Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №177/933/24 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/933/24

Провадження № 2/177/1890/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 жовтня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міолан» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

30.04.2024 представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3119522 від 28.05.2021 в розмірі 31740 грн, з яких 10000 грн заборгованість за кредитом, 21040 грн заборгованість за відсотками, 700 грн комісія.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача вказав, 28.05.2021 між ТзОВ «Міолан» та відповідачем укладено кредитний договір № 3119522, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10000,00 грн, на споживчі потреби.

13.09.2021 між ТОВ «Міолан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір відступлення прав вимоги № 07Т про відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі до відповідача.

Згідно Додатку №1 до вищевказаного договору, позивач набув права грошової вимоги до відповідача у сумі 31740, 00 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 21040 грн - заборгованості за відсоткам, 700,00 грн заборгованість за комісійними винагородами.

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке набуло право грошової вимоги до відповідача, зазначеної в кредитному договорі, направило відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Міолан» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», з зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості за кредитним договором.

Однак, з моменту відступлення права вимоги жодного платежу за договором № 3119522 відповідач не здійснив, у зв`язку з чим представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 31740, 00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.

22.08.2024 Криворізьким районним судом Дніпропетровської області ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено. Рішення суду не було вручено відповідачу, оскільки поштовий конверт повернувся до суду без вручення (а.с. 117-118).

16.06.2026 року представник відповідача Лисенко А.О. звернувся до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, а 29.06.2026 суду подано заяву про перегляд заочного рішення суду.

Ухвалою суду від 13.07.2026 скасовано заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено право на подання заяв по суті справи.

Відповідач позов не визнав та надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 185-197). В обґрунтування заперечень проти позову вказав, що позивачем не доведено дійсність кредитного договору, його підписання відповідачем, отримання примірнику договору відповідачем. Вказував про недоведеність надіслання ідентифікатору для підписання договору відповідачу, належності йому відповідного номеру телефону, проведення ідентифікації відповідача. На тексті договору відсутній ідентифікатор, яким підписано договір. Відсутні докази електронного листування між сторонами, обміну інформацією. Представник відповідача вказував на необхідність застосування стандарту більшої переконливості. Звертав увагу представник на розбіжності в часових позначках вказаних у договорі та в анкеті-заяві, а також про сумніви щодо автентичності копії кредитного договору оригіналу (але не надав суду альтернативного змісту договору, не конкретизував, які саме пункти договору на його переконання є не автентичними). Вказував про відсутність виписок по рахунку, що підтверджували б рух коштів по ньому, доказів видачі відповідачу кредитних коштів.

Відповідач вказав, що положення договору про його пролонгацію є незаконними і повинні оформлятися окремим договором, позивачем не надано доказів на волевиявлення відповідача щодо пролонгації договору, а нечіткі та двозначні положення договорів мають тлумачитися на користь споживача, відповідно за умови якщо суд дійде до обґрунтованості та доведеності позовних вимог, то застосуванню підлягає п. 1.4 та 1.5 договору, де вказано орієнтовну вартість кредиту 13340 грн (10000 тіло та 3340 грн відсотків межах строку кредитування), в решті вимоги позову вважав незаконними.

Нарахування комісії за надання кредиту вважав незаконним, з посиланням на ненадання доказів наявності, переліку послуг, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням кредиту. Нарахуванням та стягнення комісії за надання кредитних коштів та пролонгацію кредиту вважав незаконним. Відповідач надав суду контр розрахунок допустимих позовних вимог 13340 грн (31740-17700-700).

Заперечив представник відповідач і факт переходу до позивача прав вимоги до ОСОБА_1 , з посиланням на відсутність акту погодження мінімальної ціни, за формою додатку 3 до договору, недоведеності сплати такої ціни. Вказував про передчасність позову.

В питанні розподілу судових витрат, представник відповідача просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу позивача, через здійснення представництва не адвокатом, а Гайовою А.С. Крім цього, заявлені витрати на правничу допомогу вважав завищеними, не співмірними зі складністю справи.

Представник відповідача вказав про орієнтовний розмір витрат відповідача на правничу допомогу 15000 грн та зробив застереження, що докази таких витрат будуть надані до ухвалення рішення суду або впродовж п`яти днів з дня його ухвалення.

