Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №742/4056/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2767/26

Єдиний унікальний № 742/4056/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого-судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої прилуцької державної нотаріальної контори Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, Прилуцький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування (припинення) обтяження у формі заборони на відчуження об`єкта нерухомого майна,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Першої прилуцької державної нотаріальної контори Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, Прилуцький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування (припинення) обтяження у формі заборони на відчуження об`єкта нерухомого майна, а саме: припинити (зняти) обтяження у формі заборони на відчуження з об`єкта нерухомого майна - житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 429217074107), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження: 3685608, дата державної реєстрації: 05.09.2006 11:34:27, архiвний номер: 1922922CHERNIGOV10, архівна дата: 23.02.2000, дата виникнення: 28.01.1997, № реєстру: 48-20, внутрішній номер обтяження: 6001153823F1522D5329).

Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі Договору дарування житлового будинку від 17.10.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Колодуб С.М. (зареєстровано в реєстрі за №2631, бланк серії НАЕ №762526) ОСОБА_1 , є одноосібним власником (частка 1/1) об`єкта нерухомого майна - житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 17.10.2014 р. за №16565253 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 429217074107). Будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7410700000:03:001:0517. Окрім цього, вона є одноосібним власником земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 7410700000:03:001:0545 (реєстраційний номер об`єкта: 548406574107), що надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за вказаною адресою.

Історія виникнення права власності на вказаний житловий будинок свідчить про наступне: у 1992 році цей жилий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , був подарований позивачу свекром, ОСОБА_2 , своєму сину (її чоловіку) - ОСОБА_3 . Надалі, 17.10.2014 року ОСОБА_3 подарував цей будинок позивачу. Інших власників будинку АДРЕСА_1 з 1992 року по даний час не було.

Після народження онуки постало питання про необхідність реєстрації її місця проживання разом із її невісткою за адресою їх фактичного проживання у належному позивачу будинку. При зверненні до ЦНАП з метою здійснення реєстраційних дій, з Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачем було виявлено наявність чинного застарілого обтяження заборони (архівний запис), де об`єктом обтяження є її житловий будинок.

З метою досудового врегулювання питання, позич звернулась до Першої прилуцької державної нотаріальної контори. Листом від 26.06.2026 року №567/01-16 за підписом державного нотаріуса Домашенко Л.А. їй було відмовлено у знятті заборони в позасудовому порядку. Нотаріусом підтверджено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження діє заборона (архівний запис) №3685608 (дата реєстрації: 05.09.2006 11:34:27), внесена на підставі архівних даних: архівний номер 1922922CHERNIGOV10, архівна дата 23.02.2000, дата виникнення 28.01.1997, №реєстру 48-20, внутрішній номер обтяження: 6001153823F1522D5329. Обтяження накладено щодо майна особи: ОСОБА_4 .

Державним нотаріусом у результаті аналізу інформації було офіційно встановлено невідповідність між особою, на майно якої накладено заборону відчуження ( ОСОБА_5 ), та особою, яка звернулася з питанням зняття арешту. Крім того, через відсутність у правовстановлюючих реєстрах даних про підстави накладення арешту та ліквідацію чи відсутність первинних документів, нотаріус не має законних повноважень зняти це обтяження самостійно в позасудовому порядку на підставі ст. 74 Закону України «Про нотаріат», про що прямо зазначено у листі. Оскільки нотаріальна контора, як реєстратор, не має визначених законодавством підстав для зняття заборони, я позбавлена можливості реалізувати свої права власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту, спосіб.

Обставини накладення вказаного обтяження свідчать про його первісну безпідставність та помилковість. Як вбачається з наявного Повідомлення #574 від 24.01.1997, слідчим СУ УМВС України в Чернігівській області Жайворонком І.В. було надано лист завідуючій Прилуцькою міською нотаріальною конторою ОСОБА_6 про те, що у зв`язку із розслідуванням кримінальної справи відносно ОСОБА_4 , 1969 р.н., на майно накладено арешт, із проханням утриматись від реєстрації угод з його участю.

