Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №183/6064/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6064/26

№ 2/183/6025/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованості за Договором №2110542419931 від 15 квітня 2021 року у розмірі 23 522,85 грн,

В С Т А Н О В И В:

у травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - позивач) звернулося до суду з цим позовом, у якому також просило стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (далі - Кредитодавець, ТОВ «Служба МК») та ОСОБА_2 (далі - Позичальник, відповідач) укладено Договір № 2110542419931. За умовами договору Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 1 300,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Пунктом 1.3 договору передбачено орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту його отримання, а пунктом 1.9 - граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) один рік. Пунктом 1.4 договору передбачено процентну ставку 2,00 % за кожен день користування кредитом у межах орієнтовного строку та її послідовне збільшення після спливу такого строку до 3,64 %, 5,02 % і 7,67 % за кожен день користування кредитом.

Позивач указував, що на виконання договору Кредитодавець перерахував відповідачеві 1300,00 грн. Відповідач кредит та проценти не повернула, у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, заборгованість становить 23 522,85 грн, з яких 1 300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 22 222,85 грн - заборгованість за процентами.

01 грудня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 1-12, за яким до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача. 10 березня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги. Додатковою угодою № 4 від 19 листопада 2024 року сторони внесли зміни до Реєстру боржників у зв`язку з виправленням технічної помилки. Позивач вважає, що набув право вимоги за спірним кредитним договором у заявленому обсязі.

Постановленою суддею ухвалою від 26 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, відповідачеві встановлено строк для подання відзиву на позов.

16 вересня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач не заперечувала факту укладення кредитного договору та отримання 1 300,00 грн, однак заперечила розмір заявлених процентів. Посилаючись, зокрема, на зміст заяви-анкети і графіка платежів, у яких визначено орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів та суму процентів 416,00 грн, а також на положення законодавства про захист прав споживачів і правові висновки Верховного Суду щодо меж нарахування договірних процентів, просила відмовити у стягненні 21 806,85 грн процентів та вважала обґрунтованою заборгованість у розмірі 1 716,00 грн, що складається з 1 300,00 грн тіла кредиту та 416,00 грн процентів. Також заперечила проти стягнення 13 000,00 грн витрат на правничу допомогу, як недоведених і неспівмірних. В обґрунтування строку подання відзиву послалася на необхідність отримання правової допомоги. Враховуючи право відповідача на правову допомогу, подання відзиву до початку судового засідання по суті, суд вважає за належне продовжити відповідачеві строк подання відзиву.

21 вересня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягав на задоволенні позову в повному обсязі. Позивач зазначив, що 16 днів є лише орієнтовним строком повернення кредиту, тоді як погоджений сторонами строк кредитування становить 365 днів. На думку позивача, проценти правомірно нараховувалися протягом строку кредитування за ставками, визначеними пунктом 1.4 договору. Позивач також підтримав вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні 28 вересня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач у судовому засіданні повідомила про те, що кредитний договір не підписувала, не пояснила обставини використання її даних. В наступному повідомила про те, що не уважно ставилася до підписання договору, не пам`ятає розміру процентів. Підтримала доводи відзиву та просила зменшити суму стягнення і відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу. Відповідач повідомила про зміну прізвища на « ОСОБА_3 » та надала підтвердний документ, який долучено до матеріалів справи. Надані сторонами відзив і відповідь на відзив суд ураховує при вирішенні спору по суті.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 15 квітня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_2 укладено в електронній формі Договір про надання фінансових послуг № 2110542419931 «Стандартний». Договір та його складові підписані зі сторони відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z3. За п. 1.1 Договору ТОВ «Служба МК» зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 1300 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил. Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною (п.1.2). Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (п.1.3).

За п. 1.4 Договору № 2110542419931: Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати (п.1.4.1). В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (п.1.4.2). Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік (п.1.9).

Згідно з п.2.1 Договору № 2110542419931 Товариство має право: 2.1.1.1. вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених цим договором; 2.1.1.2. у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць - вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі; 2.1.1.6. у разі продовження сторонами строку надання кредиту та строку дії договору, за згодою позичальника змінити процентну ставку за користування кредитом на період продовження; 2.1.1.7. укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою без додаткового погодження цього з позичальником; 2.1.1.11. здійснити автоматичне подовження строку дії кредитного договору на наступний термін за умови сплати позичальником (або за умови договірного списання) нарахованих за договором відсотків без оформлення/підписання будь-яких додаткових угод, звернень тощо.

