Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №190/1449/26 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1449/26

Провадження №2/190/1029/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 вересня 2026 року м.П”ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей та неустойки (пені),

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей та неустойки (пені).

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона з ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з 07.09.2013 року по 20.03.2018 рік . Від шлюбу мають дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти проживають разом з нею. 07.02.2019 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська винесено рішення про стягнення із ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення старшою дитиною повноліття. Відповідач рішення суду не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання дітей станом на 31.01.2026 року в сумі 440193,04 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01.03.2019 року по 31.01.2026 року в розмірі 440193,04 грн. та суму неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 127194,18 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідачу ОСОБА_2 у встановленому законом порядку за місцем проживання направлено судову повістку про виклик до суду та копію ухвали про відкриття провадження, якою повідомлено про розгляд справи, а також роз`яснено право подати відзив на позовну заяву. Вказана судова поштова кореспонденція та інші відправлення повернулись до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній» /а.с. 23, 96/. Також відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлявся належним чином, інформація про виклик у справі відповідача розміщувалася судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України, причину неявки до суду не повідомив/а.с.98/.

Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв`язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

20 листопада 2020 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище – « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб /а.с.6/.

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження/а.с.7,8/.

Згідно копії рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2018 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 серпня 2010 року Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №601 розірвано. Прізвище ОСОБА_7 після розірвання шлюбу змінити на ОСОБА_8 /а.с.9/.

Відповідно до копії рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 17 серпня 2018 року /а.с. 10/.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментам за виконавчим документом №202/4965/18 від 13.03.2019 сформованого старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дюрич С.О. має заборгованість по аліментах станом на 31.01.2026 року у сумі 440193,04 грн. /а.с.11-12/.

Згідно з розрахунком пені загальна сума складає 127194,18 грн. /а.с.13-15/.

У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України та ст. 180 СК України, передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. ст.8,11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно до положеньст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом статей 180,181,184 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідност. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ч. 3ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом відповідач ОСОБА_2 не виконує у повному обсязі своїх зобов`язань щодо сплати аліментів, у зв`язку з чим виникла заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 440193,04 грн.

Враховуючи вище вказаний борг, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 440193,04 грн..

Однак, суд вважає за важливе звернути увагу, що згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 згідно рішення суду не належним чином сплачував аліменти на утримання неповнолітніх синів, згідно розрахунку заборгованості старшого державного виконавця розмір заборгованості складає 440193,04 грн.

Доказів протилежного суду не надано. Отже, слід дійти висновку, що спір між сторонами щодо розміру заборгованості відсутній, тому безпідставними є вимоги позивача про повторне стягнення вказаної суми, оскільки аліменти вже стягнуто згідно рішення суду, але рішення не виконано в повному обсязі, оскільки аліменти сплачувались не щомісячно та в меншому розмірі, тому виникла заборгованість, яка стягується на підставі виконавчих документів.

Згідно із частиною третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

У частині восьмій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду, передбачений статтею 71 згаданого Закону, відповідно до частини восьмої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно дост. 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

З урахуванням вимог діючого законодавства, суд вважає, що підстав для стягнення заборгованості по аліментах немає, оскільки всі питання щодо сплати аліментів за судовим рішенням вирішуються державним виконавцем при виконанні судового рішення за зверненням стягувача згідно пред`явлення виконавчих документів.

У разі нездійснення державним виконавцем дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", діючим законодавством передбачено порядок оскарження такої бездіяльності.

Оскільки задоволення позовних вимог та стягнення боргу по аліментах призводить до подвійного стягнення однієї і тієї ж суми, а тому суд вважає, що позовні вимоги у цій частині вимог задоволенню не підлягають, так як вже є рішення суду про стягнення аліментів, а заборгованість визначена державним виконавцем. Також відсутній спір про розмір заборгованості по аліментам, тому в даному випадку питання про стягнення заборгованості по аліментах має вирішуватися в рамках виконавчого провадження.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 суму неустойки за прострочення сплати аліментів, то слід зазначити наступне.

Законодавством передбачена спеціальна норма, яка встановлює умови та розміри санкцій за порушення зобов`язання із сплати аліментів (стаття 196 СК України).

Відповідно до частини 1 статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Згідно з статтею 196 СК України, відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.12.2020 у справі №661/905/19, провадження №61-16670сво19.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 справа №333/6020/16-ц наведено висновок щодо обрахунку неустойки за прострочення сплати аліментів: пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути із ОСОБА_2 на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів на утримання синів за період часу з 01.03.2019 року по 31.01.2026 року у розмірі 127194,18 грн.

Наведений позивачем розрахунок пені, розмір якої дорівнює 127194,18 грн. перевірений судом та є вірним, відповідачем в свою чергу доказів на спростовання вказаного розрахунку, а так само і контр розрахунку не надано.

Доказів, які б могли бути підставою для зменшення розміру пені, відповідно до положень ч. 2 ст. 196 СК України відповідачем не надано.

З вказаних обставин суд приходить до висновку про те, що у цій справі стягненню підлягає пеня у розмірі, який не перевищує 100% загальної заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, що і дає підстави для задоволення позову в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.128,141,263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей та неустойки (пені) – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 неустойку (пеню) за прострочення платежів по сплаті аліментів у розмірі 127194 (сто двадцять сім тисяч сто дев`яносто чотири) грн. 18 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса