Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №209/642/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

№ 209/642/26

№ 1-кп/209/189/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника – адвоката ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 , його представника – адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське кримінальне провадження по справі № 1-кп/209/189/26 внесені в ЄРДР за № 12025041790000900 від 03.11.2025 року відносно обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 Кримінального кодексу України

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська /на теперішній час м. Кам`янське/ Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, не працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дочку 2010 року народження, на обліку у нарколога не перебуває, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;-

ВСТАНОВИВ:

02.11.2025 приблизно о 09:30 годині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи біля спортивного майданчика, розташованого за адресою: пр. Нескорених, 59, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з раніше незнайомим ОСОБА_7 , маючи умисел, спрямований на протиправне заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар ногою в область живота ОСОБА_7 , від чого останній не втримався на ногах та впав на землю.

Після цього, ОСОБА_5 , продовжуючи свій умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , за допомогою невстановленого слідством твердого предмета, який міг володіти обмеженою контактуючою поверхнею, наніс останньому по одному удару в область обличчя, верхніх кінцівок та ніг, чим спричинив останньому відповідно до висновку експерта, тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кута нижньої щелепи праворуч з синцем на обличчі в цій ділянці, які відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень, як такі, що зазвичай викликають тривалий розлад здоров`я більше 21 дня, та ушкодження у вигляді синця та садна на лівій верхній кінцівці, синця на лівій гомілці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки.

ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченому ст. 122 ч.1 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину свою в пред`явленому органами досудового слідства обвинуваченні визнав частково, пояснив суду, що 02.11.2025 року приблизно о 9 ранку дружина пішла в магазин «АТБ маркет», він залишився вдома. Приблизно через 15 хвилин йому подзвонила дружина, яка була в сльозах та пояснила, що по дорозі в магазин до неї почали чіплятися двоє чоловіків в стані алкогольного сп`яніння, один з них схопив її за сумку та намагався її вдарити. Дружина попросила підійти та забрати її бо вона чекає біля магазину та боїться йти сама додому. Він одягнувся підійшов до спортмайданчику біля магазину де побачив двох чоловіків в нетверезому стані. Подзвонив дружині спитав як вони виглядають, зрозумів, що це саме ті хлопці. Він не стримався підійшов до цих хлопців та вдарив потерпілого ногою, той впав, після чого вдарив іншого від чого той теж впав. Коли потерпілий вскочив розтебнув куртку та дістав пляшку горілки щоб поставити, він подумав, що той хоче вдарити його пляшкою, тоді він вдарив потерпілого ребром долоні в щелепу. Після чого потерпілий присів. Потім вони почали розмовляти. В ході розмови з`ясувалося, що потерпілий не винен, тоді він перед потерпілим вибачився та вказав, що він повинен слідкувати за своїм приятелем, щоб він нормально поводився. Підійшла дружина та вони вдвох пішли. Палкою він нікого не бив, в нього нічого не було.

Крім часткового визнання своєї вини, вона підтверджується:

Показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив суду, що йому 02.11.2025 року вранці йому подзвонив його знайомий ОСОБА_9 та попросив првести його додому оскільки він перебуває у стані сильного алкогольного сп`яніння. Він зустрів його та пішли в сторону пр.. нескорених в м.Кам`янське. Назустріч їм йшла жінка, ОСОБА_9 щось звернувся до неї, вона грубо відповіла між ними виникла сварка, потім вона пішла, Через деякий час їх хтось окликнув він повернувся та побачив як до них підійшов чоловік, як потім виявилось жінки з якою був конфлікт, та вдарив його ногою в тулуб, від удару він впав, потім він вдарив ОСОБА_10 від чого той також впав. Потім обвинувачений підійшов до потерпілого який намагався встати та вдарив його якимось предметом на кшталт палки по нозі та тулубу. Потім намагався вдарити його по обличчу він прикрився рукою та отримав удар в щелепу через руку. Потім припинив бити. Підійшла жінка і вона вказала, що конфлікт був з ОСОБА_11 а не з потерпілим. Обвинувачений вибачився, але вказав, що він все одно повинен слідкувати за своїм приятелем та вони з жінкою пішли вони залищились на місці та викликали поліцію. Внаслідок отриманих ударів в нього були синці на гомілкі ,передпліччі та обличчі, також бул перелом щелепи.

