Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №550/1058/26 — Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/1058/26

Провадження №1-кп/550/119/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

представника потерпілого – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2026 за №42026172020000028 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новофедорівка, Полтавського району, Полтавської області, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, фізична особа підприємець, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

Влітку 2020 року, точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_4 вирішив самовільно зайняти земельну ділянку на землях водного фонду та сільськогосподарського призначення, розташовану в межах прибережної захисної смуги річки Коломак та адміністративних межах прибережної захисної смуги річки Коломак та адміністративних межах населеного пункту – с. Новофедорівка, Чутівської ТГ, Полтавський район, Полтавська область, поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 5325455107:07:001:0378 з метою створення штучної водойми та зони відпочинку біля неї.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 влітку 2020 року, точної дати слідством не встановлено, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, умисно, з корисливою метою, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділені в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування , або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, ст. ст. 60, 61, ч. 1 п. «г» 150 Земельного кодексу України, ст. 88, 89 Водного кодексу України, згідно з якими, вздовж річок з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, які встановлюються по берегах річок уздовж урізу води для середніх річок шириною 50 метрів, на яких заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, шляхом використання найманої техніки – екскаватора (марка та модель не встановлені), створив штучну водойму площею 0,3109 га (з них 0,2255 га в межах прибережної захисної смуги річки Коломак), а також облаштував інфраструктуру водойми шляхом розчищення берегової лінії, викорчовування чагарників та викосу бур`янів, розміщення дерев`яної гойдалки та паркану на землях сільськогосподарського призначення площею 0,4874 га, чим самовільно зайняв ділянку в охоронюваній зоні в адміністративних межах с. Новофедорівка, Чутівська ТГ, Полтавський район, Полтавська область.

У подальшому ОСОБА_4 використовував вказану самовільно зайняту земельну ділянку для власних потреб в якості зони відпочинку та риболовлі, при цьому достовірно знаючи, що земельна ділянка у встановленому порядку у володіння і користування йому не надавалась та не передавалась у власність або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки.

Самовільним зайняттям земельної ділянки загальною площею, 0,7983 га (з них 0,2255 га в межах прибережної захисної смуги річки Коломак) ОСОБА_4 заподіяв власнику земельної ділянки в особі Чутівської селищної ради Полтавського району, Полтавської області матеріальну шкоду в розмірі 10416 грн. 85 коп.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися в самовільному зайнятті земельної ділянки земель в охоронних зонах ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 197-1КК України, кваліфікуючою ознакою якого є самовільне заняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронних зонах.

ІІ. Відомості про укладену угоду про примирення, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.

17 серпня 2026, між потерпілою особою Чутівською селищної радою Полтавського району Полтавської області представником якої на підставі довіреності є ОСОБА_5 з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого боку, укладено угоду про примирення у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за 10.06.2026 за №42026172020000028.

В угоді про примирення визначено, що обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю та беззастережно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті. ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, примирився з потерпілою стороною Чутівською селищною радою Полтавського району Полтавської області представником якої на підставі довіреності є ОСОБА_5 , яка не має до нього ні матеріальних, ні моральних претензій, сприяв найшвидшому розкриттю вчиненого ним кримінального правопорушення.

Сторони угоди дійшли згоди, на призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України – у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17000 гривень)

Під час підготовчого судового засідання прокурор, представник потерпілого та обвинувачений, просили суд прийняти рішення про затвердження угоди про примирення від 17.08.2026.

ІІІ. Мотиви суду при вирішенні питання про затвердження угоди про примирення.

Вислухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Вимогами ч. 3 ст. 469 КПК України визначено, що угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, є кримінальним проступком.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнає вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та погоджується на призначення узгодженого покарання, що він підтвердив під час підготовчого судового засідання.

Обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Умови угоди не суперечать вимогами КПК України та КК України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про примирення та примирилися, зобов`язання взяті за угодою обвинуваченим можуть бути виконані повністю, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України.

Судом встановлено, що своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, що виразилося в самовільному зайнятті земельної ділянки земель в охоронних зонах, кваліфікуючою ознакою якого є самовільне заняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронних зонах.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття та добровільне відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.

Суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відповідають загальним засадам призначення покарання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про примирення та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами угоди про примирення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки судом встановлена наявність двох обставин, що пом`якшують покарання, визначених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 373, 374, 376, 394, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення від 17.08.2026, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42026172020000028 від 10.06.2026, між потерпілою особою Чутівською селищної радою Полтавського району Полтавської області представником якої на підставі довіреності є ОСОБА_5 з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого боку.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17000 гривень)

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України потерпілий чи прокурор мають право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1