Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №344/12914/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12914/26

Провадження № 2/344/6626/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Атаманюка Б. М.,

секретаря судового засідання Солонинко С.А.,

за участю

представника позивача - адвоката Легін В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про встановлення факту спільного проживання,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Легін Володимир Богданович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася 07.07.2026 до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Івано-Франківської міської ради про встановлення факту спільного проживання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10.07.2026 відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10.09.2026 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування вимог позовної заяви представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є онукою померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте раніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , який є батьком позивача - ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0.0512 га в садівничому товаристві «Хімік» у м.Івано-Франківську. Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 була його матір ОСОБА_2 , яка разом із сином проживали за адресою АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 після смерті сина ОСОБА_3 не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки вона вважалася такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Після смерті ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину, проте, у нотаріальному порядку не вдалося оформити спадкові права на майно, оскільки відсутні підтверджуючі документи спільного проживання батька ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_2 . Фактично ОСОБА_2 померла після смерті її сина ОСОБА_3 .

Просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, додатково зазначив, що спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 була його матір - ОСОБА_2 , яка разом із сином проживали за адресою АДРЕСА_2 , але вона не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки вона вважалася такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У позивача ОСОБА_1 на даний час виникла необхідність у встановленні факту спільного проживання ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_3 , що надасть можливість оформити спадкові права. Просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Івано-Франківської міської ради у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши представника позивача, розглянувши заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, покази свідків, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

В силу ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України, діями, які свідчать про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, вважаються: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-131 від 16.05.2013 р., роз`яснено, що у випадку фактичного прийняття спадщини, спадкоємець звертається до суду з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 28.04.2021 р. у цивільній справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його матір`ю є ОСОБА_4 (а.с.9)

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_4 розірвала шлюб 22.06.2012 року із ОСОБА_5 , та змінила прізвища на ОСОБА_2 (а.с.12).

Згідно копії свідоцтва про народження та свідоцтва про шлюб – батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10-11).

Відповідно до копії витягу з актового запису про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.3-4).

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла – ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі встановлено, що після смерті ОСОБА_2 зареєстрована спадкова справа №75399231 (а.с.5).

Відповідно до копій свідоцтва про право власності на житло та державного акту на право приватної власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на праві власності належали: 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0.0512 га в садівничому товаристві «Хімік» у м.Івано-Франківську (а.с.14-18).

Згідно довідки №9472 від 12.06.2024 року виданої Департаментом адміністративних послуг м. Івано-Франківськ, за адресою АДРЕСА_2 , були зареєстровані ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.13).

Відповідно до листа приватного нотаріуса Галига П.Я. Івано-Франківського міського нотаріального округу встановлено, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є її онука ОСОБА_1 (а.с.6).

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона є сестрою ОСОБА_2 . Син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 після розлучення із його дружиною повернувся проживати до своїх батьків, із ними відтоді проживав. Інколи він їхав на тимчасові заробітки, але повертався до матері. Підтверджує факт спільного проживання ОСОБА_2 разом із її сином ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_2 .

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона є колишньою дружиною ОСОБА_3 , з яким розлучилася у 2006 році. Після розлучення ОСОБА_3 повернувся проживати до своїх батьків за АДРЕСА_2 , що фактично було поруч її будинку. Вона частко бачила ОСОБА_10 , спілкувалася з ним, він інколи їздив на заробітки, але переважно проживав за кошти батьків. У 2018 році поїхав на заробітки до Польщі де за декілька місяців помер. Повернення тіла до України та поховання ОСОБА_10 займалася їхня спільня донька ОСОБА_11 , оскільки матір його ОСОБА_2 на той час була похилого віку. Підтверджує факт спільного проживання ОСОБА_2 разом із її сином ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_2 , на час його смерті.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази вказують на те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав разом із матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_2 .

Встановлення в судовому порядку даного факту має юридичне значення для позивача, оскільки дає право на отримання спадщини.

З врахуванням зазначеного, слід встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із її сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_2 .

На підставі викладеного та керуючись 7, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 294, 316 ЦПК України, ст. 293, ч.2 ст.315 ЦПК України, ст.ст. 1217,1220, 1268 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із її сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.10.2026.

Суддя Богдан АТАМАНЮК