Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №379/482/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 379/482/26

№ 2/183/5369/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представника позивача Позняка К. В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про:

- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 , нарахованої, але недоотриманої за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії та доплати до пенсії в сумі 610660,19 грн,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (надалі — позивач, Спадкоємець) звернулась до Таращанського районного суду Київської області з цим позовом. Постановленою суддею ухвалою від 25 березня 2026 року цивільну справу передано на розгляд до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з урахуванням підсудності, визначеної Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Новомосковському (на момент звернення – Самарівському) міськрайонному суду Дніпропетровської області.

В позові, окрім основної позовної вимоги позивач також просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (надалі — ГУ ПФУ в Луганській області, відповідач) витрати по сплаті судового збору. Позов обґрунтовано тим, що батько позивача – ОСОБА_2 (надалі – Спадкодавець) перебував на пенсійному обліку у відповідача та за життя реалізував право на перерахунок пенсії шляхом звернення до адміністративного суду. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 360/589/24 пенсійний орган зобов`язано здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 грудня 2019 року. Відповідач обчислив заборгованість, однак належні Спадкодавцеві кошти не виплатив. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначає, що прийняла спадщину після смерті батька та 19 лютого 2026 року одержала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на невиплачені пенсійні кошти в сумі 610 660,19 грн. Після подання цього свідоцтва до відповідача, останній відмовив їй у виплаті, пославшись на звернення після спливу шести місяців із дня смерті пенсіонера. На думку позивача, зазначений відповідачем строк стосується безпосереднього одержання коштів членами сім`ї, а не реалізації вже оформленого права на спадщину, тому відмова порушує її майнове право.

13 квітня 2026 року цивільна справа надійшла на адресу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 квітня 2026 року головуючим у справі визначений суддя Парфьонов Д. О. Матеріали цивільної справи передані головуючому судді 21 квітня 2026 року. Постановленою судом ухвалою від 21 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження та визначено дату підготовчого засідання. Встановлено строки для подання заяв по суті справи.

05 травня 2026 року судом отримано відзив на позовну заяву відповідача. У відзиві представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Не заперечуючи факти перебування Спадкодавця на пенсійному обліку ГУ ПФУ в Луганській області, смерті Спадкодавця, здійснення перерахунку, визначеного після перерахунку розміру невиплачених коштів, надходження запиту нотаріуса та надання відповіді про наявні пенсійні виплати, звернення позивача до відповідача, ГУ ПФУ в Луганській області вважає, що спірні відносини регулюються спеціальними положеннями статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Посилається на те, що передбачені цією нормою суми не включаються до складу спадщини, а заява про їх виплату надійшла після спливу шестимісячного строку. Також зазначає про особистий характер права на пенсію за статтею 1219 ЦК України, наводить положення законодавства щодо виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, виплати пенсії за минулий час, а також доводи щодо процесуального правонаступництва в адміністративній справі.

Відповідач посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 200/10269/19-а та від 06 квітня 2022 року у справі № 200/10136/20-а. Стосовно судових витрат зазначає про відсутність у кошторисі видатків на сплату судового збору та цільове призначення коштів Пенсійного фонду України.

У відповіді на відзив представник позивача не погодився із запереченнями відповідача та зазначив, що положення статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не можуть тлумачитися як такі, що після спливу шестимісячного строку припиняють майнове право на вже нараховані пенсіонерові суми. Позивач вважає, що після нереалізації спеціального порядку отримання цих сум вони входять до складу спадщини.

09 липня 2026 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити. Навів доводи та аргументи позову, відповіді на відзив. Пояснив, що представник відповідача односторонньо та на свою користь тлумачить норми законодавства. Вказав, що пенсійні виплати нараховані на підставі судового рішення. Позивач успадковує грошові кошти пенсії, що не були виплачені, а не право на спеціальну пенсію.

Представник відповідача у відзиві просив розглянути справу у свою відсутність.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд висновує таке.

Судом установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказані обставини підтверджуються судовим рішенням та визнаються відповідачем.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 360/589/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки від 28 березня 2024 року № ЛК-0165 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії. Зазначене рішення набрало законної сили 30 вересня 2024 року.

На виконання судового рішення ГУ ПФУ в Луганській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нараховано заборгованість у розмірі 610 660,19 грн. Наявність такої заборгованості та її розмір підтверджуються, зокрема, повідомленням ГУ ПФУ в Луганській області № 1200-0505/5/4151 від 17 лютого 2026 року, наданим приватному нотаріусу на запити від 30 січня 2026 року № 07/02-14 та 05 лютого 2026 року № 10/02-14 щодо недоодержаної пенсії ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 30 червня 2025 року.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 .

Матеріали справи також містять довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, відповідно до яких фактичним місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначено одну адресу: АДРЕСА_1 .

19 лютого 2026 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Якименко Л. П. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 132. Із зазначеного свідоцтва вбачається, що спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з невиплаченої пенсії та доплати до пенсії у сумі 610 660,19 грн, нарахованої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 360/589/24. Доказів скасування зазначеного свідоцтва про право на спадщину, визнання його недійсним чи внесення до нього змін матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджено, що 20 лютого 2026 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про виплату коштів, до якої нею долучено свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Листом від 24 лютого 2026 року № 1200-0505-8/4769 відповідач розглянув звернення позивача та повідомив про відмову у виплаті. Підставою для відмови вказано те, що відповідно до статті 61 Закону № 2262 суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина, а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При звернені кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Оскільки заява з необхідним пакетом документів у шестимісячний строк з дня смерті пенсіонера визначений ст. 61 Закону № 2262 позивачем не була подана до Головного управління, законні підстави для виплати недоодержаної пенсії за померлого ОСОБА_2 відсутні.

Вирішуючи позов, суд ураховує таке.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1227 Цивільного кодексу України врегульовано перехід права на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Разом із тим ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню також спеціальне правове регулювання.

За змістом частини першої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини та виплачуються визначеним цією нормою членам його сім`ї.

Відповідною нормою встановлено спеціальний порядок отримання таких сум членами сім`ї померлого пенсіонера, а також строк звернення за ними.

Проте наявність спеціального порядку одержання членами сім`ї недоотриманої пенсії не свідчить про припинення самого майнового права на нараховані пенсіонерові суми в разі, коли таке право не було реалізовано у спеціальному порядку.

Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22 дійшов висновку щодо співвідношення спеціального порядку отримання недоодержаної пенсії членами сім`ї померлого пенсіонера та спадкування відповідних сум. Так, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Тобто за змістом наведеного правового висновку, якщо члени сім`ї не реалізували право на отримання належних померлому пенсіонерові сум у спеціальному порядку, такі суми набувають якості спадкового майна та можуть переходити до спадкоємців.

Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2025 року у справі № 671/931/24 також виходив із того, що невиконання за життя спадкодавця судового рішення про перерахунок та виплату пенсії не виключає можливості спадкування права на отримання відповідних нарахованих грошових сум.

Отже, посилання відповідача на те, що передбачене частиною першою статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» правило про невключення відповідних сум до складу спадщини за будь-яких обставин унеможливлює їх спадкування, ґрунтується на тлумаченні цієї норми без урахування мети встановленого нею спеціального механізму та його співвідношення із загальними положеннями спадкового права.

У цій справі шестимісячний строк, передбачений статтею 61 Закону № 2262-XII для реалізації спеціального порядку отримання недоодержаної пенсії, сплив. Після цього позивач оформила спадкові права на спірні кошти та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19 лютого 2026 року. Таким чином, позивач звернулася до відповідача вже не з вимогою про отримання недоодержаної пенсії як член сім`ї померлого в спеціальному порядку, встановленому статтею 61 Закону № 2262-XII, а як спадкоємиця, право якої на відповідне майно посвідчене чинним свідоцтвом про право на спадщину.

Суд ураховує, що відповідач не оспорює факту нарахування ОСОБА_2 610 660,19 грн та наявності цієї заборгованості. Спір між сторонами фактично стосується правових підстав отримання позивачем вже нарахованих спадкодавцеві коштів.

Посилання відповідача на відсутність доказів звернення позивача до органу Пенсійного фонду, наявність заповіту також не може бути підставою для відмови в позові через докази, надані сторонами та досліджені судом, перелік яких наведено вище.

Також суд не приймає посилання відповідача на відсутність заповіту, оскільки зміст свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 лютого 2026 року безпосередньо підтверджує, що воно видане на підставі заповіту ОСОБА_2 , посвідченого 19 жовтня 1995 року та зареєстрованого в реєстрі за № 5016.

Свідоцтво про право на спадщину є документом, що посвідчує відповідне право спадкоємця. Поки таке свідоцтво є чинним, суд під час вирішення спору не має підстав ігнорувати посвідчене ним право позивачки на спадкове майно.

При цьому предметом цього спору не є правомірність здійсненого Пенсійним фондом перерахунку пенсії ОСОБА_2 або правильність визначення розміру пенсії. Розмір належних ОСОБА_2 коштів уже визначений відповідачем на виконання рішення адміністративного суду та становить 610 660,19 грн.

Отже, спір стосується не здійснення відповідачем владних управлінських функцій із призначення чи перерахунку пенсії, а реалізації позивачем свого майнового права, як спадкоємицею, на вже нараховані спадкодавцеві грошові кошти.

За таких обставин суд висновує, що право позивача на отримання спірних коштів підлягає захисту в порядку цивільного судочинства.

З цих підстав є неправомірними дії відповідача щодо невиплати суми, визнаної за позивачем відповідним судовим рішенням.

Сукупністю досліджених доказів установлено, що ОСОБА_2 за життя нараховано пенсію та доплату до пенсії у сумі 610 660,19 грн; зазначені кошти за його життя не виплачені; після його смерті право на їх отримання оформлено позивачем у порядку спадкування; позивачеві видано чинне свідоцтво про право на спадщину за заповітом саме на ці кошти; відповідач визнає наявність заборгованості у зазначеному розмірі, однак відмовляється її виплачувати позивачці.

За встановлених обставин позовні вимоги про стягнення 610 660,19 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Інші доводи та аргументи сторін, покладені в обґрунтування заяв по суті справи, як самі по собі так і у своїй сукупності не мають наслідком задоволення позовних вимог або відмову у них, а тому не аналізуються судом при ухваленні рішення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 331,20 грн. Ціна позову становить 610 660,19 грн. Позов подано в електронній формі, тому до ставки судового збору застосовується коефіцієнт 0,8. Належний до сплати за заявленою майновою вимогою судовий збір становить: 610 660,19 грн ? 1 % ? 0,8 = 4 885,28 грн. Позивачем фактично сплачено 1331,20 грн. Таким чином, недоплачена сума судового збору становить: 4 885,28 грн – 1 331,20 грн = 3554,08 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задовольняється повністю, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 1 331,20 грн підлягають стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача, а недоплачений судовий збір у сумі 3 554,08 грн — стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму нарахованої, але неотриманої за життя пенсії та доплати до пенсії, набутої в порядку спадкування за законом та належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 610 660 (шістсот десять тисяч шістсот шістдесят) гривень 19 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області у дохід держави недоплачену суму судового збору у розмірі 3 554 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 08 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 06 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, код в ЄДРПОУ 21782461; місцезнаходження за адресою: Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд. 9.

Суддя Д. О. Парфьонов