Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №212/10014/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/10014/26

2/212/6623/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Колочко О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2026 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.06.2023 у розмірі 72 000,14 грн, що становить заборгованість за тілом кредиту.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01.06.2023 відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту, а також Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг за умовами надання кредитного ліміту до 200 000 грн на 12 місяців з пролонгацією зі сплатою 42% річних. Відповідачу видано кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 строком дії 05/27. Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитних коштів та сплачував відсотки за користування кредитом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, таким чином у порушення умов кредитного договору не виконав свої зобов`язання, у зв`язку з чим має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 72 000,14 грн.

Ухвалою судді від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) учасників справи, призначено судовий розгляд на 07 вересня 2026 року, роз`яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.

28 липня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він не погодився з позовними вимогами у заявленому позивачем розмірі, вважав їх не підтвердженими належними та допустимим доказами в повному обсязі. Заперечив проти стягнення з нього процентів, комісій, штрафів, пені та інших платежів. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі або якщо суд дійде висновку про наявність заборгованості, відмовити у стягненні необґрунтованих складових заборгованості та визначити її розмір виключно на підставі належних та допустимих доказів.

Ухвалою суду від 07 вересня 2026 року судовий розгляд відкладений на 24 вересня 2026 року за клопотанням представника позивача про надання часу для ознайомлення із запереченнями відповідача.

16 вересня 2026 року від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій посилається на те, що сторонами при укладенні кредитного договору бли досягнутів усі істотні умови. Банк надав до суду виписку з карткового рахунку, де чітко відстежується, що відповідачу був встановлений кредитний ліміт, відповідач користувався кредитними грошима, частково сплачував заборгованість. Виписка по рахунку та розрахунок заборгованості є належними доказами у справі. При подачі позову Банком не було заявлено стягнення з відповідача комісій. Позивач звернувся до суду в межах позовної давності. Просив задовольнити позов.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Учасники справи скористалися своїм право на подачу заяв по суті справи, клопотань про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявлялися.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову, з таких підстав.

Частинами першою та другою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 01 червня 2023 року відповідач ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої сторони погодили надання кредиту у виді відновлювальної кредитної лінії до 200 000 грн на строк 12 місяців з пролонгацією на споживчі цілі з процентною ставкою 42% для карт «Універсальна», чого відповідачу був відкритий рахунок в Банку (а.с. 8-19).

У пункті 8 Заяви зазначено про те, що підписанням цієї Заяви відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», які разом із цією Заявою становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів, та зобов`язався їх належним чином виконувати.

У пункті 14 Заяви сторони погодили використання простого електронного підпису для вчинення правочинів, у тому числі кредитного договору, який відповідно до пунктів 36-38 укладений в електронній формі та підписаний сторонами електронним підписом.

Крім того, 01.06.2023 відповідачем був підписаний Паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого визначені умов кредитування: тип кредиту – відновлювальна кредитна лінія шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці, ліміт кредиту до 200 000 грн на строк 12 місяців з пролонгацією, мета кредиту – споживчі цілі (а.с. 22-26).

Відповідно до довідки Приватбанку ОСОБА_1 01.06.2023 було надано кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 строком дії 05/27 (а.с. 21).

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , 01.06.2026 був встановлений кредитний ліміт 34 000 грн, у подальшому він змінювався: 01.07.2023 – до 75 000 грн, 31.07.2023 – до 74 999,47 грн, 05.02.2026 – 0,00 грн (а.с. 21).

Як вбачається з Виписки за договором № б/н за період з 01.06.2023-15.06.2026 ОСОБА_1 користувався кредитними коштами: розраховувався за придбання товарів, сплачував послуги, здійснював перекази на інші картки, тощо, а також вносив грошові кошти на погашення кредиту (а.с. 28-45).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 01.06.2023, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 72 000,14 грн за простроченим тілом кредиту (а.с. 46-56).

Відповідно до ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналогічні положення містить ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 202, 205, 207, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливістю спірних правовідносин у даній справі є укладання договору про надання споживчого кредиту через інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт товариства або мобільний додаток. З урахуванням даної обставини, застосуванню підлягають наступні положення законодавства.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

Порядок укладення електронного договору передбачений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 01 червня 2023 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/ну формі електронного документу з використанням електронного підпису. Підписаний примірник Заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг направлений в особистий акаунт клієнта у системі «Приват24» (веб-версія) (а.с. 19).

Відповідно до умов кредитного договору Банк відкрив ОСОБА_1 рахунок, надав кредит на споживчі цілі у вигляді відновлюваної кредитної лінії зі встановленням кредитного ліміту, для чого видав платіжну картку «Універсальна» строком дії 05/27, а Позичальник зобов`язався повернути кредит на умовах, визначених у пунктах 9.4, 9.5 цієї Заяви, у тому числі обумовлені кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, відповідальність за неповернення кредиту.

Таким чином, позивачем доведений факт укладення Кредитного договору № б/н від 01.06.2023 на умовах, визначених у ньому, між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) укласти такий договір у мережі Інтернет в Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця. При цьому прийняття Відповідачем пропозиції укласти зазначений договір здійснено шляхом заповнення ним Анкети-опитувальника клієнта-фізичної особи від 30.01.2023 (а.с. 7) та підписанням за допомогою електронного підпису Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Паспорту споживчого кредиту (а.с. 8-27). За таких обставин, укладений між сторонами кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення та є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених цим договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договірні зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредитні кошти шляхом надання можливості користування грошовими коштами в межах встановленого кредитного ліміту.

Натомість, Відповідач свої договірні зобов`язання у визначені договором строк і обсяг не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитом.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором і ці докази мають знаходитися у кредитора, в тому числі нового, до якого перейшли права та обов`язки попередника.

Натомість, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Судом були досліджені надані позивачем виписка по рахунку та перевірено розрахунок заборгованості, якими підтверджено наявність заборгованості по кредитному договору (тіло кредиту) в розмірі 72 000,14 грн.

При цьому судом враховано, що проценти, які нараховувалися за користування кредитними коштами і які списувалися за рахунок тіла кредиту, у подальшому були повернуті відповідачу як військовослужбовцю у повному обсязі і зараховані як кошти на погашення кредиту, що відображено як у виписці по рахунку в графі «деталі операції», так і в розрахунку заборгованості в графах «відсотки погашені за рахунок кредиту», «тіло кредиту» та «суми коштів внесені клієнтом на погашення заборгованості».

Таким чином, суд вважає доведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 72 000,14 грн (тіло кредиту) і стягує вказану суму на відповідача на користь позивача.

Заперечення відповідача проти стягнення з нього всієї заявленої позивачем суми заборгованості до моменту підтвердження її складових (процентів, пені, комісій тощо) суд відхиляє, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості, перевіреної судом, наявна лише заборгованість за тілом кредиту, тобто ті кредитні кошти, які були використані позичальником, без нарахування будь-яких інших платежів, у тому числі і процентів.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Суд також враховує і те, що, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначеними статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

В подальшому Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у подальшому дія воєнного стану продовжувалась і була безперервною, воєнний стан діє в Україні і на час розгляду цієї справи судом, у зв`язку із чим строк позовної давності зупинив свій перебіг на час дії такого стану.

Закон України №4434-ІХ від 14.05.2025 року «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набрав чинності з 04.09.2025.

Сторони уклали кредитний договір 01.06.2023 строком на 12 місяців, позивач звернувся з позовом в червні 2026 року, а тому з урахуванням зупинення строків позовної давності, звернення позивача з цим позовом здійснено в межах строку позовної давності, а тому у суду немає підстав для застосування наслідків її пропуску.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 72 000,14 грн (тіло кредиту).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір при зверненні до суду з позовом в сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 77-81, 141, 211, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

задовольнити позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту за Кредитним договором № б/н від 01.06.2023 в сумі 72 000 (сімдесят дві тисячі) гривень 14 коп., а також витрати на оплату судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя: О. В. Колочко