Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №191/3950/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3950/26

Провадження № 2/191/1883/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 вересня 2026 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Гречка Ю.В.

за участю секретаря – Глушко О.М.,

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Синельниківського міськрайонного суду через систему «Електронний суд» з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначив, що 26.11.2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №СL-150138, в межах якого позивач надав відповідачу кредит у гривні, а відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплативши проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором. Сума позики становить 60000,00 грн., по строку повернення до 25.11.2020 року. АТ «Кредобанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами договору позики. Відповідач взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту не виконав у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість.

25.06.2021 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» уклали договір факторингу №250621/1, відповідно до умов якого від АТ «Кредобанк» до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» перейшло право вимоги до відповідача.

Позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання та кредит в строки не повернув. ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» направило повідомлення-вимогу про погашення заборгованості в добровільному порядку, яка відповідачем повністю проігнорована.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 83761,57 грн., яка складається з : сума заборгованості за кредитом – 45224,99 грн., сума заборгованості за відсотками – 38536,58 грн..

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № СL-150138 від 26.11.2018 року у розмірі 83761,57 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн..

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак до його початку надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, хоча про день та час судового розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber».

Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов : відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Частиною 4 ст.223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.11.2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №СL-150138, що підтверджується анкетою-заявою №СL-150138 від 26.11.2018 року та кредитним договором №СL-150138 від 26.11.2018 року, які відповідач підписала власноруч.

Банк надав відповідачу кредит у гривні, а відповідач зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплативши проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені кредитним договором. Сума кредиту становить 60000,00 грн. на 24 місяців терміном до 25.11.2020 року.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору, що підтверджено меморіальним ордером № 66683537 від 26.11.2018 року, згідно якого АТ «Кредобанк» було виплачено на рахунок ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору від 26.11.2018 року в сумі 60000,00 грн..

25.06.2021 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладений Договір факторингу №250621/1, згідно якого до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» перейшли права вимоги від АТ «Кредобанк» до відповідача.

29.06.2021 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» направлено відповідачу повідомлення про зміну кредитора у зобов`язанні та відступлення права грошової вимоги.

13.08.2025 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» направлено відповідачу вимогу про погашення заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості, відповідач станом на 25.11.2025 року має заборгованість в розмірі 83761,57 грн., яка складається з : сума заборгованості за кредитом – 45224,99 грн., сума заборгованості за відсотками – 38536,58 грн..

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги отримання відповідачем кредиту, невиконання відповідачем умов договору, що призвело до порушення терміну погашення кредиту за кредитним договором, суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, оскільки відповідачем такий не оспорено, свого розрахунку суду не представлено.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі як належним чином обґрунтовані та підтверджені документально.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати зі сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

На підставі ст. ст. 526, 527,530 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (ЄДРПОУ 37356981, інд.номер НОМЕР_2 , НОМЕР_3 у АТ Кредобанк МФО 325365 або НОМЕР_4 у АТ КБ Приватбанк, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №CL-150138 від 26.11.2018 року в розмірі 83761,57 гривень, що складається з: сума заборгованості за кредитом – 45 224,99 гривень; сума заборгованості за відсотками – 38 536,58 гривень; а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн., а всього стягнути 86423 ( вісімдесят шість тисяч чотириста двадцять три) гривні 97 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю. В. Гречко