Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №175/8567/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/8567/26

Провадження № 1-кп/175/693/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року селище Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026047240000043 за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого середню спеціальну освіту, на утриманні малолітніх та неповнолітніх не маючого, не є особою з інвалідністю, військовослужбовця військової служби під час мобілізації, який перебуває у званні «солдат», на посаді старшого стрільця 3 відділення охорони 2 взводу охорони 3 роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого

- 26.02.2014 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 70, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 02.04.2014 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 30.05.2014 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської область за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; звільнено 03.06.2016 умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 6 днів;

- 30.12.2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

- 15.05.2017 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; звільнений 30.11.2018 по відбуттю строку покарання;

- 21.02.2019 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 75, 76 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

- 17.09.2019 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 19.11.2019 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, частково скасовано вироком Дніпрвського апеляційного суду від 25.02.2020, за ч. 1 ст. 70, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі;

- 06.04.2020 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі;

- 06.08.2020 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 321, ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі; звільнений 24.05.2024 по відбуттю строку покарання;

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ.

Солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом, та проходячи її в посаді старшого стрільця 3 відділення охорони 2 взводу охорони 3 роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , 24.02.2026, приблизно о 09 годині 15 хвилин (більш точний час під час досудового розслідування встановити не надалося можливим), знаходився біля під`їзду, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього на ґрунті раптових непорозумінь з раніше йому знайомим потерпілим – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виник протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень останньому.

Перебуваючи у зазначеному місці та у зазначений час, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на заподіяння умисних тілесних ушкоджень, передбачаючи настання можливих суспільно небезпечних наслідків та свідомо бажаючи цього, ОСОБА_5 перебуваючи в безпосередній близькості з потерпілим своєю лівою рукою, стиснутою в кулак, наніс один удар в область правої частини обличчя останнього, після чого, тримаючи лівою рукою за одяг потерпілого, правою рукою, стиснутою у кулак, наніс удар в область лівої частини обличчя, а потім відразу ж тією ж рукою наніс удар по середині обличчя, від чого потерпілий не втримався на ногах та впав на коліна, скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_5 почав пальцями дряпати його обличчя, після чого правою рукою обхопив голову потерпілого та лівою рукою, стиснутою у кулак, почав наносити удари в зону обличчя потерпілого ОСОБА_6 .

Внаслідок своїх умисних дій ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, вивиху 5-го зуба на нижній щелепі зліва.

Вказані тілесні ушкодження, відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 125 КК України як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Окрім зазначеного, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом, та проходячи її в посаді старшого стрільця 3 відділення охорони 2 взводу охорони 3 роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , будучи раніше неодноразово засудженим за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, маючи не зняті та непогашені у встановленому порядку судимості, достовірно знаючи, що на всій території України, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжено, 05 березня 2026 року, приблизно о 01 годині 00 хвилин (більш точний час під час досудового розслідування встановити не надалося можливим) ОСОБА_5 зайшов до сторожового приміщення приватного підприємства, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 71, в якому знаходився охоронник ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де у громадянина ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_5 різко наблизився до ОСОБА_7 з переду і перебуваючи в безпосередній близькості з останнім, на відстані витягнутої руки, своєю лівою рукою, стиснутою в кулак, завдав одного удару в голову в область правого ока, після чого, не зупиняючись на досягнутому, хаотично правою та лівою руками, стиснутими в кулак, наніс не менше п`яти ударів в область голови та обличчя, внаслідок чого, ОСОБА_7 втратив рівновагу та впав на підлогу.

Скориставшись тим, що потерпілий впав на підлогу, подолав таким чином волю потерпілого до можливого опору, ОСОБА_5 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, керуючись корисливим мотивом, почав діставати речі з нагрудних карманів кофти, одягнутої на потерпілого, в якій знаходились грошові кошти на загальну суму 4 000 грн, якими ОСОБА_5 заволодів, спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на вищезазначену суму.

Після чого, не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, стоячи над потерпілим, розуміючи, що він перебуває в безпорадному стані, ОСОБА_5 , своїми ногами, взутими у кросівки, наніс потерпілому з правої сторони не менше п`яти хаотичних ударів (більш точну кількість під час досудового розслідування встановити не надалося можливим) по тілу потерпілого в область обличчя, тулуба, ребер, верхніх та нижніх кінцівок та вихопив ніж, який взяв на столі у приміщенні за вищезазначеною адресою, яким наніс поріз по поверхні правої руки та колотий удар в праву ногу, загалом спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітини, перелому 5,6 ребер з права, чотири синця обличчя, дві колото-різані рани правої кисті та правого стегна, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості та тривалого розладу здоров`я понад 21 добу.

Довівши свій злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний, з застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, до кінця, ОСОБА_5 покинув територію приватного підприємства у невідомому напрямку, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 вказаних вище кримінальних правопорушень встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.

В зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою провину та погодився з кваліфікацією вчинених ним кримінальних правопорушень, а прокурор і захисник не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і під час судового розгляду обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів щодо обставин, які характеризують особистість обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання, а дослідження інших доказів у провадженні не здійснювалось. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння зазначеними вище учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 187 КК України, визнав повністю та пояснив, що ним дійсно скоєні ці кримінальні правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. В скоєному кається та просить суд суворо не карати.

В судове засідання потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не з`явились, про дату та час належним чином повідомлені, подали заяви про те, що просять справу розглянути за їх відсутності, покарання призначити на розсуд суду.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ЯКІ ПОМ`ЯКШУЮТЬ АБО ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає: рецидив злочинів.

ІV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчинених кримінальних правопорушень, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 є військослужбовцем, який за місцем служби характеризується позитивно, раніше був судимий за вчинення умисних злочинів, судимість за вчинення яких не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, одружений, має постійне місце мешкання, не має на утриманні неповнолітніх дітей, знаходився під динамічним наглядом у лікаря нарколога, на обліку у лікаря психіатра як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями психічного характеру, не значиться.

Суд, враховуючи, що вчинені обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальні правопорушення є кримінальним проступком та особливо тяжким злочином, обставини, які обтяжують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що зазначені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого і його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідними санкціями статтей (частинами статтей), з конфіскацією майна, із подальшим застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України судом не встановлено.

V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПИТАНЬ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ СУДОМ ПРИ УХВАЛЕННІ ВИРОКУ, ТА ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ, ЯКИМ КЕРУВАВСЯ СУД.

Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_5 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому був продовжений. При цьому жодних обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити той самий – тримання під вартою.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним за ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 125 КК України у виді одного року обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення в період часу з 08 год. 10 хв. 05 березня 2026 року по день набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити той самий – тримання під вартою.

Речові докази:

грошові кошти номіналом 500 гривень (серія КЕ5174950), які вилучено до спец. пакету № CRI 1143368, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , згідно з розпискою про відповідальне зберігання,- – повернути ОСОБА_7 ;

змиви РБК на 1 марлевому тампоні, котрі поміщено до паперового спец.пакету, облеєного аркушем паперу, на якому виконано відтиск печатки та підпис експерта ОСОБА_8 , - залишити в матеріалах кримінального провадження;

дві липкі стрічки разом з первинним пакуванням, упаковані в сейф пакет «Експертної служби» №6078281 та дактилоскопічну картку на ім`я ОСОБА_5 , упаковану в паперовий конверт, в якому вона надішла на дослідження, згідно з постановою про визнання речових доказів від 13.03.2026, - залишити в матеріалах кримінального провадження;

оптичний носій інформації для лазерних систем зчитування «MEDIA DVD-R 4.7GB/120 min», на якому записано відеозапис проведення слідчого експерименту з потерпілим від 17.03.2026, - залишити в матеріалах кримінального провадження;

оптичний носій інформації для лазерних систем зчитування «MEDIA DVD-R 4.7GB/120 min», на якому записано відеозаписи з зовнішніх камер відеоспостереження від 05.03.2026, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривень 80 копійок.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1