Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №127/7939/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/7939/26

Провадження № 22-ц/801/2044/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 127/7939/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Воробйова В. В. від 05 червня 2026 року (дата складання повного тексту рішення відповідає даті його ухвалення),

встановив:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з цим позовом, за яким просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 74 832 грн 17 к. заборгованості за договором про споживчий кредит № 6392404 (далі кредитний договір № 6392404) від 19 березня 2024 року, яка складається з:

- 22 642 грн 00 к. заборгованості за тілом кредиту;

- 49 925 грн 97 к. заборгованості за процентами;

- 2 264 грн 20 к. заборгованості за комісією за надання кредиту,

а також 2 422 грн 40 к. у відшкодування сплаченого судового збору та 8 000 грн 00 к. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 19 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6392404 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого товариство надало позичальнику кредитні кошти у розмірі 22 642 грн 00 к., а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію в порядку та строки, визначені договором.

29 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6392404 від 19 березня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ від 29 липня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 74 832 грн 17 к., з яких: 22 642 грн 00 к. заборгованість за тілом кредиту; 49 925 грн 97 к. заборгованість за процентами; 2 264 грн 20 к. заборгованість за комісією.

Свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 виконував неналежним чином, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду з позовною заявою утворилася заборгованість у зазначеному розмірі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6392404 від 19 березня 2024 року у розмірі 72 567 грн 97 к. У задоволенні решти позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 2 581 грн 34 к. у відшкодування сплаченого судового збору та 7 757 грн 60 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли кредитні відносини, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право вимоги за договором відступлення прав вимоги, тому суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині простроченого тіла кредиту та нарахованих процентів за користування грошовими коштами.

У задоволенні вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 2 264 грн 20 к. суд першої інстанції відмовив, тому що надання фінансового інструменту за кредитним договором є обов`язком кредитодавця, а не окремою послугою для споживача у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Встановлення у договорі про надання споживчого кредиту будь-яких комісій за дії, які не є послугою, заборонено законом, а відповідний пункт договору про сплату такої комісії є нікчемним.

Крім того, враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково (на 96,97%), суд першої інстанції на підставі статей 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) пропорційно розподілив судові витрати, стягнувши з відповідача на користь позивача 2 581 грн 34 к. у відшкодування судового збору та, з урахуванням об`єктивності і співмірності зі складністю справи та обсягу наданих послуг, 7 757 грн 60 к. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2026 року в частині задоволення позову скасувати та постановити у цій частині нове судове рішення про відмову у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів факт перерахування та отримання ним кредитних коштів, тому що в анкеті-заяві відсутні банківські реквізити, а надана копія платіжного доручення № 125970672 не відповідає вимогам Інструкції НБУ № 22. За вимогами частини шостої статті 95 ЦПК України такий неналежний документ не може бути взятий судом до уваги.

Крім того розрахунок заборгованості за процентами є незаконним, тому що встановлені договором денні ставки 1,5 % та 2,3 % прямо суперечать частині п`ятій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка обмежує максимальну денну ставку до 1 %. Оскільки ці умови договору є нікчемними в силу статті 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), обчислена за законом сума процентів має становити 22 415 грн 58 к., а отже рішення суду підлягає скасуванню в частині безпідставно стягнутих 27 510 грн 00 к.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою - третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом встановлено, що 19 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредитних коштів, у зв`язку з чим підписав в електронному вигляді анкету-заяву на кредит № 6392404.

19 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 6392404, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику фінансовий кредит у розмірі 22 642 грн. 00 к. на власні потреби загальним строком на 99 днів з 19 березня 2024 року по 26 червня 2024 року зі сплатою процентів та комісії (пункти 1.1 - 1.4 кредитного договору).

Відповідно до пунктів 1.5.1 - 1.5.3 договору комісія за надання кредиту становить 2 264 грн 20 к., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 3 056 грн 67 к., які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 46 869 грн 30 к., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом протягом поточного періоду.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 3.3.2 договору позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені пунктами 1.1 - 1.5 та пунктом 2.4 цього договору.

За змістом пункту 6.1 договору цей кредитний договір укладався в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та / або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проєкт цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього кредитного договору / електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери. Після укладення цей кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника (пункт 6.2. договору).

Відповідно до пункту 6.3 договору позичальник, приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами.

Сторони погодили, що укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (пункти 6.4 - 6.5 договору).

Додатком № 1 до кредитного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит, згідно із яким дата останнього платежу 26 червня 2024 року, сума кредиту за договором - 22 642 грн 00 к., проценти за користування кредитом - 49 925 грн 97 к., комісія за надання кредиту - 2 264 грн 20 к. Загальна вартість кредиту 74 832 грн 17 к.

З довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію видно, що 19 березня 2024 року ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_2 , зазначений ним у договорі, відправлено одноразовий ідентифікатор 535764.

Відповідно до платіжного доручення № 125970672 від 19 березня 2024 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 22 642 грн 00 к.; призначення платежу: кошти згідно з договором № 6392404.

29 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло права вимоги до боржників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 6392404 від 19 березня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ від 29 липня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 74 832 грн 17 к., з яких: 22 642 грн 00 к. заборгованість за тілом кредиту; 49 925 грн 97 к. заборгованість за процентами; 2 264 грн 20 к. заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Згідно з наданим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 6392404 становить 74 832 грн 17 к., з яких: 22 642 грн 00 к. прострочена заборгованість за тілом кредиту; 49 925 грн 97 к. прострочена заборгованість за процентами; 2 264 грн 20 к. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону).

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.

Як видно з матеріалів справи кредитний договір № 6392404 від 19 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, зареєстроване місце проживання, номер телефону.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже заповненням анкети-заяви на кредит № 6392404 від 19 березня 2024 року та підписанням кредитного договору № 6392404 від 19 березня 2024 року ОСОБА_1 підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та / або та електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

З метою підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено платіжне доручення № 125970672 від 19 березня 2024 року, яке підтверджує успішність проведення платежу ОСОБА_1 згідно з кредитним договором № 6392404 в сумі 22 642 грн 00 к. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , зазначений в пункті 2.1 договору, що додатково підтверджує наявність правовідносин між сторонами справи згідно з укладеним кредитним договором.

Отже наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт укладення кредитного договору з відповідачем та перерахування йому коштів за договором позики.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку, визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Укладаючи кредитний договір № 6392404 від 19 березня 2019 року сторони погодили всі істотні умови кредитування, зокрема проценти за користування кредитом протягом пільгового та поточного періодів:

- проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 3 056 грн 67 к., які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом протягом пільгового періоду;

- проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 46 869 грн 30 к., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом протягом поточного періоду (пункти 1.5.2 - 1.5.3 договору).

Додатком № 1 до кредитного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит, згідно із яким дата останнього платежу 26 червня 2024 року, сума кредиту за договором - 22 642 грн 00 к., проценти за користування кредитом - 49 925 грн 97 к.

З огляду на викладене, нарахування процентів є правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, а також нарахування процентів.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що для розрахунку заборгованості за процентами за кредитним договором № 6392404 суд першої інстанції повинен був застосовувати максимальну денну процентну ставку в 1 % відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування», то апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно із Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-IX), було доповнено частиною п`ятою, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Закон № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Враховуючи, що кредитний договір № 6392404 укладено 19 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX, до вказаного договору підлягала застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, заявник, посилаючись на те, що встановлений розмір процентної ставки у вищевказаному кредитному договорі в розмірі 1,50 % та 2,30 % не відповідав умовам чинного законодавства на момент укладення такого кредитного договору, не врахував, що пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону.

Таким чином за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24 грудня 2023 року (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.

Оскільки кредитний договір № 6392404 від 19 березня 2024 року був укладений впродовж перших 120 днів після набрання чинності Законом № 3498-IX, встановлена договором ставка в 1,50 % та 2,30 % відповідала чинному законодавству на момент його підписання.

Таким чином апеляційний суд вважає безпідставним посилання ОСОБА_1 на існування суперечності між встановленою кредитним договором процентною ставкою у розмірі 1,50 % та 2,30 % та положеннями частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», за якою максимальний розмір денної відсоткової ставки не може перевищувати 1 %.

Отже позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитом, що підтверджується умовами договору та доказами заборгованості.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, факт укладення кредитного договору, перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів є доведеним, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами є правильним.

Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Проте ОСОБА_1 жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, або факту перерахування та отримання ним кредитних коштів не надав. Крім того заперечуючи правильність нарахування заборгованості за кредитним договором не спростував розрахунок, складений позивачем.

Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32.).

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення відповідно до норм матеріального права і з додержанням норм процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

О. В. Ковальчук