Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №705/1509/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1788/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №705/1509/26 Категорія: 304070000Єщенко О.І.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Василенко Л.І.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоклінер»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

особа, що подає апеляційну скаргу: представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклінер» адвокат Борзов Я.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклінер» адвоката Борзова Я.Е. на додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 травня 2026 року (у складі судді Єщенка О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклінер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклінер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклінер» заборгованість в сумі 6 951 грн 60 коп., до складу якої входить: 5 417 грн 32 коп. – сума боргу за вивезення ТПВ, 1 248 грн 96 коп. – інфляційне збільшення, 285 грн 32 коп. – 3% річних, та судовий збір в розмірі 2662 грн 40 коп.

18 травня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклінер» адвокат Борзов Я.Е. звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із клопотанням про стягнення судових витрат, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклінер» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

В обгрунтування вимог клопотання вказував, що позивачем, на виконання вимог ст.141 ЦПК України, було зроблено відповідну заяву про стягнення судових витрат безпосередньо у тексті позовної заяви та додаткових поясненнях. Крім того, у позовній заяві було наведено попередній розрахунок суми судових витрат.

Представник позивача зазначав, що клопотання про стягнення судових витрат разом з підтверджуючими доказами подав у строк, передбачений ЦПК України.

У межах справи між позивачем та адвокатом було укладено договір про надання правової допомоги № 09/09/24-Е від 09.09.2024 та додаткову угоду № 7 від 05.03.2026, копії яких були подані суду разом з позовною заявою. Наголошував на тому, що саме у цих документах сторони погодили розмір витрат на правничу допомогу та визначили обсяг послуг, необхідних для представництва інтересів позивача у даному провадженні в суді першої інстанції.

Згідно з умовами додаткової угоди № 7 від 05.03.2026, сторони досягли домовленості, що оплата послуг у загальному розмірі 7 000 грн здійснюється протягом 15 банківських днів після ухвалення судом рішення у справі. В зв`язку з чим, представник позивача звертав увагу, що відсутність у матеріалах провадження платіжного документа на момент розгляду справи, зумовлена виключно погодженими умовами договору.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до клопотання позивач додав акт приймання-передачі наданих послуг, яким зафіксовано перелік процесуальних дій та підготовлених документів, що були надані позивачу адвокатом під час розгляду даної справи.

Крім того, представник позивача наголошував на врахуванні висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.06.2025 у справі 917/1383/24, при вирішенні питання визначення суми витрат за професійну правничу допомогу, яку належить стягнути з відповідача, оскільки товариством та адвокатом погоджено сталу суму винагороди за надання правничої допомоги у даній справі в розмірі 7 000 грн, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Додатковим рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 травня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення.

Суд мотивував своє рішення тим, що під час розгляду справи по суті та ухвалення рішення від 12.05.2026 судом було розглянуто та вирішено питання щодо витрат на правничу допомогу, які визнано необґрунтованими та відмовлено у їх стягненні з відповідача на користь позивача.

Не погодившись із додатковим рішення суду, представник ТОВ «Екоклінер» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Екоклінер» витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції в розмірі 7 000 грн.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в позовній заяві представник позивача вказав, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести, становить 7 000 грн. та зазначав, що відповідні докази про розмір понесених витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Після ухвалення рішення суду, представник позивача у строк, передбачений ст. 141 ЦПК України, подав відповідне клопотання про стягнення судових витрат, понесених у суді першої інстанції з долученням підтверджуючих доказів.

Вказує, що докази, які підтверджують остаточний розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, не існували на момент винесення рішення у справі, а тому не могли бути надані позивачем до закінчення судових дебатів.

З огляду на викладене, скаржник вважає, що суд безпідставно відмовив у стягненні витрат на правничу допомогу, а тому додаткове рішення підлягає скасуванню.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Оскільки скаржником оскаржується лише додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 травня 2026 року про вирішення питання судових витрат, розгляд справи належить провести в порядку письмового провадження.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 липня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 травня 2026 року відповідає вказаним вимогам.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21 (провадження № 12-39гс22), де зазначено, що за загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

За наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд має право ухвалити додаткове рішення або постановити ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення (частина 5 статті 270 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року було вирішено питання по судовим витратам на професійну правничу допомогу, зокрема в мотивувальній частині рішення суду вказано, що позивачем не надано платіжне доручення про оплату послуг адвоката в сумі 3 000 грн, на яке в позовній заяві посилався позивач. Тому суд дійшов висновку про недоведеність позивачем понесених ним витрат за надану професійну правничу допомогу, в зв`язку з чим відмовив у їх стягненні з відповідача.

Тобто, судом в рішенні у справі вирішено питання судових витрат.

За таких обставин, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання судових витрат.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, оскільки суд не врахував наведених у позовній заяві орієнтовного розрахунку вартості послуг з надання правничої допомоги та застереження, що відповідні докази про розмір понесених витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, відповідно до положення ч.1 ст. 367 ЦПК України, обмежена доводами та вимогами апеляційної скарги. В зв`язку з тим, що представником позивача оскаржується лише додаткове рішення суду, яким відмовлено у задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення, з огляду на вирішення питання судових витрат на правничу допомогу в основному рішенні у справі, без оскарження основного рішення суду, колегія суддів позбавлена можливості вийти за межі вимог апеляційної скарги та надавати оцінку правильності рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року в частині вирішення питання судових витрат.

Таким чином, додаткове рішення суду, яким відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення є законним та обґрунтованим, оскільки судом вирішено питання судових витрат в основному рішенні суду, яке скаржником не оскаржується.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що положенням ст. 270 ЦПК України передбачено постановлення ухвали про відмову у прийнятті додаткового рішення з огляду на вирішення питання судових витрат в основному рішенні суду, а не ухвалення додаткового рішення про відмову у задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення, що є порушенням норм процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що ухвалення судом процесуального документу у формі додаткового рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання, замість ухвали про відмову у прийнятті додаткового рішення, не призвело до неправильного вирішення клопотання представника позивача, тому колегія суддів доходить висновку, що таке процесуальне порушення не є підставою для скасування додаткового рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 270, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклінер» адвоката Борзова Я.Е. залишити без задоволення, а додаткове рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 травня 2026 року у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Судді Ю.В. Сіренко

О.В. Карпенко

Л.І. Василенко