При цьому перелік майна слідчим не додавався, і не зазначалось, на яку саме нерухомість слід накласти арешт. Нотаріусом у 1997 році, на незрозумілих підставах, замість утримання від укладення угод за участю ОСОБА_7 , було зроблено запис про накладення арешту на весь житловий будинок, який був вказаний виключно як місце проживання фігуранта справи. Належність цього будинку ОСОБА_4 нотаріусом не перевірялась. ОСОБА_4 був лише зареєстрований у цьому будинку, але ніколи не проживав фактично і не був його власником (ні до накладення арешту, ні під час здійснення архівного запису), що підтверджується записом у домовій книзі та матеріалами інвентаризаційної справи, що зберігається в КП «Прилуцьке МБТ». Позивачу відомо, що ОСОБА_4 згодом знявся з реєстрації та виїхав на постійне місце проживання до російської федерації, його подальша доля їй невідома. Таким чином, арешт на житловий будинок 28.01.1997 було накладено безпідставно та помилково, оскільки майно належало родині ОСОБА_8 .

Наявність неактуального, застарілого (архівного від 1997/2000 років) запису про обтяження, накладеного щодо сторонньої особи, яка не має відношення до поточного права власності, створює суттєві перешкоди. Позивач позбавлена можливості реалізувати свої законні права щодо володіння, користування та розпорядження належним їй майном.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16 вересня 2026 року. Витребувано: у КП «Прилуцьке МБТІ» для огляду та дослідження у судовому засіданні матеріали інвентаризаційної справи на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з метою підтвердження ланцюжка власників та відсутності права власності на це майно у ОСОБА_4 ; у Першої прилуцької державної нотаріальної контори Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином завірені копії матеріалів, на підставі яких було внесено запис про обтяження (заборону) №3685608 від 05.09.2006 (архівний запис від 28.01.1997 р., №реєстру 48-20), зокрема - належним чином завірену копію Повідомлення слідчого СУ УМВС України в Чернігівській області від 24.01.1997 р. №574.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 06 жовтня 2026 року.

У судове засідання позивач не з`явився, проте згідно позовної заяви просить справу слухати без її участі.

Представник Першої прилуцької державної нотаріальної контори Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, згідно письмової заяви просить справу розглядати без представника держнотконтори. На виконання ухвали надали витребовувані документи.

Представник ГУНП в Чернігівській області у судове засідання не з`явився, згідно письмової заяви просить розгляд справи проводити без їх участі. Відповідно до наданих письмових пояснень зазначає, що відповідно до матеріалів судової справи, процесуальні дії у 1997 році здійснювалися УМВС України в Чернігівській області (УМВС - окрема юридична особа публічного права). Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції в областях (в тому числі Головне управління Національної поліції в Чернігівській області). Натомість ліквідовано як юридичну особу публічного права УМВС України в Чернігівській області. Відповідно до ч.5 статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. З Єдиного державного реєстру вбачається, що УМВС України в Чернігівській області, як юридична особа публічного права припинена, а також що новоутворене Головне управління Національної поліції в Чернігівській області не є його правонаступником.

Представник Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області у судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як зазначено у ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до копії договору дарування від 08 грудня 1992 року, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дар жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розміщений на земельній ділянці розміром 1 500 кв.м. Вказане право власності зареєстроване в КП «Прилуцьке МБТІ», про що свідчить відповідний штамп на зворотній стороні договору (а.с.14,15).

Станом на даний час, ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розміщений на земельній ділянці площею 0,1497 га, кадастровий номер 7410700000:03:001:0517 ( ОСОБА_9 ). Вказане підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.10.2014 за №28267943 (а.с.16-18, зворот).

Відповідно до Інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27 травня 2024 року за №380208608, наявне обтяження: заборона (архівний запис) №3685608 на житловий будинок АДРЕСА_1 ; зареєстровано: 05.09.2006 11:34:27 за №3685608 реєстратором: Прилуцька міська державна нотаріальна контора, 17500, Чернігівська обл., Прилуцький р., м. Прилуки, вул. Шевченка, 107; підстава обтяження: не вказано, б/н, Не вказано; власник: ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , причина відсутності коду: архівний запис; додаткові дані: архівний номер: 1922922CHERNIGOV10, архівна дата: 23.02.2000, дата виникнення: 28.01.1997, № реєстра: 48-20, внутр. №6001153823F1522D5329 (а.с.9,10).

Згідно з копії повідомлення Першої прилуцької державної нотаріальної контори Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.06.2026 за №367/01-16, ОСОБА_1 відмовлено у питанні щодо зняття заборони з житлового будинку АДРЕСА_1 , було виявлено наступне: згідно відомостей з Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на житловий будинок виявлено заборону (архівний запис) №3685608; дата державної реєстрації обтяження: 05.09.2006; зареєстровано Прилуцькою міською державною нотаріальною конторою, 17500, Чернігівська обл., Прилуцький р., м. Прилуки, вул. Шевченка, 107, (04637) 5-36-54, (04637) 5-22-62. Загальні відомості: Підстава обтяження: не вказано, б/н, Не вказано; Додаткові дані: Архівний номер: 1922922CHERNIGOV10, Архівна дата: 23.02.2000 12:49:00; Дата виникнення: 28.01.1997, №реєстра: 48-20, внутр. №6001153823F 1522D5329; Об`єкт обтяження: Тип майна: будинок, АДРЕСА_1 ; Адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 ; Опис: состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле. Власник: ПІБ українською мовою: ОСОБА_4 , ПІБ російською мовою: ОСОБА_10 , Причина відсутності коду: архівний запис. В результаті аналізу вищезазначеної інформації встановлено невідповідність між особою на майно якої накладено заборону відчуження та особою, яка звернулася з питання зняття арешту нерухомого майна та відсутність відомостей про документ на підставі якого було накладено заборону на житловий будинок. У зв`язку з вищевикладеним зняти заборону з нерухомого майна - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , немає можливості. Для вирішення вищезазначеного питання рекомендуємо звернутися до суду (а.с.12).

Згідно з копії повідомлення №574 від 24.01.1997, слідчим СУ УМВС України в Чернігівській області Жайворонком І.В. було надано лист завідуючій Прилуцькою міською нотаріальною конторою ОСОБА_6 про те, що у зв`язку із розслідуванням кримінальної справи відносно ОСОБА_4 , 1969 р.н., на майно накладено арешт, із проханням утриматись від реєстрації угод з його участю (а.с.13).

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що у власності ОСОБА_4 даний житловий будинок не перебував.

Згідно з копії домової книги ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований з 06.03.1990 по 06.03.1997 (а.с.21,22).

Відповідно до ч.1,5 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який набула на підставі договору дарування від 17 жовтня 2014 року, укладеного з ОСОБА_3 .

При цьому з матеріалів інвентаризаційної справи та договору дарування від 08 грудня 1992 року вбачається, що ще з 1992 року зазначений житловий будинок перебував у власності ОСОБА_3 , якому його подарував ОСОБА_2 .

Таким чином, на час виникнення заборони відчуження, зазначеної в архівному записі №3685608, а саме 28 січня 1997 року, власником спірного житлового будинку був ОСОБА_3 .

Водночас згідно з інформацією Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником майна, щодо якого внесено спірний архівний запис, зазначено ОСОБА_4 .

Отже, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що особа, стосовно якої у 1997 році було ініційовано накладення обмеження, не була власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а право власності на цей будинок на момент виникнення обтяження належало іншій особі. Сам факт реєстрації ОСОБА_4 за вказаною адресою не свідчить про наявність у нього права власності на нерухоме майно та не може бути підставою для обмеження права власника цього майна на розпорядження ним.

Зі змісту повідомлення слідчого СУ УМВС України в Чернігівській області від 24 січня 1997 року №574 вбачається, що воно стосувалося розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_4 та містило прохання утриматися від реєстрації угод з його участю. При цьому конкретний об`єкт нерухомого майна, який підлягав арешту, у повідомленні не зазначено.

Разом із тим у подальшому щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було сформовано архівний запис про заборону відчуження із зазначенням власником ОСОБА_4 .

Відомостей про те, що ОСОБА_4 набував право власності на спірний житловий будинок, матеріали справи не містять. Навпаки, матеріали інвентаризаційної справи підтверджують, що вказаний житловий будинок у власності ОСОБА_4 не перебував.

Таким чином, суд доходить висновку, що спірний архівний запис про заборону відчуження стосується майна, яке на момент виникнення такого обмеження не належало особі, щодо майна якої було внесено відповідний запис.

При цьому будь-яких доказів існування на теперішній час законних підстав для збереження зазначеного обтяження матеріали справи не містять. Підстава обтяження у відповідному реєстрі не зазначена, первинні документи, які б підтверджували законність обмеження права власності саме на спірний будинок, відсутні.

Суд також враховує, що державним нотаріусом у відповіді на звернення позивача фактично підтверджено наявність невідповідності між особою, зазначеною власником в архівному записі про обтяження, та фактичним власником нерухомого майна, а також відсутність документів, які б давали можливість нотаріусу самостійно припинити відповідне обтяження в позасудовому порядку.

За таких обставин наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про заборону відчуження спірного житлового будинку створює для позивача об`єктивні перешкоди у здійсненні належного їй права власності, зокрема права користування та розпорядження нерухомим майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно бути законним, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним такій меті. Обмеження права власності не може ґрунтуватися лише на формальному існуванні запису, якщо відсутня належна правова підстава для такого обмеження.

У даному випадку судом не встановлено правової підстави для існування заборони відчуження щодо належного позивачу нерухомого майна. Навпаки, сукупність досліджених доказів свідчить про те, що відповідний запис виник унаслідок помилкового ототожнення особи, щодо якої здійснювалися процесуальні дії у кримінальній справі, з власником нерухомого майна.

Оцінюючи доводи представника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо відсутності правонаступництва між УМВС України в Чернігівській області та Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

14 квітня 2015 року МВС України видано Наказ №431 «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ».

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі УМВС України в Чернігівській області.

Разом з тим сама по собі ліквідація УМВС України в Чернігівській області як юридичної особи та утворення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області як нової юридичної особи не є достатньою підставою для висновку про відсутність будь-якого правонаступництва щодо функцій та обов`язків держави, які виконувалися ліквідованим органом.

У постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №826/16659/15 та від 13 березня 2019 року у справі №524/4478/17 зазначено, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим видом правонаступництва, за якого в установлених законом випадках відбувається перехід прав та обов`язків одного суб`єкта до іншого. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід обов`язку відновити порушені права до правонаступника відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі №2а-23895/09/1270 також виходив із того, що правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади передбачає передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень іншому внаслідок припинення первісного суб`єкта або припинення чи зміни обсягу його компетенції.

Водночас наведені правові позиції підлягають застосуванню з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмета заявлених позовних вимог.

У цій справі позивач не ставить питання про оскарження конкретного рішення, дії чи бездіяльності УМВС України в Чернігівській області та не заявляє вимог про покладення на Головне управління Національної поліції в Чернігівській області обов`язку вчинити певні дії, які належали б до його компетенції як правонаступника ліквідованого органу.

Предметом спору є усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності на нерухоме майно шляхом припинення (зняття) архівного запису про заборону його відчуження, який зберігається у відповідному державному реєстрі.

З матеріалів справи вбачається, що спірний запис виник у 1997 році на підставі повідомлення слідчого СУ УМВС України в Чернігівській області від 24 січня 1997 року №574. При цьому на момент виникнення такого обмеження власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_3 , а не ОСОБА_4 .

Отже, незалежно від питання наявності чи відсутності правонаступництва між УМВС України в Чернігівській області та Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області, встановлені судом обставини свідчать про відсутність належної правової підстави для існування спірного обтяження щодо майна позивача.

Більше того, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області не надало суду доказів існування на теперішній час будь-якого рішення, ухвали чи іншого процесуального документа, яким було б правомірно встановлено обмеження права власності саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , або який би підтверджував необхідність збереження такого обмеження.

За таких обставин доводи Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо відсутності правонаступництва не спростовують висновків суду про безпідставність збереження спірного обтяження та не є підставою для відмови у позові.

Установлення судом факту відсутності правової підстави для існування обмеження права власності та його припинення відповідає завданню цивільного судочинства та забезпечує реальне поновлення порушеного права позивача.

З огляду на наведене суд вважає, що позивач обрала належний та ефективний спосіб захисту свого права, оскільки усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом припинення (зняття) безпідставного обтяження безпосередньо відповідає характеру допущеного порушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 200, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Першої прилуцької державної нотаріальної контори Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, Прилуцький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування (припинення) обтяження у формі заборони на відчуження об`єкта нерухомого майна – задовольнити.

Припинити (зняти) обтяження у формі заборони на відчуження з об`єкта нерухомого майна - житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 429217074107), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження: 3685608, дата державної реєстрації: 05.09.2006 11:34:27, архівний номер: 1922922CHERNIGOV10, архівна дата: 23.02.2000, дата виникнення: 28.01.1997, № реєстра: 48-20, внутрішній номер обтяження: 6001153823F1522D5329).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА