Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №179/2329/25 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/2329/25

2/179/366/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

за участю

представника відповідача Салтисюка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2026 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 (відповідач) подав заяву до Позивача та уклав Угоду N? PDV2-1179613 від 16.09.2015 року, якою акцептував Публічну пропозицію/Угоду (далі іменовану як «Заява»). Згідно з цією Заявою, Відповідач прийняв умови публічної пропозиції Банку на отримання банківських послуг, які детально описані у Правилах.

Банк і Відповідач уклали Кредитний договір №010/0197/82/0011242 від 10.11. 2010 року, згідно з яким Банк видав Відповідачу кредит у розмірі 33400 грн. до 26.09.2027 року під 36,9% річних.

Заявою про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка №010/0197/82/0011242» від 22.11.2019 року сторони змінили умови кредитування зокрема встановивши відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 45,00% річних.

Кредитний ліміт було збільшено, інформація про це відображена у розрахунку заборгованості відповідно до п.2.3 ст.2 Правил та п.2.1 Кредитного договору в межах максимального ліміту.

У зв?язку з невиконанням Відповідачем умов Кредиту на адресу Відповідача було направлено вимогу про дострокове виконання боргових зобов`язань за вих. N? N?114/5-715629 від 10.11.2025 року, надавши можливість останньому добровільно (в позасудовому порядку) врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Дана вимога була направлена Позивачем на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 Відповідача (відповідно до п.7.12 статті 7 Розділу 1 Правил), однак у визначені у вимозі строки Відповідачем не виконана.

Відповідно до п.п. 1, 2 Угоди N? PDV2-1179613 від 16.09.2015 року її підписанням сторони безумовно визнають, що Публічна пропозиція, Угода, Правила банківського болуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк» (надалі - «Правила»), Згода, Тарифи, Заяви разом зі всіма змінами, додатками та додатковими договрами/угодами до них у сукупності є Договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов?язкову силу та застосовуються до відносин сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо в тексті цього документу.

Станом на 07.11.2025 року заборгованість Відповідача перед Позивачем за Кредитом складає 74 904,89 грн., яка складається з дозволеного та недозволеного овердрафту, у тому числі прострочена заборгованість з обов?язкового щомісячного внеску 64 190,60 грн.

27 січня 2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, Відповідачка відповідально ставилася до своїх прав та обов?язків клієнта банківської установи та за весь час співпраці з банківською установою систематично контролювала розрахунки за кредитними зобов`язаннями, при цьому не допускала розголошення своїх персональних даних, які б надавали можливість її ідентифікувати як клієнта банку та забезпечити доступ до фінансових ресурсів банківської установи від її імені, будь-яким стороннім особам.

В межах кредитного договору N? 010/0197/82/0011242 Відповідачка дійсно користувалася фінансовими послугами банку у вигляді споживчого кредитування, з доступним кредитним лімітом 33 400 грн., та відповідно здійснювала періодичне погашення заборгованості. В контексті вищевикладеного, слід зазначити, що на протязі 2022-2023 років Відповідачка припинила використовувати кредитні кошти банківської установи та вчиняла дії, направлені на погашення наявної заборгованості, що виникла із попередньо отриманих нею сум. Так як Відповідачка прийняла рішення не користуватися послугами кредитування банківської установи та вчиняла дії, направлені виключно на погашення наявної заборгованості, вона, користуючись доступом до відкритого банківського рахунку через відповідний електронний застосунок банківської установи, здійснювала блокування руху коштів на картковому рахунку. Слід зазначити, що діючи у відповідності до наданих спеціалістом банківської установи роз?яснень, які Відповідачка отримала в телефонному режимі, вона особисто здійснювала розблокування свого рахунку на період, коли здійснювала черговий платіж, направлений на погашення наявності заборгованості за кредитом, отриманим в попередні періоди часу.

Станом на 18.03.2023 року Відповідачка вчергове розблокувала власний банківський рахунок, та здійснила часткове погашення кредиту, в сумі 1 500 грн., при цьому остаточна заборгованість по кредиту склала 11 728 грн. 38 коп. Вказана інформація повністю підтверджена письмовими доказами, залученими Позивачем до позовної заяви.

Після внесення чергового платежу в сумі 1500 грн, Відповідачка знову здійснила блокування власного банківського рахунку. В подальшому до 14.04.2025 року Відповідачка ні особисто, ні через будь-яких уповноважених сторонніх осіб не здійснювала дій направлених на користування рахунком.

14.04.2023 року при спробі здійснити чергове погашення заборгованості за кредитом, спробувала скористатись електронним за стосунком і виявила, що не має можливості це зробити через зміну паролю.

Виявивши факт несанкціонованого втручання до її банківського рахунку та відповідно безпідставного списання грошових коштів, Відповідачка відразу з моменту виявлення. 14.04.2023 року, в 20 годин 50 хвилин, за допомогою телефонного зв`язку, звернулася до спеціаліста банківської установи з проханням відреагувати на факт безпідставного списання коштів та відповідно роз?яснити обставини, за який відбувся несанкціонований доступ до її банківського рахунку. Телефонне звернення Відповідачки до спеціаліста банківської установи було зареєстроване за номером 472005, та Відповідачці було надано повідомлення, що банківською установою буде проведене службове розслідування, щодо спірної суми, яка була списана з банківського рахунку.

Незважаючи на отримання повідомлення спеціаліста банківської установи про ініціювання службової перевірки з приводу факту несанкціонованого списання грошових коштів, Відповідачка наступні декілька днів жодної інформації від банку не отримала, в наслідок чого була вимушена 18.04.2023 року звернутися до правоохоронного органу, з заявою про вчинения відносно неї злочинних дій. За заявою Відповідачки, 18.04.2023 року відділенням поліції N? 1 Новомосковського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області було внесено відомості до Реєстру досудових розслідувань за N? 12023041470000097, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

10.05.2023 року Відповідачка вчергове, в письмовому вигляді, звернулася до банківської установи з заявою, якою прохала надати письмові пояснення, щодо проведеного розслідування, історії зміни кредитного ліміту та блокування карток, за останні два роки співпраці з банківською установою, однак зава Відповідачка була проігнорована. Усвідомлюючи, що вона фактично стала жертвою шахрайських дій, які стали наслідком несанкціонованого втручання до банківського рахунку, відкритого на її ім?я, Відповідачка вирішила припинити будь-які взаємовідносини з банківською установою та з вказаною метою вирішила здійснити погашення остаточної заборгованості за умовами кредиту в розмірі 11 728 грн. 40 коп., яка обліковувалася за Відповідачкою до моменту здійснення несанкціонованого втручання та несанкціонованого проведення транзакцій.

Тобто, Відповідачка визнає, що станом на 18.03.2023 року (її останній доступ до банківського рахунку до моменту несанкціонованого втручання), вона мала борг за умовами кредитування перед банківською установою в розмірі 11 728 грн. 40 коп. 10.05.2023 року Відповідачка здійснила зарахування коштів на адресу Позивача, в розмірі 11 728 грн. 40 коп., що підтверджено квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки N? СВР21815.

У зв`язку з чим представник відповідачки просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

02 лютого 2026 року надійшла відповідь на відзив, згідно якої Кредитний договір № 010/0197/82/0011242 від 10.11.2010 року (надалі по тексту - «Кредитний договір») був укладений між Позивачем та Відповідачем у встановленому Законом порядку задовго до проведення операцій по розпорядженню кредитними коштами, не оспорюється Позивачем у справі.

Перевіряючим прослухано розмову клієнта ОСОБА_1 по її фінансовому номеру телефону НОМЕР_1 з працівниками контакт-центру від 14.04.2023 року. Клієнт повідомила, що не знімала кошти з кредитної карти 18.03.2023 року. Клієнт повідомила, що не переходила за підозрілими посиланнями і не знає яким чином було скомпрометовано її РО. Клієнту було заблоковано карту, пароль в РО клієнт змінила. Клієнту було рекомендовано звернутись до поліції з заявою щодо шахрайства. Враховуючи вище вказану інформацію, оскільки під час шахрайської транзакції 18.03.2023 року здійснено вхід в мобільний застосунок Райффайзен Онлайн (надалі по тексту «РО») клієнта ОСОБА_1 з недовіреного пристрою, зміни логіну і паролю не було, а на фінансовий номер телефону клієнта надходило СМС-повідомлення з ОТР паролем для входу з нового пристрою, перевіряючі дійшли висновку, що клієнт розголосила дані від Райффайзен Онлайн 3-м особам та/ або ймовірно перейшла за фішинговим посиланням.

В результаті 18.03.2023 року та 20.03.2023 року через РО клієнта переказано з кредитного рахунку клієнта № 0684838300 кошти на суму 21312,58 грн. Кошти були переказані через MONODirect; X; KYIV; UKR та FACEBK *QN9TUQPYA2. Таким чином встановлено, що процесі здійснення фінансових операції Відповідачем було використано фінансовий номер Відповідача +380977609323, одноразовий ОТР пароль для підтвердження операції надсилався у СМС повідомленні на вказаний номер клієнта та внаслідок підтвердження паролем операції здійснні успішно.

Таким чином, Відповідач самостійно порушив вимоги статті 8 Розділу 2 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк», а саме розголосив ОТР пароль, відправлений на його Фінансовий номер +380977609323, а без підтвердження фінансової операції ОТР паролем її проведення було неможливим. Таким чином, існує прямий зв`язок між здійсненим Відповідачем розголошенням стороннім особам ОТР паролю (відправленого Банком на Фінансовий номер Відповідача +380977609323) і списанням коштів з рахунків Відповідача, тобто списання коштів стало наслідком безпосередніх дій Відповідача. При цьому, наявність обставин, які доводять, що Відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ОТР паролю або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою саме для його цивільно-правової відповідальності.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу у його відсутності, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання з`явився, просив відмовити у задоволенні позовних вимог із підстав визначених у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.10.2010 ОСОБА_1 підписала власноруч заяву-анкету для отримання готівкового кредиту/карткового кредиту «Кредитна картка»/Овердрафту до зарплатного рахунку № НОМЕР_2 . (а.с.14, т.1)

10.11.2010 року укладено Кредитний договір №010/0197/82/0011242 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є Позивач) та ОСОБА_1 , згідно якого погоджено основні умови кредитування та встановлено кредитний ліміт. (а.с.16, т.1)

10.11.2025 року Банком направлено вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 припинила виконувати належним чином свої зобов`язання за кредитним договором. Загальний розмір заборгованості станом на 07.11.2025 рік становить 74 904,89 грн. (а.с. 106, т.1)

Згідно історії по картковому рахунку ОСОБА_1 встановлено, що 10.05.2023 року відповідачка сплатила заборгованість, яка виникла 19.03.2023 року у сумі 11 728,38 грн. Надалі 20.03.2023 року безготівково використано кошти із рахунку ОСОБА_1 , однак підтвердження здійснення вказаної операції саме ОСОБА_1 не вбачається.

10.05.2023 року ОСОБА_1 надала до банку заяву, згідно якої повідомила, що 18.03.2023 року вона розблокувала картку, внесла черговий платіж і заблокувала картку. У цей період з її картки третьою особою було знято кошти, однак ОСОБА_1 операцію на зняття коштів не підтверджувала. Також зазначила в заяві, що про службове розслідування банк обіцяв повідомити його результати, чого не зробив вчасно. ОСОБА_1 також звернулась до правоохоронних органів кіберполіції. (а.с.163,164)

Представником відповідача ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №120230414700000971 від 18.04.2023 року за ч.4 ст.185 КК України.

На ухвалу про витребування доказів ПрАТ «Київстар» повідомив, що номер телефону НОМЕР_3 у період часу 20.03.2023 року за жодною особою зареєстрований не був. А також те, що SIM-картка із вказаним номером телефону фіксувалась у мобільному пристрої із серійним номером НОМЕР_4 .

Представником відповідача долучено до матеріалів справи інформацію про серійний номер телефону відповідачки ОСОБА_1 , згідно якої серійний номер її особистого телефону - НОМЕР_5 , НОМЕР_6 . (а.с.134, т.2)

Таким чином встановлено із наданих суду матеріалів, що ОСОБА_1 не ініціювала 20.03.2023 року отримання кредитних коштів.

