Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №208/16357/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/16357/25

провадження № 2/208/258/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Кузнецової А. С.

за участю секретаря судового засідання – Вікторовської О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовними заявами Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії,-

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

25 грудня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" звернулось до Заводського районного суду міста Кам`янського з позовами до ОСОБА_1 , в яких вказує:

1) 16 квітня 2021 року між ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3339303276/668435.

Договір укладено в електронній формі.

За цим договором кредитодавець надав позичальнику кредитні кошті у розмірі 4300,0 грн. зі строком повернення боргу до 10.05.2021 р., тобто на 25 днів із сплатою процентів 2,5 % за добу.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість калентарних днів користування кредитом...до дня повного ногашення заборгованості.

Додатком № 1 до договору сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 2687,50 грн.

В результаті неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором у нього утворилась заборгованість у сумі 16661,50 грн., з яких:

- 4300,0 грн. – сума забогованості за основним боргом;

- 12362,50 грн. – заборгованість за відсотками.

09.12.2021 р. між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» укладено договір факторингу № 09122021.

У складі вимог, переданих фактору за Реєстром від 09.12.2021 р., також передано вимогу до відповідача у вказаній сумі, що підтверджується наданим позивачем витягом з Реєстру.

Після подання позову до суду надійшла Заява ТОВ «ФК «ЄАПБ» від 29.01.2026 р., в якій позивач просить зменшити позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 3339303276/668435 від 16.04.2021. Вказує, що в грудні 2025 року відповідач визнав наявність боргу за кредитним договором № 3339303276/668435 від 16.04.2021 р. в розмірі 16 662,50 грн, яка складається з :

- 4 300,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12 362,50 грн. – сума заборгованості за відсотками.

16 січня 2026 року відповідачем було внесено на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму у розмірі 16 662,50 грн в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 3339303276/668435 від 16.04.2021 р.

Таким чином, позовні вимоги за цим кредитним договором закриті.

2) 8 березня 2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 884591252.

Загальна сума наданих у кредит горшових коштів становить 22000,0 грн.

На обгрунтування факту укладання цього договору позивач навів алгоритм укладання електронного договору і зазначив, що пройшовши весь алгоритм дій при укладенні кредитного договору, відповідач уклав цей договір, в якому узгоджені всі умови. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу Відповідачем на сайт кредитодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та кредитодавцем не було б укладено.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) кредитодавця з урахуванням особливостей, визначених індивідуальною частиною.

У відповідності до умов укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 10000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Додатковою угодою від 24.03.2021 р. до договору № 884591252: суму кредиту збільшено на 12000,0 грн.

Кредитні кошти позичальнику перераховані на підставі платіжних доручень, копії яких додані до позовної заяви.

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Реєстру боржників № 137 від 08.06.2021 до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 884591252.

20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги (копія витягу з договору факторингу додається).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 83 776,00 грн., з яких:

- 21 999,80 грн. – сума заборгованості по основному боргу;

- 61 776,20 грн. – сума заборгованості по відсоткам.

Просить стягнути з відповідача вказану суму.

У відповіді на відзив позивач вказав, що 20.01.2026 року відповідачем було внесено на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму у розмірі 6 000,00 грн. на погашення кредитної заборгованості за договором № 884591252 від 08.03.2021 року.

При цьому послався на висновки, зроблені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2019 року у справі № 526/405/13: факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їхне дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплативідповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитнимидоговорами – є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такимищо укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманнямвсіх благ передбачених кредитними договорами.

Позиція відповідача

У відзиві на позов відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх необгрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

1.Заперечує факт укладання кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 08.03.2021 р. № 884591252.

Вважає надані паперові копії електронних документів неналежними доказами, скільки вони не містять електронного підпису; у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення, а зміст такого документу не захищений від внесення правок і викривлення.

Вказний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18 тощо.

Позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалась в порядку, визначеному статтею 9 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг».

У матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитнийдоговір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору.

Отже, матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договору від 08.03.2021 року №884591252 відбувалось в порядку, визначеному чинним законодавством.

