Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №197/451/26 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/451/26

Провадження № 2-др/197/9/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши без повідомлення (виклику) сторін справи в залі суду с-ща Широке заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Дербіна Дмитра Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі та питання щодо ухвалення додаткового рішення з власної ініціативи суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини,

встановив:

у Широківський районний суд Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" надійшла заява представника позивачки - адвоката Дербіна Д.О. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 197/451/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, а саме просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 19000 грн. Заяву мотивовано тим, що рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18.09.2026 у цивільній справі позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було задоволено частково, але не вирішено питання про стягнення судових витрат, які позивач поніс при розгляді справи, а саме витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 19000 грн. У зв`язку з наведеним, представник позивачки - адвокат Дербін Д.О. просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачки витрати, пов`язані з наданням позивачу правничої допомоги у розмірі 19000 грн.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 28.09.2026 було прийнято до розгляду заяву представника позивачки про ухвалення додаткового рішення та питання щодо ухвалення додаткового рішення з власної ініціативи суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Розгляд справи ухвалено проводити без повідомлення (виклику) сторін справи в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

18 вересня 2026 року рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області у цивільній справі № 197/451/26 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, задоволено частково.

При ухваленні рішення, судом не вирішувалось питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені сторонами.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: "На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат".

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 24.02.2026, акт приймання передачі послуг від 24.09.2026 за Договором про надання правової допомоги б/н від 24.02.2026 у розмірі 19000 грн та квитанцію № 24.09.2026 про оплату послуг адвоката у розмірі 19000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем надано договір про надання правової допомоги № 15 від 15.06.2026, в якому зазначено, що 15.06.2026 відповідач ОСОБА_2 передав адвокату Федько Н.Б. суму в розмірі 15000 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що в постанові ВС від 08.04.2021 у справі № 161/20630/18 зазначено, що аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

У постанові від 23.01.2025 у справі №240/32993/23, Верховний Суд вказав, що уважає допустимим обґрунтоване зазначення в акті виконаних адвокатом робіт лише вартості всього обсягу виконаної ним роботи, без прив`язки такої роботи до її погодинної або фіксованої вартості.

Компенсації підлягають не лише фактично сплачені витрати. Якщо сторони договору про надання правничої допомоги домовилися про оплату витрат у майбутньому, ці суми також мають бути відшкодовані. І надання до суду банківських документів про сплату адвокатського гонорару не є обов`язковою умовою для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Про це говорять постанови ВС від 26.06.2019 у справі№813/481/18, від 2.10.2019 у справі№815/1479/18, від 29.10.2020 у справі№686/5064/20.

Суд також враховує характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаної адвокатами роботи, кількість та зміст поданих сторонами процесуальних документів, участь представників сторін у розгляді справи, а також результат розгляду позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що як позивачка, так і відповідач належним чином реалізовували свої процесуальні права, брали участь у розгляді справи, подавали процесуальні документи та докази, у зв`язку з чим витрати на професійну правничу допомогу були фактичними, пов`язаними з розглядом цієї справи та необхідними для забезпечення представництва інтересів сторін.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, суд бере до уваги, що позивачкою понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19000 грн, тоді як відповідачем такі витрати понесено у розмірі 15000 грн. При цьому суд не встановив обставин, які б свідчили про неспівмірність заявлених позивачкою витрат із складністю справи, обсягом наданої правничої допомоги та виконаною адвокатом роботою.

З огляду на наведене, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, характер та складність справи, обсяг наданої професійної правничої допомоги, участь представників сторін у судовому розгляді, а також підтвердження понесених витрат належними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 19000 грн.

Водночас понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн також підлягають врахуванню при розподілі судових витрат відповідно до результату розгляду справи.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, суд при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу враховує понесені кожною зі сторін витрати на правничу допомогу, а також результат розгляду справи.

Таким чином, судом встановлено, що витрати позивачки на професійну правничу допомогу становлять 19000 грн, а витрати відповідача – 15000 грн. При визначенні остаточного розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню, суд враховує зазначені витрати обох сторін, які підлягають взаємозарахуванню, у зв`язку з чим різниця між ними становить 4000 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн, із врахуванням взаємозарахування сум витрат кожної зі сторін у розмірі 19000 грн - 15000 грн = 4000 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 133, 137, 141, 270 ЦПК України, ст. 59 Конституції України, суд

вирішив:

заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Дербіна Дмитра Олександровича про ухвалення додаткового рішення та питання щодо ухвалення додаткового рішення з власної ініціативи суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу в справі за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень, як різниці витрати на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у даній справі, із врахуванням взаємозарахування сум таких витрат.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного додаткового рішення - 06.10.2026.

Суддя М.В. Панчук