Також до суду надано копію аудіо записів телефонних дзвінків по клієнту ОСОБА_1 , з яким суд ознайомився і встановив, що ОСОБА_1 зверталась до банку з питанням повернення коштів та встановленням ситуації щодо незаконного використання третьою особою коштів з її рахунку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку(стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» та ст. 1073 Цивільного кодексу України, саме фінансова установа зобов`язана довести, що користувач своїми навмисними діями чи недбалістю посприяв розголошенню конфіденційних даних.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про платіжні послуги» банки, небанківські надавачі платіжних послуг зобов`язані організувати та забезпечити належне функціонування системи корпоративного управління, системи внутрішнього контролю та належне управління ризиками з урахуванням особливостей виду діяльності, бізнес-моделі, характеру і видів послуг, які вони надають, ризиків, притаманних такій діяльності, а також особливостей, встановлених законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, законами з питань діяльності господарських товариств та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Частинами 1, 3 ст. 29 ЗУ «Про платіжні послуги» передбачено, що надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах. У разі виникнення неоднозначного тлумачення прав та обов`язків сторони за договором за участю споживача платіжних послуг такі права та обов`язки тлумачаться на користь такого споживача.

Згідно з п. 39 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про платіжні послуги» неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди.

Частинами 1, 4, 5 ст. 42 ЗУ «Про платіжні послуги» передбачено, що надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом. Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 ЗУ «Про платіжні послуги» банки та небанківські надавачі платіжних послуг зобов`язані затвердити та дотримуватися внутрішніх правил щодо ефективного зниження та контролю за операційними ризиками, кіберризиками та ризиками безпеки, пов`язаними з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій). Під кіберризиком для цілей цієї частини розуміється ризик виникнення внаслідок реалізації кіберзагроз збитків та/або додаткових втрат банків, інших осіб, які здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, операторів платіжних систем та/або учасників платіжних систем, технологічних операторів платіжних послуг. Зазначені правила мають також містити процедури забезпечення безпеки виконання платіжних операцій, вжиття заходів з ідентифікації помилкових та неналежних платіжних операцій (суб`єктів таких платіжних операцій) та заходів із запобігання або припинення таких платіжних операцій, реагування на інциденти безпеки, здійснення моніторингу та ведення бази даних операційних інцидентів, кіберінцидентів та інцидентів безпеки, пов`язаних з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій).

Частинами 1, 2, 3 ст. 67 ЗУ «Про платіжні послуги» передбачено, що надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання. Система захисту інформації має забезпечувати цілісність, конфіденційність, доступність та простежуваність інформації, що формується, обробляється, передається та зберігається під час виконання платіжних операцій, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації. У разі виявлення порушень законодавства щодо захисту інформації, що містять ознаки вчинення злочину, надавачі платіжних послуг зобов`язані повідомити про це відповідні правоохоронні органи.

Відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України №6-71цс15 від 13.05.2015 року, №202/10128/14-ц від 23.01.2018 року, №758/7327/14-ц від 01.02.2018 року, №592/2386/16-ц від 12.02.2018 року, в яких досліджувалися питання щодо стягнення з банківської установи на користь споживача (позивача) безпідставно списаних коштів з карткового рахунку, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Клієнт банку не несе відповідальності за несанкціоновані операції з платіжною карткою, якщо він невідкладно повідомив банк про такі операції, а банк не довів, що клієнт своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті або незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера чи іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Сам по собі факт коректного введення вихідних даних для ініціювання банківської операції не може достовірно підтверджувати вину клієнта. Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

Виходячи з обставин справи, суд вважає, що позивачем не доведено того, що відповідач ініціював отримання кредитних коштів 20.03.2023 року.

Судом встановлено відсутність доказів того, що відповідач своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, у зв`язку із чим не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла у зв`язку з неправомірним списанням з карткового рахунку відповідача кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 жовтня 2026 року.

Суддя Т.А.Ковальчук