Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №728/1135/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/1135/26

Головуючий у першій інстанції – Глушко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1800/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Мамонової О.Є., Супруна О.П.,

секретар судового засідання Герасименко Ю.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2

відповідач Дмитрівська селищна рада Ніжинського району Чернігівської області

особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 червня 2026 року (суддя – Глушко О. І., місце ухвалення – м. Бахмач, дата складання повного рішення – 22.06.2026) у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , до Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на земельну ділянку,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , звернувся з позовом до Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, в якому з урахуванням уточнень просив визнати за його малолітньою дитиною ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 7420355600:04:000:0564, розташовану за адесою: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Щуча Гребля, територія Дмитрівської територіальної громади, для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що малолітня дочка позивача набула право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області від 04.02.2022 року було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; на виконання зазначеного рішення виготовлено технічну документацію із землеустрою, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7420355600:04:000:0564. Земельна ділянка має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, площею 2.00 га, розташована за адресою: Чернігівська область Ніжинський район с. Щуча Гребля, територія Дмитрівської територіальної громади.

09.04.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та доданими документами, але станом на дату звернення до суду відповідач не затвердив технічну документацію, який, враховуючи організаційні особливості розгляду земельних питань органами самоврядування, не має технічної можливості розглянути заяву швидше, ніж у межах чергового засідання. Ці обставини не залежать від волі позивача, проте позбавили його можливості завершити процедуру оформлення права власності в адміністративному порядку. Водночас технічна документація виготовлена у повному обсязі, земельна ділянка сформована та має кадастровий номер, відсутні спори щодо земельної ділянки.

Вважаючи, що у нього виникло правомірне очікування набуття права власності на земельну ділянку, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 червня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , до Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, котрим позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги позивача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з істотним порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував підпункт 5 пункту 27 розділу Х Перехідних положень ЗК України, дійшовши хибних висновків, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність заборонена, не врахувавши, що всі ключові юридичні передумови для звершення процедури безоплатної приватизації земельної ділянки (існувало рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу; був виготовлений проект землеустрою; земельна ділянка була сформована і їй був присвоєний кадастровий номер) були здійснені до введення воєнного стану.

Скаржник вказує, що судом не було належним чином з`ясовано факт бездіяльності Дмитрівської селищної ради; подання заяви від 09.04.2026 року і відсутність рішення за результатами її розгляду; причини нерозгляду даної заяви; наслідки такої бездіяльності для прав малолітньої дитини та не встановлено чи була відмова відповідача оформлена у передбачений законом спосіб.

Позивач посилається на порушення прав його малолітньої дитини на мирне володіння майном та принципу правомірних очікувань, оскільки було виконано всі необхідні умови для завершення процедури приватизації до введення воєнного стану.

Відповідач, будучи належним чином та своєчасно повідомленими про відкриття апеляційного провадження у справі, відзиву на апеляційну скаргу не подав, що за змістом положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу, довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету відповідача (ч. 6-8 ст. 128 ЦПК України), але своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неприбуття не повідомили, відповідач подав заяву від 05.10.2026 про розгляд справи у його відсутність та заперечує проти апеляційної скарги.

Неявка належним чином сповіщених про дату, час та місце розгляду справи учасників не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

За неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).

Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.10.2010, виданого виконавчим комітетом Дмитрівської селищної ради Бахмацького району Чернігівської областів (а.с. 33 зворот).

03.09.2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в нотаріально посвідченій заяві просили надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, їх малолітньої доньки ОСОБА_2 , у межах норм безоплатної приватизації, які знаходяться на території Чернігівської області (а.с. 9).

Рішенням засідання виконавчого комітету Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області №1 від 04.10.2021 ОСОБА_1 було надано дозвіл на вчинення правочину щодо нерухомого майна, а саме: виготовлення технічної документації, розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та реєстрацію права власності на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0000 га, яка знаходиться в адміністративних межах Дмитрівської селищної територіальної громади на ім`я малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; вирішено надати ОСОБА_1 , батьку малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дозвіл на оформлення документів про право власності від імені своєї дочки (а.с. 8).

Відповідно до копії витягу із рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20.10.2021 за №635, дозволено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оформити на ім`я малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельну ділянку орієнтовною площею 2 га, призначену для ведення селянського господарства; земельну ділянку орієнтовною площею 0,12 га, призначену для ведення садівництва; земельну ділянку орієнтовною площею 0,25 га, призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку, які розташовані на території Дмитрівської селищної територіальної громади Ніжинського району Чернігівської області, за наявності вказаних земельних ділянок (а.с. 10).

11.01.2022 ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 звернувся із заявою до Дмитрівської селищної ради, в якій просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою на відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, розташованої за адресою с. Щуча Гребля на території Дмитрівської селищної ради Ніжинського району (а.с. 19).

Рішенням сімнадцятої сесії восьмого скликання Дмитрівської селищної ради №247 від 04.02.2022 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовної площею 2.000 га за рахунок земель, розташованих у с. Щуча Гребля Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області (а.с. 19 зворот).

11.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_4 із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га за рахунок земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області (за межами с. Щуча Гребля) (а.с. 17 зворот).

ФОП ОСОБА_4 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га за рахунок земель комунальної власності ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області (за межами с. Щуча Гребля) (а.с. 14 зворот).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2600209432022 від 17.02.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 7420355600:04:000:0564 розташована в с. Щуча Гребля Ніжинського району Чернігівської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, площа земельної ділянки 20000 га, інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, державна реєстрація земельної ділянки - 17.02.2022 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 21.01.2022 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (а.с. 11-12).

09.04.2026 року ОСОБА_1 в інтересах своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 звернувся до Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області електронною поштою з кваліфікованим електронним підписом із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та доданими документами, в якій просив розглянути подану технічну документацію із землеустрою; затвердити технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; передати зазначену земельну ділянку у приватну власність (а.с. 4).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пп. 5 п. 27 розділу Х Перехідні положення ЗК України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. При цьому, суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту не є належним, оскільки передача земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації належить виключно до компетенції органів місцевого самоврядування.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Положеннями ст. 118 ЗК України унормовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 11 ст. 118 ЗК України).

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч. 12 ст. 118 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У підпункті 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК України визначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність колишнім власникам знищеного внаслідок обставин, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, нерухомого майна (будівель, споруд), право власності на яке відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно припинено у зв`язку із знищенням майна, а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, вищезазначеними положеннями ЗК України чітко врегульовано процедуру отримання громадянами земельних ділянок у власність, компетенцію органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з розгляду цих питань, порядок оскарження їх дій (бездіяльності), а також встановлено заборону на час дії воєнного стану на безоплатну передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації та визначені відповідні винятки.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналіз зазначених норм законодавства вказує на те, що визнання права власності на майно в судовому порядку є можливим, проте винятковим (субсидіарним) способом захисту, який застосовується лише тоді, коли це право не визнається, оспорюється або втрачено правовстановлюючий документ, за умови неможливості захистити право іншими позасудовими чи базовими речово-правовими засобами.

Верховний суд у постанові від 03.08.2023 у справі №300/3771/22 зазначив, що з 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

У постанові від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18 Верховний Суд зазначив, що зобов`язання затвердити проєкт щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Отже, розпорядник землі відповідно до вимог закону зобов`язаний розглянути заяву позивача про затвердження проєкту землеустрою і передання землі у власність, прийнявши, при цьому, відповідні рішення.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.03.2023 у справі №700/313/20.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває й дотепер.

В обгрунтування своїх вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що основні юридичні дії щодо формування земельної ділянки для її безоплатної приватизації були здійснені до запровадження в Україні воєнного стану, однак відповідач не розглянув його заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проявивши бездіяльність.

Однак, у даній справі визнання права власності на земельну ділянку без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не є винятковим способом захисту прав позивача, оскільки передача земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації належить виключно до повноважень органів місцевого самоврядування. Натомість позивач у своїх вимогах фактично просить суд підмінити собою компетентний орган місцевого самоврядування, який законом уповноважений приймати рішення про затвердження проєкту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.

Тому, встановивши факт звернення 09 квітня 2026 року ОСОБА_1 в інтересах своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 до Дмитрівської селищної ради із заявою про затвердження проєкту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання права власності на земельну ділянку є неналежним, позаяк позивач не заявляв вимог про визнання протиправною бездіяльності органу місцевого самоврядування чи зобов`язання його розглянути подану заяву та прийняти відповідне рішення.

Відтак, саме по собі це є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, як слушно зазначив місцевий суд, позивач після закінчення воєнного стану в Україні не позбавлений можливості отримати відповідну земельну ділянку у власність за встановленою законом процедурою, що не свідчить про порушення прав та найкращих інтересів дитини на мирне володіння майном та принципу правомірних очікувань, як то помилково вважає апелянт.

Отже, надавши оцінку вищенаведеним обставинам у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено внаслідок повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з дотриманням вимог закону, а викладені у рішенні суду висновки відповідають обставинам справи.

При цьому, апеляційний суд під час розгляду даної справи не встановив порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів висновлює, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22.06.2026 – без змін.

Оскільки апеляційний суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги, то у відповідності до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст. 367-369, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , – залишити без задоволення.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий О.А. Луговець

Судді О.Є. Мамонова

О.П. Супрун