Відповідно до п.2.2.2 Договору № 2110542419931 Позичальник зобов`язаний: 2.2.2.1. вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором...; 2.2.2.2. у випадку неповної та/або невчасної сплати кредиту та процентів за користування ним, сплатити також неустойку у розмірі, нарахованому відповідно до умов цього договору.

Пунктом 3.5 Договору № 2110542419931 передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з п. 1.5, 1.6, 4.9, 4.15 Договору № 2110542419931 у разі підписання електронного договору договір буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства. Датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору; самої заяви-анкети; правил, паспорту кредиту; повідомлення суб`єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Позичальник підтверджує, що: отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, у тому числі інформацію, що міститься у ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; отримав підписаний сторонами екземпляр договору, графік платежів, паспорт кредиту; ознайомлений з умовами Закону України «Про захист прав споживачів», повідомленням суб`єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані та правилами; отримав кредит не на споживчі цілі; інформація надана товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Сторони дійшли згоди, що цей договір укладається в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг". Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У графі «Позичальник» Договору № 2110542419931 вказано, окрім іншого: ОСОБА_2 , РНОКПП відповідача, її електронна адреса, номер телефону НОМЕР_1 .

Також 15 квітня 2021 року ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Z3» підписано Додаток № 1 до Кредитного договору - Заяву-Анкету (для отримання кредиту) ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» , в якому викладено прохання Позичальника Товариству надати кредит на особисті потреби у розмірі 1300,00 грн. Заява-анкета, яка є складовою кредитного договору, містить умову про строк кредиту 365 днів та зобов`язання відповідача повернути кредит у 1 300,00 грн орієнтовний строком повернення 16 днів та сплатити проценти у розмірі 416,00 грн.

Підписаним відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Графіком платежів визначено платіж, розрахований виходячи із повернення 1 300,00 грн кредиту та 416,00 грн процентів за 16 днів користування кредитом.

Паспорт кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, також містить положення щодо строку кредитування 16 днів, загальні витрати по кредиту 416,00 грн сума % за договором. Перед цим вказані процентна ставка у відсотках річних без зазначення суми процентів, щоденного розміру у гривні.

Факт видачі кредиту підтверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 03 лютого 2026 року, згідно з яким 15 квітня 2021 року о 15:47:14 за договором № 2110542419931 здійснено переказ 1 300,00 грн на банківську картку НОМЕР_2 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк». Доказів повернення відповідачем отриманих 1 300,00 грн матеріали справи не містять.

З розрахунку первісного кредитора вбачається, що з 15 по 30 квітня 2021 року проценти нараховувались у розмірі 26,00 грн за день, що відповідає 2,00 % від 1 300,00 грн. Починаючи з 01 травня 2021 року кредитор застосовував підвищені ставки 3,64 %, надалі 5,02 % і 7,67 % за день. Станом на 01 грудня 2021 року до Реєстру боржників включено 1 300,00 грн основного боргу та 8 762,00 грн процентів.

01 грудня 2021 року укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба МК», як Клієнт, відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», як Фактора, за плату право грошової вимоги у сумі 60183678,63 грн, а Фактор зобов`язався, здійснивши Фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржниками. З дати відступлення Прав Вимоги Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані Клієнтом) за Договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов Договорів фінансових послуг. Право вимоги переходить до Фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників. 03 грудня 2021 року між Фактором оплачено лот згідно з Договором факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року згідно з наданої суду копії платіжного доручення. Також, 03 грудня 2021 року між Фактором та Клієнтом складено та посадовими особами підписано Акт приймання-передавання Реєстру Боржників та Акт приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді за Договором Факторингу № 1-12 , відповідно до яких Клієнт передав, а Фактор прийняв: Реєстр Боржників в електронному вигляді наданий на флеш-носії, у розмірі 12.9 Мбайт; право вимоги по Боржниках в кількості 31632; Реєстр Боржників кількістю 31632 штук.

З копії витягів з Реєстру Боржників до Договору Факторингу № 1-12 вбачається, що за № 14788 до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за Договором № 2110542419931 на суму 10 062,00 грн (тіло - 1 300,00 грн, відсотки 8 762,00 грн).

З розрахунку ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» вбачається, що останнє додатково нарахувало Позичальнику за Договором № 2110542419931 13 460,85 грн процентів за період з 01 грудня 2021 року по 14 квітня 2022 року, внаслідок чого загальна сума процентів визначена у 22 222,85 грн.

10 березня 2023 року укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», як Первісний кредитор, відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», як Нового кредитора, права вимоги за кредитними договорами до позичальників. Договором про відступлення визначено, що Датою відступлення (переходу) Прав вимоги» є Робочий День, в який Права Вимоги були відступлені (перейшли) від Первісного кредитора до Нового кредитора на підставі укладеного між ними Акту приймання-передачі Прав вимоги. За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимога Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників)... Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.

10 березня 2023 року на виконання Договору про відступлення № 10-03/2023/01 складено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників, згідно з яким до Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв Реєстр Боржників кількістю 207 307. 28 лютого 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на виконання Договору про відступлення № 10-03/2023/01 в частині оплати за Права вимоги складено Акт зарахування зустрічних однорідних вимог.

З копії витягу з Реєстру Боржників до Договору про відступлення № 10-03/2023/01, з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 19 листопада 2024 року до Договору про відступлення № 10-03/2023/01 та Змін в реєстрі боржників вбачається, що за № 13785 до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за Договором № 2110542419931 на суму 23522,85 грн (1 300,00 грн тіла кредиту та 22 222,85 грн процентів).

Доказів того, що з 19 листопада 2024 року продовжено нарахування за спірними договорами, відповідачем сплачено частково або повністю заборгованість суду не надано.

Позиція сторін справи, викладена у позові, відзиві та відповіді на відзив свідчить, що між сторонами наявний спір щодо укладення та виконання кредитного договору, правомірності нарахування заборгованості.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З положень ч. 1 ст. 634 ЦК України вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З урахуванням установлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд висновує про укладення вищевказаного Договору між відповідачем та Кредитодавцем в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора зі сторони відповідача, тобто у письмовому вигляді, що спростовує позицію відповідача про нікчемність договорів.

При цьому належне виконання договорів Кредитодавцем підтверджується отриманими судом доказами, які вказують на отримання відповідачем коштів на власний рахунок у визначених в договорах розмірах. Посилання відповідача на те, що нею не підписувався договір, не отримувалися кошти не підтверджені жодними доказами та спростовується й подальшою зміною позицї у справі відповідача.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного між Кредитором та відповідачем договору кредиту. договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваним) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Перевіряючи питання переходу права вимоги суд ураховує те, що докази переходу права вимоги надані позивачем у витягах, скріплених та засвідчених належним чином. При чому, надані витяги з реєстрів боржників, як в письмовому так і в електронному виді містять всі реквізити, передбачені для цього виду документів, частину інформації, яка має значення для справи, а акти приймання-передачі реєстрів містять підписи посадових осіб контрагентів та печатки, відповідають кількості боржників у реєстрах, загальним сумам відступлення.

Доводи відповідача про недоведеність переходу права вимоги суд відхиляє, оскільки вони спростовуються сукупністю договорів відступлення, актів приймання-передавання реєстрів, витягів із реєстрів та документів про оплату/зарахування зустрічних вимог.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих у борг коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, у межах визначених сторонами строків кредитування, як Первісному кредиторові, так і новим кредиторам. З огляду на викладене, суд висновує, що відповідач не виконала зобов`язання за Договором №2110542419931 у повному обсязі та у встановлений строк, а тому з відповідача на користь позивача, як правонаступника кредитора у зобов`язаннях слід стягнути заборгованість за кредитом, підтверджений розмір якої становить 1 300,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості з процентів суд враховує таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 виснувала, що передбачені договором проценти за користування кредитом можуть нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що при визначенні правової природи процентів необхідно встановити зміст погоджених сторонами умов і період правомірного користування кредитом, а в разі сумніву умови договору тлумачаться проти того, хто їх сформулював.

У цій справі суд не погоджується з доводом відповідача про те, що строк кредитування становив лише 16 днів. Із пунктів 1.2, 1.3, 1.9 договору та заяви-анкети в їх системному зв`язку вбачається розмежування орієнтовного строку повернення кредиту у 16 днів та граничного строку кредитування у 365 днів.

Водночас розмір процентів, який може бути стягнутий, не може визначатися ізольовано лише за пунктом 1.4 договору. Заява-анкета та графік платежів є невід`ємними складовими договору та містять конкретизований розрахунок плати за користування кредитом за погодженим орієнтовним періодом - 416,00 грн. Натомість інші положення договору передбачають послідовне багаторазове збільшення денної процентної ставки залежно від тривалості неповернення кредиту.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 зазначила, що коли положення кредитного договору та заяви-анкети передбачають різні підходи до визначення розміру процентів, суд має тлумачити зміст договору, а нечіткі або двозначні положення договору зі споживачем відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» тлумачаться на користь споживача. Без окремої вимоги споживача суд не вправі змінювати договір або визнавати його умови недійсними лише через неспівмірність процентів, однак це не перешкоджає застосуванню правила тлумачення неясних умов на користь споживача.

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливихумов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення (частина сьома статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

З огляду на зміст заяви-анкети, графіка платежів та договору у їх сукупності суд вважає, що для відповідача, як споживача чітко та однозначно погодженою сумою процентів, яка безпосередньо випливає з персоналізованих документів про умови кредитування, є 416,00 грн. Тлумачення змісту умов Кредитного договору щодо строків, відсотків, відповідальності, умов складових Договору у виді Графіку платежів, Анкети-заяви, Паспорту споживчого кредиту дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 416,00 грн.

Саме такий підхід відповідає наведеному правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 552/672/23 та правилу тлумачення двозначних умов на користь споживача.

Крім того, на час укладення договору частина третя статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» передбачала, що за порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення та порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача. Сума спірного кредиту - 1 300,00 грн - не перевищувала розміру однієї мінімальної заробітної плати, установленої на дату укладення договору (6 000,00 грн). Тому застосування підвищених ставок саме внаслідок невиконання обов`язку повернути кредит в орієнтовний строк не може бути покладене в основу більшого розміру стягнення зі споживача.

Посилання позивача на те, що всі процентні ставки були зазначені у договорі на момент його укладення, не усуває необхідності оцінити узгодженість усіх складових договору та імперативні приписи законодавства про споживче кредитування.

Отже, вимога про стягнення 22 222,85 грн процентів підлягає задоволенню частково у розмірі 416,00 грн. В іншій частині заявлених процентів, 21 806,85 грн - слід відмовити. За таких обставин загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню, становить 1 716,00 грн.

Сам по собі розрахунок заборгованості не є єдиним доказом існування зобов`язання: його вихідні дані перевіряються судом разом із договором, доказом видачі кредиту та документами про перехід права вимоги.

Інші доводи та аргументи сторін, як самі по собі, так і у своїй сукупності не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, або їх задоволенні, а тому не приймаються судом до уваги та не аналізуються детально при ухваленні рішення.

Також представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зауважила на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.».

Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою, позивачем додано: копію витягу з договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, копію Тарифів на послуги Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; заявку на надання юридичної допомоги № 747 від 01 липня 2024 року; витяг з акту № 20 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2026 року про надані види послуг: надання усної консультації з вивченням документів (2 год вартістю 2 000,00 грн/год.), складання позовної заяви (3 год вартістю 3 000,00 грн/год.) погоджений сторонами.

Суду не надано доказів оплати позивачем витрат у виді квитанції, платіжного доручення, тощо. Водночас, враховуючи умови Договору про надання правничої допомоги, дана обставина не є підставою для відмови у стягненні таких витрат, оскільки факт відсутності окремої квитанції чи чека про оплату (або відкладена/попечатьна оплата) не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, якщо договір та акт виконаних робіт підтверджують їх надання.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн неспівмірними, оскільки позов стосується договору кредиту, справа є малозначною, не потребує вивчення великої кількості судової практики, крім того приймає до уваги суд і заперечення відповідача щодо нерозумності. Внаслідок чого суд висновує, що зміст виконаної правової допомоги є завищеним, у тому числі і щодо часу підготовки усної консультації, складання позовної заяви, внаслідок чого витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 3 000,00 грн.

Згідно з частиною першою, пункту третього частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги майнового характеру задоволені на 7,295 % (1 716,00 грн із заявлених 23522,85 грн), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 194,22 грн судового збору (2 662,40 грн ? 7,295 / 100) та 218,85 грн витрат на правову допомогу (3 000,00 * 7,295 / 100).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 2110542419931 від 15 квітня 2021 року, що утворилася станом на 09 листопада 2024 року у загальній сумі 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 00 копійок, яка складається з: 1 300,00 грн заборгованості за основним зобов`язанням та 416,00 грн заборгованості за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати у сумі 413 (чотириста тринадцять) гривень 02 копійки, з яких витрати зі сплати судового збору - 194,22 грн та 218,80 грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 06 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов