Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №521/19831/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6778/26

Справа № 521/19831/25

Головуючий у першій інстанції Громік Д. Д.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Споживче Товариство «Будова Парк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою Споживчого товариства «Будова Парк»,

на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25 березня 2026 року,

за позовом ОСОБА_1 до Споживчого Товариства «Будова Парк» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві та стягнення внесків за договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Споживчого Товариства «Будова Парк» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві та стягнення внесків за договором, в обґрунтування якого зазначила, що 15.06.2021 між ОСОБА_1 та споживчим товариством «Будова Парк» укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві №1/25, за умовами якого відповідач зобов`язався забезпечити будівництво будинку в строк IV квартал 2023 і після здачі його в експлуатацію передати позивачу закріплений за ним об`єкт. Позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, а саме сплатив на рахунок відповідача визначену договором частку в розмірі 33 970,00 доларів США, що на момент укладення договору складало 916 511,00 грн. Станом на 14.11.2025 будівництво не розпочато, що свідчить про порушення з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань, істотне порушення відповідачем умов договору, внаслідок чого позивач значною мірою позбавляється того, на що могла розраховувати за цим договором, а саме отримання права на спірний об`єкт будівництва – житлову квартиру.

ОСОБА_1 просила суд: розірвати договір асоційованого членства в споживчому товаристві №1/25 від 15.06.2021 року, укладений між Споживчим товариством «Будова Парк» та ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням зобов`язань щодо забезпечення будівництва; стягнути з Споживчого товариства «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 33 970,00 доларів США, що становить 1 431 835,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хаджибейський районний суд м. Одеси рішенням від 25 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до Споживчого Товариства «Будова Парк» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві та стягнення внесків за договором задовольнив частково. Розірвав договір асоційованого членства в споживчому товаристві №1/25 від 15.06.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Споживчим Товариством «Будова Парк». Стягнув зі Споживчого Товариства «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді сплаченої частки пайового внеску в розмірі, еквівалентному 33 970 долари 00 центи США, що дорівнює за курсом НБУ в національній валюті 1 431 835 грн 00 коп. в межах заявлених позовних вимог. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що Споживче Товариство «Будова Парк» не виконало свій обов`язок у встановлений строк, який остаточно сплинув 01.06.2024 року, щодо передачі пайовикові після здачі будинку в експлуатацію однокімнатну квартиру, загальною площею 43 кв.м під будівельним номером АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 втратила можливість отримати у власність після здачі будинку в експлуатацію однокімнатну квартиру, загальною площею 43 кв.м під будівельним номером АДРЕСА_1 , оскільки таке будівництво неможливе за законом, тобто потерпіла сторона не може використати результати договору. Представником відповідача позовні вимоги в частині розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/25 від 15.06.2021 року визнано. Щодо стягнення пайового внеску, то належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами, є повернення товариством позивачу грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 33 970,00 доларів США на момент платежу, оскільки інших клопотань та заяв щодо збільшення позовних вимог від позивача суду не надходило. При цьому, стягнення з Товариства на користь позивача грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 33 970,00 доларів США, має бути здійснена на момент платежу, а не станом на 14.11.2025 року, тобто фактично на момент подання позовної заяви. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Споживче товариство «Будова Парк» просить скасувати рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25 березня 2026 року в частині стягнення з товариства грошових коштів у вигляді сплаченої суми пайового внеску в розмірі, еквівалентному 33 970 доларів США, що дорівнює за курсом НБУ в національній валюті 1 431 835, 00 грн та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути із Споживчого товариства «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 916 511,00 грн, а також скасувати рішення суду в частині стягнення з товариства судового збору та постановити в цій частині нове рішення з урахуванням пропорційного розміру задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим договором, зобов`язується внести частку в розмірі 33 970 доларів США, що на момент укладення договору становить 916 511 грн. Зазначений розмір частки, закріплений у гривні в неоплаченій пайовиком частині може бути проіндексований (збільшений) товариством в односторонньому порядку під час дії цього договору в разі збільшення вартості долара США по відношенню до гривні. Розмір частки, закріплений в еквіваленті долара США індексуванню не підлягає. На виконання умов договору ОСОБА_1 сплатила в рахунок частки грошові кошти у розмірі 916 511,00 грн, однак суд першої інстанції вирішив стягнути на користь позивача грошові кошти, сплачені за договором, в зовсім іншій сумі, еквівалентній 33 970,00 доларів США. Сторони погодили, що у випадку розірвання договору пайовику повертається сума коштів в розмірі сплачених ним фактично грошових коштів у гривні. За умовами договору відсутнє зобов`язання товариства з повернення пайовику суми внесеної ним частки, виходячи з еквіваленту в іноземній валюті. Навпаки, умовами договору чітко встановлено, що сума коштів, що повертається пайовику визначається розміром фактично сплачених ним грошових коштів в гривні. Сума частки, яка підлягає поверненню, не індексується. Вказане свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача іншої суми ніж та, яку позивач фактично внесла за договором, та відповідно про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Повернення пайовику більшої суми, ніж було фактично внесено за договором, призведе до порушення прав інших членів товариства. При виході зі споживчого товариства асоційований член не має права вимагати розрахунків понад суму, внесену ним у споживче товариство. Окрім того, скаржник просить у випадку задоволення апеляційної скарги змінити розподіл судових витрат, здійснених судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.06.2026 року поновлено Споживчому товариству «Будова Парк» строк на оскарження рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25.03.2026 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Споживчого товариства «Будова Парк», ОСОБА_1 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Споживче товариство «Будова Парк» копію ухвали про відкриття провадження від 09.06.2026 року отримало 11.06.2026 року о 8:54:48 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 09.06.2026 та апеляційну скаргу з додатками отримала 11.06.2026 року о 8:50:33 та 10.05.2026 року о 13:24:40 відповідно, що підтверджується довідкми про доставку електронного документу.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 не скористалася.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Споживче товариство «Будова Парк», ОСОБА_1 судову повістку-повідомлення отримали 05.09.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Учасники процесу в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до положень ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Споживче Товариство «Будова Парк» не виконало свій обов`язок у встановлений строк, який остаточно сплинув 01.06.2024 року, щодо передачі пайовикові після здачі будинку в експлуатацію однокімнатну квартиру, загальною площею 43 кв. м. під будівельним номером АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 втратила можливість отримати у власність після здачі будинку в експлуатацію однокімнатну квартиру, загальною площею 43 кв. м. під будівельним номером АДРЕСА_1 , оскільки таке будівництво неможливе за законом, тобто потерпіла сторона не може використати результати договору. Представником відповідача позовні вимоги в частині розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/25 від 15.06.2021 року визнано. Щодо стягнення пайового внеску, то належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами, є повернення товариством позивачу грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 33 970,00 доларів США на момент платежу, оскільки інших клопотань та заяв щодо збільшення позовних вимог від позивача суду не надходило. При цьому, стягнення з Товариства на користь позивача грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 33 970,00 доларів США, має бути здійснена на момент платежу, а не станом на 14.11.2025 року, тобто фактично на момент подання позовної заяви. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом апеляційного перегляду є рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25 березня 2026 року в частині стягнення із Споживчого товариства «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 431 835, 00 грн замість вірного, за твердженням скаржника, стягнення грошових коштів у розмірі 916 511,00 грн. Рішення суду в частині розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві №1/25 від 15.06.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та Споживчим Товариством «Будова Парк» ніким із сторін не оскаржується.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Судом встановлено, що Споживче товариство «БУДОВА ПАРК» мало намір забезпечити фінансування будівництва житлового комплексу «М. Парк» забудовником Колективне Підприємство «Будова» на земельній ділянці, належній на праві оренди ТОВ «Михайлівський маєток» в м. Одесі за адресою: площа Михайлівська, 16. Проект складався з двох 16-ти поверхових будинків.

Рішенням Одеської міської ради № 2109-VІІ від 26.04.2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий № 5110137300:18:010:0007), площею 0,5179 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової і громадської забудови) за адресою: АДРЕСА_2 , присвоєно вказаній земельній ділянці адресу, а також надано ТОВ «Михайлівський маєток» вказану земельну ділянку в оренду строком на 5 років для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

15.06.2021 року між Споживчим Товариством «Будова Парк» та ОСОБА_1 укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві №1/25, відповідно до умов якого відповідно до статуту товариства та цього договору товариство приймає пайовика в асоційовані члени товариства. Пайовик при підписанні даного договору ознайомився з положеннями статуту та згоден їх реалізовувати.

Відповідно до пункту 1.2 договору пайовик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в товариство з метою забезпечення товариством будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі цільового внеску як частини витрат, пов`язаних з утриманням товариства і реалізацією статутних цілей і завдань на умовах цього договору, а товариство зобов`язується забезпечити будівництво будинку і після здачі будинку в експлуатацію передати пайовикові закріплений за ним об`єкт.

Згідно додатку №1 до договору пайовикові після здачі будинку в експлуатацію передається товариством однокімнатна квартира загальною площею 43 кв. м під будівельним номером АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.1 договору, пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим договором, зобов`язується внести частку в розмірі, еквівалентному 33 970,00 дол. США, що на момент укладення договору становить 916 511,00 грн (за курсом 26,98 грн за 1 долар США).

Внесення частки пайовиком здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства та/або внесення готівкових коштів в касу товариства в національній валюті України згідно додатку №2 до цього договору.

Згідно з пунктом 7.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пункту 3.1.5 пайовик має право вимагати від товариства розірвання даного договору в разі невиконання товариством своїх зобов`язань згідно з пунктом 4.2.1 цього договору і повернення фактично внесеної частки на момент розірвання даного договору, протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього договору.

Згідно з пунктом 4.2 товариство зобов`язано: забезпечити будівництво будинку в строк - IV квартал 2023 року (пункт 4.2.1), сумлінно виконувати договір щодо пайовика (пункт 4.2.6).

У разі дострокового розірвання договору з причин, пов`язаних з невиконанням товариством своїх зобов`язань за цим договором, а саме пункту 4.2.1, товариство зобов`язано повернути пайовикові фактично внесену ним частку на момент розірвання цього договору (абзац 2 пункту 4.2.7).

Відповідно до пункту 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, а у випадках, не передбачених договором, відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 3.2.7 договору передбачено, що в ході будівництва будинку у зв`язку з технологічною необхідністю та іншими обставинами, що обумовлюють затримку будівництва будинку, товариство має право переносити строк закінчення будівництва будинку, але не більше ніж на 6 (шість) місяців.

Згідно з пунктом 5.2 договору у разі прострочення у виконанні зобов`язання по пункту 4.2.1 цього договору з боку товариства більш ніж на 180 днів, з урахуванням пункту 3.2.7 договору, товариство на письмову вимогу пайовика виплачує пайовикові штраф в розмірі 0,01 % від розміру невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, починаючи з 181 дня прострочення виконання. У випадку розірвання договору за ініціативою пайовика, якщо товариство прострочило виконання пункту 4.2.1 цього договору, товариство зобов`язано повернути пайовику всю суму частки, яка фактично була ним внесена на момент розірвання цього договору на протязі 20-ти банківських днів з моменту розірвання договору на рахунок пайовика, вказаний в даному договорі або іншим узгодженим сторонами способом або на депозитний рахунок нотаріуса.

Відповідно до додатку №2 до договору, сторони визначили наступний порядок та строки внесення частки: внесення грошової суми в еквіваленті 33 970,00 дол. США (916 511,00 грн) не пізніше 15 червня 2021 року.

На виконання своїх зобов`язань за договором ОСОБА_1 сплатила на користь Споживчого товариства «Будова Парк» грошові кошти у загальному розмірі 916 511,00 грн, а саме: 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1359 від 15.06.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1368 від 16.06.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1377 від 18.06.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1392 від 23.06.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1397 від 24.06.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1411 від 29.06.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1431 від 02.07.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1449 від 05.07.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1459 від 06.07.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1476 від 07.07.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1490 від 08.07.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1503 від 09.07.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1523 від 12.07.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1528 від 13.07.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1543 від 14.07.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1552 від 15.07.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1565 від 16.07.2021 року, 49 990,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1574 від 19.07.2021 року, 16 691,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1585 від 20.07.2021 року).

Таким чином, з 15 червня 2021 року по 20 липня 2021 року ОСОБА_1 сплатила на користь Споживчого товариства «Будова Парк» грошові кошти у загальному розмірі 916 511,00 грн, що в еквіваленті станом на день проведення розрахунків дорівнює 33 970,00 доларів США.

При цьому, Споживче Товариство «Будова Парк», отримавши від ОСОБА_1 грошові кошти за період з 15 червня 2021 року по 20 липня 2021 року в загальному розмірі 916 511,00 грн, свої зобов`язання щодо забезпечення фінансування будівництва будинку не виконало, будівництво будинку не розпочато.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.03.2023 року по справі №916/3126/22 визнано незаконним і скасовано рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 року №2109-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5179 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137300:18:010:0007 та надання її в оренду ТОВ «Михайлівський маєток». Дана обставина визнається та не оспорюється сторонами.

Листом від 29.04.2022 року №04-22/1 ТОВ «Михайлівський маєток» звернулось до Одеської міської ради стосовно поновлення договору оренди землі. Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради в листі від 27.10.2022 року № 01-19/1329 зроблено висновок про неможливість поновлення ТОВ «Михайлівський маєток» оренди земельної ділянки, площею 0,5179 га (кадастровий №5110137300:18:010:0007), з видом цільового призначення – для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями.

Згідно відповіді Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 01.08.2024 №01-19/988, на підставі рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 №2109-VII між Одеською міською радою та ТОВ «Михайлівський маєток» було укладено договір оренди землі від 05.07.2017, право оренди зареєстровано за №21315418 на земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007), площею 0,5179 га, за адресою: АДРЕСА_2 , для проектування, будівництва та обслуговування комплексу багатоповерхових житлових будинків із підземним паркінгом і вбудованими приміщеннями, терміном на 5 років. Термін дії договору скінчився.

Крім того, на виконання ухвали суду від 14.11.2024 року, Департаментом архітектури та містобудування від 25.11.2024 року надано відповідь №01-19/1678, згідно якої за адресою: АДРЕСА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:18:010:0007), площею 0,5179 га містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирного житлового будинку з паркінгом департаментом архітектури та містобудування не надавалися. На зазначену земельну ділянку було надано містобудівні умови та обмеження №01-06/224 від 27.12.2017 року ТОВ «Михайлівський маєток» на будівництво 9-ти поверхової офісної будівлі.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини п`ятої статті 653 ЦК України, якщо договір розірваний у зв`язку з істотними порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Суд першої інстанції, встановивши зі сторони відповідача наявність істотних порушень договору асоційованого членства в споживчому товаристві №1/25, укладеного 15.06.2021 року між ОСОБА_1 та Споживчим Товариством «Будова Парк», прийшов до висновку про необхідність його розірвання. Вказана позовна вимога була визнана відповідачем, рішення суду в цій частині жодною із сторін не оскаржується.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги, скаржник не погоджується з рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25 березня 2026 року в частині стягнення із Споживчого товариства «Будова Парк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 431 835,00 грн замість вірного, на його думку, стягнення грошових коштів у розмірі 916 511,00 грн.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов`язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанови від 16 січня 2019 року в справі №373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року в справі №723/304/16, від 09 листопада 2021 року в справі №320/5115/17, від 11 вересня 2024 року в справі №500/5194/16-ц).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року в справі №500/5194/16-ц констатувала, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Встановивши, що в спірних правовідносинах сторони погодили, що сума коштів, яка підлягає сплаті пайовиком, визначається у гривні на дату проведення платежу за курсом долара США (пункти 2.1, 2.2 договору, додаток №2 до договору), суд першої інстанції правильно виснував, що належним виконанням зобов`язання з повернення відповідачем позивачу грошових коштів є сплата коштів у національній валюті у розмірі, еквівалентному 33 970,00 доларів США (які були фактично сплачені позивачем на користь відповідача на підставі розірваного договору) з урахуванням курсової різниці.

Такий висновок повністю узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року в справі №500/5194/16-ц.

сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party);

сontra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складають права та обов`язки сторін, то тлумачення потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення (з`ясування) його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень.

У справі, що є предметом апеляційного перегляду, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив про необхідність повернення фактично внесеної частки на момент розірвання договору (пункт 3.1.5 договору), а така сума вносилася в еквіваленті 33 970,00 доларів США на дату платежу (пункти 2.1, 2.2 договору, додаток №2 до договору), з чим погоджується суд апеляційної інстанції, адже одиницею виміру коштів, які підлягають поверненню за цим зобов`язанням, є долар США. Тобто, змістом зобов`язання є повернення заборгованості у розмірі, який еквівалентний 33 970,00 доларів США на момент їх повернення.

Пункт 2.6 договору, на який посилається скаржник в апеляційній скарзі, передбачає умови повернення частки пайовика у випадку дострокового розірвання договору з його ініціативи з причин, не пов`язаних із порушенням зобов`язань товариством, на це вказує зміст пунктів 2.5, 3.1.3 договору, тому доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку з розірванням договору відповідач зобов`язаний повернути позивачу лише 916 511,00 грн суперечать положенням договору.

Такі підходи до вирішення спору в подібних правовідносинах застосовані у постановах Верховного Суду від 25 грудня 2025 року в справі №521/16935/24, від 12 лютого 2026 року в справі №521/9518/24, від 19.05.2026 року у справі № 521/11518/24.

Ураховуючи вищенаведене, суд першої інстанції з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року по справі № 500/5194/16, дійшов правомірного висновку про те, що у цій справі сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів за цим зобов`язанням є долар США (валюта зобов`язання), валютою платежу сторони у договорі визначили національну валюту - гривню, тому належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами, є повернення Товариством позивачу грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 33970 доларів США на момент платежу.

Таким чином, суд першої інстанції правильно виснував, що суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а тому стягненню підлягає сума, визначена позивачем при подачі позову.

Тобто, визначивши валюту виконання зобов`язання гривню і погодивши розмір внеску в національній валюті України з вказівкою на її еквівалент в іноземній валюті долар США, вимога позивача (пайовика) в порядку розірвання договору повернути йому фактично внесені кошти на момент розірвання договору, його вимога про застосування при цьому еквіваленту розміру внеску в національній валюті України за її курсом до долару США, що узгоджується зі ст. 533 ЦК України.

Доводи скаржника про порушення прав інших членів товариства у разі повернення пайовику більшої суми, ніж було фактично внесено за договором є неспроможними, адже вказане не може бути поставлене у залежність належному виконанню погоджених сторонами умов договору, зокрема щодо необхідності повернення фактично внесеної частки саме на момент розірвання договору.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та надавши правову оцінку умовам договору асоційованого членства у споживчому товаристві щодо порядку здійснення розрахунків між сторонами, валюти зобов`язання, зробив мотивований висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в оскаржуваній частині. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, доводи апеляційної скарги не дають колегії суддів підстав для його скасування, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 729,86 грн згідно квитанції 8417-0518-2481-6767 від 02.06.2026 покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Споживчого товариства «Будова Парк» залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 25 березня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко