Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №182/1842/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1842/25

Провадження № 2/0182/832/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01.10.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

В обґрунтування заявлених вимог, представник позивача посилається на те, що 21 квітня 2020 року, на підставі наказу № НТ 200421, відповідачу було надано статус безробітного, відповідно до ч.1 ст.43 ЗУ «Про зайнятість населення», та призначено виплату по безробіттю протягом 360 днів, з 21 квітня 2020 року по 15 квітня 2021 року. Відповідач власноруч підписав заяву та був ознайомлений з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів. Наказом від 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 з 03 вересня 2020 року було припинено виплату допомоги по безробіттю, припинено реєстрацію безробітного та прийнято рішення про повернення коштів, у встановленому порядку. Підставою для прийняття відповідного рішення стали обставини, які полягають в тому, що ОСОБА_1 , на підставі наказу № 43 від 28 травня 2020 року, було прийнято на посаду матроса-рятувальника на аварійно-рятувальні пости з 01 червня 2020 року по 31 серпня 2020 року з оплатою праці, мінімальною заробітною платою та за строковою трудовою угодою (контракт). Тобто, дані обставини свідчать про те, що відповідач, будучи працевлаштованим, в період з 01 червня 2020 року по 31 серпня 2020 року, не повідомив позивача про даний факт, а виплата по безробіттю йому нараховувалась та виплачувалась. Сума коштів, яка була виплачена відповідачу в період з 01 червня 2020 року по 12 липня 2020 року, складає 1 387 грн. 10 коп., яка в добровільному порядку відповідачем не повертається, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Тому, просять вищевказану суму стягнути в примусовому порядку.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористався, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надав. Конверт, який був направлений за останньою відомою адресою його місця проживання та перебування, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено судом, 21 квітня 2020 року, на підставі наказу № НТ 200421, відповідачу було надано статус безробітного, відповідно до ч.1 ст.43 ЗУ «Про зайнятість населення», та призначено виплату по безробіттю протягом 360 днів, з 21 квітня 2020 року по 15 квітня 2021 року (а.с.4). Наказом від 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 з 03 вересня 2020 року було припинено виплату допомоги по безробіттю, припинено реєстрацію безробітного та прийнято рішення про повернення коштів, у встановленому порядку (а.с.17). Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідного рішення стали обставини, які полягають в тому, що ОСОБА_1 , на підставі наказу № 43 від 28 травня 2020 року, було прийнято на посаду матроса-рятувальника на аварійно-рятувальні пости з 01 червня 2020 року по 31 серпня 2020 року з оплатою праці, мінімальною заробітною платою та за строковою трудовою угодою (контракт). Факт офіційного працевлаштування відповідача підтверджено належними та допустимими доказами, а також актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 60 від 03 вересня 2020 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 був працевлаштований на підприємство з 01 червня 2020 року по 31 серпня 2020 року за строковою угодою.

Як вбачається зі складеного розрахунку, який відповідачем не оспорений, в період з 01 червня 2020 року по 12 липня 2020 року, він отримав допомогу по безробіттю в розмірі 1 387 грн. 10 коп., тобто, нарахування та виплата вищевказаної суми відповідачу, з урахуванням матеріалів справи, розцінюється судом, як безпідставно отримані кошти особою, яка не мала права на їх отримання.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі, члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-III, право на допомогу по безробіттю, залежно від страхового стажу, мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше, ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до приписів ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала

Не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України).

З аналізу приписів вказаних норм логічно вбачається, що умовами неповернення отриманих коштів у виді допомоги по безробіттю є факт відсутності рахункової помилки центру зайнятості при нарахуванні допомоги відповідачу, а також її добросовісна поведінка.

Як зазначив Верховний Суд у Постанові від 08.05.2018 року (справа № 910/1873/17), принцип добросовісності - це загально-правовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається, як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Водночас, ОСОБА_1 працевлаштувався на підприємство в період з 01 червня 2020 року і зобов`язаний був повідомити сторону позивача про даний факт. Однак, вищевказані дії не вчинив, що судом розцінюється, як недобросовісна поведінка.

Тому, оскільки поведінка відповідача характеризується як недобросовісна, в добровільному порядку дії щодо повернення коштів відповідач не вчиняє, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з нього коштів, виплачених по безробіттю в розмірі 1 387 грн. 10 коп., в примусовому порядку, тим самим задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 19, 49, 134, 174-177, 184, 187, 274-276 ЦПК України, ст.15, 16, 22, 610, 614, 615 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Дніпропетровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН – НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03490909) суму виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 1 387 грн. 10 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп., а всього – 4 415 грн. (чотири тисячі чотириста п`ятнадцять грн.) 20 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал