Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №515/1010/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7803/26

Справа № 515/1010/26

Головуючий у першій інстанції Олійник К. І.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташов О.Ю., Назарова М.В.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»,

на ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 09 червня 2026 року,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію,

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 22 449,36 грн.

Татарбунарський районний суд Одеської області ухвалою від 09.06.2026 року відмовив у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію.

Суд першої інстанції виходив з того, що подана заява підписана представником Шарковою Д.Д., яка на підтвердження повноважень додала довіреність, разом з тим, до заяви не долучено відповідних документів, які б підтверджували, що Шаркова Д.Д. перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія». Тому заява про видачу судового наказу подана неповноважним представником та підписана особою, яка не має права її підписувати.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» просить скасувати ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 09 червня 2026 року по справі № 515/1010/26 та направити справу до Татарбунарського районного суду Одеської області для подальшого розгляду, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням судом норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» посилається на те, що заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з ОСОБА_1 , підписано представником заявника Шарковою Д.Д, яка має процесуальну дієздатність на підставі довіреності №08/24/12 від 24.12.2025 року, виданої директором ТОВ «ООЕК» Паршиним Ю.О. який уповноважує юрисконсульта юридичного відділу Департаменту з правового забезпечення Шаркову Д.Д. представляти інтереси ТОВ «ООЕК».

Відповідно до довіреності юрисконсульт юридичного відділу Департаменту з правового забезпечення ТОВ «ООЕК» Шаркова Д.Д має право підписувати та подавати заяву про видачу судового наказу в інтересах ТОВ «ООЕК». Довіреність дійсна з моменту видачі до 31.12.2026 року включно.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.07.2026 року роз`яснювалося боржнику право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву до суду не надходило.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» отримало 25.07.2026 року о 3:24:34 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 22.07.2026 року та копію апеляційної скарги з додатками ОСОБА_1 отримав 11.09.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.09.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Повертаючи заяву суд виходив з того, що подана заява підписана представником Шарковою Д.Д., яка на підтвердження повноважень додала довіреність, разом з тим, до заяви не долучено відповідних документів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія». Тому заява про видачу судового наказу подана неповноважним представником та підписана особою, яка не має права її підписувати.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, позаяк доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року). Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України.

Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. (п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).

У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. (ч.2,3 ст.163 ЦПК України)

Підстави для відмови у видачі судового наказу передбачено статтею 165 ЦПК України. Відповідно до положень пункту 1 частини 1 даної статті суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу та відповідно пункту 2 частини 1 даної статті, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно із частиною другою статті 15 ЦПК представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

30 вересня 2016 року набрав чинності закон «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII.

Відповідно до частини четвертої статті 131-2 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно з частиною 3 статті 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як «самопредставництво» і «представництво». Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (частина друга статті 60 ЦПК України).

Таким чином, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.

Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 у справі № 759/3868/23 (провадження № 61-15040св23) зазначено, що: «[…] справа на момент подання апеляційної скарги була малозначною відповідно до закону, а тому представництво АТ КБ «ПриватБанк» у суді апеляційної інстанції особою, яка не є адвокатом на підставі довіреності не суперечило вимогам цивільного процесуального закону. За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказів, що Бережна Н. М. є адвокатом або її повноваження щодо діяльності від імені позивача у порядку самопредставництва, є помилковим».

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 760/10973/21 (провадження № 61-16370св23), від 25 червня 2024 року у справі № 546/1283/23 (провадження № 61-3725св24), які не були належним чином враховані судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про видачу судового наказу подана в червні 2026 року представником ТОВ «ООЕК» Шарковою Д.Д., яка діє на підставі довіреності № 08/24/12 від 24.12.2025 року, яка є чинною строком до 31.12.2026 року. Дана довіреність, якою директор ТОВ «ООЕК» Паршин Ю.О., уповноважив юрисконсульта юридичного відділу Департаменту з правового забезпечення Шаркову Д.Д., представляти інтереси товариства в місцевих та апеляційних судах всіх спеціалізацій, у тому числі з правом підписувати та подавати заяви про видачу судового наказу, підтверджує повноваження підписанта заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції при постановленні ухвали про відмову у видачі судового наказу помилився та не розмежував категорії представництва та самопредставництва, а також неправильно визначився з документами, які підтверджують повноваження представника в даній справі.

У даному випадку заяву про видачу судового наказу від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію подано у малозначній справі та в порядку саме представництва, а не само представництва юридичної особи, тому заява про видачу судового наказу підписана повноважним представником, який на підтвердження надав довіреність № 08/24/12 від 24.12.2025 року.

Виходячи з наведеного, висновки суду першої інстанції про самопредставництво юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та необхідність долучення до позовної заяви положення, трудового договору, контракту на підтвердження повноважень представника є помилковими та передчасними. На цей висновок не впливає те, що у довіреності може бути вказана посада повіреного, яку він займає у відповідній юридичній особі.

Суд першої інстанції безпідставно послався на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №303/4297/20 щодо доказів, які дозволяють встановити обсяг повноважень певної посадової особи брати участь у справі в порядку самопредставництва.

Апеляційний суд зауважує, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанову Черкаського апеляційного суду від 13.09.2023 року у справі № 694/1146/23, постанову Харківського апеляційного суду від 22.02.2022 року у справі № 638/15910/21, як на підставу подання заяви про видачу судового наказу у справі яка є малозначною особою представником на підставі довіреності, є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто, висновки щодо застосування норм права, які викладені у судових рішеннях інших судів, ніж в постановах Верховного Суду, не є обов`язковими під час розгляду справи апеляційним судом у подібних правовідносинах.

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, апеляційний суд вважає, що підстави для відмови у видачі судового наказу були відсутні, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу з підстав, передбачених ст.165 ЦПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», задовольнити частково.

Ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 09 червня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова