Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №502/2188/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5166/26

Справа № 502/2188/25

Головуючий у першій інстанції Березніков О. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Коновалової В.А.,

учасники справи: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в особі свого представника Лазарєвої Маргарити Сергіївни

на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 13 січня 2026 року, ухвалене Кілійським районним судом Одеської області у складі: судді Березнікова О.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 27.03.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1371-7566.

Кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений.

Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 11300,00 грн, строк кредитування 300 днів, знижена процентна ставка - 1,20 % в день, стандартна процентна ставка - 1,50 % в день.

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 1371-7566 від 27.03.2024 року, шляхом здійснення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що є додатком до Позовної заяви.

В подальшому, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором.

Станом на 19.09.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить: 57039,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 11300,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 45629,40 гривень, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 109,60 гривень,

Зазначає, що Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 5955,10 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 51083,90 гривень.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом – 11300,00 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами – 39783,90 гривень, що разом становить 51083,90 гривень.

У відзиві на позовну заяву відповідачка не заперечувала факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 11300,00 грн, водночас, просила задовольнити позовні вимоги частково в частині нарахованих відсотків.

В обґрунтування зазначеного посилалася на положення частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких розмір нарахованих за договором споживчого кредиту процентів не може перевищувати 15 відсотків суми кредиту, а розмір усіх платежів, що підлягають сплаті споживачем за договором, у тому числі неустойки (штрафу, пені) та процентів, не може перевищувати 50 відсотків суми кредиту.

Зазначала, що позивачем нараховано 39783,90 грн процентів, що, на її думку, є несправедливим та не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності. (а.с. 37-46)

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 13 січня 2026 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість у розмірі 16300,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплачений судовий збір в розмірі 772,74 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в особі свого представника Лазарєвої М.С. просить рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором № 1371-7566 від 27.03.2024 року в загальному розмірі 16300,00 грн та судовий збір в сумі 772,74 грн скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з відповідачки на користь позивача загальної суми заборгованості за Кредитним договором № 1371-7566 від 27.03.2024 року в розмірі 51083,90 гривень, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом – 11300,00 гривень та простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 39783,90 гривень.

Зазначає, що ОСОБА_1 не скористалася передбаченим законом правом відмовитися від договору про споживчий кредит протягом чотирнадцяти днів та продовжувала користуватися кредитними коштами на погоджених сторонами умовах.

Вважає, що погоджені сторонами умови кредитного договору щодо розміру процентів не можуть вважатися несправедливими, оскільки визначені за взаємною згодою сторін, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Вказує, що відповідно до паспорта споживчого кредиту, який разом із кредитним договором складає єдиний договір, сторонами погоджено стандартну процентну ставку у розмірі 1,50 % на день та знижену процентну ставку у розмірі 1,20 % на день, тип процентної ставки – фіксована, а також комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту. При цьому відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, підписавши паспорт споживчого кредиту 27 березня 2024 року шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором C2702.

Посилається на те, що позивачем дотримано вимог статей 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування кредитними коштами та належного інформування відповідачки про умови кредитування, а тому має право нараховувати проценти відповідно до пунктів 4.6, 10.2 кредитного договору протягом строку його дії, визначеного пунктом 4.9 договору.

Крім того, скаржник зазначає про неправильне застосування судом положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», посилаючись на те, що пункт 5 частини третьої цієї статті стосується умов договору щодо сплати неустойки, зокрема пені, а не процентів за користування кредитом. Вказує, що відповідно до наданого розрахунку заборгованості позивач не здійснював нарахування штрафу чи пені за порушення умов кредитного договору, а нараховував виключно проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 4.6 та 10.2 договору протягом строку його дії, погодженого сторонами.

На думку скаржника, помилковим є ототожнення процентів за користування кредитом, правове регулювання яких передбачено статтями 1048, 1056-1 ЦК України, з неустойкою (пенею), що є мірою відповідальності за невиконання або неналежне виконання боржником зобов`язань за договором.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 51083,90 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328*30 = 99840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Предметом апеляційного перегляду є рішення суду в частині розміру стягнутої простроченої заборгованості за процентами, в іншій частині рішення не переглядається.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції в оскаржуваній частині виходив з того, що визначений ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у змісті кредитного договору розмір процентів -1,20% та 1,50% за кожен день користування кредитом, є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак передбачений умовами Договору зазначений розмір відсотків є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації понад 50 % у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

При цьому суд врахував, що позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 39783,90 грн, що більш ніж утричі перевищує розмір основної заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим дійшов висновку про необхідність зменшення суми процентів. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру заборгованості за нарахованими процентами з урахуванням здійснених відповідачкою часткових платежів 10.04.2024 та 23.04.2024 — з 39783,90 грн до 5000,00 грн, вважаючи таку суму такою, що відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, передбаченим частиною третьою статті 509, частинами першою, другою статті 627 ЦК України.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до наданого позивачем розрахунку після 23.04.2024 відповідачка не здійснювала платежів за кредитом. На думку суду, зазначена обставина свідчить про невиконання нею умов договору та, відповідно, надає позивачу право заявити вимогу про дострокове погашення заборгованості після невиконання умов договору у наступний узгоджений 14-денний строк, не очікуючи завершення погодженого сторонами 300-денного строку кредитування. З огляду на це, суд першої інстанції також вказав, що позивач як фінансова установа, на думку суду, скориставшись необізнаністю позичальника та діючи з порушенням звичаїв ділового обороту, фактично допустив нарахування максимальної суми процентів за договором протягом усього погодженого строку кредитування.

Судом встановлено, що 27.03.2024 сторони за допомогою веб-сайту https:// navse.in.ua уклали електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1371-7566 на суму 11300.00 грн, зі сплатою відсотків - 1,20 % в день, стандартна 1,50 % в день, строк кредитування 300 днів.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Станом на 19.09.2025 відповідачка має заборгованість в розмірі 57039,00 грн.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме - часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 5955,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 51083,90 гривень.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Із матеріалів справи вбачається, що 27.03.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1371-7566 продукту «НА ВСЕ», який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С2702».

Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту за цим договором, становить 11300 грн, дата надання/видачі кредиту: 27.03.2024 (п. 4.1 договору).

У відповідності до п. 3.1 договору, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі цей договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи цей договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та правил (п. 3.10 договору).

Згідно з п. 2.2 кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користуванням кредитом, комісію за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) та інші платежі, передбачені цим договором у порядку, передбаченому цим договором.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності Знижена ставка діє і залишаються незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання Позичальником умов, за яких Позичальнику надається можливість сплати процентів за Зниженою процентною ставкою, передбачених п. 10.2. цього Договору. Тип комісії – одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) (п. 4.3).

За п. 4.5. Договору сплату процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) Позичальник зобов`язаний здійснювати у визначені Графіком платежів за Договором за зниженою ставкою (який є Додатком 3 до цього Договору) дати, які є останніми днями відповідних Базових періодів. Отримані Кредитодавцем від Позичальника грошові кошти зараховуються в якості оплати процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту за загальним правилом в останній день кожного Базового періоду згідно графіку платежів (який є Додатком 3 до цього Договору). У випадку сплати Позичальником прострочених процентів за користування Кредитом та простроченої комісії за видачу Кредиту отримані Кредитодавцем від Позичальника грошові кошти зараховуються в рахунок оплати вказаної заборгованості в дату їх надходження на банківський рахунок Кредитодавця. Позичальник підписанням цього Договору підтверджує та розуміє, що після ініціювання Позичальником переказу коштів з власного рахунку на рахунок Кредитодавця проходить певний час до моменту зарахування сплачених Позичальником коштів на рахунок Кредитодавця, а також те, що ризики того, що сплачені Позичальником кошти можуть надійти на рахунок Кредитодавця із затримкою, несе Позичальник.

Відповідно до п. 4.6. Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1,50% (одна ціла, п`ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою ставкою).

Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі – Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 20.01.2025 року. Строк дії Договору є рівним Строку кредитування. У будь-якому випадку Договір діє до 24 (двадцять четвертої) години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Продовження Строку кредитування або строку дії Договору або строку виплати кредиту в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим Договором. (п. 4.9. Договору)

Згідно з п. 5.1. Договору позичальник зобов`язується повертати Кредитодавцю отриманий Кредит у останні дні останніх 8 (восьми) Базових періодів Строку кредитування згідно Графіку платежів за Договором за зниженою ставкою (Додаток № 3 до цього Договору), шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого Кредиту на банківський рахунок Кредитодавця.

Позивач через АТ КБ «Приват Банк» на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 1371-7566, видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем у договорі № 414951*43, 27.03.2024 в сумі 11300,00 грн, що підтверджується квитанцією LIQPAY ID платежу 2442730287 від 27.03.2024 року. (а.с. 22зв)

Згідно з довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс», 27.03.2024 відбулась видача кредитних коштів за договором № 1371-7566 від 27.03.2024 року ОСОБА_1 на суму 11300,00 грн.

За встановлених обставин колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови договору про відкриття кредитної лінії, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

Так, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1371-7566 від 27.03.2024 у розмірі 51083,90 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом – 11300,00 гривень; простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 39783,90 гривень, зазначивши, що кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 5955,10 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 51083,90 гривень.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, проценти нараховувались наступним чином:

1) за період з 27.03.2024 по 09.04.2024 за процентною ставкою 1,20 %;

2) за 10.04.2024 за процентною ставкою 1,50%;

3) за період з 11.04.2024 по 07.05.2024 за процентною ставкою 1,20 %;

4) за період з 08.05.2024 по 20.01.2025 за процентною ставкою 1,50 %.

5) за період з 21.01.2025 по 19.09.2025 проценти не нараховувалися.

22 листопада 2023 прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23 зроблено висновок про те, що «норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure;

за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова».

У постанові Об`єднана палата Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23 відступила від висновків, на які, зменшуючи розмір відсотків за договором, послався суд першої інстанції та які викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, про те, що відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Вказані висновки суду про зменшення розміру прострочених відсотків не ґрунтуються на вимогах Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» та висновках, зроблених Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23, оскільки спірні правовідносини виникли після 24.12.2023, що зобов`язує суд вирішити питання про відповідність умов кредитного договору щодо розміру відсоткової ставки вимогам закону без відповідної позовної вимоги.

Натомість, обов`язковість вимоги про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії в частині розміру процентів стосується лише договорів, укладених до 24.12.2023.

Так, договір про відкриття кредитної лінії № 1371-7566 укладено 27.03.2024, тобто після набрання Закону України № 3498-ІХ (24.12.2023), а тому застосовується максимальний розмір денної процентної ставки - 1 %.

Отже, загальний розмір процентів за користування коштами за договором кредитної лінії упродовж строку дії договору (300 днів) з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування», складає 33900 грн (11300 (тіло кредиту)*1%*300 днів).

Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача за нарахованими процентами складає 33900 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс».

Натомість, вимога позивача про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом, виходячи з процентної ставки 1,2 та 1,5, за якими позивачем проведено нарахування заборгованості, не узгоджується з вказаними вимогами Закону.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин рішення суду не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, збільшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача заборгованості з 16300 до 45200 грн.

Відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн, а загалом 6056 грн.

Оскільки позов та апеляційна скарга задоволені частково, що складає 88,50% від загальної ціни позову (45200*100%/51083,90), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5359,56 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в особі свого представника Лазарєвої Маргарити Сергіївни задовольнити частково.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 13 січня 2026 року змінити, збільшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості з 16300 до 45200 грн, та змінивши мотивувальну частину рішення щодо стягнення відсотків, виклавши її в редакції цієї постанови.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 13 січня 2026 року в частині стягнення судового збору скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса: м. Київ, бульвар Л. Українки, 26 оф. 407) судовий збір в розмірі 5359,56 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови – 06 жовтня 2026 року

Судді: М.В. Назарова

В.В. Кострицький

В.А. Коновалова