Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №201/8120/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/8120/26

Провадження № 2/201/5138/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2025 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Батманової В.В.,

за участю секретаря Головко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Комунального підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії,-

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі 01 червня 2026 року надійшла позовна заява Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.

В обґрунтування позову посилаючись на те, що, між позивачем та відповідачем укладено Договір № 1079 від 02.08.2007 року про відпуск теплової енергії для потреб населення. Позивачем на виконання умов Договору надавалися послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , але належної своєчасної оплати в повному обсязі не надходило, зокрема за період з листопада 2023 року по березень 2026 року утворилася наступна заборгованість у розмірі: 119285,93 грн. - основний борг, 14789,36 грн. - інфляційні втрати, 4187,72 грн. – 3% річних, 597,96 грн.- абонентське обслуговування, 5097,91 грн. – пеня, а всього 143958,88 грн. Тобто предмет позову становлять вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги теплопостачання, що утворилася внаслідок порушення строків їх оплати.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026 указана цивільна справа передана для розгляду судді Батмановій В.В.

Ухвалою судді від 03 червня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Комунального підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.

Представник позивача надав заяву в якій просив розглянути справу без участі представника, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір № 1079 від 02.08.2007 року про відпуск теплової енергії для потреб населення. Позивачем на виконання умов Договору надавалися послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за період з листопада 2023 року по березень 2026 року утворилася наступна заборгованість у розмірі: 119285,93 грн. - основний борг, 14789,36 грн. - інфляційні втрати, 4187,72 грн. – 3% річних, 597,96 грн.- абонентське обслуговування, 5097,91 грн. – пеня, а всього 143958,88 грн.

За змістом статті 322 ЦК України, статті 162 ЖК України власники або наймачі житла зобов`язані оплачувати комунальні послуги.

Так згідно зі статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин", споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними, а також інфляційне збільшення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, загальновідомою обставиною є те, що з 24 лютого 2022 року по цей час в Україні діє воєнний стан. Враховуючи, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, то на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). На кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (згідно з висновками у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23, пр. 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В постанові Верховного Суду від 31.01.2024 №183/7850/22, пр. 61-14740св23, вказано, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що нарахування та стягнення пені, є неправомірним, а позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконує свій обов`язок по сплаті вартості послуг з теплопостачання, наявність заборгованості за послуги з теплопостачання відповідачем не спростована, суд вважає, що позов Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради необхідно задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання за період з листопада 2023 року по березень 2026 року в розмірі 119285,93 грн. - основний борг, 14789,36 грн. - інфляційні втрати, 4187,72 грн. – 3% річних, 597,96 грн.- абонентське обслуговування, а всього 138860,97 грн.

Крім того, у зв`язку зі зверненням до суду Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпровської міської ради були понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2568,12 грн.

Відповідно до частини 1статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.258-259,263-265,281-282ЦПКУкраїни,суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання за період з листопада 2023 року по березень 2026 року в розмірі 119285 (сто дев`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 93 коп. - основний борг, 14789 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 36 коп. - інфляційні втрати, 4187 (чотири тисячі сто вісімдесят сім) грн. 72 коп. – 3% річних, 597 (п`ятсот дев`яносто сім) грн. 96 коп. - абонентське обслуговування, а всього 138860 (сто тридцять вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн. 97 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» ДМР суму судового збору, сплаченого при подачі позову, в розмірі 2568 (дві тисячі п`ятсот шістдесят вісім) грн 12 коп.

В задоволенні інших вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Батманова