відповідальності із дня виявлення порушення.

При цьому, зазначення у вказаній довідці про доставлення (супроводження) громадянина (ки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки дати обліку порушення з 11.08.2025 свідчить лише про дату внесення відповідних записів до інформаційно-аналітичних систем, які (дати) в даному випадку не співпадають із реальною датою виявлення порушення та не можуть її (дату) підміняти. Вказана дата 11.08.2025 свідчить лише про дату звернення ТЦК та СП до органів Національної поліції в порядку ст. 259 КУпАП для доставлення порушника, а не про дату виявлення порушення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення) та у чіткій відповідності до процесу провадження у справах про адміністративне правопорушення. Недотримання кожного з вказаних елементів виключає адміністративну відповідальність особи.

Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин справи, суд констатує, що відповідач не довів правомірності притягнення скаржника до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, а оскаржувана постанова винесена за межами накладення адміністративного стягнення, що є підставою для скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1)

Суд наголошує, що відповідно до ч. 2 статті77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідач - суб`єкт владних повноважень не надав належних і допустимих доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено в установленому порядку наявності в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, що є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №4921 від 17.10.2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1, 7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

Керуючись ст. ст. 2, 12, 77, 139, 241-246, 257, 262, 286, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №4921 від 17.10.2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: Баруліна Т. Є.