Представник позивача скористався правом на подання відповіді на відзив (а.с. 209-219). Вказав, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір, в порядку визначеному законом, з повним розумінням його умов, текст якого ОСОБА_1 підписав електронним ідентифікатором, що надсилався на його фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . Файл з зашифрованим підписом завантажено разом з позовом через особистий кабінет у підсистемі «Електронний суд», але він (ідентифікатор) автоматично не відображається з питань збереження конфіденційності інформації, однак міститься в PDF файлі договору, що наявний в матеріалах справи, що дає можливість суду та учасникам переконатися у наявності підпису та побачити одноразовий ідентифікатор (наведено відповідне зображення (а.с. 210). Договір укладався позичальником в його особистому кабінеті, що створений ним в ІТС Товариства. Позивач вказав про надання всіх наявних доказів щодо підтвердження факту надання кредитних коштів ОСОБА_1 та заявив клопотання про витребування доказів, з урахуванням заперечень проти позову, викладених у відзиві. Дане клопотання було задоволено ухвалою суду від 03.09.2026 (а.с. 231), витребувані докази надано суду.

Обґрунтовуючи доводи щодо правомірності нарахування заборгованості, в тому числі щодо відсотків, представник позивача вказував, що загальні витрати за кредитом, орієнтовна реальна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту, а також строк кредиту, розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримує кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишається незмінним, сторони виконують свої обов`язки на умовах та у строки, що визначені в договорі, зокрема за умови що позичальник здійснить повне погашення заборгованості у термін, вказаний у п. 1.4 Договору. Представник вважав обґрунтованими вимоги щодо стягнення комісії та відсотків за користування кредитом, з урахуванням умов договору. Додатково представник позивача обґрунтував і право вимоги до відповідача, з посиланням на несплату відповідачем заборгованості ні первісному, ні новому кредитору, просив позов задовольнити. Витрати на правничу допомогу відповідача вважав передчасними та необґрунтованими (а.с. 217).

Сторона відповідача подала заперечення на відповідь на відзив. Представник відповідача заперечував щодо витребування доказів за клопотанням позивача, оцінку чому надано в ухвалі суду від 03.09.2026. Представник заперечував факт укладення договору кредиту, з посиланням на відсутність доказів укладення договору, отримання кредитних коштів, належності фінансового номеру телефону ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості вважав невірним, що виходить за межі строку кредитування, за відсутності доказів активування відповідачем функції продовження строку договору, сплати комісії за пролонгацію, тощо. Нарахування процентів після 27.06.2021 вважав безпідставним, а нарахування комісії в сумі 700 грн необґрунтованими, незаконним, через нікчемність умови договору про її нарахування. Наполягав на власному контррозрахунку, з сумою боргу 13340 грн, на не підтвердженні переходу прав вимоги до позивача, а тому просив відмовити у задоволенні позову (а.с. 220-229).

Сторони, третя особа без самостійних вимог ТОВ «Мілоан», не забезпечили участь своїх представників у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в порядку визначеному законом. Матеріали справи містять заяви представників сторін про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 219, 229), що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед інших є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610, 625 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638-640 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію», цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів. Відповідно до ст. 3 Закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

При цьому, згідно ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За матеріалами даної справи судом встановлено, що 28.05.2021 на сайті miloan.ua відповідач ОСОБА_1 сформував анкету-заяву на кредит № 3119522, в якій вказав ідентифікаційні дані про себе: громадянство, прізвище, ім`я та по батькові, ідентифікаційний номер та дату народження, вік, контактний номер телефону НОМЕР_1 , електронну пошту, паспортні дані та адресу проживання (а.с. 137). Суд акцентує увагу на те, що саме вказаний номер телефону та електронна пошта, вказані ОСОБА_1 як фінансовий номер телефону та електронна пошта у відносинах з АТ «ПУМБ», на вказаний номер телефону відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою (а.с. 240).

За змістом анкети-заяви, сторонами погоджено умови кредитування по даній заявці: погоджена сума кредиту 10000 грн, строк кредитування 30 днів, комісія 7 % одноразово, відсоткова ставка 0,88 % за кожен день користування кредитом (а.с. 137). Як слідує, зі змісту заяви, заповнення анкети відбулося о 05:52:31 28.05.2021, надалі тривала автоматична перевірка, а сам факт підписання договору відбувся о 06:06:58 28.05.2021 (а.с. 137). Наявність даної анкети-заяви та її зміст, спростовує доводи сторони відповідача щодо відсутності між сторонами договору електронного листу, з метою укладення договору.

За змістом тексту договору про споживчий кредит № 3119522 від 28.05.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору - 30 днів з 28.05.2021 (строк кредитування), надати позичальнику грошові кошти в сумі 10000 грн у валюті - українська гривня, з терміном повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом 27.06.2021. Сторони погодили, що кредит надається шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1 договору).

В п. 1.5.1 договору, сторони погодили комісію за надання кредиту 700 грн, що розраховується за ставкою 7 % від суми кредиту одноразово. Згідно п. 1.5.2 договору, проценти за користування кредитом 2640 грн, що нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, в п. 1.6 договору зафіксована стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, тип процентної ставки фіксована, а особливості нарахування процентів визначені в п. 2.2, 2.3 договору.

Так, згідно п. 2.2.1 позичальник взяв на себе зобов`язання сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірі визначеному в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4 договору, тобто 27.06.2021. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 Договору (пролонгація договору на пільгових або стандартних умовах).

Згідно п. 2.2.2 договору, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору. За змістом п. 2.2.3 договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена в п. 1.6 договору, що є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена п. 1.5.2 процента ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3 договору (30 днів з 28.05.2021), запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановленому п. 1.6 договору.

Якщо визначена в п. 1.5.2 процента ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору, що не є підвищеною. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

В п. 2.3 договору сторони погодили умови пролонгації договору, а саме позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів, при цьому позичальник має вчинити дії визначені розділом 6 Правил, в тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частину заборгованості по кредиту (3 дні продовження - до 3 % від поточної заборгованості; 7 днів до 5 %; до 15 днів до 10 %). Якщо позичальник здійснює продовження строку користування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти на строк продовження кредитування нараховуються за ставкою п. 1.5.2 договору 0,88 %.

Згідно п. 2.3.1.2 договору, передбачена пролонгація на стандартних (базових) умовах, за змістом якої позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожного разу, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних умовах, проценти за користування кредитом нараховуються в розмірі визначеному п. 1.6 договору (5 % в день). Згідно п. 2.3.2 договору, розділ 2.3 (щодо пролонгації), є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальних обставин, щодо яких невідомо чи настануть вони, зокрема чи буде здійснена пролонгація та на яких умовах, відповідно після настання обставин визначених у п.п. «а» та/або «б» цього пункту, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, строк повернення кредиту змінюється пропорційно строку пролонгації (п. 2.3.2 договору).

Згідно п 3 договору, кредитодавець зобов`язаний надати позичальнику кредиту в порядку та на умовах визначених договором (п. 3.1), а позичальник зобов`язався, серед іншого повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі визначені договором у порядку на строки визначені п. 1.1-1.6 та п. 2.4 договору та при цьому, має право ініціювати внесення змін до договору, здійснювати пролонгацію на умовах передбачених договором (п. 3.3.2, 3.4.1, 3.4.2 договору).

Даний текст договору містить всі необхідні реквізити сторін, його додатком є графік платежів за договором про споживчий кредит, за змістом якого «всі наведені в цьому графіку розрахунки здійснені виходячи з припущення», що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишається незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки визначені договором, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в дату платежу». У випадку продовження строку кредитування оновлюється частина показників графіку, про що позичальник доручає кредитодавцю оновлювати графік платежів в особистому кабінеті позичальника (а.с. 144). До договору додано паспорт споживчого кредиту.

В роздрукованому варіанті договору, відображається лише підпис представника позикодавця з датою та часом підписання 18:05 28.05.2021, про що зазначав позивач у заявах по суті справи. Однак, як слушно зазначено позивачем, в тексті договору в формат PDF, доданому до позову, який унеможливлює редагування тексту договору, за умови його відкриття спеціальними програмами для перегляду документів у форматі PDF, відображається текст договору з даними щодо його підписання обома сторонами, в тому числі ОСОБА_1 ідентифікатором W35236 о 18:06 28.05.2021 (а.с. 245), при цьому текст договору в роздрукованому вигляді та в форматі PDF є ідентичним за своїм змістом. Відповідно, суд критично оцінює доводи сторони відповідача щодо сумнівів в автентичності договору. Доказів на існування будь-якої іншої редакції договору, сторона відповідача суду не надала, в тому числі з особистого кабінету позичальника.

Доводи представника відповідача щодо розбіжностей часового показнику в тексті договору та анкеті-заяві щодо часу їх підписання сторонами, а саме в тексті договору часовий показник 18:05 підпис кредитора, 18:06 підпис позичальника, в а анкеті-заяві відповідно 06:05 та 06:06, не змінює суті та змісту укладеного договору. Вказані розбіжності виникають при конвертації форматів часу в автоматизованих системах, що призводить до того, що вечірні 18:00 дублюються або відображаються як 06:00.

Оскільки текст договору містить підписи сторін, в ньому погоджені всі істотні умови характері для даного виду договорів, суд приходить до висновку, що договір є укладеним та дійсним, виходячи з принципу правомірності правочину, за відсутності доказів протилежного.

Первісний кредитор - ТОВ «Міолан» свої зобов`язання виконало, надавши відповідачу кошти в розмірі 10000 грн, що підтверджується не лише платіжним дорученням про перерахування коштів (наявне в ЕС), яке ставив під сумнів відповідач, а також даними розрахунку заборгованості первісного кредитора з даними про видачу кредиту в сумі 10000 грн (а.с. 17), та інформацією з АТ «ПУМБ» від 16.09.2026, отриманої в порядку витребування доказів за клопотанням сторони позивача. За змістом наданої суду інформації, в банку на ім`я ОСОБА_1 випущено банківську платіжну картку НОМЕР_2 , за якою закріплено фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою, на яку 29.05.2021 о 21:22 надійшли кошти в сумі 10000 грн у рамках сервісу МПС, що підтверджується даними виписки по картці (а.с. 240-241).

Заперечуючи факт видачі кредитних коштів, вказуючи на відсутність доказів про їх отримання відповідачем, сторона відповідача, маючи доступ до даних про його рахунки та рух коштів по ним, в змагальному судовому процесі, не спростувала перед судом докази надані суду стороною позивача, які в сукупності, підтверджують факт виконання первісним кредитором обов`язку з видачі кредити та факт отримання цих коштів відповідачем на картку, що належить йому, та користування ним кредитними коштами, в тому числі на придбання товарів. Відповідно, суд критично оцінює доводи сторони відповідача про неотримання кредитних коштів.

Згідно з розрахунком заборгованості наданим первісним кредитором ТОВ «Мілоан», відповідачу ОСОБА_1 видано кредит у сумі 10000 грн, нараховано комісію за оформлення кредиту (чітко визначена умовами договору) - 700 грн разово, а також нараховано відсотки за користування кредитом за ставкою 0,88 % в день по 27.06.2021 (кінцевий строк кредитування визначений п. 1.4 договору), в розмірі 2640 грн (а.с. 17).

В подальшому, з урахуванням умов договору визначених п. 1.6, 2.3.1.2 договору щодо автоматичної пролонгації строку кредитування шляхом продовження користування відповідачем кредитними коштами після закінчення первісного строку кредитування, щодня на 1 день, але не більше 60 днів, як чітко визначено в п. 2.3.1.2 договору, кредитор почав нараховувати відсотки за користування кредитом у розмірі 5 % в день (стандартна процентна ставка), з 28.06.2021 по 28.07.2021 по 500 грн в день, а з 29.07.2021 по 26.08.2021 в односторонньому порядку зменшив їх до 100 грн в день, що є правом кредитора та не порушує прав позичальника. Вцілому відсотки за користування кредитом нараховані в межах 60 днів пролонгації договору, як те визначено в п. 2.3.1.2 договору, підписаного сторонами.

Доводи сторони відповідача про незрозумілість умов договору в частині нарахування відсотків, суперечність розрахунку відсотків за користування кредитом тому, що вказаний у графіку платежів за договором, суд розцінює критично, адже умови договору є чіткими та зрозуміли та однозначно визначають, що відсотки нараховуватимуться в межах першопочаткового періоду кредитування - 30 днів у розмір 0,88 % в день та обмежаться сумою 2640 грн, за умови дотримання позичальником умов договору, тобто повернення суми кредиту та нарахований відсотків, інших платежів за договором у строк до 27.06.2021 року. У разі ж не повернення кредиту у початково визначений строк, в силу вступає відкладальна обставина, що має наслідком автоматичну пролонгацію договору на строк до 60 днів, в межах якого застосовується стандартна відсоткова ставка за користування кредитними коштами. Отже, за умови ознайомлення позичальником з умовами договору кредитування в їх повному обсязі, останній мав можливість зрозуміти відповідні умови договору. Зрозумілими та чіткими є й умови договору щодо комісії за видачу кредиту, на яку позичальник погодився підписуючи текст договору. Доводи представника відповідача щодо недійсності умов договору щодо комісії, без конкретизації послуг за які вона нарахована, не заслуговують на увагу, адже текст договору фіксує чітку послугу, за яку нараховано комісію - надання (видача) кредиту. Комісія не нараховувалася за обслуговування кредиту, за пролонгацію договору, про що вказував представник відповідача, а нарахована одноразово як плата за видачу кредиту, на що відповідач добровільно погодився підписавши текст договору.

Відповідач не надано суду доказів визнання ним певних умов кредитного договору недійсним, як в питання комісії, так і в питанні розміру відсотків та порядку їх нарахування.

В постанові ОП ВС від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 суд висловив позицію що, за відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено в травні 2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит. Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Кожен кредитний договір є індивідуальним, а тому його тлумачення здійснюється судом шляхом вивчення його умов у сукупності. В даному випадку, детально дослідивши зміст кредитного договору та додатків до нього, суд встановив, що його умови були досить чіткі та зрозумілими навіть для пересічного споживача, який беручи кошти в кредит, усвідомлював обов`язок їх повернення в обумовлений строк, а у разі їх неповернення у строк, має місце вступ у силу умов щодо пролонгації строку кредитування зі стандартною ставкою 5 % в день. При цьому, ознайомивши з цими умовами, відповідач мав альтернативу дій: погоджуватися на відповідні умови кредитування, з урахуванням пролонгації та виконувати їх; або ж виконати умови договору щодо повернення кредиту впродовж 30 днів, що не мало б наслідком пролонгацію та застосування стандартної відсоткової ставки; або з відмовитися від умов запропонованих кредитором та не підписувати тест договору. Відповідач ознайомившись з текстом договору підписав його, отримав кредитні кошти, при цьому не скористався гарантованим правом їх повернення, а здійснив користування ними, при цьому суму кредиту в обумовлений строк не повернув, відсотки в жодному розмірі (навіть нараховані в межах 30 днів) не сплатив, що мало наслідком пролонгацію строку кредитування згідно п. 2.3.1.2 договору, а нині має наслідком сформовану заборгованість.

Фактично заперечуючи всі обставини укладення договору, його підписання, отримання коштів, користування ними, тощо, без належного обґрунтування та надання доказів на підтвердження своїх заперечень, відповідач фактично намагається уникнути відповідальності за порушення умов договору кредиту, який він підписав, взявши на себе відповідні обов`язки по поверненню кредиту та сплаті відсотків, комісії.

За розрахунками первісного кредитора ТОВ «Мілоан» відповідач не здійснив жодного платежу на виконання умов договору кредиту. Доказів протилежного, відповідач у змагальному цивільному процесі суду не надав. Відповідно, станом на 26.08.2021 відповідач ОСОБА_1 мав заборгованість за кредитом у розмірі 31700 грн, з яких: 10000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 21040, 00 грн. - заборгованості за відсоткам, 700,00 грн. заборгованість за комісійними винагородами (а.с.17). Вказаний розрахунок суд вважає належно обґрунтованим, таким що ґрунтується на умовах кредитного договору.

Контррозрахунок відповідача, сформований у відзиві, суд розцінює критично, оскільки він не враховує факт продовження користування відповідачем кредитними коштами після закінчення первісного строку кредитування, як наслідок автоматичного продовження строку кредитування на строк до 60 днів, в силу п. 2.3.1.2 договору, права кредитора нараховувати відсотки за стандартною ставкою.

Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

13.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 07Т про відступлення права вимоги за кредитними договорами (а.с. 9), за умовами якого клієнт зобов`язався передати відступити фактору права вимоги, визначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах визначених цим договором (п.2.1). В п.4.1 договору визначено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання цього договору (а.с. 9-12).

Відповідно до Додатку №1 до вищевказаного договору факторингу, позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у сумі 31740, 00 грн. з яких: 10000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 21040, 00 грн. - заборгованості за відсоткам, 700,00 грн. заборгованість за комісійними винагородами (а.с. 18).

Вищевказані умови договору факторингу, в тому числі щодо моменту переходу прав вимоги, спростовують доводи сторони відповідача про нібито відсутність права вимоги, адже за змістом договору таке право перейшло до позивача в день підписання тексту договору, тобто 13.09.2021. В даному договорі, сторони договору не пов`язували момент виникнення права вимоги з іншими обставинами, зокрема здійсненням розрахунків, передачі документів, тощо. Третя особа по справі, яка є первісним кредитором, не заперечує факт відступлення нею прав вимоги до відповідача, позивачу.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за кредитним договором № 3119522 від 28.05.2021 в розмірі 31740,00 грн (а.с. 13). Новий кредитор донарахувань заборгованості не здійснював.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Аналізуючи перелічені вище докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що допущені відповідачем порушення умов за кредитним договором № 3119522 від 28.05.2021, є істотними, у зв`язку із чим, з відповідача на користь позивача, як нового кредитора, підлягає стягненню сума заборгованості за вказаним вище договором у розмірі 31740,00 грн.

Відповідно до положення п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 7).

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6000,00 грн.

Судом встановлено, що 11 грудня 2023 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Міньковською А.В. укладено договір про надання правової допомоги № 42649746. Також, в матеріалах електронної справи міститься додаткова угода № 003038122993 від 09.02.2024 до вищевказаного договору про надання правової допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Мінковською А.В. необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», щодо стягнення кредитної заборгованості згідно якого вартість наданих послуг складає 6000,00 грн; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 20.02.2024 року, згідно якого вартість виконаних робіт склала 6000,00 грн., копію ордера на надання правничої (правової) допомоги, копія свідоцтва адвоката.

Відповідач заперечив розмір витрат на правничу допомогу позивача та просив відмовити в її стягненні, в тому числі у зв`язку з наданням її не адвокатом, адже представництво інтересів позивача здійснював представник Гайова А.С., яка підписувала позов, а в подальшому представник Щава Є.В.

Оцінюючи доводи сторін щодо витрат позивача на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Так, суд звертає увагу на те, що така складова як «правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій…», що нібито склала 1 год 30 хв часу, нічим не підтверджена, а така послуга як формування додатків до позовної заяви» тривалістю 1 год вартістю 750 грн, фактично є складовою послуги - складення позовної заяви, з урахуванням вимог ЦПК України щодо змісту позову.

Доводи відповідача про нібито представництво інтересів позивача не адвокатом, суд розцінює критично, адже в даному випадку суду надано вичерпний перелік доказів надання послуг зі складення позовної заяви АБ «Анастасії Міньківської». Решту послуг, в тому числі звернення до суду з позовом, представництво інтересів позивача в суді, складення заяв по суті справи (відмінних від позову), не охоплені актом про підтвердження факту надання правничої допомоги від 20.02.2024 (а.с. 16) та не включені до суму заявлених витрат на правничу допомогу.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованою та реальною є сума витрат на правничу допомогу позивача в розмірі 3000 грн, що відповідає реальним витратам АО А. Маньківської на надання правничої допомоги позивачу в даній справі, є співмірним з ціною позову, не призведе до надмірного, невиправданого збагачення позивача та надмірного тягаря на відповідача.

Оскільки позов задоволено, відсутні підстави для компенсації відповідачу витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міолан» про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м. Київ) суму заборгованості за кредитним договором № 3119522 від 28.05.2021 в розмірі 31740 (тридцять одна тисяча сімсот сорок) гривень 00 копійок, яка складається з:

заборгованості по тілу кредиту - 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок,

заборгованості за відсотками - 21040 (двадцять одна тисяча сорок) гривень 00 копійок,

заборгованості за комісією в розмірі 700 (сімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження 04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м. Київ) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, в рахунок сплати судового збору та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне судове рішення суду 06.10.2026.

Суддя М.В. Березюк