Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №201/8532/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/8532/26

Провадження 2 /201/5302/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

за участю секретаря судового засідання Максимової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 15 липня 2017 року між ним та Відповідачкою було зареєстровано шлюб Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що складено актовий запис № 76. Від цього шлюбу сторони мають спільних дітей – доньку ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 . Як підстави для розірвання шлюбу позивач зазначив відсутність спільних інтересів з відповідачкою, наявність різних поглядів на життя, відсутність взаєморозуміння та поваги. З відповідачкою спільного господарства вони тривалий час не ведуть, проживають окремо в різних містах, шлюбні стосунки не підтримують. Подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе. Діти проживають з позивачем, який забезпечує належні умови для їх проживання, розвитку та повсякденного догляду, спір між сторонами щодо місця проживання дітей відсутній, після розірвання шлюбу позивач просив залишити дітей проживати з ним.

Позивач надіслав до суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідачка подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, не заперечувала проти розірвання шлюбу, а також погодилася з тим, щоб діти проживали разом із батьком. При цьому вона зазначила, що не має бажання та можливості брати участь в утриманні та вихованні дітей, у зв`язку з перебуванням у нестабільному психоемоційному стані який на жаль тільки посилився після початку військової агресії проти України, проживанням в іншому місті та відсутністю стабільних доходів для утримання дітей.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що складено актовий запис № 76. У шлюбі в сторін народилися двоє дітей — донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_5 .

Сторони як підстави для розірвання шлюбу зазначають відсутність спільних інтересів, суттєві розбіжності у поглядах на сімейне життя та виховання дітей, втрату взаєморозуміння та поваги один до одного. Протягом тривалого часу вони не ведуть спільного господарства, проживають окремо в різних регіонах і не підтримують подружніх відносин.

Діти фактично проживають разом із Позивачем, який самостійно забезпечує їх утримання, виховання та повсякденний догляд. Спір між сторонами щодо визначення місця проживання дітей відсутній.

Факт перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та наявності спільних дітей підтверджується поданими до суду доказами, а саме: копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 15 липня 2017 року Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що складено актовий запис № 76, а також копіями свідоцтв про народження доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , у яких батьками дітей зазначено сторін у справі.

Факт народження ОСОБА_3 зареєстровано Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що 29 грудня 2017 року складено відповідний актовий запис № 888. Факт народження ОСОБА_4 зареєстровано Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що 24 жовтня 2024 року складено відповідний актовий запис № 416.

Відповідно до наданих суду документів Позивач на теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору оренди квартири, доданою до позовної заяви.

Письмовими поясненнями свідків також підтверджується, що за вказаною адресою Позивач проживає разом зі своїми дітьми — донькою ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 . За час проживання дітей у зазначеній квартирі їхня мати ОСОБА_6 за цією адресою не з`являлася, свідки її жодного разу не бачили. Свідки також зазначили про тривалу відсутність контактів Відповідачки з дітьми та підтвердили, що батько дітей ОСОБА_7 самостійно здійснює їх виховання, утримання і повсякденний догляд з урахуванням віку та потреб кожної дитини.

Наведені обставини також підтверджуються актом обстеження умов проживання дітей, складеним Службою у справах дітей Соборного району Дніпровської міської ради, який надано суду та долучено до матеріалів справи.

Водночас із заяви Відповідачки про розгляд справи за її відсутності та наданих нею пояснень убачається, що на сімейні відносини сторін істотно вплинули обставини, пов`язані з військовою агресією проти України та введенням воєнного стану, який триває і станом на час розгляду справи.

Зокрема, істотним фактором, що негативно позначився на сімейних відносинах сторін, стали активні бойові дії на території Київської області, де на той час проживала сім`я. У зв`язку з реальною загрозою життю та здоров`ю сторони разом із дитиною були змушені терміново залишити місце проживання та переїхати спочатку до м. Львова, а згодом — до м. Дніпра, де Позивач знайшов роботу.

Разом із тим навіть після вимушеного переїзду очікуваного відчуття безпеки та стабільності досягти не вдалося, оскільки м. Дніпро неодноразово зазнавало ракетних ударів та атак безпілотних літальних апаратів. Зі слів Відповідачки, постійне перебування в умовах небезпеки, повітряні тривоги та загроза життю і здоров`ю дітей спричинили в неї тривале психологічне напруження, емоційне виснаження та відчуття невизначеності щодо майбутнього.

Крім того, негативний вплив на сімейні відносини мала складна соціально- економічна ситуація в державі, пов`язана з наслідками війни, необхідність неодноразово змінювати місце проживання та пристосовуватися до нових життєвих обставин.

У сукупності зазначені обставини, за поясненнями Відповідачки, істотно вплинули на її психоемоційний стан, посилили напруженість у відносинах між сторонами, призвели до втрати взаєморозуміння та стали однією з причин поступового погіршення і фактичного припинення сімейних відносин.

Відповідачка також зазначила, що на теперішній час не готова повною мірою брати участь в утриманні, вихованні та повсякденному догляді за дітьми, бажає зосередитися на власному житті, не має стабільного доходу, займається пошуком роботи та планує найближчим часом виїхати за кордон.

При цьому Відповідачка вказала, що не має жодних претензій до Позивача як до батька дітей, характеризує його як турботливого та відповідального, зазначає, що він має постійний стабільний дохід, належні житлові умови та необхідні можливості для забезпечення повноцінного розвитку дітей.

Отже, з урахуванням установлених обставин суд доходить висновку, що сторони фактично припинили шлюбні та сімейні відносини, спільного господарства не ведуть і наміру на відновлення сім`ї не виявляють.

Відповідачка проти задоволення позовних вимог не заперечує та погоджується з тим, що після розірвання шлюбу місце проживання дітей має бути визначено разом із їхнім батьком, оскільки на теперішній час саме Позивач забезпечує їх належне утримання, виховання, догляд та стабільні умови проживання.

З досліджених судом доказів також убачається, що Відповідачка протягом тривалого часу не бере належної участі в утриманні, вихованні та повсякденному житті дітей, не проживає разом із ними та не підтримує регулярного контакту.

Водночас усі основні обов`язки щодо забезпечення фізичного, морального, емоційного та матеріального розвитку дітей фактично виконує Позивач. За таких обставин визначення місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із батьком відповідатиме їхнім найкращим інтересам, забезпечить стабільність умов проживання, безперервність виховання, належний догляд та необхідне відчуття безпеки.

Надаючи оцінку доводам сторін та встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, що ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь- яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя (ст. 110 СК України). Добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок ого розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

За положеннями статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Тому, беручи до уваги фактичні взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам.

Разом із тим із наданих суду доказів та пояснень сторін не вбачається наявності між ними спору щодо подальшого місця проживання їхніх спільних дітей, оскільки на момент розгляду справи діти вже тривалий час фактично проживають разом із батьком, який забезпечує належні умови для їх проживання, виховання, розвитку та повсякденного догляду. Зазначені обставини існували на момент звернення позивача до суду та визнаються обома сторонами.

Суд ураховує принцип забезпечення найкращих інтересів дітей, стабільність їхнього соціального та побутового середовища, а також відсутність заперечень батьків щодо подальшого проживання дітей разом із батьком.

Отже, оскільки між сторонами відсутній спір щодо місця проживання дітей після розірвання шлюбу, суд може одночасно з вимогою про розірвання шлюбу вирішити питання про залишення дітей проживати разом із батьком.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях і рішеннях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню їхніх інтересів.

У постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 та від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 наголошено, що під час вирішення питання про місце проживання дитини суд повинен оцінювати всі об`єктивні обставини та наявні докази в їх сукупності, зокрема ставлення кожного з батьків до виконання батьківських обов`язків, характер взаємовідносин між дитиною та кожним із батьків, фактичне середовище життя дитини, умови її проживання і виховання, психоемоційний стан та інші істотні обставини.

Важливою складовою забезпечення найкращих інтересів дітей є збереження стабільності їхнього життєвого середовища, зокрема звичного місця проживання, побуту, режиму життя, кола спілкування та сформованого емоційного зв`язку з особою, яка здійснює повсякденний догляд.

Саме по собі проживання дітей з одним із батьків не є безумовною підставою для залишення їх проживати з ним. Водночас тривалість такого проживання, адаптація дітей до сформованого середовища, належне забезпечення їхніх потреб, відчуття безпеки та відсутність негативних чинників є істотними критеріями для вирішення цього питання. Безпідставна зміна усталеного місця проживання дітей, які адаптовані до сформованого середовища та забезпечені належним доглядом і вихованням, може суперечити їхнім найкращим інтересам.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 08 липня 2026 року у справі №725/5332/25 зазначив, що саме по собі проживання дитини з одним із батьків не підтверджує її одноосібного виховання цим із батьків. Висновок про фактичне самостійне здійснення виховання та утримання має ґрунтуватися на оцінці реальної участі кожного з батьків у житті дитини та сукупності належних доказів.

У справі, що розглядається, висновок про фактичне самостійне здійснення позивачем виховання та утримання дітей ґрунтується не лише на факті їхнього проживання разом із батьком. Судом встановлено, що позивач особисто та постійно здійснює повсякденний догляд за дітьми, з якими має тісний емоційний зв`язок, займається їхнім вихованням, забезпечує житлом, харчуванням, одягом, медичним обслуговуванням та іншими необхідними для життя і розвитку засобами, а також самостійно вирішує поточні питання, пов`язані зі здоров`ям, вихованням і розвитком дітей. Зазначені обставини підтверджуються договором оренди житла, письмовими поясненнями свідків про спільне проживання позивача з дітьми, тривалу відсутність відповідачки за місцем їхнього проживання, а також фактичне самостійне здійснення батьком повсякденного догляду, виховання й утримання дітей.

Такі обставини узгоджуються і з письмовими поясненнями самої відповідачки щодо її окремого проживання, відсутності стабільного доходу, наміру виїхати за кордон та неможливості належним чином брати участь у повсякденному вихованні й утриманні дітей.

За таких обставин суд доходить висновку про тривалу фактичну неучасть відповідачки у повсякденному вихованні та утриманні спільних дітей, унаслідок чого основний обсяг відповідних батьківських обов`язків фактично самостійно виконує позивач. Установлення зазначених обставин не означає припинення або обмеження батьківських прав та обов`язків відповідачки і не звільняє її від установлених законом обов`язків щодо дітей. Відповідачка не заперечує проти подальшого проживання дітей разом із батьком, не заявляє вимог щодо передачі дітей їй та не наводить обставин, які могли б свідчити про несприятливість проживання дітей разом із позивачем. Відсутність заперечень відповідачки не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість заявленої вимоги, оцінити надані докази в їх сукупності та встановити, чи відповідає подальше проживання дітей разом із батьком їхнім найкращим інтересам.

Ураховуючи фактичне проживання дітей разом із батьком, сформований між ними тісний емоційний зв`язок, фактичне самостійне здійснення позивачем повсякденного виховання, догляду й утримання дітей, тривалу неучасть відповідачки в їхньому житті та відсутність заперечень сторін, суд доходить висновку, що після розірвання шлюбу дітей — ОСОБА_3 та ОСОБА_4 — слід залишити проживати разом із батьком.

За таких обставин, та з огляду на те, що після припинення сімейних відносин діти залишилися проживати разом із батьком, який фактично самостійно здійснює їхнє повсякденне виховання, догляд та утримання, забезпечує потреби дітей і створив належні та стабільні умови для їхнього проживання й розвитку, суд доходить висновку про наявність підстав ждя задоволення заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.24, 110, 112, 141, 150, 157, 160 СК України, ст.ст.12, 13, 76–81, 89, 247, 259, 263–265 ЦПК України, суд —

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 15 липня 2017 року Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Київський області, про що зроблений актовий запис № 76- розірвати, залишивши дітей – доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР НОМЕР_2 ) та сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР НОМЕР_3 ) проживати разом з батьком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР НОМЕР_4 ), який самостійно їх виховує та утримує.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя С.С. Федоріщев