Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №746/375/26 — Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 746/375/26

2-о/746/10/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р.

Срібнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Нагорної Н.Г.,

при секретарі судового засідання Марченко О.Ю.,

за участі:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Джури С.П. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження у приміщенні Срібнянського районного суду Чернігівської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: Головне управління Національної гвардії України, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, -

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Срібнянського районного суду Чернігівської області із заявою, в якій просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю з її онуком ОСОБА_2 , а також встановити факт її перебування на утриманні її онука ОСОБА_2 з моменту досягнення онуком повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і до моменту його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 (включно).

На обґрунтування заяви зазначила, що вона є рідною бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та є особою пенсійного віку (пенсію за віком призначено із квітня 2009 року). ОСОБА_2 проживав із нею з моменту його народження, а його мати ОСОБА_3 вихованням сина не займалась та свої батьківські обов`язки не виконувала. Батьком в свідоцтві про народження ОСОБА_2 зі слів матері записаний ОСОБА_4 . Рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2007 року ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 . Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що його мати ОСОБА_2 належним чином вихованням сина не займалась. Рішенням Срібнянської селищної ради Чернігівської області від 26 липня 2007 року № 86 ОСОБА_1 (заявницю у цій справі) було призначено опікуном неповнолітнього онука ОСОБА_2 . Рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 20 лютого 2015 року у справі № 746/634/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини позовні вимоги задоволені, стягнуто аліменти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При розгляді судом цієї справи було встановлено, що ОСОБА_3 не утримує свого сина ОСОБА_2 , останній фактично перебуває на повному утриманні своєї бабусі ОСОБА_1 .

Отже, фактично з моменту свого народження ОСОБА_2 перебував на вихованні та утриманні своєї бабусі ОСОБА_1 , яка замінила йому рідну матір.

Її дочка і, відповідно, мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується виданим повторно свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06 липня 2021 року.

З моменту народження свого онука баба прописала його разом із собою спочатку в житловому будинку по АДРЕСА_1 , а потім в житловому будинку по АДРЕСА_2 .

10 жовтня 2022 року її онук ОСОБА_2 за рахунок коштів, наданих Срібнянською селищною радою, як органом опіки та піклування, у визначеному законодавством України порядку, як дитина, позбавлена батьківського піклування (сирота), придбав у власність житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_2 . З моменту набуття ним права власності на вказаний житловий будинок заявниця разом із ним переїхали в цей будинок та проживала в цьому будинку разом із онуком.

Заявниця вказала, що реєстрацію місця проживання вони з онуком не змінили через початок повномасштабних воєнних дій, а потім через призов онука на військову службу.

Після закінчення школи онук вступив на навчання до Дігтярівського професійного аграрного ліцею за професією слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин, тракториста, водія, який закінчив у 2017 році. Після отримання освіти працевлаштувався і отримував високу і постійну заробітну плату.

У 2017 році в заявниці виявили онкологічне захворювання і вона тривалий час боролася із цією хворобою, при цьому фактично всі витрати по її лікуванню здійснювалися її онуком.

Зазначає, що з моменту коли її онук подорослішав, то фактично він доглядав за господарством, ремонтував будинок, прибудинкові споруди, займався городом, при цьому вони мали спільний бюджет, спільне харчування, придбання майна для спільного користування, приймали спільну участь у витратах та утримання житла, надавали взаємну допомогу. Оскільки вона отримує мінімальну пенсію, а після перенесеного захворювання стан здоров`я не дозволяє їй вести велике господарство, мати живність, то фактично вона перебувала на повному утриманню свого онука.

Вже під час перебування на військовій службі її онук ОСОБА_2 постійно по декілька разів на місяць значними сумами перераховував кошти зі своєї банківської карти на її банківський рахунок. Кошти призначались на харчування, лікування, оплату комунальних послуг. Вказане підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» від 12 серпня 2026 року (про рух коштів).

Крім цього, заявниця вказує, що під час перебування на військовій службі її онук придбав для неї дорогі речі, які були необхідні для її життя, в тому числі купив новий телевізор, смартфон, багато речей для будинку, що підтверджується скрінкопіями її переписки з онуком у застосунку «Вайбер».

27 грудня 2024 року її онук був призваний на військову службу під час мобілізації до Національної гвардії України, 04 лютого 2025 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . Під час військової служби він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, тобто був учасником бойових дій. З 18 липня 2025 року її онук під час виконання бойового завдання в районі м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, в результаті ворожого скиду з БпЛА, зник безвісти.

28 лютого 2026 року на її адресу від ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшло Сповіщення № 161 сім`ї (померлого) про те, що її онук загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого скиду з БпЛА в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Особа загиблого встановлена 26 лютого 2026 року під час проведення молекулярно-генетично порівняльного аналізу. Після отримання інформації щодо загибелі онука вона звернулася до командування військової частини НОМЕР_2 із заявою про надання копії особистого розпорядження її онука, на що їй було повідомлено, що особисте розпорядження ОСОБА_2 у військовій частині відсутнє.

У порядку вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» вона звернулась до Головного управління Національної гвардії України із відповідною заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця та до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про призначення/перерахунок призначеної їй пенсії за віком у зв`язку із втратою годувальника. Листом командира в/ч НОМЕР_2 Національної гвардії України її було повідомлено, що комісією Головного управління Національної гвардії України прийняте рішення про повернення документів щодо можливості призначення та виплати одноразової допомоги членам сім ”ї загиблого солдата ОСОБА_2 на доопрацювання, оскільки у довідці відділення кадрової служби від 15 червня 2026 року № 33029 про членів сім ”ї зазначено, що він не має близьких осіб, а також у наданих заявником документах відсутнє підтвердження факту перебування бабусі ОСОБА_1 , 1954 року народженн, на утриманні загиблого, а саме судового рішення про встановлення факту про перебування на утриманні. Національною гвардією України її заява про призначення/перерахунок пенсії в зв`язку із втратою годувальника з необхідними доданими документами була направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, проте перерахунок на даний час не проведений.

Додатково заявниця зазначила, що військова частина, де проходив службу її онук, перерахувала кошти в сумі 1 455,00 грн на поховання її загиблого онука.

Посилаючись на викладене, а також з метою належної реалізації прав особою, яка проживала однією сім`єю із військовослужбовцем та перебувала на його утриманні, заявниця вимушена звернутись до суду із даною заявою про встановлення фактів, які мають для неї юридичне значення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Нагорній Н.Г.

Ухвалою судді Срібнянського районного суду Чернігівської області від 25 серпня 2026 заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження. Справу було призначено до розгляду на 11 год. 00 хв. 16 вересня 2026 року.

09 вересня 2026 року від представника заявника через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому представник заявника просить поновити строк для звернення до суду із заявою про приєднання письмових доказів та долучити до матеріалів справи копію свідоцтв про право на спадщину за законом та копії витягів з ДРРП, які заявник отримала вже після подання до суду заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю та встановлення факту перебування на утриманні. Докази долучено судом до матеріалів справи.

Заявник та її представник в судовому засіданні 16 вересня 2026 року підтримали вимоги заяви та просили їх задовольнити з викладених у заяві підстав.

Представник заінтересованої особи – Головного управління Національної гвардії України, в судове засідання 16 вересня 2026 року не з`явився, позицію щодо поданої ОСОБА_1 заяви Головне управління Національної гвардії України не висловило. Про розгляд справи заінтересована особа повідомлялась належним чином та в системі «Електронний суд» було отримано копію поданої ОСОБА_1 заяви.

Представник заінтересованої особи – Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в судове засідання не з`явилась, через систему «Електронний суд» надіслала заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що при вирішенні порушеного ОСОБА_1 питання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області покладається на розсуд суду.

Допитані у судовому засіданні 16 вересня 2026 року свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали, що тривалий період були знайомі із загиблим ОСОБА_2 та з його бабусею. Всі свідки беззаперечно стверджували, що ОСОБА_2 та його бабуся, заявниця у цій справі, проживали однією сім`єю, мали спільний побут, вели спільне господарство, піклувались одне про одного, ОСОБА_9 опікувався бабусею, її здоров`ям та підтриманням їхнього спільного побуту на належному рівні, оскільки заявниця була пенсіонеркою, отримувала мінімальну пенсію за віком, основну частину сімейного бюджету складали кошти, які заробляв ОСОБА_9 . Свідки підтвердили, що після призову до лав Збройних сил України онук продовжував піклуватись про бабусю, просив знайомих допомогти їй по господарству, ділився інформацію про те, які речі придбав для особисто для бабусі та для покращення їх спільного побуту, розповідав, що постійно перераховує бабусі кошти, аби вона мала можливість підтримувати належний рівень життя (харчування, оплата комунальних послуг, лікування, одяг, тощо).

За клопотанням представника заявниці судове засідання 16 вересня 2026 року було відкладено до 15 год. 30 хв. 07 жовтня 2026 року для надання заінтересованій особі у справі – Головному управлінню Національної гвардії України, можливості висловити свою позицію щодо заяви ОСОБА_1

06 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшли пояснення представника заінтересованої особи у справі – Головного управління Національної гвардії України, в яких представник заінтересованої особи повідомив що у Головного управління Національної гвардії України відсутні відомості, які спростовують або підтверджують факти стосовно проживання однією сім`єю та перебування ОСОБА_1 на утриманні свого загиблого онука – ОСОБА_2 , у зв`язку з чим при вирішенні заяви покладаються на розсуд суду. Також представник висловив клопотання про розгляд справи без участі представника Головного управління Національної гвардії України.

07 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Джури С.П., про розгляд справи 07 жовтня 2026 року без його участі та без участі його довірительки.

Суд, заслухавши пояснення заявника та її представника, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні (пункт 2 частини першої статті 315 ЦПК України).

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 зазначав, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, боротьба сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права, оспорюються таке право.

Тобто якщо виникнення права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

У постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 694/2318/23, від 08 травня 2024 року у справі № 214/4921/23 та від 05 червня 2024 року у справі № 557/1535/23.

Суд встановив, що заявниця ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 в робітничій колонії (селище) Кагановича Жовтневого району Дніпропетровської області та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 .

Заявниця ОСОБА_1 є особою пенсійного віку та з квітня 2009 року отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 в смт Срібне Срібнянського району Чернігівської області, її батьками зазначено ОСОБА_10 та ОСОБА_1 .

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 ОСОБА_2 убачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в смт Срібне та його батьками зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00057225279 від 20 березня 2026 року, підставою запису відомостей про батька дитини була заява матері та її підпис.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого повторно 06 липня 2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Прилуки Чернігівської області.

Із довідки про реєстрацію місця проживання особи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , і знятий з реєстрації у зв`язку зі смертю. На день смерті разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , була зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Наведені докази в своїй сукупності свідчить про те, що заявниця ОСОБА_1 є рідною бабою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і вони були зареєстровані за однією адресою.

Крім того, суд встановив, що рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2007 року ОСОБА_3 (матір ОСОБА_2 ) було позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 .

Зазначене рішення суду набрало законної сили та з його змісту вбачається, що мати ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , вихованням сина не займалась, не виконувала свої батьківські обов`язки та матеріально його не утримувала.

Рішенням Срібнянської селищної ради Чернігівської області від 26 липня 2007 року № 86 заявницю ОСОБА_1 було призначено опікуном над неповнолітнім онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 20 лютого 2015 року у справі № 746/634/14 було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнено з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зі змісту рішення вбачається, що ОСОБА_3 не утримує свого сина ОСОБА_2 , останній фактично перебуває на повному утриманні своєї бабусі ОСОБА_1

10 жовтня 2022 року онук ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , за рахунок коштів, наданих Срібнянською селищною радою, як органом опіки та піклування, у визначеному законодавством України порядку, як дитина позбавлена батьківського піклування (сирота), придбав у власність житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу, додатковою угодою до нього та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 315732776 від 22 листопада 2022 року.

Згідно з довідкою про місце реєстрації № 02-28/2189 від 02 жовтня 2025 року, виданою Центром надання адміністративних послуг Срібнянської селищної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії свідоцтв про право на спадщину за законом від 09 вересня 2026 року спадкоємцем майна ОСОБА_2 , а саме: земельної ділянки, площею 0,1500 га, та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_2 , є його баба ОСОБА_1 .

Із копій витягів з Державного реєстру речових прав № 493273887 та № 493275161 від 09 вересня 2026 року, убачається, що власником земельної ділянки, площею 0,1500 га, та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою про доходи, ОСОБА_1 дійсно перебуває на обліку в Прилуцькому об`єднаному управлінні ПФУ в Чернігівській області і отримує пенсію за віком.

Наявні у справі докази свідчать про те, що з 27 грудня 2024 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації до Національної гвардії України та перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_9 ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Заявник зазначає, що вони з онуком були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично проживали разом однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, мали спільний побут, також онук, будучи військовослужбовцем, постійно їй допомагав матеріально та перераховував їй кошти зі свого грошового забезпечення, що підтверджується також копіями виписок про рух коштів, наданими АТ КБ «Приватбанк».

Крім того, із показів допитаних у судовому засіданні свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є аналогічними за своїм змістом, вбачається, що заявниця разом зі своїм онуком проживали однією сім`єю та онук після досягнення повноліття піклувався про заявницю, а також допомагав їй матеріально.

Відповідно до сповіщення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05 травня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в результаті ворожого скиду з БпЛА зник безвісти з 18 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області.

Крім того, як убачається зі сповіщення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 28 лютого 2026 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого скиду з БпЛА в районі м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 від 05 березня 2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області.

Відповідно до повідомлення командира в/ч НОМЕР_2 Національної гвардії України від 22 січня 2026 (36848) № 25/35/10/4-Н-60 особисте розпорядження ОСОБА_2 у військовій частині відсутнє.

Згідно з листом командира в/ч НОМЕР_2 Національної гвардії України від 25 липня 2026(71960) № 25/35/13-8951-2026 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошового забезпечення в зв`язку з тим, що надані документи свідчать про те, що заявниця не є особою, яка має право на отримання виплат.

З огляду на зазначену відмову, а також у зв`язку з необхідністю реалізувати свої права, як особи, яка проживала однією сім`єю із військовослужбовцем, який зник безвісти та перебувала на його утриманні, заявниця звернулася до суду із даною заявою, в якій просить встановити факт проживання однією сім`єю із онуком та факт перебування на його утриманні.

Частиною другою статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно із частини четвертої статті 3 СК України, сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі № 686/8440/16-ц.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Щодо перебування особи на утриманні Верховний Суд підкреслив, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Також Верховний Суд зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона не була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 522/26382/15 колегія суддів наголосила, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Судом встановлено, що заявниця була опікуном свого рідного онука до досягнення останнім повноліття, вони проживали однією сім`єю за однією адресою, мали взаємні права та обов`язки та після досягнення онуком повноліття останній залишився проживати разом із заявницею.

Крім того, наявні у справі докази свідчать про те, що заявниця є особою пенсійного віку та її онук, в тому числі будучи військовослужбовцем, допомагав заявниці матеріально.

Суд вважає, що наявні у справі докази беззаперечно підтверджують факт проживання заявниці однією сім`єю зі своїм онуком та перебування її на утриманні онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був військовослужбовцем та ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого скиду з БпЛА в районі м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області.

Ураховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю з онуком та факту перебування її на утриманні онука, який був військовослужбовцем та загинув, має для заявниці юридичне значення і потрібне для реалізації прав, як особи, яка проживала однією сім`єю із особою, яка була військовослужбовцем і перебувала на його утриманні, а обґрунтування заявлених вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження під час розгляду справи, відтак наявні підстави для встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю із онуком та факту перебування її на утриманні онука, в зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 10, 12, 76, 263-265, 315 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: Головне управління Національної гвардії України, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, – задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та її онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 26 липня 2007 року і до моменту його смерті – до ІНФОРМАЦІЯ_2 (включно).

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на утриманні її онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні обов`язків військової служби, з моменту досягнення онуком повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і до моменту його смерті – до ІНФОРМАЦІЯ_2 (включно).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа – Головне управління Національної гвардії України, ЄДРПОУ 08803498, адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А.

Заінтересована особа – Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ЄДРПОУ 21390940, адреса: 14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька,83-а.

Суддя Н.Г. Нагорна