Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №146/1530/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 146/1530/25

Провадження № 22-ц/801/2137/2026

Провадження № 22-ц/801/2138/2026

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І.В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 146/1530/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Ковальчука О. В., Берегового О. Ю.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Вінницяобленерго»,

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року та додаткове рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 червня 2026 року, ухвалені у складі судді Скаковської І. В. в залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У жовтня 2025 року АТ «Вінницяобленерго» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії.

Позов обґрунтовано тим, що між АТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Тульчинські ЕМ» та ОСОБА_1 склалися договірні відносини по наданню послуг з постачання електроенергії, а з 01 січня 2019 року – з розподілу (передачі) електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито на ОСОБА_1 .

26 квітня 2024 року представниками АТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Тульчинські ЕМ» інженером з розподілу електричної енергії ОСОБА_3 , майстром ІІ групи бригади по заміні і експлуатації засобів обліку ОСОБА_4 та водієм ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 у громадянки ОСОБА_1 було виявлено порушення п.п.6 п.8.4.2 ПРРЕЕ, а саме при проведенні контрольного огляду виявлено самовільне підключення безоблікове підключення безоблікової електропроводки до електричної мережі ОСР з порушенням схеми обліку. Самовільне безоблікове підключення виконане кабелем алюміній 2х1,5 відкритим методом на ділянці ввідного кабеля між ПЛ-0,22кВ та вхідними клемами лічильника електричної енергії, при КОЗО виявити саме порушення можливо. Таким чином електроенергія споживалась та її кількість не обліковувалась. Дане порушення продемонстровано споживачеві.

Виявлене порушення ПРРЕЕ зафіксовано в акті про порушення № 04938. Акт про порушення складено в двох примірниках в присутності Відповідача, яка підписала акт та на момент складання акту зауважень не мала, про що свідчить залишений нею коментар в пункті 11 Акту «До даного акту зауважень не маю. Дане порушення вчинив мій чоловік ОСОБА_2 ». Другий примірник акту про порушення № 04938 від 26 квітня 2024 року вручено ОСОБА_1 .

Відповідачку ОСОБА_1 було запрошено на 30 травня 2024 року на засідання комісії по розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, про що зроблено відповідний запис в п.11 Акту № 04938.

30 травня 2024 року на засідання комісії СО «Тульчинські ЕМ» АТ «Вінницяобленерго», з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, яке проводилось в онлайн-режимі, споживач не з`явилася, хоча була повідомлена про дату та час засідання комісії належним чином. Засідання комісії відбулося без участі ОСОБА_1 .

На засіданні комісії з розгляду Актів про порушення Правил прийнято рішення визначити розмір збитків по Акту № 04938 від 26 квітня 2024 року, завданих ОСР внаслідок порушення ОСОБА_1 . ПРРЕЕ. Рішення комісії оформлено протоколом №137.

Рахунок № 8197020326878 від 30 травня 2024 року на сплату 38 697,60 грн, розрахунок збитків за актом та протокол засідання комісії № 137 від 30 травня 2024 року ОСОБА_1 надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення.

Відповідач ОСОБА_2 постійно проживає за адресою, де виявлено порушення та несе солідарну відповідальність разом з власником будинку. Крім того, Відповідачка ОСОБА_1 сама в Акті про порушення № 04938 зазначила, що дане порушення вчинив її чоловік ОСОБА_2 .

Таким чином, позивач звернувшись в суд із даним позовом просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Тульчинські електричні мережі» вартість необлікованої електричної енергії в сумі 38 697,60 грн., а також стягнути понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

У рішенні суд зазначив, що позивачем не доведено факту порушення п.п. 6 п. 8.4.2 ПРРЕЕ відповідачами та не доведено самовільне підключення безоблікової електропроводки до електричної мережі ОСР з порушенням схеми обліку.

Дерев`яна опора на якій було здійснено позаоблікове підключення знаходиться поза межами домогосподарства споживачів. Те, що дерев`яна опора на якій знаходиться освітлення, не свідчить про те, що саме вони здійснили безоблікове підключення.

Також факт визнання відповідачкою періодичної заміни лампочки не є достатньою підставою вважати, що відповідачі здійснили самі підключення.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем на засіданні комісії з розгляду Актів про порушення Правил прийнято рішення про визначення розміру збитків по Акту № 04938 від 26 квітня 2024 року, завданих ОСР в розмірі 38 697,60 грн, при цьому те, що в даний період вимикалось світло, що є загальновідомим фактом, враховано не було.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позов, за своєю недоведеністю та відсутністю правового обґрунтування, є безпідставним, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Додатковим рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 червня 2026 року заяву представника відповідачів про ухвалення додаткового рішення було задоволено та вирішено стягнути з АТ «Вінницяобленерго» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із такими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Ковальчук О. В., Береговий О. Ю.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2026 року строк розгляду справи продовжено на п`ятнадцять днів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що акт про порушення № 04938 складений 26 квітня 2024 року, відповідає вимогам, які визначені у пункті 8.2.5 Правил. При цьому в акті окрім всіх інших відомостей в графі зауваження до складеного акта наявні пояснення, які власноручно написані ОСОБА_1 , а саме, що «До даного акту зауважень не маю. Дане порушення вчинив мій чоловік ОСОБА_2 »

Відповідач ОСОБА_1 повинна була дотримуватися вимог ПРРЕЕ, а саме не допускати самовільного підключення до електричної мережі оператора системи з порушенням схеми обліку, як споживача електроенергії в будинку АДРЕСА_1 , а виявивши порушення, негайно повідомити оператора системи.

Суд першої інстанції дійшов хибного висновку, констатуючи, що позивачем не доведено факту порушення п.п. 6 п. 8.4.2. ПРРЕЕ відповідачами та не доведено самовільне підключення безоблікової електропроводки до електричної мережі ОСР з порушенням схеми обліку.

Факт порушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами доданими до матеріалів справи, фото- та відеоматеріалами, показами свідка ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .

Згідно доданих фотоматеріалів місцем безоблікового підключення є кінцева опора №54 відгалуження від магістралі ПЛ (повітряна лінія)-04 кВ Л(лінія)-1 від опори №48. Від відгалуження заживлено житлові будинки. В будинок виконано однофазний ввід до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 споживачу ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_1 . Крім того, видно що дана опора має сумісний підвіс з ВОЛС (волокно-оптична лінія зв`язку (інтернет)). В судовому засіданні було встановлено, що вуличне освітлення до вказаної опори не проведено та даний будинок по цій вулиці є останнім. Зокрема це підтверджується доданими до відповіді на відзив довідкою від 09.12.2025 та схемою КТП №179/160кВА.

Згідно досліджених в судовому засіданні відеоматеріалів видно, що на опорі встановлено вимикач, який вмикається з подвір`я споживача і освітлює його територію.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 не заперечувала, що її чоловік ОСОБА_2 декілька раз міняв лампочку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив, що біля будинку відповідачів не має вуличного освітлення. При виявленні даного порушення ОСОБА_1 повідомила, що дане порушення зробив її чоловік ОСОБА_2 та лампочка на момент складання акта про порушення працювала.

Свідок ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Височанської сільської ради з письмовими заявами про проведення їм вуличного освітлення не звертались.

Крім того судом не взято до уваги додані до відповіді на відзив інформації про фактичні величини помісячного споживання по особовому рахунку № НОМЕР_1 за 2023-2024 роки. Згідно яких видно, що споживання в 2024 році після демонтування безоблікового підключення 26 квітня 2024 року суттєво збільшилося.

Також не враховано, що відповідач ОСОБА_1 оформила договір про користування електричною енергією 11 липня 2008 року. Як вбачається з доданої представником відповідачів ОСОБА_7 додаткової угоди про виконання робіт №26 від 11 листопада 2013 року, згідно якої ПАТ «Вінницяобленерго» в особі СО «Томашпільські електричні мережі» мали облаштувати вуличне освітлення в АДРЕСА_1 , дані роботи проводилися коли відповідачі проживали в будинку. Хоча вуличне освітлення було не проведено до їхнього домогосподарства, вони з письмовими заявами до сільської ради чи СО «Томашпільські ЕМ» не зверталися.

Дані факти з невідомих причин судом першої інстанції взято до уваги не було, що в подальшому вплинуло на необґрунтованість прийнятого рішення.

29 червня 2026 року Томашпільським районним судом Вінницької області винесено додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення по справі. У разі скасування рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року по справі №146/1530/25 ухвалене додаткове рішення від 29 червня 2026 року втрачає силу. Тобто у разі скасування рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року додаткове рішення від 29 червня 2026 року у частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу також має бути скасовано.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

11 липня 2008 року між ВАТ АК «Вінницяобленерго» в особі СО «Томашпільські електричні мережі» та ОСОБА_1 було укладено договір про користування електричною енергією № 170140, відповідно до якого електропостачальник бере на себе зобов`язання постачати споживачеві електричну енергію, а споживач зобов`язується оплачувати одержану електричну енергію (а. с. 15-16).

Відповідно до акта про порушення №04938 від 26 квітня 2024 року, представниками СО «Тульчинські ЕМ» АТ «Вінницяобленерго» було обстежено домоволодіння в АДРЕСА_1 , з участю споживача ОСОБА_1 . Під час обстеження було виявлено порушення – самовільне безоблікове підключення безоблікової електропроводки алюміній 2х1,5 мм кв до електромережі. Надано схему електропостачання споживача ОСОБА_1 . Зазначено, що комісія постачальника електроенергії з розгляду акта про порушення буде проводити засідання 26 квітня 2024 року за адресою АДРЕСА_2 , на яку запрошується споживач. В акті міститься пояснення ОСОБА_1 : «До даного акту зауважень не маю. Дане порушення вчинив мій чоловік ОСОБА_2 » (а. с. 6-7).

Відповідно до протоколу №137 засідання комісії від 30 травня 2024 року СО «Тульчинські ЕМ» АТ «Вінницяобленерго» по розгляду акта про порушення №04938 від 26 квітня 2024 року, розглядався акт про порушення №04938 від 26 квітня 2024 року. За результатами розгляду акта комісією визначено вартість необлікованої електроенергії за активну електроенергію в сумі 38 697,60 грн (а. с. 8).

Згідно розрахунку обсягу та вартості необґрунтованої електроенергії по акту про порушення № 04938 від 26 квітня 2024 року з ОСОБА_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 підлягає до сплати 38 697,60 грн (а. с. 9).

Відповідно до рахунку № НОМЕР_2 від 30 травня 2024 року по акту про порушення № 04938 від 26 квітня 2024 року з ОСОБА_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 підлягає до сплати 38 697,60 грн (а. с. 10).

Вказані протокол №137 засідання комісії від 30 травня 2024 року, розрахунок обсягу та вартості необґрунтованої електроенергії по акту про порушення № 04938 від 26 квітня 2024 року та рахунок № 8197020326878 від 30 травня 2024 року були надіслані на поштову адресу ОСОБА_1 31 травня 2026 року та 07 червня 2026 року отримані нею особисто (а. с. 11, 12).

Позиція суду апеляційної інстанції

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відносини, пов`язані з постачанням електричної енергії регулюються ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», та іншими нормативно-правовими актами, зокрема, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 та Кодексом комерційного обліку, що затверджений постановою НКРЕКП №311 від 14 березня 2018 року.

Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.

За змістом ч. 4 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно зі ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку електричної енергії, зокрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра тощо.

Згідно із п. 1.1.1 ПРРЕЕ, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила) ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Відповідно до п. 2. ПРРЕЕ укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Згідно з п.п. 1 п. 5.2.1. ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Відповідно до підпункту 11 пункту 5.2.1 ПРРЕЕ оператор розподілу має право на відшкодування збитків, які виникли через дії чи бездіяльність споживача, іншого електропостачальника, власника мереж, оператора малої системи розподілу, оператора системи, постачальника послуг комерційного обліку.

Пунктом 5.5.5. ПРРЕЕ визначені обов`язки споживача електричної енергії, де у підпункті 10 зобов`язано споживача електричної енергії узгоджувати з оператором системи нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності.

Підпунктом 20 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ (в редакції чинній станом на день складення акта про порушення) передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний не допускати безоблікового використання електричної енергії або використання електричної енергії для професійної та/або господарської діяльності на об`єктах, які розраховуються за електричну енергії за тарифом побутових споживачів, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового використання електричної енергії.

Відповідно до пп. 6 п. 8.2.4. ПРРЕЕ визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення представниками оператора системи самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку.

У пункті 8.2.5 ПРРЕЕ зазначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 9 до цих Правил.

Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред`явлення ними службових посвідчень.

В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил та всі необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановок споживача та її графічне зображення із зазначенням: меж балансової належності; перерізів та матеріалу всіх проводів ( кабелів), наявних у схемі підключення; номінальної сили струму спрацювання комутаційних апаратів, задіяних у схемі підключення; фазування лічильника на дату оформлення акта про порушення.

Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи).

Представники оператора системи перед складанням акта про порушення зобов`язані повідомити споживача про його право внести пояснення та зауваження до акта, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.

Абзацом 61 пункту 1.1.2 Правил визначено, що самовільне підключення – це несанкціоноване (непогоджене) оператором системи підключення (у тому числі після відключення) електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, що є підставою для оформлення акта про порушення та визначення обсягу необлікованої електричної енергії внаслідок такого підключення.

Згідно вимог пункту 8.2.6. Правил акт про порушення розглядається комісією з розгляду актів про порушення.

Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення.

Споживач має бути повідомлений оператором системи про місце, час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 7 календарних днів до призначеної дати засідання.

У разі відмови споживача або представника споживача від отримання акта про порушення, у якому визначено місце, час та дату проведення засідання комісії, або окремого повідомлення про місце, час і дату засідання комісії оператор системи направляє споживачу таке повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, визначену в даних щодо споживача, наявних в оператора системи, у строк до 60 календарних днів від дати складення акта (крім випадків проведення експертизи або отримання висновку заводу виробника пломби та/або індикатора, та/або засобу вимірювальної техніки електричної енергії; повторного розгляду акта на засіданні комісії з розгляду актів про порушення). У такому разі оператор системи має право розглянути акт про порушення на засіданні комісії, яке має відбутися по закінченню 30 календарних днів від дати направлення споживачу такого повідомлення, але не пізніше 90 календарних днів від дати направлення такого повідомлення. За зверненням споживача оператор системи може розглянути акт про порушення на засіданні комісії раніше указаного терміну.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, обов`язок по доказуванню позовних вимог і обставин, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, покладається на нього.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено із матеріалів справи ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії АТ «Вінницяобленерго» із особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Відповідно до акту про порушення № 04938 від 26 квітня 2024 року споживачем ОСОБА_1 порушено облік електричної енергії, а саме при проведенні контрольного огляду виявлено самовільне безоблікове підключення до електричної мережі ОСР з порушенням схеми обліку, самовільне безоблікове підключення виконане кабелем алюміній 2х1,5 відкритим методом на ділянці ввідного кабеля між ПЛ-0,22кВ та вхідними клемами лічильника електричної енергії, при КОЗО виявити саме порушення можливо. Таким чином електроенергія споживалась та її кількість не обліковувалась.

Водночас матеріали справи не містять жодних належних доказів того, що позаоблікове підключення вчинила або використовувала саме ОСОБА_1 , оскільки, як встановлено судом, стовп, на якому було здійснено підключення, знаходиться поза межами домогосподарства споживача.

За таких обставин обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_1 допустила порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, шляхом самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі оператора системи з порушенням схеми обліку або без її порушення, немає.

Окрім того апеляційний суд звертає увагу на те, що заявляючи про солідарне стягнення з ОСОБА_2 вартості необлікованої електричної енергії, позивач покликається на норми ЦК та ЖК України, якими урегульовано питання майнової відповідальності членів сім`ї наймача за зобов`язаннями, що випливають із договору найму.

Водночас предметом позову у цій справі є позадоговірні зобов`язання, а тому ОСОБА_2 не може нести солідарну відповідальність нарівні зі споживачем, відтак позовні вимоги АТ «Вінницяобленерго» до ОСОБА_2 є безпідставними.

Однак, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні взагалі на надав оцінку та не зробив висновку щодо заявлених до відповідача ОСОБА_2 вимог, що є істотним порушенням, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, що тягне за собою скасування й додаткового рішення суду із ухваленням нового.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», заява №71660/11, пункт 95).

Із матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції представляв адвокат Чудак В. Д.

На підтвердження понесення відповідачкою витрат на правничу допомогу адвокат надав суду договір про надання правничої допомоги від 01 грудня 2025 року, додаток № 1 до договору від 19 червня 2026 року, у якому сторони обумовили гонорар адвоката у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Як видно із матеріалів справи, позивач через свого представника реалізував своє право на заперечення проти заявленого розміру судових витрат. При цьому представник просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат повністю або ж зменшити їх розмір до 2 000 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи, врахувавши заперечення сторони позивача проти заявленого розміру судових витрат, колегія суддів доходить висновку, про зменшення такого до 5000 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 1, 4 ст. 376 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Щодо судових витрат

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пп. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382, 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки позовна заява та апеляційна скарга по суті задоволенню не підлягають, понесені позивачем судові витрати слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» задовольнити частково.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року та додаткове рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії.

Судові витрати зі сплати судового збору, понесені Акціонерним товариством «Вінницяобленерго» у судах першої та апеляційної інстанції, залишити за ним.

Стягнути з Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн (п`ять тисяч грн), понесені нею у суді першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. В. Ковальчук

О. Ю. Береговий