Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №345/4675/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4675/26

Провадження № 2-а/345/148/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі судді Кулаєць Б.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Калуш справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

адвокат Максимів В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену 04 серпня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, а провадження у даній справі закрити. Стягнути з відповідача на користь позивача 665,60 гривень судового збору.

Позовну заяву мотивує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 від 04.08.2026 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивача було визнано винуватим та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень. Притягаючи позивача до відповідальності, відповідач вважав, що ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним рекомендованим листом, не прибув за повісткою № 7304744 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 25.05.2026 для уточнення даних. Також у постанові зазначено, що згідно трекінгу АТ "Укрпошта" вказана повістка повернулася відправнику, оскільки одержувач відсутній за вказаною адресою. На думку позивача, дії відповідача щодо притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП є неправомірними, накладення на нього адміністративного стягнення незаконним, з огляду на наступне. З 11.04.2024 ОСОБА_1 проходив військову службу у лавах ЗСУ за мобілізацією. Після отримання поранення 22.12.2025 його було звільнено в запас за станом здоров?я та 23.12.2025 його було взято на військовий облік військовозобов?язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв?язку з погіршенням стану здоров?я внаслідок отриманих поранень позивач після звільнення з військової служби проходив тривале лікування в медичних закладах, в зв?язку з чим був відсутній за місцем проживання. Зокрема, з 17.04.2026 по 07.05.2026 ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в Калуській ЦРЛ, а з 08.05.2026 по 17.06.2026 медичну реабілітацію та фізичну терапію в стаціонарному відділенні КНП "Центральна районна лікарня Калуської міської ради Івано-Франківської області, що підтверджується медичними виписками. Тобто позивач фактично був відсутній за місцем проживання з поважних причин, як на час відправлення повістки відповідачем, так і на вказаний у повістці час для прибуття, а тому не знав про необхідність з`явитися до відповідача для уточнення даних. Після завершення лікування та отримання всіх необхідних медичних документів 29.07.2026 позивач прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_3 для того, щоб з`ясувати причини наявності у нього в системі "Резерв+" запису про перебування у розшуку. Працівник відповідача повідомив йому про те, що 04.08.2026 о 12.00 год. будуть розглядатися матеріали адміністративної справи про притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і вже під час розгляду справи він зможе надати пояснення та підтверджуючі документи.

04.08.2026 близько 11.30 год. ОСОБА_1 прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_3 , щоб взяти участь в розгляді справи, однак йому повідомили, що справа вже розглянута і надали копію вже готової постанови за наслідками розгляду справи. Тобто, хоча в оскаржуваній постанові і вказаний час розгляду справи 12.00 год. 04.08.2026, однак встановити, коли саме розглядалася справа, достеменно неможливо. Таким чином, відповідач порушив процедуру розгляду справи та виніс оскаржувану постанову завчасно, не надавши позивачу можливості надати свої пояснення та заперечення. Жодних намірів нез?явлення за повісткою в позивача не було. Крім того, у розпорядженні відповідача наявний його номер мобільного телефону, однак жодних повідомлень чи дзвінків щодо необхідності прибути для підтвердження його персональних даних до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 не отримував. Відповідач зазначив у постанові про те, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою № 7304744 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 25.05.2026 для уточнення даних та згідно трекінгу АТ "Укрпошта" за номером поштового відправлення R0 6721 8195 978 даної повістки зазначені відмітки: "повернення відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою)" від 23.05.2026, та "прибуло на відділення" від 16.05.2026, що свідчить про належне направлення (доведення до адресата) повістки в розумні терміни. Проте такий висновок відповідача не відповідає дійсності. Згідно трекінгу поштового відправлення R0 6721 8195 978 (роздруківка долучена до позовної заяви) дане відправлення було відправлене 04.07.2026 з м. Долина, 77503 та 23.07.2026 було вручено одержувачу, який також знаходився в м. Долина. Тоді як позивач ОСОБА_1 зареєстрований з адресою АДРЕСА_1 . Тобто висновки відповідача про належне повідомлення ОСОБА_1 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 ґрунтуються на недостовірних доказах.

Представник відповідача подав до суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Свої пояснення мотивує тим, що 04.08.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення на основі протоколу, виніс постанову № 1497, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме: не з?явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 . За вчинене правопорушення на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 гривень. Факт належного оповіщення ОСОБА_1 підтверджується трекінгом АТ «УкрПошта» № НОМЕР_1 . Зазначення у постанові у справі про адміністративне правопорушення трекінг-номеру № R067218195978 є опискою, а вірний номер трекінгу АТ «УкрПошта» № R067167724920 зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Отже, постановляючи оскаржувану постанову, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 діяв правомірно та у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Представник позивача подав до суду заперечення, в яких зазначив, що чинним КАС України не передбачено можливості подання такого процесуального документа, як пояснення у справі. Більше того, до вказаних пояснень відповідачем не долучено доказів його надсилання, ані позивачу, ані йому, як його представнику, що є підставою для повернення такого документа відправнику без розгляду. Щодо викладених ІНФОРМАЦІЯ_4 у поданих поясненнях заперечень, хоче вказати, що вони не є достовірними та водять суд в оману. Відповідач стверджує з посиланням на протокол про адміністративне правопорушення № 892 від 29.07.2026, що ОСОБА_1 29.07.2026 є порушником правил військового обліку та прибув у супроводі працівників поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Проте дане твердження є голослівним, адже позивач, як уже вказувалося у позовній заяві, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 самостійно з метою з`ясування причин його оголошення в розшук. Прибуття особи до ТЦК та СП у супроводі поліції оформлюється виключно, як адміністративне затримання в порядку ст. 261 КУпАП з обов`язковим складанням протоколу про адміністративне затримання. Відповідачем копії такого протоколу суду не надано, як не надано й інших належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин. Не відповідає дійсності також твердження відповідача про те, що долучений до пояснень протокол про адміністративне правопорушення був складений у присутності ОСОБА_1 , якому були роз`яснені зміст ст. 63 Конституції України та передбачені ст. 268 КУпАП права та обов`язки, а також після складання вручена його копія. Позивач категорично заперечує дані твердження та стверджує, що підписи у графі “підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності” та “другий примірник отримав” виконані не ним, а невідомою особою. При співставленні вказаних підписів із вчиненим ним підписом, який міститься у постанові про притягнення його до відповідальності від 04.08.2026 можна чітко побачити різницю. Також у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , однак підпис останнього у протоколі відсутній. Враховуючи наведене, вважає протокол про адміністративне правопорушення №892 від 29.07.2026 недопустимим доказом у справі. Зазначає, що місце свого проживання ОСОБА_1 не змінював, так як в цей час проходив тривале лікування в медичних закладах. Більше того, не будучи обізнаним про необхідність явки до відповідача 25.05.2026 для уточнення даних, він не міг повідомити відповідача про поважність причин неприбуття у визначеному ч. 3 ст. 22 Закону України “Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку” порядку. А тому просить повернути пояснення у справі ІНФОРМАЦІЯ_5 без розгляду та розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити в повному обсязі.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 19.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу протягом 5 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

31.08.2026 представник відповідача подав до суду письмові пояснення (а.с. 40-51).

03.09.2026 представник позивача подав до суду додаткові пояснення (а.с. 52-55).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

відповідно до повістки № 7304744 від 12.05.2026 ОСОБА_1 належало з`явитися 25.05.2026 о 09:00 год. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 46).

Згідно з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення № R067167724920 АТ «УКРПОШТА» на ім`я ОСОБА_1 , в ньому зазначено реквізити вищевказаної повістки та адреса направлення, а саме: АДРЕСА_2 (а.с. 47).

Відповідно до трекінгу поштового відправлення № R067167724920 встановлено, що 23.05.2026 відбулося повернення поштового відправлення відправнику ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) у зв`язку з тим, що одержувач відсутній за вказаною адресою (а.с. 51, 56-57).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 892 від 29.07.2026 відповідальним виконавцем групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_3 29.07.2026 встановлено, що ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку та прибув (у супроводі працівників поліції) до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено, що ОСОБА_1 було направлено рекомендованим листом № 067167724920 повістку № 7304744 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 25.05.2026. На вказану у повістці дату ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув. Про поважні причини неприбуття в порядку, передбаченому абз. 7 ч. 3 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 не повідомляв, чим порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 пояснив, що повістка не надходила та наміру ухилятися він не мав (а.с. 44-45).

Постановою № 1497 від 04 серпня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Постанова мотивована тим, що під час опрацювання, матеріалів справи та протоколу за вих. № 1/2/11360 про адміністративне правопорушення, а також шляхом перевірки даних через реєстр АІТС «Оберіг» встановлено, що ОСОБА_1 , будучи належно оповіщеним, рекомендованим листом, відповідно до вимог п.п. 2 п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024, не прибув за повісткою № 7304744 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 25.05.2026 для уточнення даних. Також згідно трекінгу АТ «Укрпошта» за номером поштового відправлення R067218195978 даної повістки зазлачені відмітки: «повернення відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою)» від 23.05.2026, та «прибуло на відділення» від 16.05.2026, що свідчить про належне направлення (доведення до адресата) повістки в розумні терміни, до дня явки за повісткою. Про поважні причини неприбуття у порядку, передбаченому абз. 7 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 не повідомляв, порушивши вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинивши це в умовах особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУПАП. Обставиною, що пом?якшує відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст. 34 КУпАП є те, що до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку притягується вперше протягом року (а.с. 7-9, 48-50).

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 15.04.2004 ОСОБА_1 , 17.10.2025 останній визнаний медичною комісією непридатним до військової служби, підлягає повторному переогляду – 17.04.2026, а 23.12.2025 його взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10-20).

ОСОБА_1 02.12.2024 видано посвідчення серії НОМЕР_3 , згідно з яким пред`явник цього посвідчення має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (а.с. 21).

ОСОБА_1 з 17.04.2026 по 07.05.2026 та з 08.05.2026 по 17.06.2026 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Калуська ЦРЛ», що підтверджується виписками з медичної карти стаціонарного хворого № 4073 від 07.05.2026 та № 4941 від 17.06.2026 (а.с. 22-28).

Між сторонами виник спір з приводу правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Оцінка суду:

дослідивши докази, які надані сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Відповідно до пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі по тексту Порядок № 560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно з п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктом 30 Порядку № 560 передбачено, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією (пункти 301 Порядку № 560).

Пунктом 30-2 Порядку №560 визначено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 30-3 Порядку №560).

Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Зазначений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов`язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв`язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП є документи від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.

Відповідно до п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі Правила, зі змінами на підставі постанови КМУ № 1147 від 08.10.2024), рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до частини 4 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з оскаржуваною постановою № 1497 від 04 серпня 2026 року ОСОБА_1 , будучи належно оповіщеним рекомендованим листом відповідно до вимог п.п. 2 п. 41 Порядку № 560, не прибув за повісткою № 7304744 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 25.05.2026 для уточнення даних. Про поважні причини неприбуття в порядку, передбаченому абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 не повідомляв, порушивши вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 цього Закону.

Повістка № 7304744 від 12.05.2026 була надіслана позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення за адресою місця проживання ОСОБА_1 , яка вказана у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , однак 23.05.2026 відбулося повернення зазначеного поштового відправлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № R067167724920.

Водночас суд звертає увагу, що у спірній постанові помилково зазначений номер рекомендованого поштового відправлення R067218195978, оскільки воно не має будь-якого відношення до факту направлення повістки № 7304744 від 12.05.2026 позивачу, що підтверджується описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення № R067167724920, з якого достовірно встановлено, що саме воно стосується повістки № 7304744 від 12.05.2026, яка була направлена позивачу за його адресою проживання.

З огляду на викладене суд вважає, що окремий недолік оформлення індивідуального акта, а саме: неправильне зазначення номера рекомендованого поштового відправлення, сам по собі не може бути єдиною підставою для визнання його протиправним та скасування, якщо з цього акта чітко зрозумілий зміст рішення, а сам акт прийнято повноважним органом у межах його компетенції.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Разом з тим у цій справі питання належного оповіщення підлягає оцінці безпосередньо з урахуванням вимог п. 41 Порядку № 560. Як встановлено судом, повістка № 7304744 від 12.05.2026 була направлена за адресою, яка зазначена у позовній заяві як адреса проживання позивача, а поштовим оператором зафіксовано відсутність адресата за цією адресою. Отже, надані відповідачем документи є належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 25.05.2026 для уточнення даних.

Водночас з матеріалів справи встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у періоди з 17.04.2026 по 07.05.2026 та з 08.05.2026 по 17.06.2026. Таким чином, у визначені у повістці дату та час прибуття — 25.05.2026 о 09:00 год. — позивач фактично перебував на стаціонарному лікуванні.

З огляду на наведене суд визнає перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні 25.05.2026 обставиною, яка об`єктивно перешкоджала його особистій явці до ТЦК та СП, а відтак — поважною причиною неприбуття у визначені повісткою дату і час.

Водночас сама по собі наявність поважної причини неприбуття не звільняє громадянина від виконання інших обов`язків, прямо передбачених ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу, повідомити про причини неявки, а також забезпечити подальше прибуття у строк, що не перевищує семи календарних днів, у порядку, визначеному законом.

Отже, навіть за умови фактичної неможливості особистої явки 25.05.2026 у зв`язку зі стаціонарним лікуванням, на позивача покладався самостійний обов`язок повідомити ТЦК та СП про причини своєї неявки. При цьому закон не встановлює, що таке повідомлення може бути здійснене лише особисто, що має значення з огляду на перебування особи на стаціонарному лікуванні.

Проте доказів того, що ОСОБА_1 у визначений законом строк, тобто до 28.05.2026 включно, повідомив ІНФОРМАЦІЯ_7 про причини свого неприбуття, матеріали справи не містять.

Більше того, після припинення обставин, які об`єктивно перешкоджали особистій явці, а саме: після закінчення стаціонарного лікування 17.06.2026, позивач не вчинив дій щодо прибуття до ТЦК та СП у найкоротший строк. Водночас, як встановлено судом, самостійно до ІНФОРМАЦІЯ_8 він звернувся лише 29.07.2026, тобто більш ніж через місяць після закінчення лікування.

Ця обставина має значення для оцінки подальшої поведінки позивача, оскільки після 17.06.2026 обставина, яка перешкоджала його особистій явці, припинилася, однак до ТЦК та СП він звернувся лише 29.07.2026.

Таким чином, суд погоджується з позивачем у тій частині, що його перебування на стаціонарному лікуванні є поважною причиною неприбуття саме 25.05.2026. Разом із тим ця обставина не звільняє його від виконання встановленого законом обов`язку своєчасно повідомити ТЦК та СП про причини неявки та не усуває необхідності оцінки його подальшої поведінки після припинення обставин, які перешкоджали такій явці.

Суд також враховує, що 29.07.2026 позивач особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто мав фактичну можливість повідомити відповідача про обставини свого неприбуття та надати документи на підтвердження перебування на лікуванні. Проте таке звернення відбулося після спливу передбаченого законом строку для повідомлення про причини неявки.

За таких обставин доводи позивача про те, що саме перебування на лікуванні повністю виключає наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, суд вважає необґрунтованими.

Суд зауважує, що відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП має бланкетний характер, а тому для встановлення наявності складу правопорушення підлягає з`ясуванню дотримання особою передбачених законодавством про мобілізаційну підготовку та мобілізацію обов`язків, у тому числі, визначених статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ТЦК та СП, 25.05.2026 мав об`єктивну поважну причину для особистої неявки у зв`язку зі стаціонарним лікуванням, однак не повідомив відповідача про причини неявки у встановлений законом строк. Після закінчення лікування 17.06.2026 позивач також не прибув до ТЦК та СП у найкоротший строк і звернувся до нього лише 29.07.2026.

Отже, встановлені у справі обставини у їх сукупності свідчать про невиконання позивачем встановленого законодавством обов`язку щодо своєчасного повідомлення про причини неприбуття за повісткою, що не спростовується його перебуванням на стаціонарному лікуванні. Наведені позивачем обставини не є достатніми для висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене суд приходить висновку, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1497 від 04.08.2026 прийнята за наявності передбачених законом підстав, а доводи позивача не дають підстав для її скасування.

Відтак адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 72, 77, 286 КАС України, ст.ст. 7, 210-1, 235, 245, 251, 252, 280 КУпАП, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, пунктами 21, 30, 30-1, 30-2, 30-3, 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, суд

У Х В А Л И В:

позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Суддя: