Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №398/4930/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4930/26

провадження №: 2/398/4383/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"06" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", представник позивача — адвокат Столітній Михайло Миколайович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 775,80 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.10.2023 первісний кредитор ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір про надання споживчого кредиту № 7128592 на суму 3 000 грн строком на 360 днів. Відповідачка підписала цей договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор перерахував кредитні кошти на банківську картку відповідачки. Відповідачка порушила умови договору, кредит і проценти у встановлені строки не сплатила, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 775,80 грн, яка складається з тіла кредиту — 3 000,00 грн, процентів, нарахованих первісним кредитором, — 5 492,40 грн, та процентів, нарахованих позивачем за 122 дні, — 7 283,40 грн. 27.05.2024 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" на підставі договору факторингу, укладеного між позивачем та первісним кредитором.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк» щодо підтвердження належності ОСОБА_1 платіжної картки та факту зарахування на неї кредитних коштів. Витребувану інформацію банк надав листом від 02.09.2026, який надійшов до суду 10.09.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Про дату, час і місце розгляду справи вона повідомлялася судовою повісткою, надісланою за її зареєстрованим місцем проживання; поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про причину невручення «адресат відсутній». Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Іншої адреси відповідачка суду не повідомила, а тому вважається належним чином повідомленою про розгляд справи. Відзиву на позов відповідачка не подала.

Оскільки відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд цієї справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору та видача коштів

02.10.2023 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 уклали в електронній формі Договір № 7128592 про надання споживчого кредиту. Відповідачка приєдналася до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором: C7069, 02.10.2023 13:27:06, ОСОБА_1 . Тим самим способом підписано паспорт споживчого кредиту, з якого вбачається, що відповідачку ознайомлено з умовами кредитування.

Договором встановлені такі істотні умови кредитування:

сума кредиту (загальний розмір) — 3 000,00 гривень;

строк кредитування — 360 днів (з 02.10.2023 по 26.09.2024), періодичність платежів зі сплати процентів — кожні 30 днів; права на продовження строку кредитування споживач не має (п. 1.4.1 договору);

стандартна процентна ставка — 1,99 % на день, яка застосовується в межах строку кредиту (п. 1.5.1 договору); знижена процентна ставка 1,89 % на день застосовується за умови сплати відповідачкою першого платежу до 01.11.2023 (п. 1.5.2 договору);

орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом — 24 492,00 грн (п. 1.8.1 договору), з яких загальні витрати за кредитом (проценти) — 21 492,00 грн згідно з паспортом споживчого кредиту.

На виконання умов договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» через платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» перерахувало ОСОБА_1 3 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої зазначені в п. 2.1 договору. Це підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» про перерахування коштів (транзакція 02.10.2023 о 13:28:10). Належність вказаної картки відповідачці та факт зарахування на неї коштів підтверджуються листом АТ КБ «ПриватБанк» від 02.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260828/62633-БТ, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 02.10.2023 зараховано кошти в сумі 3 000 грн.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора (за період з 02.10.2023 по 26.05.2024) та розрахунку заборгованості ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" (за період з 28.05.2024 по 26.09.2024) відповідачка зобов`язання за кредитним договором не виконувала і платежів на його погашення не здійснювала. Умов для застосування зниженої процентної ставки відповідачка не виконала.

Загальна сума заборгованості становить 15 775,80 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту — 3 000,00 грн; процентів, нарахованих первісним кредитором за 92 дні, — 5 492,40 грн; процентів, нарахованих позивачем за 122 дні (з 28.05.2024 по 26.09.2024), — 7 283,40 грн. Неустойка (штраф, пеня) позивачем до стягнення не заявлена.

Перехід права вимоги

27 травня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (клієнт) та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (фактор) укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф. Відповідно до п. 1.1 цього договору клієнт відступив факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб — боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі.

Перехід права вимоги підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників, згідно з якими до фактора перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7128592 від 02.10.2023 у сумі 8 492,40 грн, з яких 3 000,00 грн — заборгованість за основною сумою боргу та 5 492,40 грн — заборгованість за процентами. Ціну продажу сплачено платіжною інструкцією № 421 від 31.05.2024. Про відступлення права вимоги відповідачку повідомлено 27.05.2024 на адресу електронної пошти, зазначену нею при укладенні кредитного договору.

Рішенням єдиного учасника № 251124/1 від 25.11.2024 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»; відповідну реєстраційну дію проведено 10.12.2024, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими ЗУ «Про споживче кредитування», є нікчемними (ч. 5 ст. 12 цього Закону). Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правові висновки Верховного Суду, застосовані судом

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц висловлено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) висловлено такі висновки щодо застосування норм права:

«Норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною […]. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова. […]

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. […]

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом».

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачкою ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 7128592 від 02.10.2023, укладеного в електронній формі. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису.

Належне виконання первісним кредитором свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» та листом АТ КБ «ПриватБанк», який підтверджує належність платіжної картки саме відповідачці та фактичне зарахування на неї вказаних коштів 02.10.2023. Ці докази узгоджуються між собою та з п. 2.1 кредитного договору, а тому суд визнає доведеними як факт укладення договору відповідачкою, так і факт отримання нею кредитних коштів.

Відповідачка, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання не виконала, суму кредиту та процентів у встановлені строки не сплатила. Доказів погашення заборгованості чи письмових заперечень щодо розрахунку позивача відповідачка суду не надала.

Враховуючи, що 27.05.2024 до позивача на підставі договору факторингу № 27.05/24-Ф перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором і факт цього переходу є документально підтвердженим, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право вимагати від боржниці виконання зобов`язань, зокрема і в частині процентів, право на нарахування яких виникло після переходу права вимоги до фактора.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки заборгованості та визнає їх арифметично правильними. Проценти нараховані на залишок фактичної заборгованості за ставкою 1,99 % на день виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, який сплив 26.09.2024, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12-ц.

Перевіряючи додержання обмеження максимального розміру денної процентної ставки (ч. 5 ст. 8, п. 17 розд. IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування»), суд виходить з того, що спірний договір укладено 02.10.2023, тобто до набрання чинності Законом України № 3498-IX (24.12.2023). Строк кредитування після 24.12.2023 не продовжувався: договір не надавав споживачеві права його продовження (п. 1.4.1), а проценти нараховані в межах первісно погодженого строку до 26.09.2024. Тому, згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 552/672/23, правила про максимальний розмір денної процентної ставки на цей договір не поширюються, і підстав для висновку про нікчемність умови про процентну ставку немає.

Умови договору щодо розміру процентів є чіткими та однозначними: стандартна ставка, умови застосування зниженої ставки, строк кредитування та загальна вартість кредиту однаково визначені в договорі та паспорті споживчого кредиту. Заявлена до стягнення сума процентів (12 775,80 грн) не перевищує загальних витрат за кредитом, погоджених сторонами (21 492,00 грн). Нечітких або двозначних положень, які відповідно до ч. 8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» підлягали б тлумаченню на користь споживача, договір не містить.

Відповідачка із зустрічним позовом про визнання недійсними умов кредитного договору чи договору в цілому або про його зміну не зверталася. За таких обставин, згідно з наведеним висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду та з урахуванням презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами договору.

За таких обставин суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 15 775,80 грн обґрунтованою, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, заявку на виконання доручення до зазначеного договору, рахунок на оплату послуг адвоката № 22248-14/07-2026 від 14 липня 2026 року з детальним описом наданих послуг та акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 22248 від 14 липня 2026 року на загальну суму 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. За ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Водночас за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України в разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок довести їх неспівмірність. Відповідач такого клопотання не заявляв. Однак ці норми не вичерпують повноважень суду щодо розподілу судових витрат. Незалежно від заперечень сторони суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат за ч. 3 ст. 141 ЦПК України враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а за ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлює розмір витрат на підставі поданих сторонами доказів. Тобто в цій справі йдеться не про зменшення витрат за клопотанням сторони, а про визначення судом тієї частини витрат, яка є обґрунтованою та пропорційною і тому підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Розмежування цих повноважень суду здійснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) щодо аналогічних положень ст. 126, 129 ГПК України. Вона зазначила, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на правничу допомогу з власної ініціативи (п. 106). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись визначеними законом критеріями, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу; розмір відшкодування таких витрат не повинен бути непропорційним до предмета спору (п. 119, 120). Такий самий підхід викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та в постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, у яких також зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час і ринкові ціни адвокатських послуг.

Щодо цивільного судочинства Верховний Суд в ухвалі від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 (провадження № 61-425ск23) зазначив, що суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, визначеними ч. 3–5, 9 ст. 141 ЦПК України. Часткова відмова у відшкодуванні таких витрат з підстав їх непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства навіть тоді, коли відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат. Застосовуючи такий підхід, Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 873/212/21 погодився з частковою відмовою у відшкодуванні витрат за відсутності клопотання іншої сторони, оскільки інформація про характер і обсяг виконаної адвокатом роботи не відповідала критерію розумності та була неспівмірною з обсягом послуг і витраченим часом, а в додатковій постанові від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 за відсутності заперечень іншої сторони обмежив розмір цих витрат з огляду на їх непропорційність до предмета спору та розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності) і критерію розумності їх розміру. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо доведено, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед» проти України», заява № 19336/04, п. 268); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії»).

Враховуючи, що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява є типовою для адвоката, а частина заявлених послуг фактично не надавалася — зокрема представництво інтересів клієнта в судових засіданнях, оскільки позивач просив розглядати справу без участі його представника, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором № 7128592 від 02.10.2023 року у розмірі 15 775 (п`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський