Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №493/2174/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5214/26

Справа № 493/2174/25

Головуючий у першій інстанції Тітова Т. П.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Балтського районного суду Одеської області від 12 січня 2026 року,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в обґрунтування якого зазначило, що 21.05.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем укладено договір №75771783, згідно умов якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 500 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). 26.05.2021 року між позикодавцем та позичальником за ініціативою останнього укладено додаткову угоду №75771783 до договору позики №75771783, за умовами якої сума позики збільшилась на 2 500,00 грн. Таким чином, загальний розмір позики з урахуванням докредитування становить 3 000,00 грн. 26.10.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу №2610, згідно умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором позики №75771783 від 21.05.2021. В подальшому, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором позики №75771783 від 21.05.2021. Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконав ні перед позикодавцем (первісним кредитором), ні перед позивачем (фактором – ТОВ «Фінпром Маркет», що набуло право вимоги за договором позики №75771783 на підставі договору факторингу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» просило суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики №75771783 в розмірі 9 728,24 грн, з яких: 3 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 728,24 грн – сума заборгованості за відсотками, а також стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Балтський районний суд Одеської області рішенням від 12 січня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №75771783 в розмірі 9 728,24 грн, з яких: 3 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 728,24 грн – сума заборгованості за відсотками. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що 21.05.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики №75771783 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а 26.05.2021 року – додаткову угоду №75771783 до договору позики №75771783, за умовами якої позичальник збільшив суму позики на 2 500,00 грн. Свої зобов`язання первісний кредитор за договором позики №75771783 від 21.05.2021 року та за додатковою угодою до договору позики від 26.05.2021 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, визначених договором та додатковою угодою, а саме грошові кошти в сумі 3 000,00 грн. Однак, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку первісному кредитору та позивачу не повернуті, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Суд зазначив, що згідно розрахунку заборгованості за договором позики №75771783 від 21.05.2021 року проценти за користування позикою нараховувались до 18.09.2021 року включно і становлять 6 728,24 грн, які позивач просив стягнути з відповідача, тобто до введення в дію на території України воєнного стану, у зв`язку чим підстави для застосування пільг, передбачених п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Балтського районного суду Одеської області від 12 січня 2026 року по справі №493/2174/25 скасувати в частині стягнення з нього процентів у розмірі 6 728,24 грн, судових витрат у розмірі 2 422,40 грн, витрат на правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн та залишити без змін в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 000,00 грн, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі скаржник посилається те, що він є військовослужбовцем Збройних сил України, а тому у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» штрафні санкції, пеня та додаткові платежі не повинні нараховуватись. Проценти, нараховані до початку проходження служби, мають бути перевірені на відповідність умовам кредитного договору, адже їх сума значно перевищує реальний термін користування позикою. Судові витрати та витрати на правову допомогу є завищеними та не відповідають фактичним витратам відповідача.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 22.05.2026 року отримано ОСОБА_1 у відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття провадження від 22.05.2026 року та копію апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» отримано 27.05.2026 року о 22:02:16 та 17.02.2026 року о 22:10:42 відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. ТОВ «Фінпром Маркет» вказує, що не укладало кредитного договору із відповідачем, а отримало право вимоги за кредитним договором №75771783 від 21.05.2021 року на підставі договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року, тому верифікацію та ідентифікацію заявника здійснювало ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (первинний кредитор). До того ж відповідачем при укладанні договору позики №75771783 від 21.05.2021 року не було зазначено відомостей щодо проходження ним військової служби. Крім того, пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюються лише на мобілізованих військовослужбовців, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України у період здійснення зазначених заходів – проценти/пеня/штрафні санкції не нараховуються в період дії воєнного стану. Таким чином, за договором позики №75771783 від 21.05.2021 року нарахування процентів зупинено 18.09.2021 року, а пеня/штрафні санкції – взагалі не нараховувались, а отже відповідач не підпадає під даний вид пільг, оскільки на час дії договору позики відповідач не був мобілізований для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.09.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за договором позики №75771783 в розмірі 9 728,24 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90 840,00 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3000 грн ніким із сторін в установленому законом порядку не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року.

Предметом апеляційного розгляду є рішення суду в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що 21.05.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики №75771783 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а 26.05.2021 року – додаткову угоду №75771783 до договору позики №75771783, за умовами якої позичальник збільшив суму позики на 2 500,00 грн. Свої зобов`язання первісний кредитор за договором позики №75771783 від 21.05.2021 року та за додатковою угодою до договору позики від 26.05.2021 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, визначених договором та додатковою угодою, а саме грошові кошти в сумі 3 000,00 грн. Однак, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку первісному кредитору та позивачу не повернуті, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Суд зазначив, що згідно розрахунку заборгованості за договором позики №75771783 від 21.05.2021 року проценти за користування позикою нараховувались до 18.09.2021 року включно і становлять 6 728,24 грн, які позивач просив стягнути з відповідача, тобто до введення в дію на території України воєнного стану, у зв`язку чим підстави для застосування пільг, передбачених п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутні.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює банком. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Судом встановлено, що 21.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75771783 (на умовах повернення позики вкінці строку позики), на підставі якого відповідачу наданий кредит у розмірі 500,00 грн строком на 30 днів (з 21.05.2021 по 20.06.2021), процентна ставка (базова) 1,99 % (фіксована), знижена процентна ставка 1,99 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною за день) 2,70 %.

Пунктом 1 договору передбачено, що за цим договором позикодавець зобов`язується передати позивальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами договору строк (надалі - «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 12 договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Відповідач ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором M0BexhYT6p підписав 21.05.2021 договір №75771783, а також додаток №1 до договору – таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Вказаний кредитний договір містить відомості про рахунок позичальника: НОМЕР_1 .

26.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №75771783 до договору позики №75771783, у відповідності до п. 1 якої на підставі звернення позичальника, здійсненого за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця, позикодавець збільшує суму наданої позичальнику позики 500,00 грн на 2 500,00 грн, тобто загальний розмір наданої позики становить 3 000,00 грн.

Згідно п. 4 додаткової угоди, інші положення договору не змінені та не доповнені цією додатковою угодою залишаються без змін та сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

У матеріалах справи наявна довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес» за вих. №КД-000066994/ТНПП від 24.10.2025, з якої вбачається, що вказана фінансова компанія підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код за ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата 21.05.2021 року, номер платежу d5461f7f-eaf1-4c0e-accf-c9128f639590, сума 500,00 грн, отримувач Довгий Денис - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес» за вих. №КД-000067230/ТНПП від 27.10.2025, з якої вбачається, що вказана фінансова компанія підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код за ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата 26.05.2021 року, номер платежу 103a1bd4-0e74-4dd7-920a-7f25a971ff48, сума 2 500,00 грн, отримувач Довгий Денис - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Згідно довідки №20.1.0.0.0/7-521209/90807-БТ від 10.12.2025, виданої АТ «Приват Банк» на виконання ухвали Балтського районного суду Одеської області від 01.12.2025 про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Крім того, банком надано виписку про рух коштів по даному картковому рахунку, якою підтверджено зарахування коштів на карту відповідача: 21.05.2021 – 500,00 грн, 26.05.2021 – 2 500,00 грн.

За встановлених обставин колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови договору позики, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Вказаний кредитний договір недійсним не визнавався, доказів цього не надано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не заперечує ні факту укладення договору позики №75771783 (на умовах повернення позики вкінці строку позики) від 21.05.2021 та додаткової угоди №75771783 від 26.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , ні факту перерахування позикодавцем та отримання позичальником грошових коштів; жодних доказів на спростування належності йому як банківської картки, так і номеру мобільного телефону, зважаючи на те, що тягар доказування відсутності заборгованості та факту укладення договору у даній категорії спорів покладено саме на відповідача, останній не надав.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу №2610, відповідно до п. 1.1 якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток №1 до цього договору) в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять усі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги (п. 5.2. договору).

Матеріали справи містять акт прийому-передачі реєстру заборгованостей за договором факторингу №2610 від 26.10.2021 та акт прийому-передачі інформації згідно реєстру заборгованості в електронному вигляді за договором факторингу №2610 від 26.10.2021.

Відповідно до реєстру прав вимог №2 до договору факторингу №2610 від 26.10.2021, клієнт відступає факторові право вимоги заборгованостей до боржників клієнта на умовах передбачених договором факторингу №2610, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 9 728,24 грн, з яких: сума заборгованості за тілом – 3 000,00 грн, сума заборгованості по процентам за користування – 6 728,24 грн.

03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №030423-ФК, відповідно до п. 1.1 якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток №1 до цього договору) в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять усі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги (п. 5.2. договору).

Матеріали справи містять акт прийому-передачі реєстру заборгованостей за договором факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 та акт прийому-передачі інформації згідно реєстру заборгованості в електронному вигляді за договором факторингу №030423-ФК від 03.04.2023.

Відповідно до реєстру боржників №б/н до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023, клієнт відступає факторові право вимоги заборгованостей до боржників – позичальників на умовах, передбачених договором факторингу №030423-ФК, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 9 728,24 грн, з яких: сума заборгованості за тілом – 3 000,00 грн, сума заборгованості по процентам за користування – 6 728,24 грн.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених обставин та доказів, що наявні у матеріалах справи, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі вищенаведених укладених договорів, а тому до позивача ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги за договором позики №75771783 (на умовах повернення позики вкінці строку позики) від 21.05.2021 та додаткової угоди №75771783 від 26.05.2021, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов`язання ані перед первісним, ані перед новим кредитором та внаслідок неналежного виконання обов`язків із повернення кредиту утворилася заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 9 728,24 грн, з яких: 3 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 728,24 грн – сума заборгованості за відсотками.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

Так, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12(пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови).

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість за період з 21.05.2021 по 19.11.2025, яка складає 9 728,24 грн, з яких: 3 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 728,24 грн – сума заборгованості за відсотками, при цьому відсотки за користування кредитними коштами нараховувались за період з 21.05.2021 по 18.09.2021 включно, виходячи із процентної ставки 1,99 % на день.

В обґрунтування нарахування процентів за користування кредитом понад погоджений строк кредитування, позивач у позові наводить положення договору та Правил надання грошових коштів у позику Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Так, згідно п. 5.2 договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

При цьому, за подовження строку користування позикою, позичальник сплачує товариству проценти на умовах, обраних позичальником для здійснення певного виду пролонгації (п. 7.1 правил).

Згідно п. 7.7 наведених правил, позичальник погоджується, що при обранні виду пролонгації у особистому кабінеті та виконанні умов, встановлених товариством для оформлення пролонгації та продовження строку (терміну) дії договору позики, таке оформлення та продовження відбувається автоматично, а згода позичальника проявляється у здійснені дій по внесенню грошових коштів на ім`я товариства та без будь-якого додаткового документального оформлення. У такому випадку вчинена позичальником сукупність дій, спрямованих на оформлення пролонгації, в тому числі внесення позичальником грошових коштів на ім`я товариства, є діями, які виражають намір позичальника та здійснити подовження.

В той же час, доказів про сплату позичальником ОСОБА_1 . Товариству з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» процентів для здійснення певного виду пролонгації, тобто виконання ним умов, встановлених товариством для оформлення пролонгації та продовження строку (терміну) дії договору позики, матеріали справи не містять.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін та на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Отже, підстав вважати, що строк кредитування за договором позики №75771783 (на умовах повернення позики вкінці строку позики), укладеним 21.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , є більшим ніж 30 днів (з 21.05.2021 по 20.06.2021), відсутні, а нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст. 1048 ЦК України.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині перевищення строку нарахування процентів кредитодавцем є частково доведеними, адже, вирішуючи питання про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 6 728,24 грн, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вказані проценти були нараховані кредитодавцем поза межами строку кредитування, в той час коли строк дії договору становив всього 30 днів та тривав з 21.05.2021 по 20.06.2021.

З урахуванням п.2.3 договору, який визначає, що процентна ставка (базова) становить 1,99 % в день, нарахування процентів за користування кредитом за період з 21.05.2021 по 20.06.2021 становить 1 542,25 грн та розраховується наступним чином:

500,00 грн х 1,99 % х 5 днів = 49,75 грн.

3 000,00 грн х 1,99 % х 25 днів = 1 492,50 грн.

При цьому, із вказаної суми підлягають відрахуванню сплачені позичальником грошові кошти у розмірі 187,01 грн, що відображено в розрахунку заборгованості, та заборгованість за договором позики становитиме 4 355,24 грн, з яких: 3 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 355,24 грн – сума заборгованості за відсотками.

В той же час, сторона відповідача як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в доводах, викладених в апеляційній скарзі, визнаючи заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 000,00 грн, заперечує проти стягнення з нього процентів за користування кредитом з огляду на положення частини 15 пункту 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, згідно частини 15 пункту 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період.

Відповідно до роз`яснень Міністерства оборони України про порядок застосування кредитних канікул для військовослужбовців та членів їх сімей від 18.02.2026 року, право на таку пільгу та умови її отримання залежать від виду військової служби. Якщо призвали під час мобілізації або як резервіста, кредитні канікули починають діяти з першого дня призову і тривають аж до моменту звільнення. При цьому, для закону абсолютно не має значення, де саме ви несете службу – на лінії фронту чи в тиловій частині. Для військовослужбовців за контрактом та тих, хто перебуває на інших видах служби, підхід інший. Тут ключовим є факт безпосередньої участі у захисті країни: чи то в часи АТО та ООС, чи під час повномасштабного вторгнення після 24 лютого 2022 року. Якщо брали участь у бойових діях або заходах з оборони хоча б один день, то отримуєте право на списання відсотків і штрафів. Це право активується з першого дня такої участі і зберігається на весь подальший час служби під час дії особливого періоду. Якщо військовий-контрактник увесь час перебував у тилу і жодного разу не залучався до згаданих заходів оборони, скористатися цією пільгою він не зможе. Також її дія не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які проходять службу в лавах ЗСУ.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник ОСОБА_1 15.11.2021 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.11.2021 №62-РС призваний у Збройні Сили України на військову службу за контрактом, про що свідчить запис у військовому квитку серії НОМЕР_3 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 29.12.2021.

Крім того, матеріали справи містять довідку форми 5, видану військовою частиною НОМЕР_4 03.12.2025, у якій вказано, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 з 11.05.2025 по теперішній час.

Тобто, вперше відповідач призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 у Збройні Сили України 15.11.2021, в той час коли договір позики №75771783 (на умовах повернення позики вкінці строку позики) між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений 21.05.2021 та тривав всього лише 30 днів, що однак передує в часі, тобто відбулось раніше, ніж відповідач був зарахований до лав Збройних Сил України.

Відомостей про те, що станом на дату укладення договору позики – 21.05.2021 відповідач проходив військову службу матеріали справи не містять, тобто доказів щодо наявності підстав для застосування наведених пільг, зокрема звільнення від обов`язку сплати проценти за користування кредитом ним не надано, вказані доводи скаржника про необхідність застосування наведених положень закону зводяться до власного невірного їх тлумачення.

З урахуванням наведеного, розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» за договором позики №75771783 від 21.05.2021 підлягає зменшенню на суму неправомірно нарахованих процентів поза межами строку кредитування та становитиме 4 355,24 грн, з яких: 3 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 355,24 грн – сума заборгованості за відсотками.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами за договором позики №75771783 від 21.05.2021 прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення Балтського районного суду Одеської області від 12 січня 2026 року в оскаржуваній частині шляхом зменшення загальної суми заборгованості з 9 728,24 грн до 4 355,24 грн, з яких: 3 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 355,24 грн – сума заборгованості за відсотками.

Щодо судових витрат

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «ОТП Банк» №579944002.1 від 25.11.2025 року.

Оскільки за результатами перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.

Так, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в оскаржуваній частині (відсотків) підлягають задоволенню частково на 13,93 % (1355,24 грн х 100/ 6 728,24 грн).

Відповідач ОСОБА_1 у відповідності до ухвали Одеського апеляційного суду від 22.05.2026 звільнений від сплати судового збору в частині стягнення процентів на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а тому на виконання приписів статті 141 ЦПК України вказані витрати по сплаті судового збору позивачем в сумі 337,44 грн (2 422,40 грн х 13,93/100) слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідач в частині процентів звільнений від сплати судового збору, а апеляційна скарга в оскаржуваній частині задоволена частково, то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3127,44 грн (3 633,60 грн х 86,07/100).

Ураховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2790 грн (3127,44 грн – 337,44 грн).

Разом з тим, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору понесені в суді першої інстанції у розмірі 747,07 грн (2422,40 грн х 30,84%/100) за вимогою про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень пунктів 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу до суду першої інстанції позивачем було надано копію договору №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», витяг з акту №3-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, складений 06.10.2025, та відповідно до якого вартість наданих послуг становить 4 500,00 грн, з яких: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики, збір документів/доказів – 500,00 грн; судовий супровід в суді першої інстанції (підготовка/складання та направлення/подача позовної заяви, за необхідності інших заяв по суті справи, в тому числі представництво інтересів клієнта у суді – 4 000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20, провадження №14-20цс22).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відщкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Відтак, ураховуючи критерії реальності, розумності та співмірності адвокатських витрат, з огляду на предмет та підстави спору, характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, конкретні обставини даної справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі в суді першої інстанції є завищеним та необґрунтованим.

Стосовно послуги вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики, збір документів/доказів, що оцінено адвокатом у розмірі 500,00 грн, колегія суддів зазначає, що вказані витрати не можуть бути враховані під час розподілу судових витрат, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки написання позовної заяви, яка подана до суду за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд», тобто витрати на правничу допомогу складають 4 000,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» підлягають задоволенню частково на 44,77 %, із ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 790,80 грн (4 000,00 грн х 44,77 /100).

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 12 січня 2026 року в оскаржуваній частині змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, з 9 728,24 грн до 4 355,24 грн, з яких: 3 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 355,24 грн – сума заборгованості за відсотками.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 12 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, на користь держави судовий збір у розмірі 2790 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 790,80 грн та судовий збір у розмірі у розмірі 747,07 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко