Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №947/2199/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/579/26

Справа № 947/2199/24

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – Акціонерне товариство «Сенс Банк», відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» в особі свого представника Байрамова Олександра Володимировича

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2024 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси, у складі: судді Бескровного Я.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в :

Позивач 27.12.2023 звернувся з даним позовом до суду, який мотивував тим, що відповідачем ОСОБА_2 не виконуються взяті на себе перед позивачем за Кредитним Договором № 2008/13-2-08/154 від 28.03.2008 зобов`язання, через що станом на 29.08.2023 утворилася заборгованість за кредитом 169802,35 грн, за відсотками 1233,31 грн.

Виконання вказаного зобов`язання забезпечене Іпотечним договором від 28.03.2008, укладеним із відповідачем ОСОБА_1 як іпотекодавцем, предметом якого є квартира загальною площею 195,9 кв.м, житловою площею 112,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка оцінена сторонами іпотечного договору за згодою у 632000 грн.

Оскільки заходи досудового врегулювання спору не дали результату, вимога про усунення порушень залишилася без виконання, позивач із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ч. 6 ст. 3, ст. 12, 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку» просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 в рахунок погашення заборгованості у сумі 171035,66 грн на користь АТ «Сенс Банк» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій, та стягнути судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17.06.2024 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач АТ «Сенс Банк» в особі свого представника Байрамова Олександра Володимировича просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.06.2024 та ухвалити нове, яким звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 195,9 кв.м, житловою площею 112,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2008/13-1-08/154 від 28.03.2008, яка складає 135737,63 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом 134995,89 грн, сума заборгованості за відсотками 741,74 грн, на користь АТ «Сенс Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій, а також стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору.

Доводами апеляційної скарги є те, що до подачі позову вже існувала заборгованість, яка настала внаслідок прострочення більш ніж 90 календарних днів, а у відповідності до п. 4.4 кредитного договору, строк зобов`язання настав.

Довідка № 6234-33.4 від 06.02.2024 видана помилково і не може бути важливішим доказом, ніж укладений кредитний договір.

Повідомляє, що на час розгляду справи позичальник здійснив платежі і на момент винесення рішення заборгованість за кредитним договором складає: сума заборгованості за кредитом 134995,89 грн, сума заборгованості за відсотками 741,74 грн, а відповідний розрахунок банк повинен був надати на судове засідання 17.06.2024, але представник АТ «Сенс Банк» адвокат Байрамов О.В. знаходився на лікарняному.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, зазначаючи, що як на момент звернення позивача до суду із позовом, так і на момент постановлення рішення, у відповідачів відсутня прострочена заборгованість за кредитним договором, а тому не змінився обсяг прав іпотекодавця, що унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, додана до матеріалів справи позивачем копія вимоги про усунення порушень від 31.08.2023 не містить відомостей про її отримання відповідачами.

В судовому засіданні 02.06.2026 представник позивача Байрамов О.В. підтримав доводи апеляційної скарги.

В судове засіданні 06.10.2026 учасники процесу, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися.

Зокрема, позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» (правонаступник АТ «Альфа Банк»), представник відповідача ОСОБА_3 є користувачами підсистеми Електронний суд, судове повідомлення про розгляд справи доставлено до їх електронних кабінетів 12.08.2026 о 21:34:41 (а.с. 246зв.), 12.08.2026 о 21:38:07 (а.с. 247б), що підтверджено довідками про доставку до електронного кабінету електронного документу. Крім того, від представника позивача Байрамова О.В. надійшла заява про розгляд справи без участі. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлені у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 с. 128 ЦПК України, оскільки рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, спрямовані на встановлену в передбаченому законом порядку адресу, повернулися до суду із відміткою Укрпошти про відсутність адресатів за такою адресою (а.с. 248, 249).

Вказане відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та ніким по справі не оспорюється, що 28.03.2008 ОСОБА_2 уклала з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (АКБСР «Укрсоцбанк») Договір надання відновлювальної кредитної лінії № 2008/13-1-08/154 окремими траншами в межах максимального ліміту 100000 доларів США.

Згідно п. 1.2. Договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: поточні потреби.

26.05.2015 ОСОБА_2 уклала з ПАТ «Укрсоцбанк», який був правонаступником АКБСР «Укрсоцбанк», Договір про внесення змін № 1 до Договору кредиту № 2008/13-1-08/154, за яким було змінено валюту зобов`язання на гривню, унаслідок чого сума заборгованості склала 506545,66 грн, час повернення кредиту до 27 березня 2028 року.

Крім цього, 28.03.2008 між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір предметом якого є забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за Договором надання відновлювальної кредитної лінії № 2008/13-1-08/154, за яким ОСОБА_1 передав у іпотеку належну йому на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Шепелюк Р.Ю., державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори округа 26.11.2002 року за р. № 7-3161, квартиру АДРЕСА_2 , при чому вартість предмету іпотеки сторони оцінили у 632000 грн.

Також 26.05.2015, у зв`язку з укладанням позичальником ОСОБА_2 . Договору про внесення змін № 1 до Договору кредиту № 2008/13-1-08/154, між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін до зазначеного Іпотечного договору.

10.09.2019 Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» та єдиними акціонером АТ «Укрсоцбанк», що є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк» було затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа Банк». Останній є правонаступником АТ «Альфа Банк».

В подальшому у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань за вказаними договорами, станом на 29.08.2023 утворилася заборгованість, яка склала 171035,66 грн (169802,35 грн заборгованість за кредитом та 1233,31 грн заборгованість за процентами), і 31.08.2023 позивач направив на адресу відповідачів вимогу про усунення порушень та запропоновано передати предмет іпотеки Банку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач надав розрахунок заборгованості за Кредитним договором станом на 29.08.2023 яка складає 171035,66 грн (169802,35 грн заборгованість за кредитом та 1233,31 грн заборгованість за процентами).

Однак, згідно довідки № 6234-33.4 від 06.02.2024 у ОСОБА_2 відсутня прострочена заборгованість за Договором кредиту № 2008/13-1-08/154 від 28.03.2008, а згідно довідки № 13486-33.4 від 15.03.2024 заборгованість станом на 28.03.2024 становить по строкових процентах 108,96 грн, строкових процентах 644,24 грн, тіло кредиту 135255,22 грн, що в межах графіку погашення платежів до вказаного Договору кредиту.

Частина 4 статті 39 Закону України «Про іпотеку» внормовує, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Законодавством не передбачено такої основи для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як непорівнянність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.

Вказане може бути враховане тільки у разі, якщо порушенням основного зобов`язання іпотекодержателеві не причинено збитку.

Встановивши, що сума заборгованості по кредиту неспівмірна із заставною вартістю предмета іпотеки, тобто вартість предмета іпотеки значно перевищує розмір заборгованості по кредиту, суд вважав, що допущене боржником та іпотекодавцем станом на 29.08.2023 порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдало збитків іпотекодержателю і не змінило обсяг його прав, а враховуючи, що вищевказані Довідки від 06.02.2024 та 15.03.2024 свідчать про відсутність прострочених платежів за основним зобов`язанням, то суд не вбачав підстав для задоволення позову.

Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин сторін), частини першої статті 572 ЦК України та частини першої статті 575 ЦК України іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У статті 33 Закону передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Отже іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на невиконання позичальником умов кредитного договору та надав розрахунок, відповідно до якого станом на 29.08.2023 у відповідачки ОСОБА_2 наявна заборгованість за кредитним договором, яка утворилася через неналежне виконання нею своїх зобов`язань, і вказане підтверджено тим, що, зокрема, за період з травня по серпень 2023 року відсутні будь-які транзакції у стовпці «Кредит», а у виписці наявні лише технічне перенесення сум несплаченого у строк боргу з поточного рахунку на рахунок прострочки, що є бухгалтерською процедурою фіксації порушення умов кредитування.

Підрахунок календарного проміжку від дати першого простроченого платежу (26.05.2023) до дати формування досудової вимоги (31.08.2023) свідчить, що цей період становить 98 днів, у той час, коли згідно п. 4.4. розділу «Відповідальність сторін» у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.3.3.7, 3.3.8 цього Договору протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит, в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Судом встановлено та сторонами не заперечується вказане невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Виходячи із погоджених сторонами умов кредитного договору, слід вважати строк виконання зобов`язань за кредитним договором таким, що настав.

Вказане цілком узгоджується із внормованими ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення договору позичальником у вигляді права позичальника вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин помилковими є висновки суду про те, що іпотекодержателю не спричинено збитки через те, що сума заборгованості по кредиту неспівмірна із заставною вартістю предмета іпотеки, значно перевищує розмір заборгованість, а заборгованість по строкових процентах 108,96 грн, строкових процентах 644,24 грн, тілу кредиту 135255,22 грн перебуває в межах графіку погашення платежів до вказаного Договору кредиту, оскільки строк виконання зобов`язання вважається таким, що настав.

В цьому разі застосуванню підлягає п. 2.4.3. Іпотечного договору, відповідно до якого у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» на період воєнного стану та 30 днів після нього зупиняється набуття іпотекодержателем права власності на майно (ст. 37) та продаж предмета іпотеки від свого імені (ст. 38) за споживчими кредитами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" іпотека (як обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості) підлягає державній реєстрації.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 викладено правовий висновок про те, що «статус іпотекодавця набуває лише особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки». При цьому Верховний Суд акцентував увагу на тому, що «державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та не скасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі».

З урахуванням висновків Верхового Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 припинення державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою не передбачає припинення іпотеки, якщо договір іпотеки залишається дійсним та іпотека не припинена на законних підставах.

Під час перебування справи в апеляційному суді представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 надано суду докази сплати 25.07.2025 ОСОБА_2 на користь АТ «Сенс Банк» 92527,00 грн (а.с. 187), копію Договору від 27.02.2025 про внесення змін і доповнень № 1 до Кредитного договору № 2008/13-1-08/154 від 28.03.2008, яким сторони погодили, що у разі дострокового повернення позичальником всієї суми залишку заборгованості за Кредитом, датою договору про внесення змін і доповнень за умови наявності на Рахунку для погашення, грошових коштів у сумі достатній для сплати суми заборгованості Позичальника за Кредитом, нарахованих процентів, штрафних санкцій та інших платежів (в у разі їх наявності) за Кредитним договором. Застереження: У випадку якщо на дату укладення цього Договору про внесення змін і доповнень, суми коштів, що буде сплачена Позичальником на рахунок для погашення, буде недостатньо для сплати суми заборгованості Позичальника за Кредитом, нарахованих процентів, штрафних санкцій та інших платежів (у разі їх наявності) за Кредитним договором, дострокове повернення Позичальником заборгованості за Кредитним договором здійснюється на умовах, передбачених Кредитним договором. Всі інші умови Кредитного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання (а.с. 189).

Вказаний доказ наданий представником відповідача ОСОБА_1 як користувачем Електронного суду, користувачем якого є також і сторона позивача.

Згідно листа від 21.03.2025 № 69/01-16 на № 13422-85.3/2025 від 25.02.2025 Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Вікторії Трофімець на ім`я АТ «Сенс Банк» повідомлено, що вказаним нотаріусом 21 березня 2025 на підставі Повідомлення здійснено реєстрацію припинення іпотечного обтяження, яке було предметом іпотеки за іпотечним договором, посвідченим Трофімець В.В., приватним нотаріусом ОМНО, 28.03.2008 за реєстровим № 583, і належить ОСОБА_1 .

До вказаного повідомлення щодо припинення іпотечного обтяження нотаріусом додано: Витяг з Державного реєстру речових прав 418967982 21.03.2025 10:12:31, згідно якого за згодою іпотекодержателя щодо майна, що перебуває у іпотеці, серія та номер: 13422-85.3/2025, виданий 25.02.2025, видавник: АТ «Сенс Банк», відомості внесені до реєстру: 21.03.2025 10:12:05, щодо виду об`єкта: квартира, АДРЕСА_1 (а.с. 197) та Витяг з Державного реєстру речових прав 418970984 21.03.2025 10:19:38, згідно якого за згодою іпотекодержателя щодо майна, що перебуває у іпотеці, серія та номер: 13422-85.3/2025, виданий 25.02.2025, видавник: АТ «Сенс Банк», відомості внесені до реєстру: 21.03.2025 10:19:19, припинено іпотеку вказаної квартири (а.с. 196).

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.

Верховний Суд сформував та стало притримується практики, згідно якої застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Вказана законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery) має узгоджуватися із повнотою встановлення обставин справи, а також того, яке саме значення такі докази мають для справи та чому вони не могли бути подані до суду першої інстанції.

По теперішній справі обставини, на які посилається сторона відповідача ОСОБА_1 , хоча і виникли після ухвалення рішення, проте мають виключне значення для вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки як реалізації права іпотекодержателя щодо забезпечувального зобов`язання.

Тому колегією суддів вказані докази приймаються до розгляду та надаючи їм оцінку, слід вважати, що вони у своїй сукупності свідчать про припинення саме іпотеки за згодою іпотекодержателя, а не скасування запису держаного реєстратора, тощо.

Щодо наданих представником позивача Байрамовим О.В. додаткових доказів у вигляді розрахунку вимог Банку у зв`язку з неповерненням ОСОБА_2 кредитної заборгованості за кредитним договором № 2008/13-1-08/154, неотриманих доходів (відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість), таблиці погашення нарахованих відсотків, розрахунку заборгованості за відсотками – неотримані доходи (відсотки , нараховані на строкову заборгованість), неотримані доходи у вигляді відсотків, з наданням доказів про зарахування позивачем сплачених боржником платежів, то вказане стосується виключно періоду до подання позову до суду та не усуває та не спростовує наданих під час апеляційного перегляду рішення стороною відповідачів доказів щодо припинення іпотеки.

Позивач по теперішній справі захищає своє порушене, невизнане або оспорюване право саме як іпотекодержатель, посилаючись на укладений між ним та відповідачем ОСОБА_1 іпотечний договір щодо спірної квартири, всупереч наявним у Державному реєстрі іпотек відомостей про припинення іпотеки.

Вказане припинення іпотеки не спростовано та не скасоване, питання про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна не є предметом розглядуваної справи.

На вказане не впливає надана представником позивача заява про врахування практики Верховного Суду до виниклих спірних правовідносин про право кредитора звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання кредитного зобов`язання з огляду на те, що неповернення 135737,63 грн після настання строку їх повернення само по собі завдає Банку збитків і змінює обсяг його прав, оскільки наразі іпотека є припиненою.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Вказане неправильне застосування судом норм матеріального права є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та зміни судового рішення шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, оскільки суд хоча і ухвалив правильне по суті рішення, проте припустився помилки під час таких висновків у застосуванні норм матеріального права.

Наведене не є підставою для перерозподілу судових витрат згідно зі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» в особі свого представника Байрамова Олександра Володимировича задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 06 жовтня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко