Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №207/15/26 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/15/26

№ 2/207/1079/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

Південний районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Притуляка С.А.

за участю:

секретаря судового засідання Ткаченко К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – КП КМР «Добробут»,

про зобов`язання передати у власність квартиру в порядку приватизації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, в якому просить зобов`язати відповідача провести приватизацію житлового приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 23.2 кв.м., житловою площею 23.2 кв.м., що складається з двох кімнат: кімната 1, площею 10,5 кв.м., кімната 2, площею 12,7 кв.м., для передачі у власність позивачеві та ОСОБА_2 , без наявності ордеру.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у вересні місяці 2002 року мати позивачки, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , отримала від держави для проживання своєї сім?ї житлові приміщення за N?65 та за АДРЕСА_2 ?янське (на той час Дніпродзержинську), де стала проживати разом з двома доньками – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зі спливом часу, доньки квартиронаймача ОСОБА_3 виросли та народили своїх дітей, так, у Позивачки, ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 донька - ОСОБА_6 , а в іншої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_8 , і які всі разом, до певного періоду часу, проживали у вказаному житлі, але, станом на травень місяць 2019 року за даною адресою в квартирі АДРЕСА_1 ?янське залишилися бути зареєстрованими тільки троє осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та її малолітня донька ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , яка була мамою позивачки ОСОБА_1 , і яка була квартиронаймачем за вищевказаною адресою, передчасно померла, і позивачка, ОСОБА_1 , як відповідальна людина звернулась до Відповідача з відповідною заявою про надання їй дозволу про внесення змін до договору найму даного житлового приміщення за адресою : АДРЕСА_3 , на що на підставі Виконавчого комітету Кам?янської міської ради Дніпропетровської області N?226 від 23.04.2025 року отримала дозвіл, і уклала договір найму житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 23.2 кв.м., що складається з 2 кімнат житловою площею 10.5 кв.м. та 12.7 кв.м., де позивачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживають наразі, що підтверджується копіями договору найму житлового приміщення, технічного паспорта на квартиру. 3 метою реалізації своїх прав, наданих Позивачам Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_1 у жовтні місяці 2025 року спочатку в усній формі, а потім уже і в письмовій формі, звернулася до Департаменту комунальної власності в особі Відділу приватизації, стосовно приватизації даного житлового приміщення, де вони проживають з донькою, щоб дізнатися, який необхідно надати пакет документів для приватизації квартири. Перевіривши запит позивачів, у Відділі їм порадили звернутися до Архіву, з метою отримання відомостей про надання житлової площі за адресою АДРЕСА_5 кімнати N?N?65, 66, але звернувшись до архіву наної інформції вони не отримали, про що було повідомлено Відповідача. 18 листопада 2025 року на адресу Позивача також було надано відповідь міською радою про те, що задовольнити вимоги стосовно приватизації дано квертири неможливо в зв?язку з відсутністю у Позивачів та в розпорядженні Відповідача копії ордера на жиле приміщення, а також в зв?язку з тим, що розпорядчий документ щодо упорядкування нумерації кімнат у гуртожитку виконавчим комітетом міської ради не приймався (копія відповіді надається до суду, а оригінал зберігається у позивача). Позивач вважає, що вона має реалізувати своє право на приватизацію житла, оскільки була вселена до квартири на законних підставах, зареєстрована у житловому приміщенні, законність їх проживання ніхто не оспорює та відсутні перешкоди для приватизації, передбачені Законом щодо приватизації. Вирішення питання про визнання за позивачем права на приватизацію житла в позасудовому порядку неможливо, так як відповідач відмовив їм у оформленні передачі квартири у власність в порядку приватизації житла.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату і час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 16.12.1997р. (арк.с.11), позивач є донькою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.09.2014р. позивач є матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована разом з нею з 28.02.2011р. (арк.с.12, 15).

Позивач – ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , з 17.08.2007р., її донька – ОСОБА_6 з 23.02.2011р., а її мати – ОСОБА_3 з 05.09.2002р., що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади та довідкою №2/9503 від 24.05.2019р. про реєстрацію та склад сім`ї (арк.с.10, 15-16).

Відповідно до умов типового договору найма житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 24.05.2013р., укладеного між КЖЕП «Оріон» - Наймодавець та ОСОБА_3 – Наймач (арк.с.17), Наймодавець надає наймачу і членам його сім`ї (в тому числі позивачеві) у безстрокове користування житло за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 23.2 кв.м., що складається з 2 кімнат, житловою площею 23.2 кв.м.

Згідно п.2.2.8 умов типового договору найма житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 24.05.2013р., наймач має право приватизувати займане житло відповідно до законодавства.

Наймач за вказаним договором та мати позивача - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 та відповідним витягами з РАЦС (арк.с.18-20).

Як вбачається з довідки КП КМР «Тепломережі», виданою ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_4 , встановлено індивідуальне опалення.

Рішенням Виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області №226 від 23.04.2025р. дозволено Комунальному підприємству Кам`янської міської ради «Добробут» внести зміни до договорів найму житлових приміщень, які перебувають у комунальній власності Кам`янської міської територіальної громади, зокрема до договору найму квартири жилою площею 23.2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 на гр. ОСОБА_1 , 1990 року народження, у зв`язку зі смертю відповідального наймача.

23.04.2025р. між КП КМР «Добробут» - Наймодавець та ОСОБА_1 – Наймач, було укладено договір найму житлового приміщення, яке перебуває в комунальній власності, згідно умов якого Наймодавець надає Наймачу та членам його сім`ї ( ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у безстрокове користування житлове приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 23.2 кв.м., що складається з 2 кімнат, житловою площею 10.5+12.7 кв.м. (арк.с.24).

Листом Кам`янської міської ради №Є-4334 від 24.10.2025р. позивачеві було повідомлено про те, що при поаркушному перегляді документів архівного фонду «Виконавчий комітет Баглійської районної ради» за 2002 рік відомості про надання житлової площі за адресою: АДРЕСА_6 не виявлені.

Згідно інформаційної довідки щодо реєстрації права власності на нерухоме майно згідно архівних даних КП «Кам`янське РБТІ» ДОР» №1-1-3109 від 08.12.2025р., відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4 , відсутні.

Згідно відповіді Департамента комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради №05-07/1554 від 16.12.2025р., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не брали участі у приватизації житла за адресою АДРЕСА_7 .

Листом Департамента комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради №05-11/1411 від 18.11.2025р., надано позивачеві відповідь на звернення про оформлення передачі житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 у власність, якою позивачеві відмовлено в такому оформленні.

Відмова відповідача мотивована тим, що пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян(, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 N? 396 (зі змінами). визначено вичерпний перелік документів, який громадянин подає до органу приватизації, у тому числі копію ордера на жиле приміщення, яка відсутня у наданих документах. Також зазначено, що згідно з технічним паспортом на приміщення у гуртожитку, виготовленим станом на 09.10.2025, кімната (жиле приміщення) N?65 складається з двох жилих кімнат. Згідно з технічним паспортом на гуртожиток, виготовленим станом на 19.06.2012, жиле приміщення N?65 складається з двох кімнат (кімната N?66 відсутня), які мають окремі виходи до коридору загального користування, тобто самовільно об?єднані. Розпорядчий документ щодо упорядкування нумерації кімнат у гуртожитку виконавчим комітетом міської ради не приймалося. Згідно з особовим рахунком на приміщення зазначено, що сім?я займає кімнати N? НОМЕР_4 , НОМЕР_5 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 . Ураховуючи викладене вище, підстави для задоволення вимог відсутні.

Як вбачається з технічного паспорту на кімнату у гуртожитку АДРЕСА_1 , дана кімната складається з двох приміщень (10.5+12.7 кв.м., загальною площею 23,2 кв.м.) (арк.с.30-33)

Аналогічні характеристик кімнати містяться й у звіті про оцінку майна, складеного ТОВ «Віконт-Консалтинг» (арк.с.34).

Згідно листа КП КМР «Добробут» №1052/4 від 20.05.2026р., гуртожиток за адресою: АДРЕСА_5 знаходиться на балансі КП КМР «Добробут». Балансоутримуваем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_5 ?янське також є КП КМР «Добробут». У технічному паспорті від 19.06.2012 року на вищезазначений гуртожиток зазначена нумерація кімнат (додається). За період роботи КП КМР «Добробут» договір найму на житлове приміщення укладався тільки з ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету КМР від 23.04.2025 року N?226 на кімнату N?65 по АДРЕСА_5 ?янське жилою площею 23,2 кв.м. яка зазначена у технічному паспорті. КП КМР «Добробут» з матір?ю ОСОБА_1 договір найму на житлове приміщення не укладало. Вселення громадян до кімнат вищезазначеного гуртожитку відбувалося на підставі ордеру або рішення виконавчого комітету про зміну наймача та договору найму.

Як вбачається з доданого до вказаного листа технічного паспорту на гуртожиток по АДРЕСА_5 , виготовленого станом на 19.06.2012р., в переліку кімнат цього гуртожитку відсутня кімната АДРЕСА_9 , на що посилається відповідач у відмові позивачеві. Натомість, згідно цих же даних технічної інвентаризації, мається кімната АДРЕСА_10 , яка складається з двох приміщень (10.5+12.7 кв.м., загальною площею 23,2 кв.м.).

Отже, сукупність наведених вище та досліджених судом доказів, які є належними та допустимими, свідчить про те, що житлове приміщення – кімната АДРЕСА_1 , яка складається з двох приміщень (10.5+12.7 кв.м., загальною площею 23,2 кв.м.), є тим самим житловим приміщенням, яке було передано на законних підставах спочатку ОСОБА_3 (матері позивача), а в подальшому безпосередньо позивачеві, разом з її неповнолітньою донькою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

Відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом ст.58 ЖК, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Згідно п.10 ч.1 ст.15 Житлового кодексу України, до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів віднесено видача ордерів на жилі приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до пунктів 69, 70, 72 розділу IV Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 № 470, ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

Сукупність досліджених судом доказів дають достатні підстави вважати, що позивач вселений у квартиру на законних підставах, з 17.08.2007р. вона постійно проживає в даній квартирі і незаконність її проживання ніким не спростована та не заперечувалась. Більш того, 23.04.2025р. законність її проживання була визнана Комунальним підприємством Кам`янської міської ради «Добробут» при укладанні договору найму спірної житлової площі, яка перебуває у комунальній власності.

Зокрема, ордер на спірну житлову площу не був визнаний в судовому порядку недійсним, відповідач не спростував факту, що ордер дійсно видавався, не звертався до суду із позовом про визнання позивачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Відомостей про проживання або реєстрації місця проживання у спірному житловому приміщенні інших осіб матеріали справи не містять. Докази реалізації позивачем свого право на приватизацію або іншими особами такого права на спірне житлове приміщення, в матеріалах справи також відсутні.

Натомість факт відкритого та безперервного проживання у спірному житловому приміщенні позивача, її користування нею, підтверджуються належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

При цьому відсутність ордеру, який надати позивач не має можливості з об`єктивних обставин, позбавляє її можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, незважаючи, що у неї є решта всіх необхідних документів для проведення приватизації.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до п.3 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст.29 ЦК, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст.64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї.

Аналогічну норму місить п.4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396.

Умовою для проведення приватизації житла є обов`язкове постійне проживання осіб у житлі, яке підлягає приватизації.

При цьому пунктами 18, 19 цього Положення визначено порядок підтвердження факту постійного проживання особи в жилому приміщенні - у довідці про склад сім`ї, що подається особою в числі інших документів до органу приватизації, зазначаються члени сім`ї наймача, які водночас і прописані, і мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать, зокрема, квартири багатоквартирних будинків. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до пункту 17 Положення «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009р. (далі Положення), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Невжиття відповідачем заходів щодо здійснення приватизації займаної позивачем квартири, обґрунтовується тим, що пунктом 18 Положення визначено перелік документів, які громадянин подає до органів приватизації, зокрема це копія ордера на жиле приміщення.

Щодо зазначеної позиції відповідача, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають під час приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (частини десята, одинадцята статті 8 Закону № 2482-XII).

Однак, вказаним Положенням не визначено наслідків неподання повного переліку документів у вигляді відмови в приватизації.

Перелік випадків відмови чітко визначений у законодавстві і є вичерпним, а саме: відсутність у особи права на приватизацію та заборона приватизувати конкретне приміщення.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

В процесі судового розгляду не було встановлено доказів, які б свідчили про те, що житлова площа, займана позивачем не підлягає приватизації в силу наведених норм закону або позивач не має права на приватизацію.

Так, судом достовірно встановлено та відповідачем не спростовано, що позивач постійно проживає та вселений у спірне житлове приміщення на законних підставах.

Виходячи з положень законодавства, а саме п.18 Положення №396 з урахуванням змісту п.69 постанови №470, сама по собі наявність чи відсутність ордера на житлове приміщення в пакеті документів, які подаються громадянином для приватизації житла, не може бути єдиною і остаточною причиною відмови у визнанні права громадянина на приватизацію на тій підставі, що відповідно до п.68 постанови №470 ордер дійсний лише протягом 30 днів з дня його видачі.

Однак, позивач була вимушена звернутися до суду із даним позовом саме через те, що у неї не зберігся ані оригінал, ані копія ордеру на квартиру, а тому у виникли перешкоди у реалізації права на приватизацію житла.

Суд звертає увагу на те, що відпочатку житлове приміщення в гуртожитку було надано у користування матері позивача – ОСОБА_3 , яка померла, що також об`єктивно пояснює складнощі у позивача надати ордер, який видавався не йому.

Суд також критично оцінює посилання відповідача у відмові позивачеві в приватизації на те, що жиле приміщення N?65 складається з двох кімнат (кімната N?66 відсутня), які мають окремі виходи до коридору загального користування, тобто самовільно об?єднані; розпорядчий документ щодо упорядкування нумерації кімнат у гуртожитку виконавчим комітетом міської ради не приймалося, а згідно з особовим рахунком на приміщення зазначено, що сім?я займає кімнати N? НОМЕР_4 , НОМЕР_5 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 .

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з технічного паспорту на кімнату у гуртожитку АДРЕСА_1 , вбачається, що дана кімната складається з двох приміщень (10.5+12.7 кв.м., загальною площею 23,2 кв.м.) (арк.с.30-33). Аналогічні характеристики кімнати містяться й у звіті про оцінку майна, складеного ТОВ «Віконт-Консалтинг» (арк.с.34).

Згідно технічного паспорту на гуртожиток по АДРЕСА_5 , виготовленого Обласним Комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» (інвентаризаційна справа №23653, реєстровий №1825) станом на 19.06.2012р., в переліку кімнат цього гуртожитку відсутня кімната АДРЕСА_9 , на що посилається відповідач у відмові позивачеві. Натомість, згідно цих же даних технічної інвентаризації, мається кімната АДРЕСА_10 , яка складається з двох приміщень (10.5+12.7 кв.м., загальною площею 23,2 кв.м.).

Так, в ході судового розгляду не було встановлено того, що позивачем або її матір`ю здійснювалося самовільне перепланування займаної ними кімнати гуртожитку, як не було встановлено й взагалі існування кімнати № НОМЕР_5 на момент як вселення матері позивача в житлове приміщення, так і на момент розгляду справи.

Крім того, згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», приватизація жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад, які раніше були самовільно переплановані, може відбуватися після визнання перепланування таким, що відповідає законодавству України щодо технічних умов і будівельних норм до житла.

Згідно звіту про проведення технічного обстеження будівель і споруд, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ІІ-022/26 від 29.06.2026р., на підставі результатів обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж кімнати N?65 (що складається з двох кімнат) в житловому будинку (гуртожитку) АДРЕСА_5 встановлено, що всі конструкції та мережі кімнати знаходяться в задовільному стані, що відповідає категорії. Об?єднання двох кімнат N?65 та N?66 в кімнату N?65 виконано за рахунок утворення отвору в перегородці (товщиною 120мм) між кімнатами, що ніяким чином не вплинуло на несучі конструкції житлового будинку. Панелі перекриття опираються на зовнішню та внутрішню, що розташована за коридором, несучі стіни. Дверний отвір в кімнату N?66 закладено. Виходячи з вищевикладеного, експерт вважає можливим виконання об?єднання двох кімнат N?65 та N?66 в кімнату N?65 в житловому будинку (гуртожитку) АДРЕСА_5 та її подальшу безпечну експлуатацію.

Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі Конвенція).

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України» («Volovik v. Ukraine»), заява № 15123/03, пункт 45).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Суд зауважує, що розумність характерна та властива як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 519/2-5034/11).

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів обставини спірних правовідносин, враховуючи, що позивач на законних підставах вселена, зареєстрована та постійно проживає у вказаній квартирі, відмова в приватизації займаного нею житла з причин відсутності ордеру на заселення у квартиру є такою, що порушує їх конституційне право на приватизацію займаного житла.

За приписами ч.1-3 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ч.1-2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При вирішенні даного спору, суд вважає, що ефективним та достатнім для повноцінного захисту порушеного права позивача, є задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести приватизацію житлового приміщення займаного позивачем для передачі її у власність позивача без наявності ордеру на житлове приміщення, оскільки не вчинення таких дій й стало підставою для цього позову.

Керуючись ст.47 Конституції України, ст.ст. 1, 6, 9, 15, 58, 61 Житлового кодексу України, ст. 16, 328 ЦК України, ст.ст. 5, 10, 12, 89, 141, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – КП КМР «Добробут», про зобов`язання передати у власність квартиру в порядку приватизації - задовольнити.

Зобов`язати Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради провести приватизацію житлового приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 23.2 кв.м., житловою площею 23.2 кв.м., що складається з двох кімнат: кімната 1, площею 10,5 кв.м., кімната 2, площею 12,7 кв.м., для передачі у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без наявності ордеру на дане житлове приміщення.

Рішення може бути оскаржено сторонами до Дніпровського апеляційного суду через Південний районний суд м.Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони по справі:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , заресєстрована за адресою: АДРЕСА_4

Відповідач - Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради (ЄДРПОУ 20268696, 51900 Дніпропетровська область, м.Кам`янське, проспект Василя Стуса, 10/12).

Суддя Притуляк С.А.