Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №495/9285/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7516/26

Справа № 495/9285/24

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,,

третя особа – Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 травня 2026 року,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Білгород Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.

У травні 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про зупинення провадження у справі у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в обґрунтування зазначила, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі та не може брати участь у судових засіданнях.

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 25 травня 2026 року заяву ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задовольнив. Зупинив провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Білгород Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, до припинення обставини перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Суд першої інстанції виходив з того, що зупинення провадження у справі є обов`язком суду, крім випадків за яких сторона висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи, з урахуванням того, що доказами на підтвердження перебування на військової службі є, зокрема копія військового квитка, з матеріалів справи встановлено, що відповідач перебуває на військовій службі за мобілізацією, доказів на підтвердження протилежного представником позивача не надано. Відповідач не має можливості з об`єктивних причин виконувати та дотримуватись процесуальних прав та обов`язків, зокрема брати участь в судовому засіданні та наполягає на зупиненні провадження у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 травня 2026 року про задоволення заяви ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі скасувати справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинами справи, порушенням норм процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що 20 травня 2026 року в судовому засіданні представнику позивача стало відомо про перебування відповідача на військовій службі, на підтвердження відповідачем надано ксерокопію військового квитка.

Скаржник зазначає, що суддя продовжував розглядати інші справи, не вийшов у нарадчу кімнату та не виніс ухвалу. Вважає, що суд повинен був здійснити перевірку факту перебування відповідачки на військовій службі за мобілізацією, допитати відповідачку у зв`язку з цим, перевірити військовий квиток та витребувати довідку з військової частини.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.07.2026 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено відповідачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, також роз`яснено третій особі право подання до апеляційного суду пояснень у письмовій формі.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримав у порядку п.4 ч.6 ст. 272 ЦПК України.

ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 25.07.2026 року та 12.06.2026 року відповідно в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідками.

Білгород Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 25.07.2026 року та 12.06.2026 року відповідно в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідками.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.09.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зупинення провадження у справі є обов`язком суду, крім випадків за яких сторона висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи, з урахуванням того, що доказами на підтвердження перебування на військової службі є, зокрема копія військового квитка, з матеріалів справи встановлено, що відповідач перебуває на військовій службі за мобілізацією, доказів на підтвердження протилежного представником позивача не надано. Відповідач не має можливості з об`єктивних причин виконувати та дотримуватись процесуальних прав та обов`язків, зокрема брати участь в судовому засіданні та наполягає на зупиненні провадження у справі.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року в справі №754/947/22, зробила такий висновок щодо застосування пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК: «1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні».

Вказаним висновком Велика Палата Верховного Суду вирішила тривалу правову проблему щодо неоднакового застосування положень пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК в питаннях: (1) наявності статусу «переведення на воєнний стан» Збройних Сил України та інших утворених відповідно до закону військових формувань; (2) належних доказів на підтвердження перебування військовослужбовця на військовій службі; (3) права військовослужбовця на надання згоди на продовження розгляду справи без зупинення провадження у справі.

Правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Щодо тлумачення терміну «переведені на воєнний стан» Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 зазначила, що Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов`язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.

Профільне законодавство, зокрема Закони України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991року № 1932-XII «Про оборону України», хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.

З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану ЗСУ та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗCУ та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.

Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення ЗСУ та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

Судом встановлено, що 06.06.2023 ОСОБА_2 на підставі указу ПУ від 24.02.2022 № 69/2022 призвана у Збройні Сили України, прийняла військову присягу 12.06.2023 у в/ч НОМЕР_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старший бойовий медик, що підтверджується доданим до заяви про зупинення провадження військом квитком серії НОМЕР_2 .

Будь-яких доказів того, що відповідач ОСОБА_2 на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали про зупинення провадження у справі не перебувала на військовій службі за мобілізацією матеріали справи не містять.

Ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_2 щодо продовження розгляду справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання відповідача про зупинення провадження в справі на час проходження ним військової служби за наведених у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України підстав, що узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22.

Розгляд справи у відсутності відповідача який у зв`язку з проходженням військової служби не може прибути в судове засідання та висловити свою позицію щодо позову, призведе до порушення принципів рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін.

Доводи скаржника про те, що суддя після повідомлення щодо винесення ухвали про зупинення провадження у справі продовжував розглядати інші справи і про нарадчу кімнату та винесення ухвали забув, колегія суддів не бере до уваги, оскільки із журналу судового засідання від 20.05.2026 року вбачається, що в судовому засіданні була оголошена перерва до 25.05.2026 року о 13-00 год. Згідно довідки секретаря судового засідання Зінченко С.І. від 25.05.2026 року стороні 25.05.2026 року в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів зауважує, що Законом України № 4173-IX скасовано інституту нарадчої кімнати в цивільному, господарському та адміністративному процесах. Законом внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів України", Цивільного процесуального кодексу якими, зокрема, виключаються положення щодо "нарадчої кімнати" з одночасною заміною інституту "таємниця нарадчої кімнати" інститутом "таємниця ухвалення судового рішення".

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не є підставою для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції вимог процесуального законодавства та як наслідок скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 251, 67, 375, 379, 384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постновлення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова