Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №201/5688/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/5688/26

Провадження № 2-о/201/255/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді — Наумової О.С.,

присяжних — Шутька В.В., Алдокімова І.А.,

за участю секретаря судового засідання — Лучковської Я.Д.,

за участю заявниці — ОСОБА_1 ,

представника заявниці — адвоката Опари Г.В.,

представника заінтересованої особи (щодо якої ставиться питання про визнання недієздатною) ОСОБА_2 — адвоката Рись Н.Ю.,

представника заінтересованої особи (органу опіки та піклування) – Лебедь Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (заінтересовані особи - Орган опіки та піклування Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 ) про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

20 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Соборного районного суду міста Дніпра із заявою (заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 ) про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна. Заява надійшла до суду 21 квітня 2026 року (вх. № 18045).

Заявниця просила визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , встановити над нею опіку та призначити її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

На обґрунтування заяви заявниця зазначила, що ОСОБА_2 є племінницею її чоловіка — ОСОБА_3 . Згідно з довідкою серії ВТЕ-29 № 085295, виданою ВТЕК 03 грудня 1992 року, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи безстроково і не може бути працевлаштована на жоден вид праці.

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста від 22 січня 2026 року, у ОСОБА_2 встановлено діагноз «важка розумова відсталість без порушень поведінки». Лікар рекомендував звернутися до суду для визнання її недієздатною та встановлення опіки.

За твердженням заявниці, ОСОБА_2 з дитинства має психічний розлад і потребує сторонньої допомоги; доглядали за нею батьки. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати — ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її батько — ОСОБА_5 , який є рідним братом чоловіка заявниці.

Після смерті ОСОБА_5 догляд за ОСОБА_2 здійснює саме заявниця. Її чоловік, дядько ОСОБА_2 , має хронічні захворювання і сам потребує догляду: згідно з витягом з постанови ЛКК № 49/272 від 12 березня 2026 року, ОСОБА_3 має виражену залежність від сторонньої допомоги.

Заявниця вказала, що забезпечує всі життєві потреби ОСОБА_2 , піклується про неї і є для неї близькою людиною, а ОСОБА_2 її любить і слухається. За життя ОСОБА_5 заявниця пообіцяла йому, що не покине його доньку і доглядатиме її. На підтвердження довіри з боку ОСОБА_5 заявниця послалася на заповіт, складений ним на її ім`я 18 грудня 2025 року.

Заявниця також зазначила, що прожила з чоловіком у шлюбі 37 років і подружжя завжди підтримувало тісний зв`язок з родиною його брата, яка потребувала підтримки. Після смерті батьків ОСОБА_2 , крім заявниці, доглядати її нікому.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не усвідомлює значення своїх дій і не може керувати ними, а також на статті 39, 41, 49, 58, 60 Цивільного кодексу України та статті 295–297 Цивільного процесуального кодексу України, заявниця просила заяву задовольнити. Разом із заявою вона подала клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи та про витребування доказів.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2026 року справу передано на розгляд судді Наумовій О.С. Протоколом попереднього відбору присяжних від 21 квітня 2026 року попередньо відібрано присяжних Шутька В.В. та Дмитрієва Г.Б.

Ухвалою судді від 24 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження. Розгляд справи призначено у складі судді та двох присяжних, питання про виклик ОСОБА_2 суд ухвалив вирішувати з урахуванням стану її здоров`я (а.с. 31, 32).

Цією ж ухвалою у Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради витребувано оригінал медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2 .

На виконання ухвали КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ДМР листом від 12 травня 2026 року № 14/981 надало суду амбулаторну карту ОСОБА_2 . Лист надійшов до суду 13 травня 2026 року (вх. № 22491).

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року призначено у справі судову амбулаторну психіатричну експертизу. Її проведення доручено Дніпровській філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії та судової медицини Міністерства охорони здоров`я України».

На вирішення експерта поставлено такі питання:

1.Чи страждає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , психічним захворюванням і якщо так, то яким саме?

2.Чи здатна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , усвідомлювати значення своїх дій та чи здатна керувати ними?

У розпорядження експерта надано матеріали справи та оригінал амбулаторної карти ОСОБА_2 . Витрати на проведення експертизи покладено на рахунок держави. Експерта попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України. Провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

Супровідним листом від 28 травня 2026 року матеріали справи в одному томі та медичну карту направлено до експертної установи (а.с. 48-49).

Листом від 01 липня 2026 року судовим експертом Дніпровської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії та судової медицини Міністерства охорони здоров`я України» повідомлено суд про проведення експертизи 07 липня 2026 року з проханням забезпечити прибуття ОСОБА_2 з документом, що посвідчує особу (а.с. 52).

07 липня 2026 року судовим експертом складено висновок № 306-ц за результатами судово-психіатричної експертизи.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року провадження у справі поновлено (а.с. 56).

28 серпня 2026 року представник органу опіки та піклування Лебідь Т.А. подала до суду оригінал подання Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 27 серпня 2026 року № 5/6-120 (вх. № 41328).

Протоколом попереднього відбору присяжних від 24 вересня 2026 року повторно відібрано присяжних Шутька Володимира Віталійовича та Алдокімова Івана Анатолійовича у зв`язку зі звільненням присяжного ОСОБА_6 (а.с. 74).

Позиції учасників справи

У судовому засіданні заявниця та її представник - адвокат Опара Г.В. заяву підтримали з підстав, викладених у ній, і просили її задовольнити. Заявниця пояснила, що після смерті батька ОСОБА_2 проживає разом із нею у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , доглядає її, забезпечує всім необхідним і займається її лікуванням. Її чоловік ОСОБА_3 через стан здоров`я не може виконувати обов`язки опікуна.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Рись Н.Ю. у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви, вважала, що визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна відповідає її інтересам, поросила за станом здоров`я розглядати справу без участі ОСОБА_2 .

Представник органу опіки та піклування - Лебедь Т.А. у судовому засіданні подання від 27 серпня 2026 року № 5/6-120, у якому визнав за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 у разі визнання її недієздатною підтримала.

Питання про участь ОСОБА_2 у судовому засіданні суд вирішив з урахуванням стану її здоров`я відповідно до частини першої статті 299 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Дніпропетровську (нині — м. Дніпро). Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 08 лютого 1975 року Будинком щастя Жовтневого району м. Дніпропетровська, її батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Особу ОСОБА_2 підтверджено паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_4 , виданим 03 грудня 2021 року органом 1212. Унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 19750122-12600, РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 8, 9).

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 23 лютого 2022 року № 1220, місце проживання ОСОБА_2 з 19 березня 1991 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Копію довідки засвідчено 28 травня 2024 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіною О.В. (а.с. 18).

Мати ОСОБА_2 — ОСОБА_4 — померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 70 років у м. Дніпропетровську. Відділ державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції склав 24 грудня 2014 року актовий запис № 9267 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 ) (а.с. 15).

Батько ОСОБА_2 — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець м. Ніжина Чернігівської області, — помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Дніпрі у віці 86 років. Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України склав 03 березня 2026 року актовий запис № 1075 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 ) (а.с. 16).

Згідно з посвідкою про народження від 25 липня 1939 року НОМЕР_7 , виданою відділом актів громадянського стану Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР м. Ніжина Чернігівської області, батьками ОСОБА_5 записані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Нотаріально засвідчену копію посвідки виготовлено 28 травня 2024 року (а.с. 13).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 , виданим Ніжинським міським бюро ЗАГС, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Ніжині Чернігівської області. Його батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (а.с. 14).

Батьком обох осіб записаний ОСОБА_7 , а ім`я та по батькові матері в обох документах збігаються. Отже, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 є рідними братами, а ОСОБА_3 — рідним дядьком ОСОБА_2 . До такого самого висновку дійшов орган опіки та піклування у поданні від 27 серпня 2026 року № 5/6-120, зазначивши матір братів як ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ).

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_9 , 03 червня 1987 року Заводський відділ ЗАГС м. Миколаєва зареєстрував шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 (актовий запис № 224). Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_10 (а.с. 11).

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_10 , шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано 10 грудня 2024 року (актовий запис № 124). Реєстрацію здійснив відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 12).

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_11 , 18 квітня 2026 року Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повторно зареєстрував шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (актовий запис № 84). Отже, заявниця є дружиною рідного дядька ОСОБА_2 (а.с. 17).

Особу заявниці підтверджено паспортом громадянина України серії НОМЕР_12 , виданим 05 березня 1996 року Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, та карткою платника податків (РНОКПП НОМЕР_2 ). Заявниця народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 у м. Первомайську Миколаївської області.

Згідно з інформацією Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 23 жовтня 2024 року № 19.04-06/40758/2024, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . За цією ж адресою зареєстрована ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 19).

Фактично заявниця проживає разом із ОСОБА_2 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Цю обставину встановив орган опіки та піклування (подання від 27 серпня 2026 року № 5/6-120). Також встановлено, що ОСОБА_2 належить 1/2 частка цієї квартири на праві приватної власності (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 червня 2015 року, індексний номер 39630648).

Заповітом від 18 грудня 2025 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А.В. (спеціальний бланк НКЕ 368853), ОСОБА_5 заповів усе своє майно ОСОБА_1 . У заповіті зазначено, що нотаріус роз`яснив заповідачеві зміст статей 1238, 1241, 1244, 1253, 1254, 1273, 1307 ЦК України (а.с. 20).

Згідно з довідкою ВТЕК серії ВТЕ-29 № 085295, за результатами первинного огляду 18 листопада 1992 року ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності з дитинства безстроково. Довідку видано на підставі акта огляду ВТЕК від 03 грудня 1992 року. Копію засвідчено 28 травня 2024 року приватним нотаріусом Лушкіною О.В. (а.с. 23).

У висновку ВТЕК про умови і характер праці зазначено, що ОСОБА_2 не може бути працевлаштована на жоден вид праці. Як захід щодо відновлення працездатності рекомендовано спостереження та лікування у психіатра.

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста (форма первинної облікової документації № 028/о) від 22 січня 2026 року, лікар-психіатр встановив ОСОБА_2 діагноз «Важка розумова відсталість без порушень поведінки». У рекомендаціях зазначено, що роз`яснено порядок визнання особи недієздатною з оформленням опікунства через звернення до суду. Як зазначено у висновку експерта № 306-ц, консультаційний висновок видано центром ментального (психічного) здоров`я КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради (а.с. 22).

Медичною картою амбулаторного хворого ОСОБА_2 , витребуваною судом у КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ДМР, підтверджено, що вона перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом «Важка розумова відсталість». Записи карти досліджено також судовим експертом і відображено у висновку № 306-ц.

За даними анамнезу, зібраного зі слів батька, у віці двох років ОСОБА_2 перенесла енцефаліт. У віці п`яти років їй проводилося генетичне обстеження, за результатами якого, за словами батька, «виявлена 21 хромосома»; медична документація щодо цього відсутня.

З дитинства ОСОБА_2 відставала у розвитку від однолітків, відвідувала дитячий садок. З восьми років навчалася в допоміжній школі, закінчила 8 класів. Заміжня не була, дітей не має, проживала вдвох із батьком. Страждає на залізодефіцитну анемію. З вересня 1978 року по грудень 2020 року перебувала під спостереженням психіатра з діагнозом за МКХ-10 «F72.0».

Під час огляду 22 січня 2026 року ОСОБА_2 перебувала на прийомі у супроводі батька. Лікар зафіксував: контакт малопродуктивний, дезорієнтована в поточному календарному часі; олігофазична, косномовна, виявляє вкрай обмежений запас знань; мислення торпідне, дезорганізоване; потребує підтримки з боку батька, безпорадна; інтелект знижений до ступеня важкої розумової відсталості.

Під час огляду 24 березня 2026 року ОСОБА_2 перебувала на прийомі у супроводі тітки. Лікар зазначив, що батько пацієнтки помер наприкінці лютого. Зі слів тітки, у побуті ОСОБА_2 буває дратівлива, збуджена, плаксива, полюбляє гуляти на вулиці, підтримувального лікування не приймає. Лікар зафіксував: контакт малопродуктивний, у бесіді напружена, тривожна; на питання відповідає односкладово, після паузи; мислення дезорганізоване, мова косномовна, олігофазична; інтелект знижений, судження вкрай примітивні; психотичних розладів не виявлено.

У справі складено висновок експерта від 07 липня 2026 року № 306-ц за результатами судово-психіатричної експертизи (форма первинної облікової документації № 100/о). Дніпровської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії та судової медицини МОЗ України» ОСОБА_14 . Експерт має вищу медичну освіту за спеціальністю «судово-психіатрична експертиза» (свідоцтво АА № 0050), 4 кваліфікаційний клас і стаж експертної роботи 12 років. Про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України її попереджено, що засвідчено її підписом у висновку. Експертиза первинна, одноосібна, амбулаторна. Її проведено 07 липня 2026 року о 15:30 за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 84, на підставі ухвали суду від 28 травня 2026 року. Процесуальний статус підекспертної — особа, щодо якої вирішується питання недієздатності (а.с. 54-55).

Експерту надано підекспертну ОСОБА_2 особисто, матеріали цивільної справи № 201/5688/26 в одному томі (аркуші прошиті та пронумеровані), медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_2 від психіатра.

За результатами обстеження соматичний статус: шкірні покриви чисті, астенічна, на момент огляду без гострої соматичної патології. Неврологічний статус: менінгеальних знаків, парезів, паралічів немає. ОСОБА_15 зі слів підекспертної зібрати неможливо через її психічний стан.

У психічному статусі експерт зафіксувала такі порушення: контакт з підекспертною носить вкрай формальний характер; на питання вона відповідає односкладово, слова вимовляє погано, нерозбірливо; словниковий запас вкрай бідний, одноманітний, фразова мова сформована погано; питання розуміє лише в найпростішій конструкції; правильно називає своє прізвище та ім`я, на питання про вік відповідає «21», рік народження назвати не змогла; у календарній даті не орієнтується, не розуміє, де і з якою метою перебуває; мислення суто конкретне, усі психічні процеси тугорухомі та інертні; емоції незрілі, малодиференційовані, з бідністю та одноманітністю емоційних реакцій; психотичної симптоматики (галюцинацій, марення) не виявлено; пасивно підпорядкована, виконує прості інструкції з побутових питань, але не може приготувати їжу і не користується побутовими приладами; слідкує за зовнішнім виглядом і виконує гігієнічні процедури у присутності сторонніх; запас загальноосвітніх знань вкрай бідний: не вміє читати, писати, рахувати, не розуміється в грошах, не знає розміру своєї пенсії; не оцінює і не розуміє свій психічний стан та ситуацію.

Обґрунтовуючи висновки, експерт зазначила, що діагноз підтверджують анамнестичні відомості, матеріали справи та медична документація. Вони свідчать про грубе відставання ОСОБА_2 в розумовому розвитку з раннього дитинства. Це зумовило виражене психічне недорозвинення, неможливість засвоєння нового матеріалу, практичних навичок і навичок самообслуговування. Також з раннього віку у підекспертної проявлялися виражені афективно-вольові порушення. Вони спричинили соціальну дезадаптацію, визнання її особою з інвалідністю з дитинства безстроково та спостереження у психіатра. Діагноз підтверджено і результатами теперішнього обстеження. Воно виявило виражені порушення мислення (конкретне, рудиментарне), вкрай низькі показники пам`яті, відсутність поняття письма, читання, рахунку. Виявлено також відсутність ініціативи, крайню несамостійність, погане переключення діяльності, підвищену сугестивність і необізнаність у загальножиттєвих питаннях.

Ці порушення поєднуються з емоційною незрілістю, бідністю й одноманітністю емоційних реакцій, тугорухомістю та інертністю всіх психічних процесів. Критичні, прогностичні та адаптаційні здібності підекспертної грубо порушені. На думку експерта, зазначений хронічний стійкий психічний розлад позбавляє ОСОБА_2 в теперішній час здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними.

На поставлені судом питання експерт відповіла, що ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у формі важкої розумової відсталості. За своїм психічним станом ОСОБА_2 в теперішній час не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради подала до суду подання від 27 серпня 2026 року № 5/6-120 «Про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 » (а.с. 60 – 63).

З подання вбачається, що 27 серпня 2026 року на засіданні опікунської ради з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування), розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18 серпня 2026 року (вх. № Т-114). У заяві вона просила вирішити питання про можливість виконання нею обов`язків опікуна над ОСОБА_2 . Рішення опікунської ради оформлено протоколом № 4 від 27 серпня 2026 року.

Орган опіки та піклування встановив, що ОСОБА_2 проживає разом із дружиною свого рідного дядька — ОСОБА_1 — у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання у квартирі задовільні.

Зі слів ОСОБА_1 , вона й раніше допомагала батькам ОСОБА_2 доглядати за нею. Після смерті батька в лютому 2026 року вона є єдиною, хто доглядає за ОСОБА_2 і турбується про неї: забезпечує її потреби, займається її лікуванням, купує все необхідне і створює належні умови проживання. Вона також пообіцяла батькові ОСОБА_2 за його життя, що не покине його доньку.

Орган опіки та піклування встановив, що дядько ОСОБА_2 — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , — є особою з інвалідністю другої групи. Це підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 14 жовтня 2024 року серії 12 ААГ № 523452, строк дії — безстроково.

Згідно з витягом з постанови ЛКК КНП ММР «ЦПМСД № 5» від 12 березня 2026 року № 49/272, у ОСОБА_3 діагностовано: ІХС — стенокардія напруги та спокою ІІІ ФК, дифузний кардіосклероз, постійна форма фібриляції передсердь (брадисистолічна форма), AV-блокада ІІІ ступеня, часта шлуночкова екстрасистолія; комбінована вада серця з переважним стенозом; ХСН ІІ А-Б ст.; гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст., ризик 4; ДДУХ поперекового відділу хребта з больовим синдромом; енцефалопатія змішаного генезу з вестибуло-атактичним синдромом.

За шкалами оцінки виконання елементарних та складних дій ОСОБА_3 отримав 70,5 бала. За станом здоров`я він має виражену залежність від сторонньої допомоги; довідку видано на 12 місяців, до 12 березня 2027 року. Тому ОСОБА_3 не може бути опікуном і не заперечує проти призначення опікуном своєї дружини.

Стосовно кандидата в опікуни судом досліджено такі докази: ОСОБА_1 є пенсіонеркою, отримує пенсію за віком і має постійний дохід (подання органу опіки та піклування). Згідно з характеристикою від сусідів від 04 серпня 2026 року, ОСОБА_1 характеризується виключно позитивно. Скарг чи негативних відгуків щодо її поведінки ніколи не надходило. Останніми роками вона постійно допомагала ОСОБА_5 та його доньці, а після його смерті продовжує доглядати ОСОБА_2 . Комунальні послуги сплачує своєчасно; сусіди характеризують її як добропорядну, відповідальну людину, яка заслуговує на довіру та повагу. Згідно з довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричного огляду, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин, від 04 серпня 2026 року № 2952, виданою КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ДМР, ОСОБА_1 не має психіатричних протипоказань, у тому числі спричинених вживанням психоактивних речовин, для виконання опіки над особою з інвалідністю. Згідно з медичним висновком від 30 липня 2026 року, виданим КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5», у ОСОБА_1 відсутні захворювання, розлади або стани, за наявності яких особа не може взяти під опіку чи піклування. Згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» департаменту інформатизації МВС України (ФОВА-006763273), станом на 30 липня 2026 року ОСОБА_1 на території України незнятої чи непогашеної судимості не має. Виходячи з інтересів ОСОБА_2 , на підставі статей 58, 60, 63, 64 ЦК України та пунктів 3.1, 3.2, 3.6 Правил опіки та піклування, орган опіки та піклування визнав за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 у разі визнання її недієздатною в судовому порядку.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Визнання особи недієздатною є дуже серйозним втручанням у її право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції. У рішенні у справі «Штукатуров проти Росії» (заява № 44009/05, рішення від 27 березня 2008 року) ЄСПЛ наголосив: наявність психічного розладу, навіть тяжкого, сама по собі не може бути єдиною підставою для визнання особи повністю недієздатною. Розлад має бути такого характеру або ступеня, що виправдовує цей захід.

У рішенні Великої палати у справі «Станєв проти Болгарії» (заява № 36760/06, рішення від 17 січня 2012 року) ЄСПЛ зазначив, що право вимагати від суду перегляду рішення про визнання особи недієздатною є одним з найважливіших процесуальних прав такої особи. Від нього залежить здійснення всіх прав і свобод, яких стосується визнання недієздатності, тому такі особи за загальним правилом повинні мати прямий доступ до суду.

У рішенні у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року) ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Порушення полягало в тому, що законодавство України не надавало особі, визнаній недієздатною, прямого доступу до суду для поновлення її цивільної дієздатності.

Частиною четвертою статті 12 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, ратифікованої Законом України від 16 грудня 2009 року № 1767-VI, передбачено, що заходи, пов`язані з реалізацією правоздатності, мають бути пропорційними, застосовуватися протягом якомога коротшого строку і регулярно перевірятися судом. Цим стандартам відповідає механізм періодичного судового контролю, встановлений частинами шостою, сьомою статті 300 ЦПК України.

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними (частина перша статті 30 ЦК України). Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (частина перша статті 39 ЦК України).

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України). Над недієздатною особою встановлюється опіка; вона не має права вчиняти будь-якого правочину, а правочини від її імені та в її інтересах вчиняє опікун (частини перша — третя статті 41 ЦК України).

Опіка встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (частина перша статті 55 ЦК України). Опіка встановлюється, зокрема, над фізичною особою, яка визнана недієздатною (стаття 58 ЦК України). Суд встановлює опіку над особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статті 60 ЦК України).

Згідно зі статтею 63 ЦК України опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю і лише за її письмовою заявою. Опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними та можливості особи виконувати обов`язки опікуна. Не може бути опікуном фізична особа, інтереси якої суперечать інтересам підопічного (стаття 64 ЦК України).

Порядок встановлення опіки над повнолітніми особами визначено також Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Суд розглядає справи про визнання фізичної особи недієздатною в порядку окремого провадження (пункт 1 частини другої статті 293 ЦПК України). Згідно з частиною третьою статті 294 ЦПК України такі справи розглядаються з додержанням загальних правил, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Загальні засади змагальності та диспозитивності (частини перша, третя статті 12, частина перша статті 13 ЦПК України) у цій категорії справ застосовуються з урахуванням зазначеної особливості. Тому суд займає активну роль у з`ясуванні обставин справи: витребовує медичну документацію та призначає судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).

Справи цієї категорії суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа, та представника органу опіки та піклування; питання про виклик особи вирішується з урахуванням стану її здоров`я (частина перша статті 299 ЦПК України). Судові витрати у справах про визнання особи недієздатною відносяться на рахунок держави (частина друга статті 299 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про визнання особи недієздатною, суд встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України). Строк дії рішення визначається судом, але не може перевищувати двох років (частина шоста статті 300 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України). Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом з іншими доказами (частина перша статті 110 ЦПК України).

Заяву подано до суду за місцем проживання ОСОБА_2 , що відповідає частині першій статті 295 ЦПК України. Заява містить обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад особи, як того вимагає частина третя статті 297 ЦПК України.

За частиною третьою статті 296 ЦПК України заяву про визнання особи недієздатною можуть подати члени її сім`ї, близькі родичі, орган опіки та піклування, заклад з надання психіатричної допомоги. Заявниця є дружиною рідного дядька ОСОБА_2 , проживає разом із нею, пов`язана з нею спільним побутом і фактично здійснює догляд за нею.

Згідно з частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Отже, заявниця як член сім`ї ОСОБА_2 має право на звернення до суду. Орган опіки та піклування, який також належить до кола суб`єктів звернення, визнав доцільним призначення заявниці опікуном і заперечень проти заяви не висловив.

Наявність у ОСОБА_2 хронічного, стійкого психічного розладу підтверджено сукупністю узгоджених доказів: довідкою ВТЕК серії ВТЕ-29 № 085295 про встановлення ІІ групи інвалідності з дитинства безстроково з висновком про нездатність до будь-якого виду праці; медичною картою амбулаторного хворого, за якою ОСОБА_2 з вересня 1978 року перебувала під спостереженням психіатра з діагнозом F72.0 та нині перебуває на обліку з діагнозом «Важка розумова відсталість»; консультаційним висновком лікаря-психіатра від 22 січня 2026 року; висновком експерта від 07 липня 2026 року № 306-ц.

Розлад проявляється з раннього дитинства і фіксується психіатрами впродовж майже п`ятдесяти років. За висновком експерта, він зумовив виражене психічне недорозвинення та неможливість засвоєння нових навичок. Отже, розлад є хронічним і стійким у розумінні частини першої статті 39 ЦК України.

ОСОБА_1 має повну цивільну дієздатність і письмово виявила бажання бути опікуном: у заяві до суду та в заяві до органу опіки та піклування від 18 серпня 2026 року. Вона перебуває з ОСОБА_2 у родинних відносинах як дружина її рідного дядька, проживає разом із нею та фактично доглядає її після смерті батька.

Це підтверджено поданням органу опіки та піклування і характеристикою від сусідів. Згідно із записами медичної карти, на прийом до психіатра 24 березня 2026 року ОСОБА_2 супроводжувала саме тітка.

ОСОБА_1 має постійний дохід (пенсію за віком) і позитивно характеризується за місцем проживання. Вона не має незнятої чи непогашеної судимості, психіатричних протипоказань і захворювань, що перешкоджають виконанню обов`язків опікуна.

Дядько ОСОБА_2 — ОСОБА_3 за станом здоров`я сам потребує сторонньої допомоги і не заперечує проти призначення опікуном своєї дружини. Відомостей про інших осіб, які бажали б стати опікуном ОСОБА_2 , матеріали справи не містять. Орган опіки та піклування визнав призначення ОСОБА_1 опікуном доцільним.

Суд також перевірив відсутність обставин, передбачених статтею 64 ЦК України. ОСОБА_2 належить 1/2 частка квартири, у якій вона проживає, а заявниця є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

Сама по собі ця обставина не свідчить про суперечність інтересів заявниці та підопічної. Право ОСОБА_2 як непрацездатної дочки спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині захищене законом незалежно від змісту заповіту (стаття 1241 ЦК України).

Крім того, опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування відмовлятися від майнових прав підопічної, а також укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації (стаття 71 ЦК України). Діяльність опікуна перебуває під контролем органу опіки та піклування.

З огляду на викладене суд вважає, що призначення ОСОБА_1 опікуном відповідає інтересам ОСОБА_2 .

Щодо строку дії рішення

З огляду на хронічний і стійкий характер розладу, наявного з раннього дитинства, суд встановлює строк дії рішення у два роки з дня набрання ним законної сили. Клопотання про продовження строку дії рішення має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення цього строку (частина сьома статті 300 ЦПК України).

Судові витрати

Судові витрати, у тому числі витрати на проведення судово-психіатричної експертизи, відповідно до частини другої статті 299 ЦПК України слід віднести на рахунок держави.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 102, 110, 258, 259, 263–265, 268, 273, 293–300, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (заінтересовані особи - Орган опіки та піклування Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 ) про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна — задовольнити.

Визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Дніпропетровська, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити її опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку м. Первомайська Миколаївської області, РНОКПП НОМЕР_2 .

Встановити строк дії рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатною — два роки з дня набрання рішенням законної сили.

Роз`яснити, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 300 ЦПК України.

Роз`яснити опікуну, що вона зобов`язана дбати про підопічну, про створення їй необхідних побутових умов, забезпечення доглядом та лікуванням (стаття 67 ЦК України). Правочини, передбачені статтею 71 ЦК України, опікун може вчиняти лише з дозволу органу опіки та піклування.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити органу опіки та піклування Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повне рішення складене та оголошене 06 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя О.С. Наумова

Присяжні В.В. Шутько

І.А. Алдокімов