Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №711/1873/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2239/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/1873/26 Категорія: 304070000Кондрацька Н. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіНовіков О. М., Сіренко Ю. В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвоката Конопатського Олександра Олеговича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.05.2026 (повний текст рішення складено 28.05.2026, суддя в суді першої інстанції Кондрацька Н. М.) у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,

в с т а н о в и в :

у лютому 2026 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг.

В позовній заяві позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії за показниками індивідуального лічильника, постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (МКЗ), постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (нерозподілений залишок), постачання теплової енергії (донарахування до мінімального споживання)) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у розмірі 46 924,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3 028 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси. Надання послуг до будинку АДРЕСА_1 також здійснюється позивачем.

Власником квартири АДРЕСА_2 протягом всього спірного періоду є ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно інформації Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» ЧМР № 13616/19819-01-10 від 04.07.2025 відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані протягом всього спірного періоду у вказаній квартирі.

У квартирі АДРЕСА_2 встановлено лічильники обліку теплової енергії, тому згідно п. 20 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 № 572, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Також у вищевказаній квартирі встановлено лічильник обліку гарячого водопостачання, тому згідно п. 20 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 № 572, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) та відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Між сторонами встановлено наявність договірних відносин шляхом акцепту публічної оферти приєднання відповідачів до типових договорів приєднання відповідних послуг, які опубліковані на офіційному веб-сайті позивача за посиланням https://khimvolokno.com.ua/dogovir-na-poslugu.

Відповідачі своєчасно з листопада 2024 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 01.02.2026 складає 46 924,85 грн. та яку позивач просить стягнути з відповідачів в судовому порядку.

У березні 2026 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» звернулося до суду з заявою про відмову від позову відносно відповідача ОСОБА_3 , яка є неповнолітньою, а відтак не здатна особисто здійснювати цивільні процесуальні права.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.05.2026 позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 46 924,85 грн.

Компенсовано за рахунок держави сплачений ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» судовий збір в сумі 3 328 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач надав відповідачам житлово-комунальні послуги належної якості, своєчасно та у повному обсязі. Жодних скарг чи претензій щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання від відповідачів не надходило. Отримавши житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не виконали належним чином свого обов`язку по їх оплаті, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Розрахунок позивача був перевірний судом та визнаний правильним. Відповідачами свого контррозрахунку чи будь-яких інших належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували розрахунок позивача суду не надано.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвокат Конопатський О. О. просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.05.2026 як незаконне та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, суд помилково задовольнив вимоги в повному обсязі та стягнув заборгованість, яка була нарахована не за фактично спожиті послуги, а як різниця між показниками загальнобудинкового лічильника та квартирних лічильників. При цьому позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено вихідних даних, використаних для розподілу обсягу гарячої води між приміщеннями, не оснащеними вузлами розподільного обліку, а саме: обсяг загального споживання за будинковим вузлом обліку, сумарний обсяг за вузлами розподільного обліку, обсяг загальнобудинкових потреб, обсяг витоків, а також кількості осіб, які фактично користуються послугою в кожному приміщенні без обліку.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що інші засоби вимірювальної техніки гарячої води як в квартирах (розподільний облік) так і в будинкових (комерційний облік) пройшли у визначений законодавством строк повірку, що викликає обґрунтовані сумніви у правильності здійсненого розрахунку.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ`цяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості в розмірі 46 924,85 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення. Вказано, що нарахування позивачем заборгованості є правильним, відповідачами такий розрахунок не спростовано, а заявлено лише формальні припущення щодо недостовірності нарахувань позивача.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

За правилами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридщо ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», на підставі ліцензії № 374 від 30.11.2012, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та рішень Черкаської міської ради «Про забезпечення населення гарячим водопостачанням та центральним опаленням державним підприємством «Черкаська ТЕЦ» № 520 від 24.05.2000, «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси» № 1480 від 31.10.2007, забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.

Надання послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) до квартири АДРЕСА_2 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ».

У квартирі АДРЕСА_2 встановлено лічильники обліку теплової енергії та лічильник обліку гарячої води.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 465751579 від 25.02.2026, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

За повідомленням департаменту «Центр надання адміністративних послуг» від 05.03.2026 за вказаною адресою зареєстрована відповідач ОСОБА_2 з 05.10.2012 та дотепер.

За цією адресою відповідачі отримують послуги з теплопостачання та постачання гарячої води від ВП «Черкаська ТЕЦ», відкритий о/р НОМЕР_2 , але не сплачують щомісячну оплату за централізоване опалення та гаряче водопостачання, про що свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Водночас, складовими послуги теплопостачання є: постачання теплової енергії за показниками індивідуального лічильника, постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (МЗК), постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (нерозподілений залишок), постачання теплової енергії (донарахування до мінімального споживання).

Згідно з розрахунком Черкаської ТЕЦ, заборгованість відповідачів по оплаті за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з листопада 2024 року станом на 01.01.2026 становить 46 924,85 грн.

Відповідні правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі викладених вище фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не передбачено договором або законом.

Статтями 7, 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживачів й виконавця комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами договорів, а обов`язком споживача - є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг визначено статтею 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Між сторонами встановлено наявність договірних відносин шляхом акцепту публічної оферти приєднання відповідачів до типових договорів приєднання відповідних послуг, які опубліковані на офіційному веб-сайті позивача за посиланням https://khimvolokno.com.ua/dogovir-na-poslugu.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплату послуг у повному обсязі.

Відповідно до п. 26 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182, обсяги спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до вищезазначеної Методики розподілу.

Наказом Мінекономрозвитку України від 13.10.2016 № 1747 встановлено, що міжповірочний інтервал для всіх лічильників води становить 4 роки.

Сторонами не заперечено тієї обставини, що лічильник води, встановлений у квартирі повинен був пройти повірку 01.09.2024. Оскільки у визначений термін відповідачами повірку не проведено, тому в листопаді 2024 підприємством лічильник знято з обліку і подальший обсяг спожитої приміщенням комунальної послуги почав визначатися з нормою споживання комунальної послуги, відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг № 315. Лише встановлення нового приладу обліку гарячої води з 14.02.2025, новий лічильник було прийнято на комерційний облік підприємством, до цього нарахування здійснювалося відповідно до норм.

Також у квартирі АДРЕСА_2 встановлено лічильник обліку теплової енергії.

Зняття показань вузлів комерційного та розподільного обліку послуги здійснюється відповідно до ст. 11 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та умов договору. У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня не допуску, виконавець комунальної послуги зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку. Відповідно до наявних у підприємства даних, лічильник обліку теплопостачання у відповідачів повірений, водночас показання даного вузла обліку відповідачами передавались не щомісячно.

Відповідно до Розділу 12 Методики проведення перерозподілу обсягів наданих комунальних послуг здійснюється: при уточненні показань вузлів комерційного обліку спожитої у будівлі/будинку комунальної послуги; при уточненні показань вузлів розподільного обліку/приладів розподілювачів теплової енергії на підставі контрольного зняття їх показань або подання споживачем уточненої інформації. Обсяг перерозподілу може мати як додатне, так і від`ємне значення, що призводить як до збільшення, так і до зменшення розподілених між окремими споживачами обсягів спожитої комунальної послуги у попередні розрахункові періоди. Перерозподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку комунальної послуги проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягів розподіленої комунальної послуги окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.

Судом першої інстанції правильно враховано, що підприємством за вказаний спірний період перерахунки здійснювались на підставі уточнення обсягів наданих послуг відповідно до показників лічильника, а отже відображені в листі-розрахунку перерахунки вартості послуг є правомірними.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затвердженої наказом № 315 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Так, у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку (Розділ IV Методики).

У ч. 2 Методики зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;

Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.

Відповідно до розділу ІІІ Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля – 20 %; двоповерхова – 18 %; триповерхова – 16 %; чотириповерхова – 14 %; п`ятиповерхова – 12 %; шестиповерхова та вище – 10 %.

Для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод, згідно пункту 8 розділу IV Методики розподілу у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загально будинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Крім того, розділ ІХ указаної Методики визначає розподіл за будинковим лічильником. Відповідно до формул 4 та 40 цієї Методики у будівлі/будинку, в якій частина приміщень оснащена вузлами розподільного обліку, а частина не оснащена такими вузлами, обсяг небалансу гарячої води не визначається Vгвпн.бал = 0, а обсяг споживання гарячої води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої гарячої води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої гарячої води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях, вузла розподільного обліку на відгалуженні трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загально будинкові потреби (або відповідно до обсягу гарячої води, витраченої на загально будинкові потреби, що визначений відповідним договором з виконавцем комунальних послуг), обсягом витоків з внутрішньобудинкових мереж гарячої води (за наявності). Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку.

При вирішенні спору, судом першої інстанції правильно враховано, що для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 oC від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії Qдонпр.j або Qдонпр.g з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/будинку. Це донарахування не застосовується у разі наявності обґрунтованої претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги у приміщені або не застосовується автоматично за наявності у будівлі/будинку більше 30 % опалюваних приміщень, щодо яких оформлено такі претензії.

Середнє питоме споживання теплової енергії розраховується як сумарний обсяг теплової енергії, витраченої на опалення всіх опалюваних приміщень будівлі, віднесений до сумарної загальної/опалюваної площі/об`єму цих приміщень (у тому числі приміщень, не оснащених приладами обліку, за винятком приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення), з урахуванням положень пункту 11 розділу I цієї Методики. Таке питоме споживання теплової енергії має відповідати нормативній температурі внутрішнього повітря.

У кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об`єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії.

Після перевірки і, за необхідності, зменшення до максимального можливого обсягу споживання теплової енергії приміщенням, яке не оснащене вузлом розподільного обліку теплової енергії, нерозподілений залишок обсягу теплової енергії, якщо такий виникає, враховується в обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (п. 4 Розділу IV Методики).

Сторонами у справі не заперечено тієї обставини, що лічильник обліку теплопостачання у відповідачів повірений, водночас показання даного вузла обліку відповідачами передавались не щомісячно, тому при передачі показників лічильника підприємством одночасно виконувались перерахунки, відображені у розгорнутому розрахунку, який наявний в матеріалах справи.

На підтвердження заборгованості ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» надано лист-розрахунок по ОР № 11025014 та деталізований розрахунок заборгованості, які є правильними та розробленими на підставі Методик, чинних на момент виникнення спірних правовідносин. Нарахування здійснено відповідно до встановлених тарифів та фактичних обсягів споживання, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду про достовірність таких розрахунків, оскільки стороною відповідача вони не спростовані та власного контррозрахунку суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість сум є необґрунтованими, оскільки позивачем чітко розмежовано базову плату, абонентську плату на послугу теплопостачання, абонентську плату на послугу постачання гарячої води, плату за функціонування системи ГВП та опалення МКЗ, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства у сфері житлово-комунальних послуг. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом наявності у відповідачів непогашеного боргу у заявленому розмірі.

Скарг та претензій щодо надання комунальних послуг неналежної якості чи кількості відповідачами на адресу позивача не надсилалося та матеріали справи не містять, тому послуги підлягають оплаті в повному обсязі у відповідності до заявленого позивачем розміру.

Рішення суду в частині вирішення питання про судові витрати також є законним та обґрунтованим. Судом було правильно враховано, що відповідачі є особами з інвалідністю, тому судовий збір компенсовано позивачу за рахунок держави, у порядку, встановлено Кабінетом Міністрів України.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення та по суті зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.05.2026 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 06.10.2026.

Суддя-доповідач

Судді