Показаннями свідка ОСОБА_12 , яка пояснила суду, що є дружиною обвинуваченого. 02.11.2025 року приблизно о 09 ранку вона пішла в магазин АТБ за продуктами. Чоловік залишився вдома. Коли вона проходила повз спортивного майданчика назустріч йому йшли двоє чоловіків в стані алкогольного сп`яніння. Один з них почав до неї чіплятися. Вона вказала, щоб не чіплявся. Той що був більш п`яний схопив її за сумку та почав нецензурно виражатися та погрожувати, вона злякалася та побігла до магазину. Від нього подзвонила чоловіку, щоб прийшов її забрав, розповіла, що до неї чіплялися двоє чоловіків. Він сказав чекати. Потім подзвонив через деякий час спитав як виглядали чоловіки. Сказав підійти до того місця де чіплялися. Вона підійшла побачила, що чоловік з тими хлопцями стоїть балакає. Як вона зрозуміла він їх вдарив. Коли вона розповіла, що чіплявся не потерпілий, чоловік вибачився перед ним та вони пішли.

Витягом з ЄРДР /а.с. 58/, згідно якого підтверджується внесення відомостей про злочин за заявою потерпілого.

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення /а.с. 61/, згідно якого підтверджується звернення потерпілого ОСОБА_7 до поліції з приводу нанесення йому літерних ушкоджень чоловіком 02.11.2025 року.

Протоколом огляду місця події від 02.11.2025 та фото таблицею до нього /а.с. 62-65/, згідно якого підтверджуються обставини та місце вчинення злочину згідно встановлених судом.

Заявою потерпілого ОСОБА_7 та медичними документами /а.с. 66-70/, згідно яких підтверджується наявність в потерпілого тілесних ушкоджень. Його звернення до медичного закладу та лікування потерпілого після спричинених йому тілесних ушкоджень.

Протоколом тимчасового доступу до медичної документації потерпілого від 11.12.2025 року /а.с. 72-74/, згідно якої підтверджується вилучення медичних документів потерпілого згідно ухвали слідчого судді з КП «ДОКЛ ім.. Мечнікова».

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.11.2025 року із фото таблицею за участі свідка ОСОБА_13 , / а.с. 76-80/, згідно якого підтверджується впізнання свідком ОСОБА_13 обвинуваченого як особи яка спричинила тілесні ушкодження потерпілому.

Висновком судової медичної експертизи №1628-Е від 15.12.2025 року /а.с. 81-82/, згідно якого виявлені в потерпілого заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кута нижньої щелепи праворуч з синцем на обличчі в цій ділянці, які відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень, як такі, що зазвичай викликають тривалий розлад здоров`я більше 21 дня, та ушкодження у вигляді синця та садна на лівій верхній кінцівці, синця на лівій гомілці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки.

Висновком судової медичної експертизи №1640-Д від 15.12.2025 року /а.с. 83/, згідно якої підтверджується, що виявлені в потерпілого заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кута нижньої щелепи праворуч з синцем на обличчі в цій ділянці, та ушкодження у вигляді синця та садна на лівій верхній кінцівці, синця на лівій гомілці.

Висновком судової медичної експертизи №1639-Е від 15.12.2025 року /а.с. 84/, згідно якого виявлені в потерпілого заподіяні тілесні ушкодження не могли виникнути одноимоментно при падінні з висоти власного зросту на площині.

Висновком судової медичної експертизи №1638-Е від 15.12.2025 року /а.с. 84/, згідно якого виявлені в потерпілого заподіяні тілесні ушкодження було спричинено внаслідок дії не менше ніж по одній травматичній дії в ділянки голови, лівої верхньої кінцівки, лівої гомілки.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.11.2025 року із фото таблицею за участі потерпілого ОСОБА_7 / а.с. 86-90/, згідно якого підтверджується впізнання потерпілим обвинуваченого як особи яка спричинила тілесні ушкодження потерпілому.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 15.12.2025 за участі потерпілого ОСОБА_7 / а.с. 91-92/, де останній вказала на обставини спричинення йому обвинуваченим тілесних ушкоджень згідно встановлених судом.

Судом відтворений диск із відео фіксацією проведення слідчого експерименту від 15.12.2025 за участі потерпілого ОСОБА_7 / а.с. 93/, згідно якого остання пояснював обставини без підказок та примусу згідно обставин встановлених судом.

Висновком додаткової судової медичної експертизи №1641-Е від 15.12.2025 року /а.с. 94-95/, згідно якого не виключається спричинення тілесних ушкоджень як вказано потерпілим в протоколі слідчого експерименту.

Суд вважає доведеною вину обвинуваченого за ст. 122 ч.1 КК України, оскільки вона підтверджена доказами у своїй сукупності, зокрема частково показаннями самого обвинуваченого, показаннями потерпілого, показаннями свідка, письмовими доказами: протоколами слідчих дій, висновками судових експертиз. Всі вищенаведені докази відтворюють всю картину злочину логічною та правдивою та не викликають сумніву у суду.

Оцінюючи всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає їх достатніми для визнання винним обвинуваченого у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ст. 122 ч.1 КК України, оскільки ці докази узгоджуються між собою, не містять істотних розбіжностей, об`єктивно відображують хід подій, відповідають фактичним обставинам справи, не викликають у суду ніяких сумнівів в їх достовірності. Суд не приймає показання обвинуваченого даних ними суду під час судового розгляду з приводу того, що він не бив палкою потерпілого, оскільки ці показання протирічать показанням потерпілого та показанням свідка, який в тому числі і в протоколі впізнання вказував, що потерпілого вдарили палкою схожою на биту, також згідно висновку судової медичної експертизи, тілесні ушкодження спричинені саме так як вказано потерпілим тобто із застосуванням стороннього предмета –палки.

На підставі аналізу та оцінки наведених і досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена і кваліфікація правильна за ч.1 ст.122 КК України, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням того, що за частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

Окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, адже покарання за злочин повинно бути домірним злочину (див. те ж рішення КС України, п. 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2020 року в Справа № 1-42/2004).

Даний принцип (індивідуалізації юридичної відповідальності) має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди (див. рішення Конституційного Суду України від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року).

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022)/

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

В цій ситуації, обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України також судом не встановлено.

Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікарня-нарколога не перебуває, має місце проживання, його стан здоров`я, спосіб життя, позицію сторони обвинувачення та потерпілого щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції статті 122 ч.1 КК у виді обмеження волі та звільненням від відбуття покарання з випробовуванням.

Підстав для застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, Суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, та в ключі того, що відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо Суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

З метою забезпечення виконання вироку, суд вважає доцільним запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

До початку судового розгляду представником потерпілого ОСОБА_7 – адвокатом ОСОБА_14 було заявлено цивільний позов /а.с. 33-40/, згідно якого потерпілий просить стягнути 8661,31 гривень матеріальної шкоди та 700000 гривень на відшкодування моральної шкоди. На обґрунтування матеріальної шкоди вказує, що вона полягає у витратах на лікування, що підтверджені чеками та квитанціями. В обґрунтування моральної шкоди вказує, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень його душевний та моральний стан значно погіршився внаслідок отриманих травм, прикладання додаткових зусиль до організації свого життя, а також неможливості працювати під час лікування. Суд вважає позов в частині відшкодування матеріальної шкоди потерпілому підлягає повному задоволенню, оскільки повністю підтверджений чеками та квитанціями /а.с. 42-46/.

В частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню оскільки на думку суду вимоги є завищеними. Потерпілий дійсно зазнав певних моральних страждань внаслідок спричинених йому тілесних ушкоджень та втрати заробітку, але суд виходячи з принципів справедливості та розумності оцінює їх в 9000 гривень.

Згідно ч. 1, 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Процесуальні витрати на залучення експертів по кримінальному провадженню відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді 2 двох років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк 1 / один / рік.

На підставі п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 8661,31 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 9000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів - всіма учасниками процесу - з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя: ОСОБА_1