Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №947/21211/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7529/26

Справа № 947/21211/26

Головуючий у першій інстанції Скриль Ю.А.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташов О.Ю., Назарова М.В.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

боржник – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 ,

на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 27 травня 2026 року,

за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 .

Київський районний суд м.Одеси ухвалою від 27.05.2026 року відмовив у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини.

Суд першої інстанції виходив з того, що до заяви про видачу судового наказу не додано доказів, які б підтверджували факт зареєстрованого (фактичного) місця проживання (перебування) дитини разом із заявником, що позбавляє суд можливості перевірити наявність у заявника права вимоги на стягнення аліментів, як у особи, з якою проживає дитина.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 27 травня 2026 року та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням судом норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги додану до заяв копію заочного рішення Іванівського районного суду Одеської області від 14 листопада 2024 року по справі № 499/1176/24, яким встановлено місце проживання дитини.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.06.2026 року роз`яснювалося боржнику право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву до суду не надходило.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримала 27.06.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Петрів І.М. копію ухвали про відкриття провадження отримав 27.06.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження отримав 31.07.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.09.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Повертаючи заяву суд першої інстанції виходив з того, до заяви про видачу судового наказу не додано доказів, які б підтверджували факт зареєстрованого (фактичного) місця проживання (перебування) дитини разом із заявником, що позбавляє суд можливості перевірити наявність у заявника права вимоги на стягнення аліментів, як у особи, з якою проживає дитина.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України.

Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб, що визначено п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.

У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. (ч.2,3 ст.163 ЦПК України)

Підстави для відмови у видачі судового наказу передбачені статтею 165 ЦПК України. Відповідно до положень пункту 1 частини 1 даної статті суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини, зазначала, що з моменту фактичного припинення шлюбних відносин боржник участі у вихованні та утриманні дитини не приймає. Утримання дитини здійснюється заявником самостійно. Заочним рішенням суду від 14.11.2024 року встановлено, що дитина ОСОБА_4 проживає з матір`ю.

Із матеріалів справи вбачається, що до заяви про видачу судового наказу ОСОБА_1 додано копії паспортів громадянина України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , картки платника податків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , свідоцтво про народження ОСОБА_4 , копію заочного рішення Іванівського районного суду Одеської області від 14.11.2024 року по справі № 499/1176/24.

Заочним рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 14.11.2024 року встановлено , що сторони мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем ОСОБА_1 .

В матеріалах справи не міститься відомостей про скасування зазначеного заочного рішення, відомостей про наявність спору між позивачем та відповідачем про місце проживання дитини.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявність в даному випадку підстав для відмови у видачі судового наказу, посилаючись на положення п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю доказів, які б підтверджували факт зареєстрованого (фактичного) місця проживання (перебування) дитини разом із заявником.

Посилання скаржника на те, що в резолютивній частині оскаржуваної ухвали зазначені інші стягувач та боржник, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки зазначені судом першої інстанції відомості фактично є опискою.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 27 травня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова