Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №295/2349/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2349/26

Категорія 38

2/295/2521/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Єригіної І.М.,

при секретарі судового засідання Барашивець Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 15.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 71348573, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 4 000,00 грн. строком на 30 днів (з 15.08.2025 по 13.09.2025) із фіксованою процентною ставкою в розмірі 0,5%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого кредиту (600,00 грн).

Договір підписано електронним підписом позичальника (одноразовий ідентифікатор 53304).

У подальшому, ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором № 71348573 від 15.08.2025 року.

Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань - не виконав ні перед кредитодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором - ТОВ «Деал Фінанс Груп», внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 13200,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 600,00 грн - сума заборгованості за процентами; 600,00 грн - сума заборгованості за комісією; 8000,00 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

На підставі викладеного, ТОВ «Деал Фінанс Груп» просило суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача суму заборгованості за вищевказаним кредитним договором у розмірі 13200,00 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 29.05.2026 відкрито провадження за позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Від відповідача відзив на позов до суду не надходив, копія належним чином завіреної ухвали про призначення справи до розгляду, разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача та на електронну адресу відповідача. В судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення про його виклик до суду через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

15.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 71348573, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 30 днів (з 15.08.2025 по 13.09.2025), із фіксованою процентною ставкою в розмірі 0,5%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого кредиту (600,00 грн).

Договір підписано електронним підписом позичальника (одноразовий ідентифікатор 53304).

Кредитодавець ідентифікував Відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від "privatbank" за згодою ОСОБА_1 , персональні данні останньої в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори для підписання документів, а саме підпис '53304- 15.08.2025 13:28:27, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 71348573 від 15.08.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 4000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом ТОВ «Європейська платіжна система», що підтверджується платіжною інструкцією 15.08.2025 року, та інформацією АТ КБ «ПриватБанк» про те, що банківська картка № НОМЕР_2 емітована та видана на ім`я відповідача та в період з 15.08.2025 на зазначену картку зараховано кошти в загальній сумі 4000,00 грн.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість позичальника за договором кредиту складає 13200,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 600,00 грн - сума заборгованості за процентами; 600,00 грн - сума заборгованості за комісією; 8000,00 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

У подальшому, первісним кредитором відступлено право вимоги за вказаним вище Договором кредиту, зокрема: ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №71348573 від 15.08.2025 р.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року - Кредитодавець відступив Позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених Договором факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 13200,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 600,00 грн - сума заборгованості за процентами; 600,00 грн - сума заборгованості за комісією; 8000,00 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Відповідач кредитні зобов`язання не виконав ні перед первісним кредитором, ні перед ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Від відповідача до суду будь-яких клопотань, розрахунку заборгованості відмінного від наданого позивачем або доказів погашення заборгованості стороною відповідача не надходило.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина перша, друга статті 640 ЦК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису усіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правових висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідач, підписавши кредитний договір, який відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», не лише погодив його умови, але й скористався кредитом.

Факт отримання кредиту на наявності кредитної заборгованості доведені позивачем та позичальником не спростовано.

За вказаних обставин, суд вважає доведеним факт ознайомлення ОСОБА_1 з умовами кредитування, прийняття їх та наявності кредитної заборгованості.

Нормами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

У відповідності до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач, відповідно до умов договору відступлення права вимоги, є правонаступником ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» за договором №71348573 від 15.08.2025 року, а тому має право вимоги до відповідача.

За встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» у частині стягнення з ОСОБА_1 4000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 600,00 заборгованості за відсотками (яка нарахована у межах строку кредитування) підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави висновувати про те, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, враховуючи принципи справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за договором № 71348573 від 15.08.2025 року у розмірі 600 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 24.02.2022 року. На час ухвалення рішення відповідний стан є продовженим.

За таких обставин заявлена вимога про стягнення суми неустойки/пені у розмірі 8000 грн. суперечить приписами п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягає до задоволення.

Враховуючи, що боржник, отримавши від позивача кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості, та приймаючи до уваги те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, боржник має нести цивільно-правову відповідальність за не виконання чи неналежне виконання зобов`язання.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому з відповідача підлягає сьягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 4600,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000,00 грн, а заборгованість за відсотками становить 600,00 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

ТОВ «Деал Фінанс Груп» просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом «Ткаченко Юлія Олегівна» укладено договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, З акту №7-ДІЛ від 14.01.2026 року про приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, вбачається, що адвокатом надано Позивачу професійну правничу допомогу, зокрема за вивчення/збір документації та складання позовної зави до Відповідача - вартість зазначених послуг складає 4 500,00 грн., яка була сплачена ТОВ «Деал Фінанс Груп», платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 579938011.1 від 16.01.2026 року призначення платежу оплата за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099 від 03.04.2018 року.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, які враховує суд при розподілі судових витрат, зокрема, суд має оцінити обгрунтованість таких витрат та пропорційність їх до предмету спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено правовий висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Справа, яка розглядається судом, відноситься до категорії малозначних. Позовна заява є типовою, її текст майже повністю дублюється у інших позовних заявах позивача, які перебувають на розгляді в суді, її підготовка, а також вивчення документів та надання консультацій у такій справі не передбачає значних витрат зусиль та часу.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з частковим задоволенням позову, а також характеру правовідносин, ціни позову, обсягу та реальності наданих адвокатом послуг, необхідності вчинення процесуальних дій, принципів обґрунтованості, співмірності судових витрат та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про необхідність їх стягнення у розмірі 2000 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача витрати з оплати судового збору пропорційно до задоволених вимог, тобто 927,81 грн. (13200/4600,00*2662,40).

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 530, 611, 612, 625, 629, 639,1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 279ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» суму заборгованості за кредитним договорому ув розмірі 4600,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн., а заборгованість за відсотками 600,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судовий збір у розмірі 927,81 грн., сплачений відповідно до платіжної інструкції №579939143.1 від 05.02.2026 р., та 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» код ЄДРПОУ: 44280974, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33,оф. 40/3.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_3 .

Суддя І.М. Єригіна