Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №210/1533/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/1533/26

Провадження № 3/210/456/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 жовтня 2026 року

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Сільченко В.Є., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді 03.03..2026 року надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу серії ЕПР1 №597771 від 21.02.2026 року, 21.02.2026 року о 19.42 год. в м. Кривий Ріг, просп. Металургів 22, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes Benz e200, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці, підвищена жвавість. Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у медичному закладі водій відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор підвищеної міцності 475157, 475176, 475594, чим порушив п.2.5 ПДР.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні поліцейська ОСОБА_3 показала, що під час несення служби вони зупинили транспортний засіб, який перетнув подвійну суцільну лінію розмітки, та підійшли до автомобіля. ОСОБА_1 вийшов з автомобіля і одразу став стверджувати, що він не керував автомобілем, поводив себе неадекватно, висловлювався нецензурною лайкою, провокував конфлікт.

ОСОБА_1 заявляв, що за кермом був пасажир з травмою ноги, який сидів на задньому сидінні автомобіля.

Вони виявили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння і декілька разів запропонували йому пройти огляд у медичному закладі, на що він відмовився. Вона впевнена, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Крім того, вони вже неодноразово його зупиняли і кожного разу він пояснював, що хтось інший керував транспортним засобом.

Позаду у тому автомобілі сидів чоловік з милицями і гіпсом на нозі. Він навіть сам не зміг вийти з автомобіля. З яких дверцят в автомобілі вийшов ОСОБА_1 , вона не пам`ятає. Транспортний засіб належав не Пульчеву, а іншій особі. Чи був пасажир власником транспортного засобу, вона не пам`ятає.

Пасажир транспортного засобу також повідомляв, що за кермом був саме ОСОБА_1 .

Вона неодноразово пропонувала ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння, він неодноразово відмовлявся.

Поведінка ОСОБА_1 не відповідала обстановці з самого початку спілкування: підвищений тон, явно підвищена жвавість, не міг зупинитися ні на секунду, постійно бігав з місця на місце, зіниці були сильно звужені. Це було видно із світла фар автомобілів, які були на місці події, та вуличного освітлення.

Поводив себе ОСОБА_1 дуже нервово, невідповідно обстановці.

В судовому засіданні поліцейський ОСОБА_4 показав, що точну дату події він не пам`ятає. Подія відбувалася в темну пору доби. Вони в ході патрулювання виявили автомобіль, який перетнув подвійну суцільну лінію розмітки. Зупинили.

З автомобіля вибіг ОСОБА_1 , одразу почав кричати, лаятися нецензурної лайкою, поводитися агресивно, кричав, що обіллє всіх сечею. Поводив себе неадекватно, увесь час бігав з одного місця на інше.

Йому запропонували пройти медичний огляд в лікарні. Він відмовився, спробував втікати з місця події.

У подальшому вони викликали іншого водія до його автомобіля, той забрав автомобіль і поїхав.

У транспортному засобі, який вони зупинили, було дві особи. Одна з них сиділа позаду, на задньому сидінні. Пасажир був з явними обмеженнями руху, в гіпсі і з милицями. Він спитав у пасажира, і той прямо відповів, що керував автомобілем ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 відповідав відмовою, коли йому поліцейські пропонували пройти медичний огляд на стан сп`яніння. Отже, він чув це питання і сприймав його. ОСОБА_1 були роз`яснені його права.

В судовому засіданні поліцейський ОСОБА_5 показав, що 21.02.26 року він був в нічній зміні. Разом з екіпажем побачили, як транспортний засіб, яким, як виявилося у подальшому, керував ОСОБА_1 , перетнув подвійну суцільну смугу розмітки при повороті ліворуч, та зупинили його.

ОСОБА_1 вийшов з транспортного засобу, і одразу сам, без будь-якого питання, заявив, що це не він був за кермом і що це не його транспортний засіб, і значить він не міг керувати ним. ОСОБА_1 взагалі поводив себе дуже дивно, неадекватно, лаявся нецензурно, намагався втекти з місця події, тощо.

Він не бачив точно, хто керував транспортним засобом. ОСОБА_1 наче виходив з пасажирської передньої двері, але він завжди так робить, коли його зупиняють поліцейські. Він завжди веде себе неадекватно, як коли за кермом, так і коли його зупиняє поліція на вулиці. Раніше неодноразово його притягували до адміністративної відповідальності.

В автомобілі ззаду також був пасажир зі зламаною ногою, з милицями. На його погляд, пасажир не мав ніякої можливості перелізти спереду назад, бо він без допомоги не міг навіть вийти з автомобіля і без милиць не міг навіть стояти на місці. Він вважає, що це не була симуляція.

Під час спілкування та складання матеріалів ОСОБА_1 постійно ходив туди-сюди, але постійно був на відстані не далі трьох метрів від поліцейських, тобто міг усе бачити і чітко чути усі питання, які йому задавали, і відповідав на них, зокрема відмовлявся проходити медичний огляд на стан сп`яніння.

Оцінюючи наведені вище покази поліцейських, суд вважає їх такими, що не суперечать один одному, послідовними, повними, а тому приймає до уваги при винесенні даного рішення.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що він був військовослужбовцем, перебував у полоні та наразі має проблеми з настроєм. Коли його разом із ОСОБА_1 зупинили працівники патрульної поліції, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, а він переліз із переднього водійського сидіння, оскільки у нього спрацював інстинкт самозбереження та виник страх.

Після цього він повідомив працівникам патрульної поліції, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_1 , хоча насправді автомобілем керував він сам. Автомобіль марки Mercedes, на якому вони їхали, належить йому.

ОСОБА_1 перебував на правому передньому пасажирському сидінні та вийшов з автомобіля через праві передні пасажирські двері. Він чув, як ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції, що за кермом автомобіля не перебував.

Він також вийшов з автомобіля, працівники патрульної поліції чинили на нього тиск, у зв`язку з чим він сказав їм, що за кермом перебував ОСОБА_1 , а не він. Він виходив з автомобіля через задні двері. Після цього за ним приїхав інший водій та забрав його додому.

При цьому, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_6 щодо того, що саме він керував автомобілем Mercedes, а ОСОБА_1 перебував на передньому пасажирському сидінні, оскільки вони суперечать як об`єктивним обставинам, встановленим у судовому засіданні, так і зафіксованим на відеозаписі з місця події відомостям.

Так, у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 перебував на милицях та у стані, який істотно обмежував його рухливість. Вільно стояти він не міг, у зв`язку з чим на запитання суду відповідав та надавав покази сидячи. Зазначені обставини свідчать про наявність у свідка очевидних проблем із рухом та можливістю самостійно і вільно пересуватися, а тому, з огляду на фізичний стан свідка, зафіксований безпосередньо під час судового засідання, суд вважає малоймовірним та таким, що не узгоджується з об`єктивними обставинами, твердження ОСОБА_6 про те, що безпосередньо перед зупинкою автомобіля він самостійно керував ним, тим більше, що вказані події відбувалися за досить значний час перед судовим засіданням, і, отже, якщо навіть під час розгляду справи в суді свідок мав вкрай обмежену рухливість, то, тим більше, він мав іще гіршу рухливість та стан здоров`я на час подій, зазначених у протоколі.

При цьому особливої уваги суд надає відеозаписам із нагрудних відеореєстраторів працівників патрульної поліції, що долучені до матеріалів справи.

На вказаних відеозаписах (файл Clip-02) чітко зафіксовано, що після зупинки автомобіля ОСОБА_6 , перебуваючи на задньому сидінні автомобіля Mercedes, через нетривалий час після початку відеозапису (0 хв. 53 сек згідно лічильника засобу відтворення зображення) пояснює працівникам поліції, що він знаходився на задньому сидінні, оскільки має милиці, а водій ОСОБА_1 віз його додому на його прохання. На уточнююче запитання працівника поліції ОСОБА_6 прямо відповідає, що автомобілем керував саме ОСОБА_1 .

Таким чином, первинні пояснення ОСОБА_6 , надані безпосередньо після зупинки автомобіля та зафіксовані на відеозаписі, є послідовними, конкретними та прямо вказують на те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а ОСОБА_6 перебував у салоні автомобіля як пасажир.

Крім того, з подальшого відеозапису вбачається, що під час подальшої конфліктної розмови між ОСОБА_1 та працівниками поліції ОСОБА_6 намагався самостійно вийти з автомобіля. При цьому через істотні проблеми з пересуванням він не втримався та впав, у зв`язку з чим працівники поліції допомагали йому піднятися (файл Clip-2, 04хв:59сек і далі).

Зазначена поведінка свідка, зафіксована безпосередньо на відеозаписі, додатково підтверджує наявність у нього значних фізичних труднощів навіть із самостійним пересуванням та, відповідно, ставить під обґрунтований сумнів можливість його керування автомобілем безпосередньо перед зупинкою а також можливість у такому стані за короткий час переміститися з переднього водійського сидіння на заднє ліве, що розташоване прямо за водійським.

Також суд критично оцінює твердження ОСОБА_6 про те, що працівники патрульної поліції чинили на нього тиск та саме під таким впливом він повідомив, що за кермом перебував ОСОБА_1 .

Так, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_6 за власною ініціативою, без примушування та без будь-якого попереднього тиску з боку працівників поліції, зі складнощами вийшовши з автомобіля, впавши під час цього, та вступив із ними в розмову і самостійно, добровільно, навіть без задавання йому питань поліцейськими, повідомив, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом і віз його додому, оскільки, окрім іншого, у нього навіть немає водійського посвідчення (файл Clip-2, 05хв:10сек, 05 хв.:15 сек і далі).

Отже, суд не виявив на відеозаписах будь-яких обставин, які б свідчили про примушування ОСОБА_6 до надання таких пояснень або про психологічний чи фізичний тиск на нього. Навпаки, його первинні пояснення були надані ним добровільно, безпосередньо після зупинки автомобіля та до виникнення подальшої конфліктної ситуації, за власною ініціативою.

Таким чином, суд вважає, що подальші показання ОСОБА_6 про те, що фактично автомобілем керував саме він, а ОСОБА_1 перебував на пасажирському сидінні, суперечать його власним первинним поясненням, зафіксованим на відеозаписі, а також об`єктивно встановленому під час судового розгляду фізичному стану свідка. Посилання свідка на нібито здійснений працівниками поліції тиск також не знайшло свого підтвердження під час дослідження відеозаписів.

Окрім того, цей же свідок заявив, що у подальшому він викликав іншого водія і той відвіз його додому. Суд не ставить під сумнів даний факт та вважає його додатковим підтвердженням того, що у дійсності ОСОБА_6 автомобілем не керував, оскільки у такому разі йому нічого не заважало б знову сісти за кермо та поїхати додому самостійно.

З огляду на наведене суд вважає показання ОСОБА_6 у цій частині непослідовними, такими, що суперечать об`єктивно зафіксованим обставинам події, та не бере їх до уваги як належне підтвердження того, що саме ОСОБА_6 керував транспортним засобом.

Окрім того, тими ж відеозаписами чітко зафіксовано, як ОСОБА_1 неодноразово, багатократно відповідає відмовами на пропозиції поліцейських пройти у медичному закладі огляд на стан наркотичного сп`яніння, демонструючи при цьому щонайменше декілька ознак перебування у стані сп`яніння, зазначених у протоколі: поведінку, що не відповідає обстановці, підвищену жвавість, тощо, які виражалися (зокрема, але не тільки) у тому, що ОСОБА_1 безпричинно поводив себе агресивно, виражався нецензурною лайкою у бік поліцейських, кричав, постійно рухався з місця на місце, безсистемно змінював теми розмови, тощо.

Також на відеозаписах чітко чути, що чути, що ОСОБА_1 попереджає поліцейських, що він заплатить своєму адвокату 1,5 тис доларів, і той «вирішить» ситуацію.

Також на відеозаписі (Clip-0) видно причину зупинки поліцейськими зазначеного транспортного засобу – перетин подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки при повороті ліворуч.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про те, що матеріалами справи, відеозаписами, що долучені до неї, а також поясненнями учасників процесу в судовому засіданні повністю доводяться факти того, що поліцейські мали законну підставу для зупинки автомобіля (перетин подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки при повороті ліворуч), автомобілем керував саме ОСОБА_1 , він мав явно видимі навіть на відеозаписі ознаки перебування особи у стані наркотичного сп`яніння і на законну за таких обставин вимогу поліцейських пройти у встановленому порядку огляд на встановлення стану наркотичного сп`яніння в медичному заході ОСОБА_1 відмовився.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення повністю доводиться матеріалами та доказами, що маються у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями поліцейських в судовому засіданні, відеозаписом з камер нагрудних відеореєстраторів поліцейських.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП за ознаками: «відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Згідно зі ст. 266 КУпАП, водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

З огляду на наведене, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідним є встановлення факту керування нею транспортним засобом, наявності передбачених законом підстав для проведення такого огляду та факту відмови від його проходження у встановленому порядку.

Вказані факти, на переконання суду, у повній мірі підтверджені та доведені наведеними вище доказами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим він підлягає адміністративній відповідальності на підставі зазначеної норми закону.

Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) на користь держави.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною 1 статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи правопорушника або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до частини 2 статті 308 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення, до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання скарги через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу.

Суддя: В. Є. Сільченко