Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №199/12661/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/12661/26

(2/199/8319/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Захожа К.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що 08.06.2021 р. між сторонами було укладено договір позики № 20210042195, за яким позикодавець надає грошові кошти у гривнях на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути позику, сплатити комісію, проценти за користування нею та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За умовами сума позики за даним договором становить 10 000 грн. строком на 24 календарних місяці. Комісія (плата за оформлення) за надання кредиту становить 1 200,00 грн. Проценти за користування позикою встановлюються на рівні 0,01% річних від загальної суми позики за календарний місяць, а комісія за управління (обслуговування) позики 4,5% від загальної суми позики за календарний місяць. Реальна річна процентна ставка становить 158,42% річних. Проте відповідачем не виконано умов щодо своєчасного повернення коштів та внесення щомісячних платежів у розмірі 970,76 грн.

Оскільки відповідач не здійснював належним чином платежі на погашення заборгованості, у нього утворилася заборгованість за договором. У зв`язку з відсутністю погашення та ухиленням відповідача від виконання своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у загальному розмірі 17 802,05 грн. та судових витрат по справі.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.

Суд ухвалює рішення на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 21.08.2026 р. прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 08.06.2021 р. між сторонами було укладено договір позики №20210042195, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався надати відповідачу грошові кошти у сумі 10 000,00 грн. строком на 24 календарних місяці.

Пунктом 3.2 договору визначено, що плата за оформлення договору позики (комісія за надання кредиту) становить 1 200,00 грн. Пунктами 3.6, 3.8 договору визначено, що проценти за користування позикою встановлюються на рівні 0,01% річних від загальної суми позики за календарний місяць, а комісія за управління (обслуговування) позики 4,5% від загальної суми позики за календарний місяць. Згідно з п. 3.7 договору реальна річна процентна ставка становить 158,42% річних від загальної суми позики.

Відповідно до Розділу 3 договору та п. 3.9 сторонами узгоджені умови щодо сплати за позикою, сукупна вартість якої становить 23 297,16 грн., та графік виконання зобов`язань шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 970,76 грн. Зокрема, передбачено, що плата за користування нараховується авансом на початку кожного місяця, а у разі порушення строків повернення коштів нарахування здійснюються на відповідних умовах договору.

Згідно з Розділом «Порядок надання та отримання позики» цей правочин укладається у письмовій формі за заявою відповідача. Зарахування суми позики позикодавцем здійснюється на картковий/поточний рахунок відповідача № НОМЕР_1 у банківській установі АТ «ПриватБанк», про що позивачем також надсилається підтверджуюче SMS-повідомлення. Відповідно до п. 2.3–2.5 договору таке зарахування є фактом отримання позики відповідачем, виконанням зобов`язань з боку позикодавця та моментом вступу договору в дію.

Згідно з випискою з особового рахунку та розрахунком заборгованості за договором № 20210042195 заборгованість відповідача становить 17 802,05 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 8 400,24 грн., заборгованість за сумою відсотків становить 9 401,81 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу, про що надає підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (номер замовлення / код платіжної інструкції № 20210042195 від 2021-06-08) платника ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» (код ЄДРПОУ 35310044) через надавача платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід» (код ЄДРПОУ 39932827) про перерахування коштів у сумі 10000.00 грн отримувачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на платіжну картку PRIVAT BANK № НОМЕР_3 з призначенням платежу: «Видача позики позичальнику ОСОБА_1 , ІПН - НОМЕР_2 ».

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору, та регулюються ч.ч. 1, 2 ст. 207, ст.ст. 626, 628, ч. 1 ст. 638, ст. 526, ч. 1 ст. 1054, ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 633, ст. 634, ст. 1056-1, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049 ЦК України.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються позикодавцем, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позикодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу, про що надає підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (номер замовлення / код платіжної інструкції № 20210042195 від 2021-06-08) платника ТОВ «СУЧАСНИЙ ФАКТОРИНГ» (код ЄДРПОУ 35310044) через надавача платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід» (код ЄДРПОУ 39932827) про перерахування коштів у сумі 10000.00 грн отримувачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на платіжну картку PRIVAT BANK № НОМЕР_3 з призначенням платежу: «Видача позики позичальнику ОСОБА_1 , ІПН - НОМЕР_2 ».

Суд позбавлений можливості встановити дану обставину через відсутність доказів перерахування грошових коштів у спосіб, вказаний позивачем, зокрема відкриття саме відповідачем в цій банківській установі рахунку, який обслуговується карткою НОМЕР_3 .

Виписки по рахунку суду не надано.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом користування відповідачем грошовими коштами та наявної заборгованості.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Отже підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунку позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів сформульовані у статтях 77-80 ЦПК України.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Обов`язок доказування позивачем не виконаний: наданий позивачем доказ не підтверджує обставини видачі позики на умовах фінансового кредиту та його розміру, а також заборгованість, на що посилається позивач у позовній заяві.

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані докази, оцінивши їх на предмет належності і допустимості, достатності та достовірності кожний окремо та в сукупності і логічному взаємозв`язку, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264, 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279, ст. ст. 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Дата виготовлення повного судового рішення 06.10.2026 р.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Спаї