Суд: Борзнянський районний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 05 жовтня 2026 р.
Справа: №745/557/26
Суддя: Данько О. В.
БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №745/557/26
Провадження № 3/730/444/2026
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" жовтня 2026 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі головуючої судді – Данько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни справу про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст.130 КУпАП,
У С Т А Н О В И В:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 «1 серпня 2026 року о 13-36 год. в селищі Сосниця по вул. Чернігівська, буд. 21, керував електромопедом марки «Cargo Partner», б/н, з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку він відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП».
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений за адресою місця проживання, вказаною ним у протоколі про адміністративне правопорушення. Поштове відправлення не було вручене через відсутність адресата за вказаною адресою. Крім того, ОСОБА_1 повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України від 29.09.2026. Однак, ОСОБА_1 судові виклики проігнорував, у судове засідання не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, заяви про відкладення слухання справи не подав.
Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе провести розгляд цієї адміністративної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, участь якої не є обов`язковою, що не суперечить вимогам ст.268 КУпАП,
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленого законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом положень ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними, достатніми та допустимими доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стандарт доведеності вини поза розумним сумнівом).
ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 вказав, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки, вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 рішення зазначено, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з приписами ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом положень ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.02.2008, при наявності до того підстав огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п.2, 3 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану . Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Як убачається зі змісту протоколу щодо ОСОБА_1 , водій відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.
На підтвердження вказаних обставин надані:
- протокол про адміністративне правопорушення, від підписання якого ОСОБА_1 відмовився;
- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за змістом якого, ОСОБА_1 мав такі ознаки алкогольного сп`яніння як порушення мови, порушення координації рухів. Також, у акті зазначено, що він відмовився від такого огляду;
- направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують вагу та швидкість реакції від 01.08.2026, за змістом якого у ОСОБА_2 наявні такі ознаки алкогольного сп`яніння як порушення мови, порушення координації рухів, від огляду у закладі охорони здоров`я він відмовився;
- відеозапис з відеореєстратора працівника поліції, де зафіксовано, що ОСОБА_1 керував електричним транспортним засобом. Його зупинили працівники поліції повідомили, що електромопед відноситься до категорії транспортних засобів та пояснили, що на осіб які ним керують розповсюджуються дія Правил дорожнього руху. Поліцейський запитав чи вживав він алкогольні напої, на що ОСОБА_1 відмовився відповідати та зазначив, що він керує велосипедом. Поліцейський пред`явив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора, від якого ОСОБА_1 відмовився. Після чого поліцейський повідомив, що на нього буде складений протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ зі змінами визначає основні терміни, які вживаються в таких значеннях:
- електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Таким чином, межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 278/3362/15-к від 01.03.2018.
Отже, коли електровелосипед служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Аналіз вказаних норм вказує на те, що електровмопед із будь якою потужністю двигуна відноситься до категорії електричних колісних транспортних засобів, яка є складовою більш широкого поняття - транспортні засоби. Тобто, електромопед із будь якою потужністю двигуна є транспортним засобом.
Тому, доводи ОСОБА_1 , що електромопед не відноситься до транспорних засобів є необгрунтованими.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.03.2023 (справа № 127/5920/22, провадження № 61-10553св22) використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Водночас, оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд не може погодитись з наведеним працівниками поліції в протоколі про адміністративне правопорушення формулюванням щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.
За змістом положень ст.266 КУпАП, Інструкції та Порядку при виявленні у водія ознак алкогольного сп`яніння поліцейські повинні провести його огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.
Водночас з відеозапису слідує, що після відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, вимоги про проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я поліцейський Басанцю В.О. не пред`являв.
Матеріали відеофіксації, надані як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адмінпровопрушення, не підтверджують обставини викладені у протоколі.
Відомості зазначені у направленні на медичний огляд від 01.08.2026, за змістом якого ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп`яніння у КНП «Сосницька міська лікарня» не узгоджуються з відеозаписом. Вказаний документ ОСОБА_1 не підписував, у ньому відображена суб`єктивне ставлення поліцейського до обставин справи, тому зазначений доказ є неналежним доказом у справі.
Крім того, поліцейський пред`явивши вимогу про проходження огляду на стан сп`яніння не зазначив підстав для такого огляду, а саме не зазначив які саме ознаки алкогольного сп`яніння він виявив у ОСОБА_1 .
Таким чином, дії працівників поліції вчинені з порушенням вимог ст.266 КУпАП, Інструкції, Порядку та істотно обмежують законні права, свободи та інтереси ОСОБА_1 , а отже складений ними протокол про адміністративне правопорушення, як акт обвинувачення, не може бути достатнім та беззаперечним доказом вчинення притягуваним правопорушення, оскільки містить лише суб`єктивну оцінку уповноваженою на складання протоколу особою встановлених ним певних обставин, які мають бути підтверджені передбаченими ч.1 ст.251 КУпАП доказами, але які в матеріалах адміністративної справи відсутні.
Також, всупереч вимогам ч. 1 ст. 266 КУпАП поліцейські, маючи підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, не відсторонили його від керування цими транспортним засобом і після спілкування з ними він продовжив рух на електромопеді.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з принципів верховенства права та презумпції невинуватості, визначених ст.8, 62 Конституції України, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що з огляду на «стандарт доведення вини поза розумним сумнівом» ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Оскільки за наслідками розгляду справи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 не накладається, то відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір стягненню з нього не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.7, 9, 40-1, 130, 245, 247, 251, 252, 266, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В :
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О.В. Данько
Оригінал: reyestr.court.gov.ua