Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №510/2265/25 — Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 2/510/766/26

Справа № 510/2265/25

06 жовтня 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.,

за участю секретаря Фурсової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

встановив:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27 квітня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», правонаступником якого є ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 1171486 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

За даним договором відповідачу надані грошові кошти в розмірі 2 000 грн., на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 , яка зобов`язалась повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Згідно проведеного платежу від 27 квітня 2021 року, на картковий рахунок ОСОБА_1 , який вказаний у договорі, здійснено переказ коштів у розмірі 2 000 грн.

Так, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало умови договору позики, надавши грошові кошти відповідачу, а остання, належним чином взяті на себе зобов`язання з повернення коштів не виконує.

З огляду на вищенаведене, представник позивача з зазначених підстав звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6 532 грн. 40 коп., а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та 4 500 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, в якій також просила зменшити заявлені позивачем витрати на правову допомогу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Дійсно, як встановлено судом, 27 квітня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 дійшли згоди з укладення договору позики № 1171486 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до умов якого, останній, надані грошові кошти (позика) у сумі 2 000 грн., на строк 25 днів.

Перед укладенням договору відповідача ознайомлено з умовам договору та правилами надання грошових коштів у позику.

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, що визначено ч. 1 ст. 638 ЦК України.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таким чином, 27 квітня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» був укладений договір позики № 1171486 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

Згідно проведеного платежу від 27 квітня 2021 року, на картковий рахунок ОСОБА_1 , який вказаний у договорі, здійснено переказ коштів у розмірі 2 000 грн.

Так, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання умов договору та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, надало грошові кошти відповідачу у користування, на умовах встановлених договором, а відповідач в свою чергу зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Таким чином ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 .

Однак, з причини неналежного виконання умов договору у відповідача виникла заборгованість у розмірі 6 532 грн., 40 коп., яка складається з: заборгованості за тілом позики – 2 000 грн.; заборгованості за процентами – 4 532 грн. 40 коп.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2610, предметом якого є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах заборгованості.

Згідно акту приймання-передачі реєстру заборгованостей від 26 жовтня 2021 року, складеного сторонами вищевказаного договору та витягу з реєстру прав вимог № 2, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» прийняло від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» право вимоги за договором позики № 1171486 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27 квітня 2021 року, відносно боржника ОСОБА_1 на заборгованість у розмірі 6 537 грн. 40 коп., яка складається з: заборгованості за тілом позики – 2 000 грн.; заборгованості за процентами – 4537 грн. 40 коп.

03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та позивачем укладено договір факторингу № 030423-ФК, предметом якого є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах заборгованості.

Згідно акту прийому-передачі реєстру заборгованостей від 03 квітня 2023 року, складеного сторонами вищевказаного договору та витягу з реєстру боржників, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» прийняло від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право вимоги за договором позики № 1171486 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27 квітня 2021 року, відносно боржника ОСОБА_1 на заборгованість у розмірі 6 537 грн. 40 коп., яка складається з: заборгованості за тілом позики – 2 000 грн.; заборгованості за процентами – 4537 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Так, судом встановлено, що ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у відповідності до ст. 512 ЦК України, набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Фінансова компанія управління активами», включно і до ОСОБА_1 за договором позики № 1171486 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27 квітня 2021 року.

Частиною 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Позивачем доведено, що відповідач має непогашену заборгованість за тілом кредиту.

Разом із тим, відносно стягнення заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.

Договором позики № 1171486 від 27 квітня 2021 року визначений строк дії договору – 25 днів, з датою повернення позики – 22 травня 2021 року (п. 2 Договору). Докази пролонгації строку кредитування відсутні.

Суд зазначає, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними, незважаючи навіть на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України, поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за процентами лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики – 25 днів.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується заборгованість за договором позики № 1171486 від 27 квітня 2021 року у розмірі 2 990 грн. 20 коп. (розрахована у межах погодженого сторонами договору строку надання позики - 25 днів), яка складається з: заборгованості за тілом кредитом – 2 000 грн.; заборгованості за процентами – 990 грн. 20 коп.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 2 990 грн. 20 коп.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких входять витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача під час пред`явлення позову до суду, було сплачено судовий збір у належному розмірі 2 422 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 579940432.1 від 28 жовтня 2025 року.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору підлягає 1 108 грн. 73 коп. (2990,20 / 6532,40 = 45,77% від розміру задоволених позовних вимог).

Щодо вирішення питання про витрати, пов`язані із професійною правничою допомогою, суд зазначає наступне.

За положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України, учасник справи має право на відшкодування лише професійної правової допомоги, наданої адвокатом.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг правничої допомоги. Так, на підтвердження понесених позивачем витрат у справі надано договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року, який містить опис робіт, а загальна вартість наданих послуг за договором складає 4 500 грн., що підтверджується актом та детальним описом наданих послуг від 01 жовтня 2025 року.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України, можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правову допомогу в зазначеному розмірі у сумі 4 500 грн., адже цей розмір, окрім іншого має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає за необхідне врахувати, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, та те, що даний спір є типовим і особливої складності не представляє, а сама по собі ціна позову не свідчить про необхідність стягнення витрат у визначеному розмірі.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає що витрати позивача на професійну правову допомогу, враховуючи критерії розумної необхідності таких витрат, становлять 2 000 грн. і підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 915 грн. 40 коп. (45,77% від розміру задоволених позовних вимог), на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (місцезнаходження за адресою: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 43311346, рах. № НОМЕР_2 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) заборгованість за договором позики № № 1171486 від 27 квітня 2021 року в розмірі 2 990 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто) грн. 20 коп., яка складається з: заборгованості за тілом позики – 2 000 (дві тисячі) грн.; заборгованості за процентами – 990 (дев`ятсот дев`яносто) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (місцезнаходження за адресою: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 43311346, рах. № НОМЕР_2 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 108 (одна тисяча сто вісім) грн. 73 коп. та 915 (дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 40 коп. витрат на правову допомогу, в іншій частині витрат на правову допомогу – відмовити.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова