Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №339/409/26 — Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/409/26

2-а/339/8/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Скригун В.В.

при секретарі Ганчар Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 , Дуткевича В.М., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Дуткевич М.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити строк на оскарження постанови від 03 липня 2026 року, визнати протиправною та скасувати постанову №1233 від 03 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує, що 27 червня 2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлений строк для військового обліку. У протоколі зазначається про факт порушення, зазначено персональні дані порушника, правові підстави (ч.3 ст.210-1 КУпАП) і відомість оповіщення (повістка за № 7700781).

03 липня 2026 року постановою за №1233 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Вважає, що дана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки маючи на утриманні трьох неповнолітніх дітей (перебувають на його повному утриманні), у законному порядку оформив відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

27 червня 2026 року у застосунку позивача Резерв + висвітлилась інформація, що він перебуває в розшуку. Звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 дізнався, що через те, що він не оновив даних та не прибув на виклик за повісткою, його оголосили у розшук. Вказав, що складений на нього протокол є безпідставним, повістки не отримував, не міг скористатися правничою допомогою, надати особисті пояснення та скористатися іншими правами, передбаченим ст.268 КУпАП. Також не було надано жодних доказів про факт вчинення ним правопорушення, а саме будь-яке підтвердження про те, що повістку йому було направлено за адресою його проживання. Крім того, вказує, що розгляд справи відбувся 03 липня 2026 року о 09-30 годині і він, адвокт ОСОБА_2 , прибув на розгляд даної справи, однак її було розглянуто без його участі, що свідчить про порушення прав позивача на захист.

А тому, вважає, що оскаржувана постанова не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів з порушенням законодавства, тому просить дії відповідача по складанню вказаної постанови визнати незаконними, постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

Також просить поновити строк на оскарження постанови, оскільки саму постанову отримано лише 03.08.2026 року поштою, так як на розгляд справи його, адвоката, допущено не було, копії постанови своєчасно не вручено.

12 серпня 2026 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

27 серпня 2026 року ухвалою суду витребувано докази по справі, а саме матеріали адміністративної справи у відповідача.

15 вересня 2026 року до суду від відповідача надійшло пояснення по справі, в якому зазначає наступне, що під час опрацювання матеріалів справи, протоколу №394 про адміністративне правопорушення та перевірки даних через реєстр АІТС «Оберіг» встановлено, що ОСОБА_1 , будучи належно оповіщеним відповідно до вимог пп.2 п.41 Постанови КМУ №560 від 16 травня 2024 року, не прибув за повісткою № 7700781 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 16 червня 2026 року для уточнення даних.

Згідно трекінгу AT «Укрпошта» за номером поштового відправлення R067188605840 даної повістки зазначені відмітки: «повернення відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою» від 18 червня 2026 року. Про поважні причини неприбуття ОСОБА_1 не повідомляв, порушивши вимоги абз.2 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинивши це в умовах особливого періоду.

03 липня 2026 року на основі вищевказаного протоколу винесено постанову за №1233 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -17 000 грн.

Доводи позивача про неналежне повідомлення про вручення повістки спростовуються трекінгом АТ «Укрпошта», а наявність відстрочки не спростовує факт порушення ним правил військового обліку.

Диск з відеозаписом є неналежним доказом, оскільки адвокат ОСОБА_2 не повідомляв в належний спосіб ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо наміру проводити відеозапис. Також вказують, що надати копії запису з камери відеоспостереження, яка розташована навпроти віконця до чергової частини немає можливості, у зв`язку з обмеженим терміном зберігання відео.

Порушень права на захист гр. ОСОБА_1 не встановлено, оскільки захисник був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та подавав відповідне клопотання, яке було вирішене з урахуванням наявних доказів у справі.

Відтак, постановляючи оскаржувану постанову посадова особа діяв правомірно та у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Просить відмовити повністю у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю (а.с.45-46; 55-56).

Представник позивача Дуткевич М.В. та позивач в судове засідання не з"явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи за їх відсутності заявлені в позові вимоги підтримав та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача, надавши пояснення по справі, в судове засідання не з`явився повторно, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи в установленому законом порядку.

Як зазначено в ч.3 ст. 268 КАСУ, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що згідно повістки № 7700781 ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Долина) для уточнення даних. Згідно трекінгу AT «Укрпошта» за номером поштового відправлення R067188605840 даної повістки зазначені відмітки: «повернення відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою) від 18 червня 2026 року (а.с.16).

27 червня 2026 року начальником групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень, лейтенантом юстиції ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановлений строк, а саме 16.06.2026 року, згідно повістки № 7700781, чим порушив абз. 2 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (а.с.9).

03 липня 2026 року постановою за №1233 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. З постанови вбачається, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою № 7700781 для уточнення даних, був належним чином повідомлений про виклик, причини неявки не повідомив (а.с.18-19).

02 липня 2026 року представником позивача адвокатом Дуткевич В.М. направлено відповідачу клопотання про закриття адміністративної справи та одночасно повідомлено про участь адвоката в розгляді даної справи.

13 липня 2026 року представником позивача Дуткевич М.В. направлено скаргу на дії працівника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо недопуску адвоката до розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

21 липня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 надано відповідь, згідно якої останнім не встановлено порушень чинного законодавства.

Отже, із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли публічні правовідносини, в межах яких між ними виник спір, у якому позивач не погодився із рішенням суб`єкта владних повноважень в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Також представник позивача просить поновити строк на оскарження постанови, оскільки саму постанову отримано лише 03.08.2026 року поштою, так як на розгляд справи його, адвоката, допущено не було, копії постанови своєчасно не вручено.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Приписами ч.2 ст. 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Позивач, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду, зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 КАС України).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Згідно ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Представник позивача адвокат Дуткевич М.В. надав до суду окрему заяву щодо поновлення строків. У якій зазначив, що оскаржувану постанову від 03 липня 2026 року позивач отримав лише 03.08.2026 року, що підтверджується роздруківкою про отримання поштового відправлення.

Тобто обставини на які посилається представник позивача, знайшли своє підтвердження відповідними доказами, тому з урахуванням вимог ст. 286 КАС України, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк на звернення до суду із даним позовом, визнавши поважними причини пропуску такого строку.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами другою і третьою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП), провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положення частини 1 статті 284 та частини 1 статті 283 КУпАП передбачають, що постанова у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення виноситься органом (посадовою особою) тільки після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

А в силу положень частини 1 статті 280 цього ж кодексу, при розгляді такої справи орган (посадова особа), у першу чергу, зобов`язана з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення. При цьому встановлення такої обставини, з огляду на зміст статей 251 та 252 КУпАП, здійснюється тільки на підставі оцінки органом (посадовою особою) доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, але керуючись законом і правосвідомістю.

Суд враховує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено статтею 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. І ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

І, з урахуванням правової природи такого акту як постанова у справі про адміністративне правопорушення, що описана у статтях 283-284 КУпАП, ні орган (чи посадова особа), що розглядали справу про адміністративне правопорушення), ні суд не можуть розглядати і приймати постанову у справі про адміністративне правопорушення, саму по собі, як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки в силу вже вказаних вище положень статті 251 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення до доказів у такій справі не відноситься, а є актом правозастосовчої діяльності.

Разом з цим суд враховує, що в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Таким чином, у цій справі, в якій позивач оскаржує постанову відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності, докази правомірності свого рішення повинен надати суду саме відповідач. І зокрема докази того, що позивачем дійсно було вчинено те адміністративне правопорушення, за яке на нього було накладено адміністративне стягнення постановою, яку оскаржує позивач.

Як вже було встановлено судом, відповідач прийняв оскаржувану представником позивача постанову, оскільки вважав, що останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та наклав штраф у розмірі 17 000,00 гривень.

Положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію яке вчинено в особливий період, є адміністративним правопорушенням.

Також згідно з ч.3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, є:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

У разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Повістки для оповіщення представниками структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, підприємств, установ, організацій доставляються керівнику районної (міської) держадміністрації (військової адміністрації), керівнику виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, керівнику підприємства (установи, організації) разом із розпорядженням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів оповіщення резервістів та військовозобов`язаних.

Якщо особа підлягає оповіщенню відповідно до розпорядження голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування, їй вручається повістка. У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. У разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вже вказувалось вище, ОСОБА_1 дійсно направлялась повістка №7700781 з`явитись на 16 червня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак згідно трекінгу AT «Укрпошта» за номером поштового відправлення R067188605840 даної повістки зазначені відмітки: 18 червня 2026 року «повернення відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою» с.Поляниця, тобто датою, що настала вже після необхідної дати явки позивача до відповідача. А копії самого поштового повідомлення з будь-якою відміткою, яка передбачена постановою КМУ і з датою, яка була би раніше ніж день явки до ТЦК, відповідач суду не надав, як і доказів відмови позивача від отримання повістки чи її надсилання на адресу позивача.

А тому не можна вважати, що ОСОБА_1 був належно оповіщений про дату явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 . І як наслідок, в його діянні відсутня така ознака складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, з урахуванням ст.9 КУпАП, як вина.

Отже відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів перед судом правомірність свого рішення та висновку про те, що позивач вчинив діяння, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. Всі сумніви щодо скоєння правопорушення тлумачаться на користь особи, що притягується до відповідальності.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 року по справі №743/1128/17, від 15.11.2018 року по справі №524/5536/17.

Крім того, суд звертає увагу, що спірна постанова постановлена за результатами розгляду справи без участі адвоката, хоч останній повідомляв відповідача про намір брати участь в її розгляді Це підтверджується направленою представником позивача ОСОБА_2 скаргою на дії працівника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо недопуску адвоката до розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Відповідач заперечує в своєму поясненні факт недопуску адвоката, однак жодним доказом свої доводи не підтверджує. Не містить такої інформації і оскаржувана постанова. Зі змісту останньої взагалі не вбачається за участю яких осіб було розглянуто справу про притягнення до адміністративної відповідальністі.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова № 1233 від 03 липня 2026 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного встановлення фактичних обставин справи та без доведення вини ОСОБА_1 , що робить її незаконною.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavinandothersv. ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

Отже, суд погоджується із вимогами позову про необхідність скасування постанови, яку оскаржує позивач, а провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити.

Відповідно до частини1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП, ст.ст. 7, 72, 75, 77, 132, 139, 241-246, 286 КАС України суд

У Х В А Л И В:

Поновити представнику позивача ОСОБА_1 Дуткевичу В.М. строк на звернення до суду.

Позов представника позивача ОСОБА_1 Дуткевича В.М. до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовільнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову за № 1233 від 03 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 17 000,00 грн., а провадження по справі закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у справі зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 .

Відповідач:

ІНФОРМАЦІЯ_8 – місцезнаходження АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Скригун В. В.