Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №703/1594/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2249/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №703/1594/26 Категорія: 311000000Проценко А. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіСіренко Ю. В., Новіков О. М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Пархоменка Олександра Володимировича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23.07.2026 (суддя в суді першої інстанції Проценко А. М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених коштів матеріальної допомоги при звільненні з роботи,

в с т а н о в и в :

у березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь одноразову матеріальну допомогу при звільненні з роботи в розмірі 34 001,67 грн., судовий збір, сплачений по подачі позову та витрати на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.12.2025 позивача було звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по одержанні інвалідності. В наказі про звільнення було зазначено про компенсацію ОСОБА_1 грошових коштів за невикористані 33 дні відпустки та виплату одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків відповідно до умов п. 4.17 Колективного договору із змінами та доповненнями.

В день звільнення позивачу було виплачено грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки, а одноразову матеріальну допомогу виплачено не було.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з відповідним позовом для їх захисту.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23.07.2026 позовні вимоги у справі задоволено.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу при звільненні з роботи в розмірі 34 001,67 грн., судовий збір в розмірі 1 331,20 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Рішення суду обґрунтовано доведеністю позовних вимог ОСОБА_1 щодо невиконання роботодавцем своїх зобов`язань по виплаті працівникові, що звільняється на пенсію по одержанню інвалідності всіх належних сум одноразової допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків, встановлених колективним трудовим договором на підприємстві.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача – адвокат Пархоменко О. В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відхилити позов.

Зазначає, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця (стаття 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). При цьому внесення змін до колективних договорів безпосередньо законодавством не передбачається.

Отже, для виконання спірних зобов`язань роботодавцем щодо виплати грошової допомоги не було підстав, оскільки на період воєнного стану умови колективного трудового договору, що передбачали виплати, були зупинені за ініціативою роботодавця згідно з протокольним рішенням № Ц-54/31 засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 «Про деякі питання оплати праці працівників АТ «Українська залізниця», а саме підпункт 1.1.4 пункту 1.1.

Крім того, 01.04.2025 було призупинено до окремого рішення керівництва виплати одноразової грошової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Станом на даний час немає рішень АТ «Українська залізниця» щодо поновлення нарахування та виплати матеріальної допомоги при звільненні на пенсію, тому відмова у виплаті спірних коштів є виправданою.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що 22.08.2012 ОСОБА_1 прийнята на роботу нарядчиком поїзних бригад оборотного моторвагонного депо ім. Шевченка ВСП «Моторвагонне депо Христинівка» ДП «Одеська залізниця».

У відповідності до наказу № 250-ос від 17.12.2025 про припинення трудового договору, ОСОБА_2 звільнена 18.12.2025 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по одержанню інвалідності.

Відповідно до вищевказаного наказу № 250-ос від 17.12.2025 визначено компенсувати ОСОБА_1 кошти за невикористані 33 дні відпустки та виплатити одноразову матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків відповідно до п. 4.17 Колективного договору із змінами та доповненнями.

Колективний договір між адміністрацією і профсоюзним комітетом моторвагонного депо Христинівка Одеської залізниці на 2011-2015 роки (колективний договір) встановлює положенням п. 4.17 право на отримання позивачем одноразової грошової допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків, що в сумі складає 34 001,67 грн.

Дана обставина не оспорюється відповідачем.

Згідно з витягом з протоколу № Ц-54/31 засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2-22 на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, ухвалено призупинити виплату працівникам інших додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (за винятком, призначеної для лікування та на поховання).

Відповідно до копії спільного листа правління АТ «Укрзалізниця» та голови Профспілки залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 № Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22 (а.с. 111), адресованого керівникам структурних підрозділів апарату управління, регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця», що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також в разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені з роботи вперше у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить.

Рішеннями засідання правління АТ «Українська залізниця від 14.10.2024 (протокол № Ц-82/63 Ком.т.) (а.с. 109) встановлено поновити працівникам АТ «Українська залізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня до грудня 2024, виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи у галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.). Нарахування та виплату матеріальної допомоги вирішено проводити у хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію , починаючи з листопада 2024 згідно з графіком погашення.

Відповідно до листа АТ «Українська залізниця» від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності Товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію було призупинено.

Такими є встановлені фактичні обставини справи, які мають наступне правове регулювання.

Предметом позовних вимог у даній цивільній справі є стягнення суми одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію в зв`язку з встановленням інвалідності.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не дає підстав для не проведення розрахунку в повному обсязі з працівником, що звільняється у зв`язку з виходом на пенсію. Відповідач АТ «Українська залізниця» поставив вирішення питання про нарахування та виплати всіх належних працівникові (позивачу) від підприємства сум при звільненні (ст. 116 КЗпП України), в залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Українська залізниця» та за наявності відповідного рішення керівництва АТ «Українська залізниця», тобто від певних об`єктивних та суб`єктивних обставин, без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов`язань, щодо нарахування та виплати позивачу вказаних сум, що є порушенням реалізації принципу легітимних очікувань у досягненні позивачем бажаного результату – нарахування та виплата всіх належних йому від підприємства сум при звільненні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заходи, спрямовані на запобігання, протидію та припинення мобінгу (цькування), а також заходи щодо відновлення порушених внаслідок мобінгу (цькування) прав.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до ст. 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника. Це положення кореспондується з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про колективні договори і угоди».

Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Частиною 1 ст. 14 ЗУ «Про колективні договори і угоди» визначено, що зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що позивач при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію має право на виплату одноразової грошової допомогу згідно з п. 4.17 Колективного договору у розмірі трьох середньомісячних заробітків.

Розмір заявлених до стягнення виплат при судовому розгляді справи сторони під сумнів не ставлять.

Заперечення проти позовних вимог ґрунтуються на твердженні про те, що спірні виплати були призупинені відповідачем, зокрема на підставі положень ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX. Відповідач посилається на те, що не нарахування та невиплата позивачеві матеріальної допомоги відбулася без порушення чинного законодавства, оскільки, після введення в Україні воєнного стану 24.02.2022 роботодавець реалізував передбачене ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» право зупинити дію окремих положень колективного договору на період дії правового режиму воєнного стану. Зокрема, призупинено виплату матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію.

Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24.02.2022, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває і на даний час.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ, який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, у редакції станом на дату звільнення позивача, на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України).

Положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022.

Водночас, як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» прийнятий 15.03.2022, набрав чинності 24.03.2022, у той час, як рішення правління АТ «Укрзалізниця», на підставі якого призупинені виплати позивачу, прийняте 14.03.2022.

Відповідно до вимог ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Відтак аргументи апеляційної скарги відповідача з посиланням на те, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору була зупинена за ініціативою роботодавця згідно вимог ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», слід відхилити, адже на час прийняття рішення про призупинення виплат спірних коштів позивачу (14.03.2022) указаний закон ще не набрав чинності та ст. 58 Конституції України не дає підстав застосовувати його приписи ретроспективно, тобто до правовідносин, що існували перед набранням указаним нормативно-правовим актом чинності, так як він не стосується регламентації юридичної відповідальності особи.

Також слід зазначити, що ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, у подальшому зазнала змін і, в редакції на час розгляду даної справи у суді, дія окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом, може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному цим колективним договором.

Відповідно до листа АТ «Українська залізниця» від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25 у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності Товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплата одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію було призупинено.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Колегія суддів заважує, що постановою Верховного Суду від 05.02.2025 при перегляді справи № 211/7338/23, залишено без змін рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024, яким визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Крім того, колегія суддів враховує, що згідно заключних положень Колективного договору протягом строку дії колективного договору спільними постановами адміністрації до нього можуть вноситися доповнення та зміни, які доводяться до відома трудового колективу залізниці, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові та соціальні гарантії, пільги, передбачені діючим законодавством, Галузевою угодою та колективним договором.

ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надає роботодавцю право у період дії воєнного стану ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом. Проте, без взаємної згоди сторін колективного договору, досягнутої у визначеному цим договором порядку, такі зміни умов укладеного з працівником трудового договору є недійсними в силу положень ст. 9 КЗпП України, що було правильно враховано судом першої інстанції під час розгляду справи.

Оскільки станом на день звільнення позивача ОСОБА_1 відповідач не провів виплату всіх належних сум, а саме не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію в зв`язку із встановленням інвалідності в розмірі трьох середньомісячних заробітків, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення сум зазначеної грошової допомоги.

Крім того, апеляційний суд враховує правовий висновок, викладений у постанові ВС від 18.03.2026 у справі № 333/9082/24, про те, що роботодавець не може призупинити виплати, передбачені колективним договором, якщо таке призупинення виплат ухвалено в односторонньому порядку без дотримання процедури внесення змін до колективного договору, що є порушенням прав працівника.

Також, апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги відповідача щодо наявності підстав для відмови у виплаті працівнику, що звільняється, грошової допомоги, встановленої колективним трудовим договором, з огляду на те, що в умовах воєнного стану АТ «Українська залізниця» має стратегічне значення для забезпечення мобільності населення та зазнає великих збитків внаслідок воєнних дій РФ, оскільки приписи законодавства зазначені обставини не дають підстав віднести до таких, які дають можливість роботодавцеві не виконувати своїх зобов`язань щодо виплати працівникам обумовлених трудовим договором коштів, про що вказано вище.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Отже, рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23.07.2026 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача – без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати скаржника по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати у зв`язку з відхиленням вимог скарги.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23.07.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Судові витрати відповідача в апеляційному суді не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 06.10.2026.

Суддя-доповідач

Судді