Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №496/306/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5530/26

Справа № 496/306/24

Головуючий у першій інстанції Пасечник М. Л.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 січня 2026 року,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» в особі уповноваженого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 19.01.2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 на отримання кредиту згідно заявки-анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики №2628569519 від 18.02.2020 року, що акцептована відповідачем 18.02.2020 року, шляхом підписання електронним підписом відповідача. Відповідно до умов договору, товариство надало позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн, в межах строк дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Підписанням договору відповідач підтвердила, що повністю ознайомилася з усіма його умовами, в тому числі з правилами та їй була надана інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору кредиту.

14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №14-07/21, а 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за договором позики №0973354043 від 19.01.2020 року. Отже, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором позики, відповідач порушила умови кредитного договору. Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, станом на 11.12.2023 року за вищевказаним договором становить 112 945,41 грн, з яких: 5 890,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 107 055,41 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги. Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 70 581,59 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 890,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс» - 64 691,59 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19.01.2020 року в розмірі 70 581,59 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 17 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Біляївський районний суд Одеської області рішенням від 28 січня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №097335043 від 19.01.2020 року у розмірі 70 581,59 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати у розмірі 2 684,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що 19.01.2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 4z4q8g. 18.02.2020 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9r2u3s було підписано заявку-анкету на отримання кредиту в ТОВ «Інфінанс» у сумі 5 890,00 грн. 18.02.2020 року ОСОБА_1. було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9r2u3s пропозицію ТОВ «Інфінанс» про надання 2 траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628569519 в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19.01.2020 року (оферта), відповідно до умов якого, розмір кредиту (траншу) 5 890,00 грн, строк користування кредитом (траншем) 30 днів, строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19.01.2020 року - 3 роки, відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка - 638,75%. 18.02.2020 року ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9r2u3s акцепт оферти від 18.02.2020 року на отримання 2 траншу кредиту на вищевказаних умовах. ТОВ «Інфінанс» свої зобов`язання за договором від 18.02.2020 року виконало в повному обсязі, 18.02.2020 року о 18:07 грошові кошти у сумі 5 890,00 грн були перераховані на картку № НОМЕР_1 . 14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №0973354043. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №0973354043. В порушення вимог Закону, ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки в повному обсязі заборгованість не повернула. Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 70 581,59 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 890,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс» - 64 691,59 грн. Суд вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими, адже права позивача порушені та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №097335043 від 19.01.2020 року у розмірі 70 851,59 грн. Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 17 000,00 грн, то суд вважав, що вказані витрати не підтверджені належними та допустимими доказами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 січня 2026 року по справі №496/306/24 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» з огляду на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі скаржник посилається на необґрунтованість висновку суду про те, що між нею та ТОВ «Інфінанс» укладено кредитний договір. У матеріалах справи відсутні оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація, чи проходила особа, як нібито уклала кредитний договір, ідентифікацію, відсутні докази її проведення, відсутня відповідь про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник при укладанні договору; матеріали справи взагалі не містять жодного доказу укладення договору №2628569519 від 19.01.2020. За відсутності належного підтвердження укладення відповідних договорів їх слід вважати неукладеними, такими, що не породжують права та обов`язки, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню. Суд безпідставно поклав обов`язок доведення обставин неукладення договору в електронному вигляді на відповідача, хоча саме ТОВ «Коллект Центр», як особа, в розпорядженні якої мають перебувати такі докази, мало надати суду відповідні докази. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів відповідачеві та їх отримання останньою, на що суд першої інстанції не звернув увагу. Лист від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є ні платіжним дорученням, ні платіжною вимогою, ні меморіальним ордером, він не містить ПІБ відповідача, його ІПН, тож неможливо встановити кому та на якій підставі були відправлені кредитні кошти, як і доказів того, що відповідач володіє чи використовує картку, на яку нібито перераховані кредитні кошти. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання відповідачем від ТОВ «Інфінанс» будь-яких коштів, а оскаржуване рішення ухвалене з неповним дослідженням матеріалів справи та без врахування практики Верховного Суду, а тому підлягає скасуванню.

Скаржник наголошує, що подані позивачем копії договорів факторингу не містять будь-якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача, зокрема ПІБ, номер кредитного договору та інші дані. Надані позивачем витяги не містять підписів сторін, що уклали договір факторингу, що свідчить про самостійне виготовлення витягу позивачем і що позивач може зазначати у витязі будь-яку інформацію на власний розсуд. Також скаржник вказує, що навіть якщо уявити, що кредитний договір було укладено, то відсотки повинні бути нараховані лише за 30 днів. Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного та різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема позичальником. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідно до оферти/акцепту, наданого позивачем, строк кредитування становить 30 днів.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 06.03.2026 року отримано ОСОБА_2 11.03.2026 року о 20:14:53 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали про відкриття провадження від 06.03.2026 року та копію апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» отримано 11.03.2026 року о 20:10:43 та 07.03.2026 року о 18:00:19 відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Від ТОВ «Коллект центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 19.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та позичальником, яким є ОСОБА_1 , укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 на отримання кредиту згідно заявки-анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики №2628569519 від 18.02.2020, що акцептована відповідачем 18.02.2020 шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України). Відповідно до умов договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. В даному випадку для підписання договорів був сформований, надісланий та введений позичальником одноразовий ідентифікатор. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, та ввів одноразовий ідентифікатор, який отримав на зазначений ним номер мобільного телефону, з метою підписання договору. У зв`язку з цим, кредитодавцем складено довідку про ідентифікацію, яка містить всю необхідну інформацію щодо здійсненого електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є належним доказом вчинення позичальником підписання кредитного договору в електронній формі згідно вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Тобто, факт підписання договору позивачем підтверджено.

Щодо нарахування відсотків, то у відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що п. 1.2 договору визначено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатку №1 та додатку №2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку №3 та додатку №4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Як договір, так і оферта, акцепт передбачає строк дії договору 3 роки. Обумовлений строк користування траншем - це ніщо інше як пільговий строк користування такими коштами, а умовами договору чітко передбачено нарахування відсотків протягом 3-х років і до факту погашення кредиту. 30-денний строк користування кредитом - це строк із максимально вигідними нарахуваннями відсотків, натомість право користування кредитом становить 36 місяців передбачено умовами договору, якими також передбачено сплату відсотків протягом всього строку користування кредитними коштами. Проценти за користування кредитними коштами нараховувались кредитором виключно в межах строку користування кредитними коштами на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Тобто, якщо договір було укладено 19.01.2020, строк дії такого договору спливає 19.01.2023. Як вбачається із розрахунку боргу ТОВ «Вердикт Капітал», відсотки нараховані до 09.01.2023, тобто в межах строку дії договору. Крім того, на виконання вимоги ухвали суду про витребування доказів банком надано відповідь від 13.04.2025, у відповідності до якої повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , випискою по якій підтверджено зарахування суми у розмірі 5 890,00 грн. Тобто, картка, на яку були перераховані кошти за договором, належить відповідачу. Номер телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор, є фінансовим номером телефону відповідача. Виписка по рахунку підтверджує зарахування кредиту. Таким чином, матеріали справи містять належні докази на підтвердження перерахування грошових коштів за договором, протилежного відповідачем не доведено. Твердження відповідача, що на реєстрах за двома договорами, за якими позивач набув право грошової вимоги до відповідача, відсутні підписи обох сторін спростовується матеріалами справи, адже на таких реєстрах наявні підписи обох сторін договору. Крім того, матеріали справи містять докази часткового погашення заборгованості та подальшого користування кредитом відповідачем.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.09.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за договором позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19.01.2020 року в розмірі 70 581,59 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 30 = 90 840,00 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що 19.01.2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 4z4q8g. 18.02.2020 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9r2u3s підписано заявку-анкету на отримання кредиту в ТОВ «Інфінанс» у сумі 5 890,00 грн. 18.02.2020 року ОСОБА_1. було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9r2u3s пропозицію ТОВ «Інфінанс» про надання 2 траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628569519 в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19.01.2020 року (оферта), відповідно до умов якого, розмір кредиту (траншу) 5 890,00 грн, строк користування кредитом (траншем) 30 днів, строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19.01.2020 року - 3 роки, відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка - 638,75%. 18.02.2020 року ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9r2u3s акцепт оферти від 18.02.2020 року на отримання 2 траншу кредиту на вищевказаних умовах. ТОВ «Інфінанс» свої зобов`язання за договором від 18.02.2020 року виконало в повному обсязі, 18.02.2020 року о 18:07 грошові кошти у сумі 5 890,00 грн були перераховані на картку № НОМЕР_1 . 14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №0973354043. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №0973354043. В порушення вимог Закону, ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки в повному обсязі заборгованість не повернула. Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 70 581,59 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 890,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс» - 64 691,59 грн. Суд вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими, адже права позивача порушені та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №097335043 від 19.01.2020 року у розмірі 70 851,59 грн. Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 17 000,00 грн, то суд вважав, що вказані витрати не підтверджені належними та допустимими доказами.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює банком. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Судом встановлено, що 19.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043, згідно умов якого товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього договору, також згідно правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», які є невід`ємною частиною договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки і інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами.

Пунктом 7.6 договору визначено, що підписання позичальником договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Виконання вказаних дій означає прийняття позичальником всіх умов договору та його укладання в електронному вигляді, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до укладення договору в письмовому вигляді, у зв`язку з чим створює для позичальника та товариства такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі й і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», а саме п. 6.2 також визначено, що кожен з позичальників, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надає згоду шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить всі істотні умови договору, одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Зазначений ідентифікатор генерується товариством в інформаційно-телекомунікаційній системі та надсилається позичальникам в смс-повідомленні.

Відповідно до ч. 12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Моментом підписання в даному випадку згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно наданої ТОВ «Інфінанс» довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір 3076374 від 18.02.2020, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - 9r2u3s, час відправки ідентифікатора позичальнику 18.02.2020, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_8.

Тобто, вищезазначений договір про надання позики, підписаний ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується даною довідкою про ідентифікацію та відповідає вищевказаним правилам надання позики за умовами програми «MoneyBOOM».

Матеріали справи також містять заяву-анкету ОСОБА_1 від 18.02.2020 року на отримання кредиту, в якій зазначено відомості щодо позичальника, а саме: ПІП, дату народження, паспортні дані та РНОКПП, місце проживання, місце роботи, в тому числі й номер телефону за допомогою якого, згідно довідки, відбувалася ідентифікація, а саме НОМЕР_8.

З огляду на викладене у своїй сукупності, доводи апеляційної скарги в частині не доведення позивачем факту підписання даного договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19.01.2020, підлягають відхиленню апеляційним судом як необґрунтовані.

Згідно п. 3.1 договору №0973354043, підписаного позичальником, сторонами обумовлено, що перший фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником заяви-анкети та додатка №2 до договору, які є невід`ємною частиною даного договору. В заяві-анкеті на отримання першого фінансового кредиту (траншу) зазначено суму першого фінансового кредиту та строк кредитування ним і інші умови визначено у додатку №2. Підписання товариством додатку №1 до договору і позичальником додатку №2 до договору є укладення та підписання договору в цілому.

Надана позивачем заява-анкета на отримання кредиту підписана ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, що вбачається з самої анкети-заяви, та містить інформацію щодо розміру кредиту - 5 890,00 грн, терміну кредиту - 30 днів та реквізити банківського рахунку.

Вказані відомості також містяться в пропозиції надання другого траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628569519 від 18 лютого 2020, акцепті оферти від 18 лютого 2020 року на отримання другого траншу, підписаних позичальником, в яких, окрім вищенаведеного, також зазначено розмір відсоткової ставки - 1,75% за один день користування кредитом, розмір річної відсоткової ставки - 638,75%, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні - 3 092,00 грн. При цьому, конкретизовано, що строк користування кредитом (траншем) становить 30 днів, а строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19.01.2020 - 3 роки.

Умовами зазначеної пропозиції, підписаної позичальником, визначено, що у разі надання акцепту на дану оферту (прийняття пропозиції) ТОВ «Інфінанс» буде вважати себе зобов`язаним надати кредит (транш) на викладених в пропозиції умовах.

Доводи скаржника про відсутність доказів перерахування коштів відповідачеві та їх отримання останньою, неможливість встановлення кому та на якій підставі були відправлені кредитні кошти та доказів того, що відповідач володіє чи використовує картку, на яку нібито перераховані кредитні кошти, підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Перерахування визначеної заявою-анкетою та акцептом суми траншу підтверджується долученим позивачем листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. №1-1308 від 18.02.2020, в якому міститься інформація, що 18.02.2020 року о 18:07 год грошові кошти у розмірі 5 890,00 грн були перераховані на картку клієнта № НОМЕР_1 .

Крім того, ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 25.03.2025 витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» виписки по рахунку ОСОБА_1 за номером картки № НОМЕР_1 за період із 18.02.2020 по 23.02.2020; інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 картка, докази про строк її дії, вид та докази зарахування на картку НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 5 890,00 грн, які 18.02.2020 року було перераховано (платіжне доручення, меморіальний ордер, виписка з особового рахунку); ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки, якому 18.02.2020 перераховано 5 890,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь за вих. №20.1.0.0.0/7-250404/72205-БТ від 13.04.2025, у відповідності до якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_5 ), картка для виплат, строк дії 2017-08-18 по 2021-05-31. Ідентифікаційні дані власника картки: прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , серія та номер паспорта НОМЕР_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) НОМЕР_8 . Додатково банком надано виписку по рахунку № НОМЕР_1 б/н за період 18.02.2020-23.02.2020, яка містить зарахування на суму 5 890,00 грн 18.02.2020.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували належність їй банківського рахунку, на який було перераховано кредитні кошти - № НОМЕР_1 , а також належність їй фінансового номеру телефону - НОМЕР_8 , зважаючи на те, що тягар доказування відсутності заборгованості та факту укладення договору у даній категорії спорів покладено саме на відповідача. Персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення їх відповідачем. Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав. Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять. Відтак, відповідач не спростував факт самостійного волевиявлення позичальника щодо оформлення кредитних правовідносин, за якими стягується заборгованість у справі. За наявності усіх достовірних персональних даних позичальника у договорі, повідомлених кредитору, та фіксування досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору у спосіб введення одноразового ідентифікатора, колегія суддів вважає, що посилання скаржника про те, що позивач не надав доказів перерахування коштів не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у тому, що саме відповідач є стороною позичальника за вказаним договором.

Зважаючи на вищевикладене в своїй сукупності, підписанням заяви-анкети, договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 , пропозиції надання другого траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628569519 від 18 лютого 2020, акцепту оферти від 18 лютого 2020 року на отримання другого траншу згідно заявки-анкети №2628569519 від 18 лютого 2020, які є невід`ємними частинами договору, сторонами обумовлено розмір другого траншу - 5 890,00 грн, умови його надання, розмір відсоткової ставки 1,75% за один день користування, строк користування кредитом (траншем), в тому числі й строк дії договору надання позики, а саме 3 роки.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги, в тому числі, до боржника ОСОБА_1 за договором №0973354043, що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром боржників до договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021, підписаним як клієнтом, так і фактором.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги, в тому числі, до боржника ОСОБА_1 за договором №0973354043, що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром боржників до договору №10-01/2023 від 10.01.2023, підписаним як клієнтом, так і фактором.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених обставин та доказів, що наявні у матеріалах справи, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі вищенаведених укладених договорів, а тому до позивача ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19.01.2020, укалденим між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов`язання ані перед первісним, ані перед новим кредитором та внаслідок неналежного виконання обов`язків із повернення кредиту утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості станом на 10.01.2023 становить: 112 945,41 грн, з яких: 5 890,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 107 055,41 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

В той же час, наголошуючи на необхідності застосування принципів розумності, співмірності і пропорційності, позивач просив суд стягнути заборгованість у розмірі 70 581,59 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 890,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 64 691, 59 грн.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

Так, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови).

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23 зроблено висновок про те, що «станом на 13 травня 2021 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»);

за відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 13 травня 2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит;

суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору».

Пунктом 1.2. договору № 0973354043 передбачено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору: Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Згідно пункту 1.6. договору №0973354043 максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) - 30 календарних днів, максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості - 1,75%. Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховуються за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках наданого кредиту (траншу) в день такого нарахування.

Позичальник має право на умовах, визначених в Правилах, продовжити строк дії користування поточним кредитом (траншем) (п. 2.8. договору №0973354043).

В заяві-анкеті, яка підписана ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, міститься інформація щодо розміру кредиту - 5 890,00 грн, терміну кредиту - 30 днів та реквізити банківського рахунку.

Вказані відомості також містяться в пропозиції надання другого траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628569519 від 18 лютого 2020, акцепті оферти від 18 лютого 2020 року на отримання другого траншу, підписаних позичальником, в яких, окрім вищенаведеного, також зазначено розмір відсоткової ставки - 1,75% за один день користування кредитом, розмір річної відсоткової ставки - 638,75%, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні - 3 092,00 грн. При цьому, конкретизовано, що строк користування кредитом (траншем) становить 30 днів, а строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19.01.2020 - 3 роки.

Пунктом 1.2. укладеного договору встановлено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору, тобто з 19.01.2020 року.

Отже з пропозиції надання 2 траншу кредиту згідно Заявки-анкети №2628569519 від 18 лютого 2020 року в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19 січня 2020 року (оферта) та Акцепта оферти від 18 лютого 2020 року на отримання 2 траншу кредиту згідно Заявки анкети №2628569519 від 18 лютого 2020 року рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19 січня 2020 року, вбачається, що ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 погодили основні умови кредиту (траншу), а саме: розмір кредиту (траншу) 5890 грн.; строк користування кредитом (траншем) 30 днів; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0973354043 від 19 січня 2020 року 3 роки, відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка 638,75 %, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 3092 грн., реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) становить 638,75 %.

Тлумачення змісту вказаних умов Договору позики №0973354043 та пропозиції надання 2 траншу кредиту, акцепт аферти від 18 лютого 2020 року на отримання 2 траншу кредиту у їх сукупності свідчить про їх двозначність у частині визначення строку користування кредитом та періоду, за який підлягають нарахуванню проценти.

Зокрема, відповідно до умов договору протягом 36 календарних місяців з дня його укладення позичальнику надавалося право користуватися кредитними коштами, при цьому остаточний строк повернення кожного окремого траншу мав визначатися строком користування відповідним траншем. Водночас у заявці-анкеті на отримання траншу від 18 лютого 2020 року сторони безпосередньо погодили строк користування отриманим траншем у 30 днів, а також визначили його розмір 5 890 грн.

При цьому в Акцепті оферти від 18 лютого 2020 року також зазначено строк користування кредитом (траншем) 30 днів, тоді як строк дії самого договору позики визначено тривалістю три роки.

Таким чином, умови договору та заявки-анкети на отримання кредиту, акцепт аферти від 18 лютого 2020 року на отримання 2 траншу кредиту щодо надання конкретного траншу допускають різне розуміння періоду, протягом якого кредитодавець вправі нараховувати проценти.

За таких обставин, з урахуванням положень частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідні нечіткі та двозначні положення договору підлягають тлумаченню на користь позичальника як споживача.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що проценти за користування траншем підлягають визначенню виходячи з погоджених сторонами строку користування кредитом (траншем) 30 днів та процентної ставки 1,75 % за один день користування кредитом.

Доказів, які свідчать про подальше узгодження сторонами строку дії користування поточним кредитом (траншем), матеріали справи не містять, а тому висновки суду про доведеність позову в частині нарахування відсотків після закінчення строк на який видавався транш є помилковими. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін та на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Отже, нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України.

Розрахунок процентів проводиться наступним чином: 5 890,00 х 1,75 % х 30 днів = 3092 грн.

Сума заборгованості по процентам у розмірі 3092 грн відповідає загальній вартості кредиту, яка зазначена у пропозиції надання 2 траншу кредиту та в акцепті аферти від 18 лютого 2020 року на отримання 2 траншу кредиту.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» підлягає стягненню заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №097335043 від 19.01.2020 року у загальному розмірі 8 982 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 890,00 грн; заборгованість за відсотками - 3092 грн.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 січня 2026 року слід змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0973354043 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» з 70581,59 грн до 8982,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 5 890,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 3092 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Щодо судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0403320178 від 21.12.2023 року.

Оскільки за результатами перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для зміни рішення суду, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.

Так, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково на 12,73 % (8982 грн х 100 / 70581,59 грн), тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 341,67 грн (2684,00 грн х 12,73/100).

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 4026 грн, що підтверджується квитанцією від 22.02.2026 року.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме на 87,27 %, то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3513,49 грн (4026 грн х 87,27 /100).

Враховуючи вимоги частини 10 статті 141 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3171,82 грн (3513,49 грн - 341,67 грн).

Керуючись ст.ст. 141, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 січня 2026 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0973354043 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» з 70581,59 грн до 8 982,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 5 890,00 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 3092 грн.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судового збору скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , судовий збір у розмірі 3171,82 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

О.Ю. Карташов