Позивач не пояснює, яким чином проводилась ідентифікація особи, та чи проводилась вона взагалі. Не надає доказів проведення такої ідентифікації.

Не надає позивач також доказів відправлення одноразового ідентифікатора відповідачеві.

Не надає й доказів того, що саме відповідач використала нібито відправлений ідентифікатор для нібито укладення кредитного договору.

2.Не надано належних доказів наявності заборгованості.

Представник відповідача підкреслює, що згідно із ст. 1046 ЦКУ, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначеніродовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

А це означає, що навіть якщо такий договір підписаний сторонами, але кошти (речі) позичальникові не надані, такий договір є неукладеним. Тільки фінансовий документ про отримання коштів є умовою його укладення, а отже і правових наслідків для позичальника.

Належними доказами є первинні документи, оформлені відповідно до положень Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Посилаючись на постанову Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі 161/16891/15, заявляє, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Підкреслює, що платіжне доручення без відміток банку про дату отримання та виконання не є документом, що підтверджує здійснення платіжної операції. З наданого платіжного доручення вбачається, що відмітки про дату отримання та виконання відсутні.

3.Зазначає, що Витяг з реєстру боржників сформований позивачем, а тому не може бути належним доказом. До того ж, витяг не містить усі необхідні дані кредитного договору.

4.За договором факторингу предметом може бути лише дійсна вимога, яка існувала на момент укладання договору факторингу. Посилається на постанову Верховного Суду України від 05.07.2017 р. у справі № 752/8842/14-ц, постанову Верховного Суду від 14.06.2023 р. у справі № 755/15965/17, постанову ВП ВС від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20.

На момент укладання договору факторингу від 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» № 28/1118-01 зобов`язання відповідача за кредитним договором від 08.03.2021 р. № 884591252 ше не існувало.

5.Не доведено належними та допустимими доказами відступлення права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Зокрема, не надано документів на підтвердження оплати фактором за передані йому права вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно дост. 514 ЦК Українидо новогокредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах,що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором абозаконом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять доіншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги зтакою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладенийособою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо правовимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі,зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа неє кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом зтим, положення ч. 1ст. 203 ЦК Українипрямо встановлюють, що застосовуються самедо змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В томувипадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинахвідсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1ст.512, ст.514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Зауважує, що у відповідності до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Доказів того, що первісні кредитори, або новий кредитор ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту позивачем не надано.

Процесуальні питання

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області Кузнєцової А.С. від 06.01.2026 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч.4 ст.19, ст.274 ЦПК України. Також було ухвалено об`єднати справи №208/16357/25 та 208/16370/25 в одне провадження з єдиним унікальним номером справи 208/16357/25.

Ухвалою суду від 08.04.2026 року було задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», про витребування доказів. Витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку 4323 - 35xx - xxxx – 6155, відкритого у банку станом на 08.03.2021 року. Витребувано від АТ «Акцент-Банк» інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку НОМЕР_2 , відкритого у банку станом на 16.06.2021 року.

Ухвалою суду від 08.04.2026 року було задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» про долучення доказів, а саме: оборотно-сальдову відомість по рахунку 3521 за 22.12.2025-23.01.2026; оборотно-сальдову відомість по рахунку 3521 за 12.01.2026-23.01.2026; витяг з платіжної системи; витяг з платіжної системи (1); витяг з платіжної системи (2).

Представник позивача ТОВ «ФК ЄАПБ» в судове засідання 06.10.2026 року не з`явився, судом вжито максимальні заходи для його повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України. При пред`явленні позову позивач просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, причини неявки невідомі, судом вжито максимальні заходи для їх повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України.

Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданої заяви про розгляд справи за відсутності сторони, що, в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Обставини, встановлені судом

25 грудня 2025 року позивач звернувся до Заводського районного суду м. Кам`янське з двома позовами до ОСОБА_1 .

У першому позові він просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 16 квітня 2021 року № 3339303276/668435, укладеним між ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та ОСОБА_1 (а.с.8-9), заборгованість становила 16661,50 грн., з яких:

- 4300,0 грн. – сума забогованості за основним боргом;

- 12362,50 грн. – заборгованість за відсотками.

Право вимоги цієї заборгованості виникло у позивача на підставі договору факторингу від 09.12.2021 р. № 09122021, укладеному між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» (а.с.10-14).

У поданій до суду Заяві від 29.01.2026 р. позивач просить зменшити позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 3339303276/668435 від 16.04.2021 р., вказуючи, що 16 січня 2026 року відповідачем було внесено на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму у розмірі 16 662,50 грн. в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 3339303276/668435 від 16.04.2021 р. (а.с.92-93).

Таким чином, зобов`язання відповідача за цим кредитним договором погашені у повному обсязі, а тому справу у цієї частині належить закрити за відсутністю предмету спору (п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК).

Другий позов грунтується на заборгованості відповідача за кредитним договором від 8 березня 2021р. № 884591252, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 (а.с.50-52).

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.57), заборгованість ОСОБА_1 за цим договором складає 83 776,00 грн., з яких:

- 21 999,80 грн. – сума заборгованості по основному боргу;

- 61 776,20 грн. – сума заборгованості по відсоткам.

За вказаними обставинами предметом спору є вимоги, що витікають з Договору № 884591252 від 08.03.2021 року.

Цей договір укладено в електронній формі і підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV777MS, відправлено 08.03.2021 11:11:25, введено 08.03.2021 11:11:50.

На обгрунтування факту укладання цього договору позивач навів алгоритм укладання електронного договору і зазначив, що пройшовши весь алгоритм дій при укладенні кредитного договору, відповідач уклав цей договір, в якому узгоджені всі умови. Зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу Відповідачем на сайт кредитодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та кредитодавцем не було б укладено.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) кредитодавця з урахуванням особливостей, визначених індивідуальною частиною.

У відповідності до умов укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 10000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі – «Правила»). (п. 1.1 Договору).

Додатковою угодою від 24.03.2021 р. до договору № 884591252: суму кредиту збільшено на 12000,0 грн.

Кредитні кошти позичальнику перераховані на підставі платіжних доручень, копії яких додані до позовної заяви.

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 р. цей договір факторингу укладено у новій редакції (а.с.58-61).

Пунктом 8.2. нової редакції договору встановлено, що його дія закінчується 31 грудня 2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників № 137 від 08.06.2021 до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 884591252 в загальному розмірі 56 958 грн., з яких заборгованість по основному боргу - 21 999,8 грн., заборгованість по відсоткам - 34 958,2 грн (а.с.122).

Тобто, перехід права вимоги до нового кредитра здійснено під час існування у первісного кредитора вимоги до відповідача і в межах строку дії договору факторингу.

20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги (а.с.63-67).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 р. до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 (а.с.69), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 83 776,00 грн., з яких:

- 21 999,80 грн. – сума заборгованості по основному боргу;

- 61 776,20 грн. – сума заборгованості по відсоткам.

У відповіді на відзив позивач вказав, що 20.01.2026 року відповідачем було внесено на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму у розмірі 6 000,00 грн. на погашення кредитної заборгованості за договором № 884591252 від 08.03.2021 року.

У заяві від 29.01.2026 р. позивач просить зменшити позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 3339303276/668435 від 16.04.2021 року. Вказує, що 16 січня 2026 року відповідачем було внесено на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму у розмірі 16 662,50 грн в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 3339303276/668435 від 16.04.2021 р.

Але при цьому не згадує про 6000,0 грн., перерахованих відповідачем на погашення заборгованості за кредитним договором № 884591252.

З Витягу з Реєестру прав вимоги № 137 від 08.06.2021 року, укладеного ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, слідує, що Фактору передається право вимоги до ОСОБА_1 за договором №884591252 від 08.03.2021 р.; заборгованість по основному боргу - 21 999,8 грн., заборгованість по відсоткам - 34 958,2 грн., загальна сума боргу - 56 958 грн.

Також позивачем наданий розрахунок заборгованості за договором № 884591252 від 08.03.2021 р, виконаний ТОВ «Таліон Плюс». За цим розрахунком заборгованість за тілом кредиту становить 21999,80 грн., за процентами – 61776,80 грн. У той ж час, у стовбцях «Сплачено» вказано, що позичальником станом на 06.03.2023 р. сплачено 21999,80 грн. на погашення тіла кредиту; нараховані проценти сплачені у сумі 61776,20 грн.(а.с.57)

Ці відомості говорять про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості на момент передачі прав вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Реєстром № 2, однак, у Реєстрі враховується забогованість у сумі 83 776,00 грн.

Ніякого пояснення такої розбіжності позивачем не надано.

До того ж, суд зазначає, що позивачем також не надано пояснень тому, що за договором факторингу ТОВ «Таліон Плюс отримало за реєстром боржників суму боргу до ОСОБА_1 у розмірі 56958 грн,а за договором факторингу з ТОВ «ФК «ЄАПБ» передало останньому борг щодо ОСОБА_1 у сумі 83 776,00 грн.

Із змісту наданого розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Таліон Плюс», слідує, що у складі суми боргу щодо відповідача, отриманого цим товариством, первісним кредитором передано право вимоги процентів у сумі 34958,20 грн., нарахованих станом на 08.06.2021 р. а вже наступним кредитором нарахування процентів продовжено до 31.07.2021 р.

Судом встановлено, що за умовами кредитного договору № 884591252 08.03.2021 р. передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 10000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі – «Правила»). (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 договору сума кредит надається строком на 30 днів.

Встановлений в п. 1.2. Договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк дії договору, може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою:

Z = 30 - (Х – Y), де:

Z – кількість днів, на які продовжується дисконтний період;

Х – поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду;

Y – дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця).

При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів. (п. 1.3 Договору).

1.4. За користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.4.1. виключно на період строку, встановленого пунктом 1.2. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою 0,29 % за кожний день користування кредитом;

1.4.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах пункту 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою 1,7 % в день.

Базова процентна ставка становить 1,7 % в день від суми кредиту.

1.7. Сторони погодили, що факт користування кредитом після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦКУ, яка має наслідком продовження строку користування кредитом, але не більш як 90 днів від дня закінчення дисконтного періоду.

1.7.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти у розмірі 2,3 %.

Додатковою угодою від 24.03.2021 р. до договору № 884591252: суму кредиту збільшено на 12000,0 грн.

На підтвердження перерахування кредитних коштів позичальнику позивачем надані Платіжне доручення № 576d4582-24da-4bed-b4db-0fc3459ee05a від 08.03.2021 р. на переказ 10000,0 грн. на рахунок ОСОБА_1 4149-62XX-XXXX-9591, за договором № 884591252 від 08.03.2021 року, та платіжне доручення № d56553e4-1c75-43ec-a285-94283061bffdвід 24.03.2021 р. АТ «Альфа-Банк» на перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 12000,0 грн. (а.с.54 та 54 на звороті)

У відповіді на запит суду про витребування інформації щодо належності рахунку 4149-62XX-XXXX-9591, банком повідомлено, що вказаний картковий рахунок не належить ОСОБА_1 (а.с.195).

Висновки суду за результатами розгляду справи

Вирішуючи спір, суд враховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обгрунтування своїх вимог ао заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При ухваленні рішення суд керується вимогами статті 263 ЦПК, яка визначає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1046 ЦКУ зазначається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі оцінки наданих сторонами доказів суд приходить до таких висновків.

Щодо укладання договору

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Особа, що укладає електронний договір, має бути ідентифікована за допомогою особистих даних (паспорт, ІПН, телефон, банківська картка тощо).

Однак, на підтвердження цієї вимоги позивачем не надано ніяких підтверджень.

У п. 6.49 постанови ВП ВС від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц зроблено такий висновок:

«У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і йоговиконання, такий факт може бути спростований не шляхомподання окремого позову про недійсність правочину, а під часвирішення спору про захист права, яке позивач вважаєпорушеним, шляхом викладення відповідного висновку пронеукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судовогорішення».

У той ж час, суд зазначає, що без введення позичальником відповідних даних, відомих тільки відповідачеві, таких, як пароль до телефону (PIN), коду доступу до кредитних карток (CVV), здійснення його верифікації, в тому числі і шляхом введення паролів доступу до передання ним та отримання Товариством персональних даних від відповідача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А відповідачем не надані докази протиправності дій третіх осіб стосовно нього, які стосуються підписання кредитного договору.

Таким чином, у суда немає достатніх підстав вважати спірний договір № 884591252 від 08.03.2021 р. неукладеним, тому в силу положень статті 204 ЦКУ він визнається правомірним.

Верховний Суд у справі № 917/1307/18 від 23.10.2019 р. зазначив, що «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний».

У ситуації, що склалась, суд не вбачає наявність стандарту переваги. Інший ж підхід буде грунтуватися на припущенях.

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Такі правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 605/196/16-ц, які згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Констатація правомірності договору означає, що між сторонами мають місце певні правовідносини.

Але це не означає, що суд повинен приймати як догму кожний пункт договору, амусить оцінювати його на предмет відповідності вимогам законодавства.

Щодо перерахування грошових коштів позичальникові

Статтею 1048 Цивільного кодексу визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що саме на позивача покладений обов`язок надання такої виписки. Однак такий висновок справедлив у разі, якщо має місце збіг в одній особі і кредитодавця і обслуговуючого позичальника банку. В іншому разі цей документ може бути виданий лише обслуговуючим відповідача банком.

Пункт 1.4. Інструкції НБУ від 21.01.2004 р. № 22 «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» наводяться таки поняття:

обслуговуючий банк (банк, що обслуговує) - банк, у якому відкрито рахунок учаснику безготівкових розрахунків та/або який здійснює для нього на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача;

розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача

У пункті 1.13. зазначається, що під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді.

Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів:

... платіжного доручення (Додаток 3)

Згідно пункту 2.14.Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання",

На вимогу клієнта банк надає довідку про виконання (часткове виконання) платіжної вимоги, що підписується уповноваженою(ими) особою(ами), або примірник підписаної нею(ними) платіжної вимоги, на підставі якої здійснено оплату.

Позивачем надані копії платіжних доручень первісного кредитору на перерахування грошових коштів позичальнику, на яких відсутні реквізити «Дата виконання», а тому суд розглядає їх як неналежні докази.

Також пунктами 14.14, 14.15 статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що банк (інший суб`єкт, що надає платіжні послуги), зокрема, зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банка.

Суд звертає увагу на те, що Договір № 884591252 не містить відомостей про картковий рахунок, на який необхідно перераховувати кредитні кошти. Інших доказів, які б підтверджували факт надання позичальником саме цього рахунку (заява на отримання кредиту), позивачем не надано, що унеможливує встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Також не надано ніяких доказів щодо волевиявлення позичальника на отримання додаткової суми кредиту у розмірі 12000,0 грн.

Листом від 22.04.2026 р. А-Банк на запит суду повідомив, що картковий рахунок НОМЕР_3 не належить ОСОБА_1 .

Клопотання про належність цього рахунку і зарахування на нього вказаних переказів кредитних коштів позивачем не заявлено.

У Відповіді на відзив позивач вказав, що 20.01.2026 року відповідачем було внесено на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму у розмірі 6 000,00 грн. на погашення кредитної заборгованості за договором № 884591252 від 08.03.2021 року. І ця обставина, як вказує позивач, є визнання відповідачем факту отримання ним кредитних коштів, підтвердженням факту укладання кредитного договору та усіх його положень.

Але ніякого документу на підтвердження цієї обставини (перерахування коштів) надано не було. У той ж час просить позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором – задовольнити в повному обсязі.

До того ж, критичне ставлення суду щодо об`єктивності цієї обставини також обумовлюється тим, що вказаний платіж, ніби-то відповідачем зроблено 20 січня 2026 року.

А у Заяві від 28 січня 2026 року про зменшення позовних вимог в частині договору № 3339303276/668435, позивач не зазначив про зменшення і позовних вимог по договору № 884591252 на ці 6000,0 грн., що не узгоджується з нормами процесуального законодавства.

З наведеного суд робить висновок про те, що позивачем не надано належних доказів факту перерахування первісним кредитором (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») грошових коштів позичальнику 08 та 24 березня 2021 року, відповідно, в сумі 10000,0 грн. та 12000,0 грн.

Крім того, суд звертає увагу на необгрунтоване та неправомірне нарахування першими двома кредиторами (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс») процентів за кредитним договором № 884591252 від 08.03.2021 р.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики, у разі відсутності іншої домовленості сторін, може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16.

Умовами кредитного договору № 884591252 від 08.03.2021 р. передбачається таке.

Пункт 1.4. За користування кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.4.1. виключно на період строку, встановленого пунктом 1.2. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою 0,29 % за кожний день користування кредитом;

1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах пункту 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.2. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за ставкою 1,7 % в день.

Базова процентна ставка становить 1,7 % в день від суми кредиту.

1.7. Сторони погодили, що факт користування кредитом після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦКУ, яка має наслідком продовження строку користування кредитом, але не більш як 90 днів від дня закінчення дисконтного періоду.

1.7.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти у розмірі 2,3 %.

Із Розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 884591252 від 08.03.2021 р., виконаного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», слідує, що проценти нараховувались з 08.03.2021 р. по 23.03.2021 р. по 29 грн. за день; з 24.03.2021 р. по 07.04.2021 р. по 63,8 грн. (0,53% за день), з 08.04.2021 р. по 03.05.2021 р. по 374,0 грн. (3,117%), з 04.05.2021 р. по 08.06.2021 р. по 506,0 грн. (4,22%).

Як вбачається з наведених розрахунків, первісним кредитором, а також ТОВ «Таліон Плюс» розмір денної процентної ставки визначався навіть не за умовами договору, а невідомо за якою формулою.

При цьому суд зазначає помилковість зафіксованого у пункті 1.7. договору посилання на статтю 212 ЦКУ, згідно з яким факт користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, що має наслідком продовження строку користування кредитом, але не більш як 90 днів від дня закінчення Дисконтного періоду.

Помилковість такого підходу до тлумачення цих положень договору полягає у тому, що:

По-перше, текстуальне тлумачення пункту надає підстави для висновку, що слово «період» означає «частину строку». Але, строк дії договору у даному випадку визначений саме тривалістю дисконтного періоду. А продовження дисконтного періоду (строку дії договору) позивачем не доведено. Тобто, не надано доказів тому, що позичальник оплатив всі фактично нараховані проценти та в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активував функцію продовження строку дисконтного періоду.

Підтвердженням непродовження дисконтного періоду, а слід, строку дії договору, є той факт, що починаючи з 08.04.2021 р. нарахування процентів здійснюється за ставкою 3,117 %, а з 04.05.2021 р. за ставкою 4,22 % за день.І ці ставки ніяким чином не кореспондують із ставками, зазначеними у пункті 1.4. договору.

Отже, строк дії договору і його закінчення співпадає із строком дисконтного періоду.

Усі наступні умови договору щодо розміру процентів спрямовані на фактичне завуальування санкцій за невиконання (неналежне виконання) договору, які повинні грунтуватися на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу.

По-друге, неправомірність посилання на статтю 212 ЦКУ обумовлюється тим, що згідно до цієї правової норми, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Застосування статті 212 ЦКУ допускається, якщо обставина, з якою пов`язується настання (ненастання) або зміна прав та обов`язків, є:

* невизначеною (сторони не знають напевно, настане вона чи ні). Строк повернення кредиту (або сплата відсотків) — це невідворотна подія, яка має настати.

* правомірною (не суперечити закону та моральним засадам).

У даному ж випадку пункт 3.6. договору пов`язує зміну строку його дії (строку нарахування процентів) з недобросовісною (неправомірною) поведінкою позичальника.

* відмінність від інших умов: Умова (обставина) не може полягати у виконанні (невиконанні) стороною своїх прямих обов`язків (наприклад, оплата товару, повернення кредитних коштів та інших платежів тощо), оскільки це є елементом виконання договору, а не зовнішньою обставиною.

Таким чином, стаття 212 ЦК України спрямована на захист інтересів сторін, дозволяючи моделювати правові наслідки залежно тільки від непередбачуваних обставин.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Тобто позичальник (1) отримує від кредитодавця грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду 5 квітня 2023 року при розгляді справи №910/4518/16.

Верховний Суд неодноразово роз`яснював, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, якими суд керувався під час задоволення грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (у цьому випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування – це процесуальний обов`язок суду.

Наведене дозволяє зробити висновок, що обгрунтованими можуть бути вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з 08.03.2021 р. по 06.04.2021 р. включно, або у сумі 1328,3 грн.

Решта нарахувань зроблено за межами строку дії договору, а доказів продовженню позичальником дії договору позивачем не надано. Тому відповідальність позичальника у такому випадку наступає за правилами частини другої статті 625 ЦКУ.

При цьому суд також враховує положення частини 8 статті 18 Закону «Про захист прав споживачів»:«Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача».

Зазначене відповідає правовій позиції, сформулюваній у Постанові ОП КЦС ВС від 07.09.2026 року у справі №552/672/23.

Щодо переходу прав вимоги

Ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існувалина момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другоїсторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги дотретьої особи (боржника).

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року по справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора взобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

На підтвердження правомірності переходу прав вимоги позивач надає:

-Витяг з реєстру боржників №137 від 08.06.2021 року від ТОВ«МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»;

- Витяг з реєстру боржників № 137 від 08.06.2021 року від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»;

- Копію витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року;

- Копію платіжного доручення згідно реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 року до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року.

- Розрахунок заборгованості від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

- Розрахунок заборгованості від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»;

- Платіжне доручення.

Але ці докази стосуються договору між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».

На підтвердження ж правомірності договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» не надано головного документу, що характеризує цей вид договору, - документ про оплату (фінансування) відступленого права вимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц) зазначила: угода повинна містити докази надання новим кредитором попередньому кредитору фінансової послуги (надання грошей за плату). Передача права вимоги без оплати є безоплатною цесією, а не факторингом.

А з урахуванням того, що така передача відбувалась на підставі договору від 28.11.2018 р. № 28/1118-01, коли не існувало зобов`язання відповідача, то цей договір є неукладеним і не створює за собою ніяких правових наслідків, у тому числі, у вигляді наступного договору факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Неукладеність означеного договору від 28.11.2018 р. полягає у тому, що за статтею 514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. І ця норма, на відміну від договору факторингу, не передбачає передачу майбутньої вимоги.

Вищенаведені висновки дозволяють суду зробити висновок про те, що позивачем на обгрунтування цього позову позивачем не надані належні і достатні докази перерахування грошових сум за кредитним договором № 884591252 від 08.03.2021 р., не доведені передбачені законом підстави для укладання договору факторингу, не обгрунтовані вимоги щодо розміру позовних вимог в частині нарахування процентів за користування кредитними коштами.

А тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 884591252 від 08.03.2021 р. слід відмовити у повному обсязі.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не проводиться.

Виходячи з вищенаведених норм матеріального права і керуючись вимогами ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 в частині вимог за договором № 3339303276/668435 від 16.04.2021 р. закрити за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 в частині вимог за договором № 884591252 від 08.03.2021 р. відмовити у повному обсязі у зв`язку з недоведеністю заявлених вимог.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Дата складення повного судового рішення – 06.10.2026 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Представник заявника – ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя А.С. Кузнєцова