Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №522/23744/25-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4602/26

Справа № 522/23744/25-Е

Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Коновалової В.А.,

учасники справи: позивач – Комунальне підприємство «Облтрансбуд», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління обласної ради з майнових відносин, Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області, Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Облтрансбуд» в особі свого представника Веретюка Євгена Олександровича

на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2025 року, постановлену Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Федчишеної Т.Ю. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Облтрансбуд» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління обласної ради з майнових відносин, Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області, Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2025 року, якою позовну заяву Комунального підприємства «Облтрансбуд» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління обласної ради з майнових відносин, Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області, Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення - визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі Комунальне підприємство «Облтрансбуд» в особі свого представника Веретюка Є.О. просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводами апеляційної скарги є те, що позивач не заперечує обов`язку зазначити у позовній заяві відомості, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК України, однак вважає, що такий обов`язок може бути виконаний лише за наявності у позивача відповідної інформації. Оскільки позивачу не відомі РНОКПП або серія та номер паспорта відповідача, відсутність таких відомостей не може бути поставлена йому у провину.

Скаржник зазначає, що позивач не має можливості самостійно отримати РНОКПП іншої фізичної особи, оскільки такі відомості належать до персональних даних, доступ до яких обмежений законом, за таких обставин покладення на позивача обов`язку надати відомості, отримати які він об`єктивно не може, фактично створює перешкоду для звернення до суду.

Крім того, скаржник вважає нерелевантним посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 120/969/23, оскільки правовий висновок у цій справі сформульовано за інших обставин та щодо доводів про відсутність самого обов`язку зазначати РНОКПП відповідача. Натомість у цій справі позивач визнає наявність такого обов`язку, але наголошує, що його виконання можливе лише за умови наявності відповідних відомостей.

На думку скаржника, відсутність у позивача РНОКПП відповідача не перешкоджає відкриттю провадження у справі, оскільки відповідні відомості можуть бути отримані судом у подальшому, у тому числі від самого відповідача або в установленому законом порядку. При цьому суд має можливість встановити необхідні відомості про особу відповідача під час розгляду справи, а тому їх відсутність на момент подання позову не повинна автоматично зумовлювати повернення позовної заяви.

Скаржник також посилається на положення частини першої статті 187 ЦПК України, відповідно до яких суддя відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження, та зазначає, що повернення позову за обставин, коли позивач об`єктивно не має можливості надати запитувані судом відомості, є надмірним процесуальним формалізмом.

Таким чином, скаржник вважає, що відсутність у позивача відомостей про РНОКПП відповідача за умови зазначення інших відомостей, що дають можливість ідентифікувати особу, не може сама по собі бути підставою для повернення позовної заяви, оскільки такий підхід створює непропорційне обмеження права на доступ до суду, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не усунув недолік, зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а саме не зазначив реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача ОСОБА_1 , чим не виконав вимоги пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України. Суд вважав цей недолік суттєвим, оскільки, на його думку, за відсутності відповідних відомостей неможливо належним чином ідентифікувати відповідача, визначити коло учасників справи та межі судового розгляду. При цьому суд послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 120/969/23, та зазначив, що положення частини одинадцятої статті 128 ЦПК України щодо виклику особи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади застосовуються у випадку відсутності відомостей про зареєстроване місце проживання належним чином ідентифікованої особи, а не для її первинної ідентифікації.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство «Облтрансбуд» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2025 року

на підставі ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, залишено позовну заяву без руху, та надано строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме: для зазначення номеру облікової картки платника податків або номер і серію паспорта для фізичних осіб – громадян України відповідача ОСОБА_1 ; сплати судового збору у сумі 7267,20 грн та надання суду доказів на підтвердження сплати судового збору.

Вказану ухвалу позивач та його представник отримали 11.12.2025 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками про доставку (а.с. 23, 26).

На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем КП «Облтрансбуд» через підсистему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано платіжну інструкцію про сплату судового збору у сумі 7267,20 грн та зазначено, що позивачу не відомі відомості щодо РНОКПП або серія та номер паспорта відповідача ОСОБА_1 а тому, на думку позивача, виклик відповідача має здійснюватися в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що забезпечить можливість заочного розгляду справи (а.с. 28-30).

Вимоги до позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що позивачем в позовній заяві зазначається номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України відповідачів у разі якщо такі відомості відомі позивачу.

Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву, в оскаржуваній ухвалі послався на те, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем не виконано, недоліки щодо зазначення відомостей не усунуто, проте суд не надав оцінки обставинам, викладеним у заяві, наданій позивачем на усунення недоліків, та неправильно застосував норми цивільно-процесуального законодавства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «NunesDias v. Portugal»).

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Згідно практики ЄСПЛ, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року).

В заяві на усунення недоліків позивач повідомив суд, що йому невідомий реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Апеляційний суд враховує, що такі дані відповідача як реєстраційний номер облікової картки платника податкі в, а також номер і серія паспорта, є персональними даними, а тому можуть бути не відомі позивачу.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що позовна заява Комунального підприємства «Облтрансбуд» відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини та в порушення вищезазначених вимог закону необґрунтовано повернув позовну заяву позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Облтрансбуд» в особі свого представника Веретюка Євгена Олександровича задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 06 жовтня 2026 року

Судді: М.В Назарова

В.В. Кострицький

В.А. Коновалова