Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №173/853/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/853/26

Провадження №2/173/1240/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19 листопада 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 74180346, на умовах якого Відповідачу надано грошові кошти у розмірі 4400 грн.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до якого до Нового кредитора перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

Заборгованість ОСОБА_1 перед Новим кредитором становить 15 620 грн., з яких: 4 400 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 11 220 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 23 березня 2026 року прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2026 року витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» додаткові докази.

Учасникам справи надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та позивачем відповідачу надіслано копію позовної заяви та доданих до неї документів, проте судова кореспонденція повернулась на адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 910/1730/22 вказано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ЦПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 911/3113/20).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк не подала до суду відзиву на позов, а відтак не скористалася наданими їй процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 ЦПК України.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 листопада 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 74180346, відповідно до умов п. 3.1. якого за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 4400 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 3.2.1. та 3.2.2. Договору строк кредитування складає два періоди - пільговий, який становить 30 днів (з 19.11.2021 р. до 19.12.2023 р.) та стандартний, який складається з 60 днів (з 20.12.2021 р. до 17.02.2022 р.) відсоткова ставка за пільговий період нараховується за ставкою 2,5% в день, за стандартний період - 3% в день.

Мета кредитування - задоволення власних потреб Клієнта, що не суперечить чинному законодавству України та не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю. Клієнт зобов`язується використовувати Кредит лише відповідно до мети кредитування, що вказана у цьому Договорі (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 17.02.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Пункт 14 Договору про надання фінансового кредиту № 74180346 від 19 листопада 2021 року містить реквізити та підписи сторін.

Договір про надання фінансового кредиту № 74180346 від 19 листопада 2021 року та Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 74180346 підписано відповідачем за допомогою електронного підпису

Відповідно до копії Довідки про ідентифікацію клієнта від 01 вересня 2025 року картковий рахунок, маска карти НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_2 та код ідентифікатору НОМЕР_3 належать ОСОБА_1 .

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що первісним кредитором виконано зобов`язання за договором та перераховано 19 листопада 2021 року на картковий рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 4400 грн.. що підтверджується копією довідки сервісу онлайн платежів iPay.ua № 3152_251024113427 від 24 жовтня 2025 року.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк», наданої на виконання ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2026 року, номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим телефоном ОСОБА_1 .

Згідно з виписки по рахунку за договором б/н від 19 листопада 2021 року по 24 листопада 2021 року на картковий рахунок № НОМЕР_5 19 листопада 2021 року зараховано переказ у сумі 4400 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 74180346, станом на 01 вересня 2025 року загальна сума заборгованість ОСОБА_1 становить 15620 грн., яка складається з: 4400 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11220 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до якого до Нового кредитора перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (в редакції, чинній на момент укладення договору) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 4.1. вказаного Договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог.

Відповідно до витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/1 від 01 вересня 2025 року до ТОВ «ФК «ПОЗИКА» від ТОВ «ФК «ІРБІС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 74180346.

До матеріалів справи долучено також Акт приймання-передачі реєстру прав вимоги за Договором факторингу № 01092025/1 від 01 вересня 2025 року та платіжну інструкцію № 6054383 від 02 вересня 2025 року.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому, за приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надала належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надала доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконувала взяті на себе обов`язки, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 662 грн. 40 коп. у відшкодування понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору.

Крім того, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 141 ЦПК України, а також їх документального обґрунтування.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем до матеріалів справи долучено Договір № 39493634/03 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16 лютого 2026 року, Детальний опис робіт (наданих послуг) та Додаткову угоду № 74180346 до Договору про надання правової допомоги № 39493634/03.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення судових витрат, понесених позивачем на професійну правову допомогу підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN НОМЕР_7 , МФО 380634) заборгованість за Кредитним договором № 74180346 від 19 листопада 2021 року у розмірі 15620 (п`ятнадцять тисяч шістсот двадцять) грн., з яких: 4 400 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 11 220 грн. - заборгованість за відсотками

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN НОМЕР_7 , МФО 380634) понесені судові витрати в частині судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Суддя О.А. Кожевник