Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №398/2095/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2095/26

провадження №: 2/398/2779/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"07" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Сиплива Тетяна Анатоліївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 01 квітня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 359,13 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно в сумі 6 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.09.2025 року між позивачем та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 14.09.2025-100001689, а 28.09.2025 року — додатковий договір до нього, за умовами яких відповідачка отримала кредит двома траншами на загальну суму 4 500,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом і комісії за його надання. Договір відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховано на її банківську платіжну картку. Відповідачка своїх зобов`язань належним чином не виконала, здійснивши лише часткову сплату на загальну суму 2 542,83 грн, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 13 359,13 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту — 4 342,77 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом — 4 321,96 грн, заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, — 194,40 грн та процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, — 4 500,00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою від 25 травня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 24 червня 2026 року суд з власної ініціативи на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України витребував у позивача належним чином засвідчену копію первинного платіжного документа, що підтверджує перерахування 14 вересня 2025 року кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн на користь відповідачки, оскільки доданий до позову файл «чек.pdf» підтверджував переказ іншої суми та за іншою датою. Витребуваного доказу позивач не подав, натомість подав клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 07 серпня 2026 року за клопотанням представника позивача витребувано в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відомості, що становлять банківську таємницю, про емісію банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я відповідачки та про рух коштів за 14.09.2025 року. Витребувані докази надійшли до суду з листом банку № БТ/Е-36272 від 21 серпня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи шляхом надсилання повістки в електронний кабінет. У позовній заяві представник позивача просила проводити розгляд справи за її відсутності та зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Оскільки зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідачки встановити не вдалося, її повідомлено про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, що відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву, а також інших заяв чи клопотань від відповідачки до суду не надходило, про причини неявки суд не повідомлено.

Оскільки відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, а позивач проти такого вирішення справи не заперечує, суд, керуючись статтями 280, 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд цієї справи на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки у судове засідання не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача кредитних коштів

14 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі укладено кредитний договір № 14.09.2025-100001689. Правочин складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту).

Перед укладенням договору відповідачка пройшла електронну ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України. Згідно з наданою позивачем інформацією, отриманою з центрального вузла цієї Системи 14.09.2025 року о 14:17 (абонент-ідентифікатор — АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352), встановлено особу позичальника: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , документ, що посвідчує особу, — № 007427858, виданий органом 4656 21.01.2022 року. Ці дані повністю збігаються з даними відповідачки.

Кожну сторінку частин кредитного договору підписано електронним підписом позичальника — одноразовим ідентифікатором E748; з боку кредитодавця документи підписано кваліфікованим електронним підписом.

Договором встановлені такі основні умови кредитування:

— сума кредиту (перший транш) — 3 000,00 грн; строк, на який надається кредит, — 140 днів з дати його надання; дата повернення кредиту — 31.01.2026 року;

— процентна ставка — фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит; проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (залишку від усієї суми кредиту) на кількість днів користування та на процентну ставку (п. 6, 11 Заявки);

— комісія, пов`язана з наданням кредиту, — 20 % суми кредиту, що становить 600,00 грн; нараховується та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно з Графіком платежів (п. 7 Заявки);

— денна процентна ставка — 0,87 %, її розрахунок: (3 668,14 / 3 000) / 140 ? 100 %; загальні витрати за споживчим кредитом — 3 668,14 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка — 7 910,15 %; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача — 6 668,14 грн (п. 10, 14 Заявки);

— за прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 170 000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України, але не більше 39,00 грн за один день; проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100,00 грн (п. 15 Заявки);

— Графік платежів: десять чергових платежів по 666,83 грн кожні 14 днів, останній — 31.01.2026 року.

Видача кредитних коштів першим траншем підтверджується витягом про рух коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_3 (рахунок № НОМЕР_4 ), за 14.09.2025 року, наданим АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали суду від 07 серпня 2026 року (додаток 1 до листа № БТ/Е-36272 від 21.08.2026 року). Згідно з цим витягом 14.09.2025 року о 17:26:09 на зазначену картку зараховано 3 000,00 грн. Цим же листом банк підтвердив, що картку № НОМЕР_3 емітовано на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

28 вересня 2025 року сторони в тій самій формі уклали додатковий договір до кредитного договору № 14.09.2025-100001689, яким за ініціативою позичальниці загальну суму кредиту збільшено до 4 500,00 грн шляхом надання другого траншу в розмірі 1 500,00 грн з перерахуванням на реквізити електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-4930. Комісію, пов`язану з наданням другого траншу, визначено в розмірі 20 % його суми, що становить 300,00 грн. Строк, на який надається кредит, і дату його повернення залишено незмінними — 140 днів та 31.01.2026 року відповідно. У зв`язку зі збільшенням суми кредиту змінено денну процентну ставку, яка з дати укладення додаткового договору становить 0,82 % за розрахунком (4 659,32 / 4 500) / 126 ? 100 %, реальну річну процентну ставку — 6 817,11 %, загальні витрати за споживчим кредитом — 4 659,32 грн та орієнтовну загальну вартість кредиту — 9 159,32 грн. Ліміт нарахувань за ст. 625 ЦК України збільшено до 58,50 грн за один день. Сторони погодили новий Графік платежів. Додатковий договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Видача кредитних коштів другим траншем підтверджується довідкою надавача платіжних послуг — ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс iPay.ua) вих. № 1-2703 від 27.03.2026 року, згідно з якою на підставі договору про переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року 28.09.2025 року о 18:43:40 успішно перераховано 1 500,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua — 876696789, призначення платежу — «Видача за договором кредиту № 14.09.2025-100001689». Копію зазначеного договору про переказ коштів надано суду.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

На виконання зобов`язань за договором відповідачка здійснила два платежі: 27.09.2025 року — 666,83 грн і 06.12.2025 року — 1 876,00 грн, а всього 2 542,83 грн. Інших платежів від неї не надходило, кредит у визначений договором строк — до 31.01.2026 року — не повернуто.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 27.03.2026 року за договором нараховано: проценти за користування кредитом — 6 001,96 грн (за період з 14.09.2025 року по 31.01.2026 року включно, тобто за 140 днів), з яких погашено 1 680,00 грн, залишок — 4 321,96 грн; комісію, пов`язану з наданням кредиту, — 900,00 грн, з яких погашено 705,60 грн, залишок — 194,40 грн; проценти річних за ст. 625 ЦК України — 4 500,00 грн (за період з 12.10.2025 року по 27.12.2025 року). Заборгованість за тілом кредиту становить 4 342,77 грн. Неустойка (штраф, пеня) за договором не нараховувалася. Загальний розмір заборгованості — 13 359,13 грн.

Доказів погашення зазначеної заборгованості або власного контррозрахунку відповідачка суду не надала.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з абзацом першим ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом другим ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Відповідно до ч. 3 ст. 13 цього Закону продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Відповідно до ч. 3 ст. 8 цього Закону обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Відповідно до ч. 4 ст. 8 цього Закону денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %, де ДПС — денна процентна ставка; ЗВСК — загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК — загальний розмір кредиту; t — строк кредитування у днях. Згідно з ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» до кредитів за договорами, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, застосовуються вимоги цього Закону, крім частин другої — сьомої, абзацу другого частини десятої та частини дванадцятої статті 9, статті 19 та частини другої статті 21 цього Закону, а також положення щодо врегулювання простроченої заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з ч. 2 цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За приписами ст. 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля або смс-коду, надісланого на телефон, а підписання договору про надання фінансового кредиту за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора підтверджує укладення між сторонами такого правочину.

У постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 Верховний Суд зазначив: «Доводи касаційної скарги, що у матеріалах справи немає бухгалтерських документів про видачу кредиту, не заслуговують на увагу… Закон [«Про електронну комерцію»] є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним».

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що встановлений кредитним договором строк кредитування визначає часові межі, в яких можуть нараховуватися проценти за користування кредитом.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що між позивачем і відповідачкою виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 14.09.2025-100001689 від 14.09.2025 року та додаткового договору до нього від 28.09.2025 року, укладених в електронній формі. Факт укладення цих правочинів підтверджується використанням відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України прирівнюється до власноручного підпису і створює для сторін відповідні правові наслідки, а також проходженням нею електронної ідентифікації через Систему BankID Національного банку України, за результатами якої встановлені дані позичальника повністю збігаються з даними відповідачки. Відповідачка була обізнана з умовами кредитування, у тому числі з розміром і порядком нарахування процентів та комісії, що підтверджується змістом Заявки та Графіка платежів, які є невід`ємними частинами договору.

Належне виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредитних коштів другим траншем у розмірі 1 500,00 грн підтверджується довідкою надавача платіжних послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про виконану платіжну операцію. Ця довідка складена на виконання ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», містить дату, час, унікальний номер транзакції, суму, номер картки отримувача та призначення платежу з посиланням на номер спірного кредитного договору, а відповідно до п. 159 розділу VIII Положення, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, має статус первинного документа. Кредитодавцем у цій справі є фінансова, а не банківська установа, а розрахунки проводилися на підставі спеціального законодавства у сфері електронної комерції та платіжних послуг, у зв`язку з чим відсутність первинних бухгалтерських документів, оформлених у порядку, встановленому для банківських установ, факту перерахування коштів не спростовує (постанова Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20).

Щодо видачі кредитних коштів першим траншем у розмірі 3 000,00 грн суд зазначає таке.

У позовній заяві позивач стверджував, що перерахування коштів підтверджується квитанцією про видачу коштів від 14.09.2025 року, проте такого документа до позову не додав; доданий файл «чек.pdf» стосується переказу 1 500,00 грн, здійсненого 28.09.2025 року. Витребуваного ухвалою суду від 24 червня 2026 року первинного платіжного документа щодо першого траншу позивач суду також не подав. Водночас ця обставина встановлена на підставі доказу, витребуваного судом за клопотанням позивача в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Згідно з наданим банком витягом 14.09.2025 року о 17:26:09 на картковий рахунок, відкритий до платіжної картки № НОМЕР_3 , зараховано 3 000,00 грн. Суд враховує, що цей витяг не містить відомостей про платника, які б прямо ідентифікували позивача. Разом з тим суд бере до уваги сукупність встановлених обставин: сума зарахування точно відповідає розміру першого траншу, визначеного п. 2 Заявки; дата зарахування збігається з датою надання кредиту, визначеною договором; номер картки, на яку зараховано кошти, збігається з реквізитами електронного платіжного засобу, які відповідачка сама зазначила у Заявці як належні їй та призначені для отримання кредитних коштів; зарахування відбулося через дві години сорок дев`ять хвилин після проходження відповідачкою електронної ідентифікації через Систему BankID; банк підтвердив, що зазначену картку емітовано саме на ім`я відповідачки. Крім того, через тринадцять днів після цього, 27.09.2025 року, відповідачка сплатила 666,83 грн — суму, яка точно дорівнює розміру першого чергового платежу за Графіком платежів до договору.

За таких обставин суд вважає, що факт надання відповідачці першого траншу кредиту доведений за стандартом більшої переконливості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц): висновок про перерахування коштів саме позивачем і саме на виконання спірного договору з урахуванням наведеної сукупності доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Доказів, які б спростовували надходження коштів на її картку або вказували на іншу підставу такого зарахування, відповідачка не надала, хоча має безперешкодний доступ до виписки за власним рахунком.

Отже позивач надав належні, допустимі та достатні докази перерахування відповідачці кредитних коштів на загальну суму 4 500,00 грн, що відповідно до ст. 1046, 1054 ЦК України підтверджує виконання ним свого обов`язку за кредитним договором.

Відповідачка, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала: після 06.12.2025 року платежів не здійснювала, суму кредиту, процентів і комісії у встановлений договором строк не сплатила. Доказів погашення заборгованості чи обґрунтованого спростування наданого позивачем розрахунку відповідачка суду не надала.

Перевіряючи нарахування процентів за користування кредитом, суд враховує, що вони нараховані за період з 14.09.2025 року по 31.01.2026 року включно, тобто рівно за 140 днів — у межах погодженого сторонами строку кредитування, а тому підстав вважати ці нарахування такими, що виходять за межі строку кредитування, немає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12). Процентна ставка становила 1 % за день користування кредитом і протягом усього строку не змінювалася.

Денна процентна ставка, обчислена за формулою ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить: за первісним договором — (3 668,14 / 3 000) / 140 ? 100 % = 0,87 %; за додатковим договором від 28.09.2025 року — (4 659,32 / 4 500) / 126 ? 100 % = 0,82 %. Обидва значення не перевищують граничного розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 цього Закону, а перерахунок цього показника у зв`язку зі зміною умов договору кредитодавцем здійснено.

Суд враховує, що загальна сума фактично нарахованих процентів і комісій (6 901,96 грн) перевищує загальні витрати за споживчим кредитом, визначені договором. Однак така розбіжність не свідчить про перевищення граничного розміру денної процентної ставки. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення денної процентної ставки базується на припущенні, що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі, а ч. 5 ст. 8 цього Закону обмежує саме розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті. Погоджений сторонами Графік платежів передбачав поступове зменшення суми кредиту, а отже і бази нарахування процентів; оскільки відповідачка чергових платежів не вносила, ця база не зменшувалася. Отже зазначена розбіжність спричинена простроченням виконання зобов`язання самою відповідачкою, а не умовою договору, яка виходила б за межі, встановлені законом.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту, у загальному розмірі 900,00 грн (з яких непогашеними залишилися 194,40 грн) визначена договором у фіксованому розмірі, нарахована одноразово в день видачі кожного траншу, включена до загальних витрат за споживчим кредитом і врахована при обчисленні денної та реальної річної процентної ставки, що відповідає ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Ця комісія не є платою за додаткову чи супутню послугу кредитодавця і не конкурує з послугами, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно. З огляду на принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України) та презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) суд визнає вимогу про стягнення комісії правомірною.

Відомостей про те, що відповідачка належить до осіб, на яких поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять.

Керуючись принципами змагальності та диспозитивності (ст. 12, 13, 81 ЦПК України), оскільки відповідачка у судове засідання не з`явилася, відзиву не подала, дійсності умов договору не оспорювала, власного контррозрахунку чи доказів погашення боргу не надала, суд визнає розрахунок позивача в частині заборгованості за тілом кредиту (4 342,77 грн), процентами за користування кредитом (4 321,96 грн) і комісією за надання кредиту (194,40 грн) правильним, а відповідні позовні вимоги — такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи вимогу про стягнення процентів річних у розмірі 4 500,00 грн, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Ці проценти нараховані за період з 12.10.2025 року по 27.12.2025 року на підставі п. 15 Заявки (у редакції п. 1.7 додаткового договору від 28.09.2025 року) за прострочення сплати чергових платежів, передбачених погодженим сторонами Графіком платежів, і за своєю правовою природою є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на що прямо вказує і сам позивач у позовній заяві.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а нараховані включно з 24 лютого 2022 року платежі за прострочення підлягають списанню кредитодавцем.

Зазначена норма додана до ЦК України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, є чинною і не змінювалася. Вона не містить жодного обмеження за датою укладення договору: єдиною умовою її застосування є те, що прострочення виконання грошового зобов`язання допущене в період дії воєнного стану.

Воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, неодноразово продовжувався і діє на час ухвалення цього рішення. Прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачка допустила 12 жовтня 2025 року, а спірні проценти річних нараховані за період з 12.10.2025 року по 27.12.2025 року, тобто в період дії воєнного стану. Отже умови застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України додержані.

Суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, унаслідок чого передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори про споживчий кредит, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом, і на спірний договір від 14.09.2025 року не поширюється. Проте п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цим Законом не змінювався і не виключався. Доводи позивача про те, що Закон України «Про споживче кредитування» як спеціальний і пізніший акт має перевагу, суд відхиляє: наведені норми не перебувають у колізії, оскільки п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону обмежує звільнення від відповідальності, встановлене саме цим Законом, і не скасовує самостійного звільнення, встановленого Цивільним кодексом України щодо відповідальності за ст. 625 цього Кодексу.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Також такий підхід відповідає усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні, а тому такі правовідносини з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України із застосуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах цього суду від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25, від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26, тобто у спорах за договорами, укладеними після 23 січня 2024 року.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а за ч. 2 ст. 4 ЦК України суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подає законопроєкт, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

За таких обставин позовні вимоги про стягнення процентів річних, що нараховані на підставі ч.2 ст.625 ЦК УКраїни, у розмірі 4 500,00 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 14.09.2025-100001689 від 14.09.2025 року у загальному розмірі 8 859,13 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту — 4 342,77 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом — 4 321,96 грн та заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, — 194,40 грн, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 66,32 відсотка, тобто 1 765,58 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке. У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат у розмірі 6 000,00 грн і повідомив, що докази їх понесення буде подано протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Відповідно до абзаців другого, третього ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази розміру витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву; у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Оскільки на час ухвалення цього рішення доказів понесення зазначених витрат позивач суду не подав, питання про їх розподіл цим рішенням не вирішується і може бути вирішене в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 270, 280-284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.09.2025-100001689 від 14 вересня 2025 року у розмірі 8 859 (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 13 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 765 (одна тисяча сімсот шістдесят п`ять) гривень 58 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 07 жовтня 2026 року. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський