Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №335/2507/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/2507/26 2/335/1920/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А. В., за участю секретаря судового засідання — Добрянського Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (далі — ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», Позивач) звернулося до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 (далі — Відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 64-014-850-2-18-Г від 15.06.2018 у загальному розмірі 30 742,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 червня 2018 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 64-014-850-2-18-Г, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 28 026,91 грн зі сплатою 15 % річних та щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2,5 %, строком на 36 місяців. Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, видавши кошти готівкою з каси. Відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати нарахованих платежів належним чином не виконував.

Внаслідок послідовного відступлення права вимоги за Договором № GL1N426240 від 03.09.2024 (від АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС») та Договором № 1/12 від 27.12.2024 (від ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ»), новий кредитор набув право вимоги заборгованості за вказаним кредитом. Станом на 03.09.2024 заборгованість за розрахунком позивача склала 30 742,34 грн, у тому числі: 10 771,94 грн — заборгованість за кредитом; 2 985,19 грн — заборгованість за відсотками; 16 985,21 грн — заборгованість за комісією. На підставі ст. ст. 512, 514, 526, 610, 1054 ЦК України позивач просить стягнути вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Стеценка А. В. від 25 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» — адвокат Журавльов С. Г. у судове засідання не з`явився, у позовній заяві подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив про відсутність заперечень проти ухвалення судом заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено, що 15 червня 2018 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (далі — АТ «МЕГАБАНК») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 64-014-850-2-18-Г.

Згідно з умовами Кредитного договору, позичальнику надано кредит у розмірі 28 026,91 грн на споживчі цілі строком до 14.06.2021 зі сплатою 15 % річних та щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2,5 % від суми кредиту.

Згідно з п. 4.1 повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами, передбаченими договором.

У день підписання кредитного договору відповідача було ознайомлено під підпис з Паспортом споживчого кредиту, в якому міститься інформація про основні умови кредитування, про реальну процентну ставку та орієнтовну вартість кредиту, про порядок повернення кредиту. Також відповідач підписав графік платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

АТ «МЕГАБАНК» зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 28 026,91 грн, що підтверджується заявою відповідача на видачу готівки № TR.1792312.4182.46 від 15.06.2018 та виписками за особовим рахунком боржника.

За результатами дослідження наданих позивачем банківських виписок за особовим рахунком відповідача № НОМЕР_1 судом встановлено, що він у період з липня 2018 року до грудня 2022 року здійснював часткові погашення заборгованості за Кредитним договором № 64-014-850-2-18-Г від 15 червня 2018 року, сплативши загальну суму 31 182,95 грн.

Зокрема, згідно з випискою з рахунку, відповідачем були здійснені такі платежі: 02 липня 2018 року — у сумі 1 702,48 грн (квитанція № TR.1792312.26545.1470); 01 серпня 2018 року — у загальній сумі 658,59 грн (платежами № TR.1792312.28049.1470 на суму 83,57 грн та № TR.1792312.9128.1470 на суму 575,02 грн); 03 вересня 2018 року — у загальній сумі 667,81 грн (платежами № TR.1792312.30949.1470 на суму 86,48 грн та № TR.1792312.7357.1470 на суму 581,33 грн); 01 жовтня 2018 року — у загальній сумі 686,30 грн (платежами № TR.1792312.17091.1470 на суму 89,70 грн та № TR.1792312.9932.1470 на суму 596,60 грн); 01 листопада 2018 року — у сумі 592,33 грн (квитанція № TR.1792312.44970.1470); 03 грудня 2018 року — у загальній сумі 609,87 грн (платежами № TR.1792312.35475.1470 на суму 0,75 грн та № TR.1792312.7430.1470 на суму 609,12 грн); 03 січня 2019 року — у загальній сумі 2 307,49 грн (платежами № TR.1792312.6232.1470 на суму 607,35 грн та № TR.1792312.22928.1470 на суму 1 700,14 грн); 01 лютого 2019 року — у загальній сумі 728,71 грн (платежами № TR.1792312.33449.2131 на суму 161,48 грн та № TR.1792312.7074.1470 на суму 567,23 грн); 01 березня 2019 року — у загальній сумі 765,14 грн (платежами № TR.1792312.33854.1470 на суму 168,11 грн та № TR.1792312.26647.2131 на суму 597,03 грн); 01 квітня 2019 року — у загальній сумі 729,93 грн (платежами № TR.1792312.35229.2131 на суму 155,28 грн та № TR.1792312.26500.2131 на суму 574,65 грн); 02 травня 2019 року — у загальній сумі 667,10 грн (платежами № TR.1792312.39837.3681 на суму 82,11 грн та № TR.1792312.24868.3681 на суму 584,99 грн); 03 червня 2019 року — у сумі 581,81 грн (квитанція № TR.1792312.77557.1470); 01 липня 2019 року — у загальній сумі 916,70 грн (платежами № TR.1792312.48521.1470 на суму 320,37 грн та № TR.1792312.41058.2131 на суму 596,33 грн); 01 серпня 2019 року — у загальній сумі 787,33 грн (платежами № TR.1792312.34903.1470 на суму 201,42 грн та № TR.1792312.13536.2131 на суму 585,91 грн); 02 вересня 2019 року — у загальній сумі 797,50 грн (платежами № TR.1792312.44639.3681 на суму 211,58 грн та № TR.1792312.30767.3681 на суму 585,92 грн); 01 листопада 2019 року — у сумі 591,84 грн (квитанція № TR.1792312.50555.1470); 02 грудня 2019 року — у сумі 605,16 грн (квитанція № TR.1792312.47650.1470); 03 січня 2020 року — у сумі 607,39 грн (квитанція № TR.1792312.56100.1470); 03 лютого 2020 року — у сумі 614,98 грн (квитанція № TR.1792312.54033.1470); 02 березня 2020 року — у сумі 632,75 грн (квитанція № TR.1792312.67699.1470); 01 квітня 2020 року — у сумі 631,34 грн (квитанція № TR.1792312.47268.1470); 04 травня 2020 року — у сумі 644,15 грн (квитанція № TR.1792312.52756.1357); 01 червня 2020 року — у сумі 647,28 грн (квитанція № TR.1792312.53841.1357); 03 червня 2020 року — у сумі 9 239,28 грн (квитанція № TR.1792312.1253.1470); 31 липня 2020 року — у сумі 10 771,94 грн (квитанція № TR.1792312.9023.1470); 01 серпня 2022 року — у загальній сумі 1 227,50 грн (платежами № TR.1792312.13012.1357 на суму 613,75 грн та № TR.1792312.17072.1357 на суму 613,75 грн); 01 вересня 2022 року — у сумі 7,93 грн (квитанція № TR.1792312.15149.1470); 03 жовтня 2022 року — у сумі 633,68 грн (квитанція № TR.1792312.6361.1357); 01 листопада 2022 року — у сумі 637,36 грн (квитанція № TR.1792312.6126.1357); 01 грудня 2022 року — у сумі 649,57 грн (квитанція № TR.1792312.3563.1357).

Загальний кредитовий оборот за вказаним особовим рахунком боржника за період з 15 червня 2018 року по 02 грудня 2022 року склав 31 182,95 грн.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості станом на 03 вересня 2024 року, за розрахунком первісного кредитора заборгованість відповідача складала 30 742,34 грн, з яких: 10 771,94 грн — заборгованість за кредитом (основний борг); 2 985,19 грн — заборгованість за процентами; 16 985,21 грн — заборгованість за комісією.

За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» 03 вересня 2024 року укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, зокрема і за Кредитним договором № 64-014-850-2-18-Г від 15 червня 2018 року в сумі 30 742,34 грн.

У подальшому, 27 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до Додатка № 1 до вказаного Договору про відступлення прав вимоги серед інших до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 64-014-850-2-18-Г від 15 червня 2018 року в сумі 30 742,34 грн, яка складається з: основний борг — 10 771,94 грн; відсотки — 2 985,19 грн; комісія — 16 985,21 грн.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 610, 612 ЦК України).

У статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги по суті — це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, пята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник — повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15).

Відповідач доказів належного виконання зобов`язання суду не надав, складений первісним кредитором та позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором не спростував.

Вирішуючи спір у частині вимог про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, суд виходить з такого.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом — витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі — Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, — щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включають проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В укладеному між первісним кредитором та відповідачем кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) викладено висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що положення Кредитного договору № 64-014-850-2-18-Г від 15 червня 2018 року щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними.

Отже, у частині позовних вимог стосовно стягнення заборгованості за комісією суд вважає за необхідне відмовити.

Судом встановлено, що первісний кредитор АТ «МЕГАБАНК» під час зарахування внесених ОСОБА_1 коштів частково спрямовував їх на погашення нарахованої щомісячної комісії за обслуговування кредиту.

Згідно з випискою за особовими рахунками ОСОБА_1 , сформованою АТ «МЕГАБАНК» за період з 15.06.2018 до 02.12.2022, банківською установою здійснювався облік заборгованості за комісією на окремих аналітичних рахунках.

За рахунком поточної комісії № 22089071959 загальна сума нарахованої поточної комісії склала 17 099,52 грн. З цієї суми 15 239,74 грн у зв`язку з простроченням було перенесено на рахунок простроченої комісії, а різниця у розмірі 1 859,78 грн (17 099,52 грн – 15 239,74 грн) була сплачена позичальником безпосередньо при внесенні поточних платежів.

За рахунком простроченої комісії № НОМЕР_2 із перенесених 15 239,74 грн простроченої комісії відповідач протягом липня 2018 року — грудня 2022 року погасив (кредитовий оборот за квитанціями) 5 961,90 грн.

Таким чином, за кредитовими оборотами аналітичних рахунків обліку комісії безпосередньо з внесених відповідачем платежів АТ «МЕГАБАНК» зарахував на погашення комісії 7 821,68 грн (1 859,78 грн + 5 961,90 грн).

З урахуванням додаткових проводок за позабалансовими рахунками обліку доходів та невідображеної понад 30 днів комісії (рахунки 3578607959 та 35787070959), загальний обсяг сплачених відповідачем коштів, віднесений банком на покриття комісійних нарахувань за весь період, склав 9 277,84 грн.

Статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу — прострочена за сумою кредиту заборгованість та прострочені проценти; у другу чергу — сума кредиту та проценти за користування ним; у третю чергу — неустойка та інші платежі відповідно до договору.

Оскільки умова договору про сплату щомісячної комісії є нікчемною, сплачені відповідачем кошти в розмірі 9 277,84 грн, які були протиправно зараховані первісним кредитором у рахунок погашення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, підлягають зарахуванню у рахунок погашення процентів за користування кредитом та основного боргу (тіла кредиту) відповідно до черговості, встановленої законом.

Згідно з наданою позивачем довідкою-розрахунком заборгованості заборгованість відповідача (без урахування комісії) складає 13 757,13 грн, з яких: 2 985,19 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом та 10 771,94 грн — заборгованість за основним боргом (тілом кредиту).

За результатами проведеного судом перерахунку заборгованості, сума заборгованості відповідача за Кредитним договором № 64-014-850-2-18-Г від 15 червня 2018 року, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 4 479,29 грн заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (13 757,13 грн - 9 277,84 грн, де за рахунок 9 277,84 грн повністю погашається заборгованість за процентами в сумі 2 985,19 грн, а залишок сплачених коштів у розмірі 6 292,65 грн спрямовується на погашення основного боргу: 10 771,94 грн - 6 292,65 грн = 4 479,29 грн). В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду позову ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

З огляду на те, що вимоги позивача у процентному вираженні задоволені на 14,57 % від ціни позову (4 479,29 грн / 30 742,34 грн ? 100 %), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 387,91 грн (2 662,40 грн ? 14,57 %).

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн, що підтверджується Договором про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, Додатком № 2 до нього, Актом приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги та ордером представника.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 631,86 грн (11 200,00 грн ? 14,57 %).

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ: 40932411, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, приміщення 105) заборгованість за Кредитним договором № 64-014-850-2-18-Г від 15 червня 2018 року в розмірі 4 479 (чотири тисячі чотириста сімдесят дев`ять) гривень 29 копійок.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судовий збір у розмірі 387 (триста вісімдесят сім) гривень 91 копійку та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 631 (одна тисяча шістсот тридцять одна) гривня 86 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 07 жовтня 2026 року.

Суддя А. В. Стеценко