Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №201/5834/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/5834/26

Провадження № 2/201/4300/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,

за участю позивача ОСОБА_1 , його представника – адвокатки Косовської А.О.,

представника третьої особи – Барабаш Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Державна міграційна служба України) про встановлення факту неправильності в актовому записі про шлюб та внесення змін до актового запису про шлюб,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

23.04.2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі – Соборний відділ ДРАЦС) та Державної міграційної служби України (далі – ДМС України) про встановлення факту належності йому свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 21.10.1995 Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Донецька.

25.07.2026 представник позивача подала заяву про зміну предмета позову в порядку ст. 49 ЦПК України та уточнену позовну заяву, в якій ДМС України зазначено як третю особу.

Уточнені позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тбілісі та є громадянином Грузії. Згодом він переїхав на постійне проживання в Україну, мешкав у м. Донецьку, документований посвідкою на постійне проживання та карткою платника податків.

21 жовтня 1995 року позивач уклав шлюб із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстровано Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Донецька, актовий запис № 768. Від шлюбу подружжя має сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внаслідок окупації м. Донецька позивач вимушено переселився до м. Дніпра, де перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа.

У зв`язку із заміною паспорта громадянина Грузії через закінчення строку його дії у позивача виникла потреба в обміні посвідки на постійне проживання. Під час оформлення документів у 2025 році з`ясувалося, що у свідоцтві про укладення шлюбу рік народження позивача помилково зазначено як «1966» замість правильного «1965».

Висновком органу державної реєстрації актів цивільного стану від 03.10.2025 позивачеві відмовлено у поновленні актового запису про шлюб з огляду на розбіжності в даті його народження у різних документах. Звернення до ДМС України, за твердженням позивача, також не дало результату. Тому позивач вважає, що усунути помилку в актовому записі можливо лише в судовому порядку.

Встановлення зазначеного факту, на думку позивача, має для нього юридичне значення, оскільки необхідне для обміну посвідки на постійне проживання в Україні, підставою для якої є перебування у шлюбі з громадянкою України. Позов обґрунтовано посиланням на ст.ст. 3, 8, 21, 24 Конституції України, ст. 49 ЦК України, ст.ст. 4, 315 ЦПК України, ст.ст. 2, 9, 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст. 4, 9 Закону України «Про імміграцію», Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Предмет позову (уточненого)

встановити факт неправильності в актовому записі про шлюб № 768, складеному 21.10.1995 Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Донецька, щодо зазначення в графі «відомості про нареченого» року народження ОСОБА_1 «1966» замість правильного «1965».

внести зміни до актового запису про шлюб № 768, складеного 21.10.1995 Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Донецька, замінивши рік народження нареченого з «1966» на «1965».

Заяви учасників процесу по суті справи

Відповідач – Соборний відділ ДРАЦС – відзиву на позов не подав. Письмових пояснень щодо уточненої позовної заяви від інших учасників справи не надходило.

Рух справи

Ухвалою судді від 27.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 48).

25.07.2026 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подала заяву про зміну предмета позову та уточнену позовну заяву (а.с. …).

Подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням уточнених позовних вимог, у яких ДМС України визначено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 118-121, 127 - 133).

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача – Соборного відділ ДРАЦС 28.05.2026 надала заяву про розгляд справи надав заяву, у якій просив справу розглядати без його участі, зауваживши, що первинним носієм інформації є актовий запис про шлюб, а не свідоцтво (а.с. 95-96).

Представники третьої особи (ДМС України) в судовому засіданні підтримала пояснення по справі, які викладала у відзиві як відповідач, зокрема, про те, що спір має публічно-правовий характер і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тбілісі Грузинської РСР. Його народження зареєстровано 02 березня 1965 року, актовий запис № 528. Батьками записані ОСОБА_5 , українець, та ОСОБА_6 , росіянка.

Ці обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 06 лютого 1980 року Міським архівом ЗАГС м. Тбілісі, вірність якої засвідчено нотаріально, та її перекладом українською мовою; справжність підпису перекладача ОСОБА_7 засвідчено 29.11.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. (а.с. 21).

Згідно з повторним свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 , виданим 31 січня 2025 року Тбіліською службою цивільного реєстру Агентства розвитку державних сервісів (Грузія), ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тбілісі; дата реєстрації народження – ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер актового запису – 528, особовий номер – НОМЕР_4 ; батьки – ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Документ засвідчено апостилем, вірність копії та справжність підпису перекладача засвідчено 07.03.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко О.Л. (а.с. 22 - 29).

За паспортом громадянина Грузії № НОМЕР_5 , виданим 03 вересня 2024 року Міністерством юстиції Грузії строком дії до 03 вересня 2034 року, ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тбілісі, ідентифікаційний (особовий) номер – НОМЕР_4 . Вірність фотокопії паспорта та справжність підпису перекладача засвідчено 25.10.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. (а.с. 30-35).

21 жовтня 1995 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Донецька зареєстровано шлюб між позивачем та ОСОБА_3 , актовий запис № 768. У свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданому 21.10.1995, відомості про нареченого внесено російською мовою: « ОСОБА_11 », народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – м. Тбілісі. Наречена народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Шахтарську Донецької області. Після реєстрації шлюбу подружжю присвоєно прізвище ОСОБА_12 (а.с. 16).

Дружина позивача ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_6 , виданим 15.04.2004 Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області. На сторінці паспорта «Сімейний стан» проставлено штамп про реєстрацію 21.10.1995 Бюро ЗАГС Кіровського району м. Донецька шлюбу з ОСОБА_1 , 1966 року народження (а.с. 18-20).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданим 07.03.1997 Донецьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Донецьку, актовий запис № 125. Його батьками записані ОСОБА_1 , українець, та ОСОБА_13 , українка (а.с. 17).

За карткою платника податків, виданою 04.04.2024 Покровською ДПІ Головного управління ДПС у Донецькій області, ОСОБА_8 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 18.07.1996 зареєстрований у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків з реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_8 (а.с. 37).

26.03.2014 органом 1401 (ГУ ДМС України в Донецькій області) позивачеві як громадянину Грузії видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_9 з підставою видачі «02/06», у якій дату народження зазначено як ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 36).

З листа ДМС України від 26.05.2025 № Я-4592-25/8.1/3649-25 на звернення позивача від 09.05.2025 вбачається таке (а.с. 13-15). 14.10.2024 та 25.03.2025 позивач подавав до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області документи для оформлення посвідки на постійне проживання в порядку обміну посвідки серії НОМЕР_9 . Підстава її видачі «02.06» відповідає п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», а рік народження в ній зазначено як «1966».

Головне управління ДМС у Донецькій області повідомило про неможливість сформувати дублікат справи про надання позивачеві дозволу на імміграцію, оскільки документи, які підтверджують підстави його надання, відсутні. Рішеннями від 24.10.2024 № 80112300023588 та від 07.04.2025 № 80112300024589 позивачеві відмовлено в оформленні посвідки в порядку обміну.

У тому ж листі зазначено, що позивач повідомив ГУ ДМС у Донецькій області про те, що підставою для надання йому дозволу на імміграцію став шлюб, укладений 21.10.1995 на території України. Перевіркою через Державний реєстр актів цивільного стану громадян встановлено наявність цього шлюбу, проте в актовому записі рік народження позивача зазначено як «1966», тоді як у паспорті громадянина Грузії – « НОМЕР_10 ». ДМС України дійшла висновку, що оформлення посвідки в порядку обміну неможливе без приведення документів, які були підставою для надання дозволу на імміграцію, у відповідність до даних національного паспорта.

Довідкою від 21.07.2025 № 1201-5003741078, виданою Центральним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради у Соборному районі, підтверджується взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи. Датою народження в ній зазначено 17.02.1966, зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , фактичне – АДРЕСА_2 (а.с. 38).

Висновком Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.10.2025 позивачеві відмовлено в поновленні актового запису про шлюб, складеного 21.10.1995 Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Донецька (а.с. 19-12). Підставою відмови визначено розбіжності в даті народження заявника в паспорті, свідоцтві про народження, свідоцтві про шлюб та посвідці на постійне проживання.

У висновку встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тбілісі, що підтверджується паспортом громадянина Грузії № НОМЕР_5 та свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 . Водночас у свідоцтві про шлюб, посвідці на постійне проживання та довідці внутрішньо переміщеної особи датою народження зазначено ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, у висновку наведено відповідь Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 22.08.2025 № 1201.3.4-10693/12.5-25. Згідно з нею громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , законно перебуває на території України, а громадянин Грузії з тими самими прізвищем, ім`ям та по батькові, ІНФОРМАЦІЯ_8 , за обліками ГУ ДМС у Донецькій області не значиться. Заявнику роз`яснено право оскаржити відмову в судовому порядку.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55 Конституції України). Іноземці, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, що й громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ч. 1 ст. 26 Конституції України).

За загальними правилами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, визначений ч. 2 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом. Якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК України).

Щодо юрисдикції спору

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Перелік особистих немайнових прав, встановлений Конституцією України, ЦК України та іншим законом, не є вичерпним (ч. 3 ст. 270 ЦК України). Органи державної влади в межах своїх повноважень мають забезпечувати здійснення фізичною особою особистих немайнових прав (ч. 1 ст. 273 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі № 425/2737/17 виснувала, що позов до органу державної реєстрації актів цивільного стану про встановлення неправильності актового запису та зобов`язання внести до нього зміни спрямований на захист особистого немайнового права на відображення в актовому записі достовірної інформації про дату народження, а не на оскарження відмови органу ДРАЦС. Вимога про внесення змін до актового запису є похідною від вимоги про встановлення його неправильності.

Такі вимоги розглядаються за правилами цивільного судочинства: суд встановлює обставини, що підтверджують або спростовують відповідний факт, і залежно від них вирішує питання про неправильність актового запису та внесення до нього змін із зазначенням правильних відомостей. Натомість адміністративний суд у справах про оскарження відмови органу ДРАЦС перевіряє дотримання процедури та правомірність рішення і не вправі встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів, зокрема дійсну дату народження особи.

У цій справі позивач не оспорює правомірності висновку органу ДРАЦС від 03.10.2025 і не заявляє вимог до ДМС України. Предметом позову є встановлення неправильності відомостей про рік його народження в актовому записі про шлюб та внесення до нього відповідних змін. Вирішення цих вимог потребує оцінки суперечливих доказів і встановлення дійсного року народження позивача, тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо суті спору

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків; до них належать, зокрема, народження фізичної особи та шлюб (ч.ч. 1, 2 ст. 49 ЦК України).

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», далі – Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки документів орган складає обґрунтований висновок про внесення змін або про відмову в цьому; у разі відмови у висновку зазначаються її причини та можливість оскарження в судовому порядку. Після внесення змін заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану (ч. 6 ст. 22 Закону).

Згідно з Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 (далі – Правила), підставою для внесення змін до актових записів цивільного стану, крім висновку відділу ДРАЦС, зокрема, є рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 369/96/23 зазначив, що органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін. Суд касаційної інстанції також врахував, що через окупацію частини території України заявник позбавлений можливості отримати та подати повний пакет документів для внесення змін у позасудовому порядку.

Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Дата народження позивача – ІНФОРМАЦІЯ_1 – однаково зазначена у двох свідоцтвах про народження, виданих у різний час (1980 та 2025 роки) на підставі одного й того самого актового запису № 528 від 02.03.1965. Ця ж дата міститься в чинному паспорті громадянина Грузії № НОМЕР_5 , а ідентифікаційний номер у паспорті ( НОМЕР_4 ) збігається з особовим номером у повторному свідоцтві про народження.

Повторне свідоцтво про народження засвідчене апостилем відповідно до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05.10.1961, а переклади іноземних документів засвідчені нотаріально. Тому ці докази є належними й допустимими (ст.ст. 77, 78 ЦПК України, ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Рік народження «1966» зазначено в актовому записі про шлюб від 21.10.1995 № 768 та в документах, виданих пізніше: картці платника податків, посвідці на постійне проживання від 26.03.2014, довідці внутрішньо переміщеної особи від 21.07.2025, а також у штампі про реєстрацію шлюбу в паспорті дружини позивача. Жоден із цих документів не є документом про народження.

До актового запису про шлюб відомості про дату народження наречених вносяться на підставі пред`явлених ними документів, тому такий запис не посвідчує факту народження і щодо дати народження має похідний характер. Довідку внутрішньо переміщеної особи видано на підставі посвідки серії НОМЕР_9 , а штамп у паспорті дружини відтворює відомості актового запису про шлюб. Отже, ці документи повторюють уже допущену помилку і не спростовують відомостей актового запису про народження.

Інші відомості про нареченого в актовому записі про шлюб збігаються з даними позивача: прізвище, ім`я та по батькові (у російськомовному написанні « ОСОБА_11 »), день і місяць народження ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) та місце народження (м. Тбілісі). По батькові позивача відповідає імені його батька ОСОБА_14 , зазначеному в обох свідоцтвах про народження, а у свідоцтві про народження сина батьком записаний ОСОБА_1 . Розбіжність стосується лише однієї цифри року народження.

Це узгоджується з відповіддю ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 22.08.2025, наведеною у висновку органу ДРАЦС: на обліку перебуває громадянин Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а особа з тими самими даними 1965 року народження не значиться. Відомостей про існування іншої особи з такими самими анкетними даними матеріали справи не містять. Отже, міграційний орган обліковує позивача з тим самим помилковим роком народження.

Учасники справи фактичних обставин, на які посилається позивач, не спростували. Орган ДРАЦС відмовив у поновленні актового запису через розбіжності в документах, роз`яснивши право на звернення до суду.

З листа ДМС України від 26.05.2025 вбачається, що відомості актового запису про шлюб від 21.10.1995 перевірялися міграційним органом у зв`язку з підставою надання позивачеві дозволу на імміграцію. Розбіжність року народження в цьому записі та в паспорті громадянина Грузії визнано перешкодою для обміну посвідки на постійне проживання, а її усунення ДМС України пов`язала з приведенням таких документів у відповідність до даних національного паспорта. Отже, неправильність актового запису безпосередньо перешкоджає реалізації прав позивача.

Позасудового способу усунути цю неправильність позивач не має. Висновком від 03.10.2025 орган ДРАЦС відмовив йому, роз`яснивши право на судовий захист. Актовий запис складено Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Донецька, тобто на території, яка нині є тимчасово окупованою, що є загальновідомою обставиною (ч. 3 ст. 82 ЦПК України).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що в актовому записі про шлюб № 768 від 21.10.1995 рік народження нареченого – ОСОБА_1 – зазначено неправильно: «1966» замість правильного «1965». Встановлення цього факту та внесення відповідних змін до актового запису є належним і ефективним способом захисту особистого немайнового права позивача на достовірність відомостей про нього в актовому записі цивільного стану.

Такий спосіб захисту не впливає на факт реєстрації шлюбу, а лише приводить відомості актового запису у відповідність до дійсних даних про особу. Тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Рішення суду є підставою для внесення органом державної реєстрації актів цивільного стану відповідних змін до актового запису про шлюб, у тому числі до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76–81, 82, 89, 141, 223, 247, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Державна міграційна служба України, про встановлення факту неправильності в актовому записі про шлюб та внесення змін до актового запису про шлюб задовольнити повністю.

Встановити факт неправильності в актовому записі про шлюб № 768, складеному 21 жовтня 1995 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Донецька щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в частині зазначення в графі «відомості про нареченого» року народження нареченого ОСОБА_1 «1966» замість правильного «1965».

Внести зміни до актового запису про шлюб № 768, складеного 21 жовтня 1995 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Донецька щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , замінивши у відомостях про нареченого рік народження з «1966» на «1965» та зазначивши дату народження нареченого ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 06 жовтня 2026 року.

Суддя О.С. Наумова